Теорія навчання — Українська педагогіка

Знання починаються з чуттєвого сприйняття, переходять
у пам'ять, узагальнення, потім настає розуміння, судження.
Я. Коменський

Структура особистісно орієнтованого уроку (за С. Подмазіним)

1. Етап «Орієнтація в навчальному матеріалі» (мотивація наступної діяльності учителем, орієнтація учнів щодо місця уроку у навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна настанова та ін.), опора на особистий досвід учнів).

2. Етап цілепокладання (визначення разом з учнями особистісно-значущої мети діяльності, що передбачено здійснити протягом уроку, та показників досягнення поставленої мети).

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

До свого кращого уроку вчитель готується все життя. В.Сухомлинський

Використовуючи надбання вчених, зокрема В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, О. Савченко, А. Полякової, пропонуємо алгоритм підготовки до особистісно орієнтованого уроку. Алгоритм підготовки до уроку на засадах компетентнісно-діяльнісного підходу/

Дидактичним стержнем уроку повинна бути перетворювальна діяльність учнів. Вони здійснюють розумову діяльність — спостереження, порівняння, зіставлення, узагальнення, групування, висновки, що планує вчитель до кожного уроку. На уроці спостерігати за тим, що і як виконують діти, чи можуть виконати завдання взагалі.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРОЕКТУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ
УРОКУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ...

УРОК — ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Методи навчання повинні зменшувати труднощі учнів.
Я. А. Коменський

Компетентнісне навчання передбачає відповідне дидактичне та технологічне забезпечення навчального процесу, до якого належать відповідний навчальний зміст, і способи його пред'явлення, тобто система навчальних завдань.

Як зазначає І. Якиманська, «тільки при наявності дидактичного та технологічного забезпечення, що реалізує принцип суб'єктності освіти, можна говорити про побудову особистісно орієнтованого цроцесу».

Технологічний арсенал особистісного орієнтованого та компетентнісного підходів, на думку професора Є. Бондаревської, становлять такі методи і прийоми: діалогічність; діяльнісно-творчий характер; спрямованість на підтримання індивідуального розвитку дитини; надання учневі необхідного простору, свободи для ухвалення самостійних рішень, творчості, вибору, змісту навчання і поведінки. Більшість педагогів-дослідників включають до них ігрові та рефлексивні методи і прийоми, діалог, дискусію.

Т. Фролова наголошує, що навчання на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів неможливе без використання методів діагностики і самодіагностики.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРОЕКТУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ
УРОКУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ...

УРОК — ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Забування матеріалу пропорційне
часу з початку навчання.
Г. Еббінгауз

Учень опановує способи розумової діяльності
в процесі самостійного мислення.
М. Махмутов

Одним з етапів уроку є домашнє завдання. Дуже часто точаться дискусії з приводу, потрібно чи не потрібно задавати домашнє завдання. Навіщо потрібні домашні завдання, якщо дитина добросовісно працювала в школі впродовж п'яти уроків? Можливо, домашніми завданнями вчителі частину своєї праці перекладають на плечі дітей? Чи повинні учні доопрацьовувати вдома той матеріал, який учитель на уроці не встиг опрацювати?

Домашні завдання — це вироблення звички до систематичної самостійної роботи, виконання завдань різної складності. Проведене дослідження щодо необхідності домашніх завдань довело, що всі учні 2-4-х класів переконані, що домашні завдання потрібні. Наведемо відповіді дітей: «Потрібно завжди виконувати уроки, адже вчителька перевіряє кожен зошит», «Наша вчителька завжди радіє, якщо домашнє завдання виконано правильно й охайно», «Домашні завдання допомагають краще зрозуміти і закріпити матеріал». З відповідей дітей можна зробити висновок, що домашні завдання потрібні.

Визначимо, у чому саме полягає необхідність домашніх завдань.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

Система дій учня залежить від кінцевої мети.
Н. Тализіна

Особливе місце під час підготовки та проведення уроку посідає цілепокладання.

Мета уроку (за М. Махмутовим) — це передбачуваний (уявно чи вербально) результат діяльності щодо перетворення певного об'єкта. Вона є майбутнім станом об'єкта, системи, (очікуваним, запланованим) результатом.

Мета уроку (за О. Савченко) — це запрограмований кінцевий результат, що необхідно досягти вчителеві та учнями наприкінці уроку, і вона містить передбачення можливих результатів та програму дій учителя і учнів, що спрямовано на досягнення бажаного результату.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ОСОБЛИВОСТІ УРОКУ НА ЗАСАДАХ
КОМПЕТЕНТНІСНОГО (ДІЯЛЬНІСНОГО) ПІДХОДУ

Мотиви — головні сили, що рухають дидактичний процес.
Вони посідають перше місце серед факторів, що визначають
його продуктивність.
І. Підласий

Вислови «дати знання», «отримати знання» в прямому значенні не мають сенсу. Будь-яке надбання людини — це результат її власної діяльності. Ще А. Дістервеґ підкреслював, що розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані чи повідомлені. Будь-хто, хто бажає до них долучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням.

У «Правилах навчання, що стосуються учня» А. Дістервеґ писав: «...недостатньо, щоб учень був уважним, сприймав матеріал, який вивчається, його запам'ятовував і був у змозі його відтворити. Ні! Примусь учня працювати, працювати самодіяльно, привчи його до того, щоб для нього було немислимо інакше, як власними силами що-небудь засвоїти».

У психологічній науці щодо поняття «мотивація» відсутня одностайна думка. Одні під мотивацією розуміють певні спонукання, що викликають активність організму і визначають її спрямованість (М. Магомед-Ємінов), інші — сукупність факторів, що підтримують і спрямовують поведінку (Мадсен, Годфруа), треті — сукупність мотивів (К. Платонов, В. Щадриков). Складно визначити поняття «мотив» і «мотивація» тому, що ці два поняття взаємопов'язані та взаємообумовлені.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРОЕКТУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ
УРОКУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ...

УРОК — ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Зупинимося на особливостях уроку на засадах компетентнісного підходу. По-перше, на компетентнісному уроці 80 % часу діти повинні працювати самостійно, а 20 % часу педагог має витрачати на організацію самостійної роботи учнів.

По-друге, такий урок повинен відображати структуру діяльності. Урок має відповідати таким критеріям: мати прогностичну мету, спіралеподібну будову навчального матеріалу у вигляді розгортання знань, учитель повинен виконувати функції організатора навчального процесу, а учень — суб'єкта діяльності, залучати дітей до активної пізнавальної діяльності з метою формування нових здібностей, обирати оптимальні методи навчання, наочність, застосовувати моделювання, створюючи ситуацію успіху для кожної дитини тощо.

У сучасній психології та дидактиці сутність навчання — це цілеспрямована, взаємопов'язана діяльність учителя і учнів, що охоплює мотивацію, цілепокладання, планування, підготовку та її здійснення, рефлексію та оцінювання результатів (Г. Костюк, Д. Ельконін, В. Давидов, В. Рєпкін, І. Лернер, А. Хуторський).

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

УРОК — ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Компетентнісний підхід — дієвий інструмент інтенсивного розвитку
кожної людини, що є джерелом інноваційних змін в освіті.
О.Савченко

Державний стандарт початкової загальної освіти побудований на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів. Це обумовлює запровадження компетентнісного (діяльнісного) та особистісно орієнтованого підходів у навчально-виховний процес початкової школи.

Сутність компетентнісного підходу полягає у спрямуванні навчального процесу на формування в учнів ключових, міжпредметних та предметних компетентностей. Компетентність — складне особистісне утворення, що інтегрує знання, уміння, навички, досвід виконання діяльності, ставлення до процесу і результату, створює передумови самостійної діяльності особистості.

Головною метою особистісно орієнтованого підходу є створення сприятливих психолого-педагогічних умов, що спрямовані на: «...пріоритет інтересам і запитам особистості, її своєрідності й можливостям, максимальній реалізації та самореалізацїї кожного учня, рефлексії» (С. Гончаренко); формування особистісних якостей, що зумовлюють динаміку розвитку суб'єктів навчально-виховного процесу, їх рух до самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення як визначення особистих перспектив, реального життєвого плану й алгоритму його здійснення (І. Бех).

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

УРОК — ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Педагогічна теорія — абстракція. Її практичне застосування — завжди високе мистецтво.
І. Підласий

Ефективність навчання залежить не тільки від змісту і методів, а й від форм його організації.

Дидакти Ч. Куписевич, І. Я. Лернер, М. М. Скаткін, В. О. Онищук та ін. вважають, що організаційні форми навчання передбачають певну взаємодію вчителя і учнів, що регулюється заздалегідь визначеним режимом та умовами роботи.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ
ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Реалізація компетентнісного підходу в освітньому процесі передбачає дотримання низки дидактичних умов. Перша з них полягає в чіткому усвідомленні учасниками навчального процесу дидактичної специфіки, закладеної в поняття «компетентність» як педагогічної категорії, що може характеризувати як певний етап в освітньому процесі, так і його кінцевий результат — результат освіти.

Таке тлумачення пов'язане насамперед з тим, що перелік освітніх компетенцій розглядають як вимогу, як задану соціальну норму освіченості учня, необхідну для його подальшого ефективного функціонування в певній сфері людської діяльності, а оскільки набувають ці компетенції поступово в процесі навчання, рівень компетентності учня на різних етапах навчання різниться. Таке бачення свідчить про рівневий характер компетентнісного підходу в навчанні, про доцільність визначення певних послідовних рівнів у формуванні компетентності учнів.

Отримання позитивного кінцевого результату в навчанні передбачає періодичний контроль за його досягненням на певних етапах цього процесу. Нормативний результат сформованості компетентності учня також має передбачати контроль за послідовністю її формування з визначенням вимог до рівня сформованості компетентності учнів на кожному з етапів освітнього процесу. Ці рівні можуть бути Співвіднесеними зі ступенями навчання в загальноосвітній школі. Наприклад, вимоги до освіченості учнів у початковій школі відповідатимуть елементарному рівню компетентності, тоді вимоги до освіченості учнів основної школи можуть бути співвіднесеними з базовим рівнем компетентності, а повна середня освіта — із загальноосвітнім рівнем компетентності школярів. Крім того, кожен з таких рівнів передбачатиме декілька етапів формування компетентності. Ці етапи, по-перше, мають бути пов'язаними з послідовністю формування досвіду учнівської діяльності відносно предметів і процесів сучасності; по-друге, мають віддзеркалювати хід навчального процесу: мотивацію навчання (усвідомлення учнем мети і завдань), актуалізацію мінімально необхідного досвіду діяльності, вивчення нового матеріалу з відпрацюванням теоретичного і практичного навчально-інформаційних блоків, самоаналіз отриманих результатів та співвіднесення отриманих результатів з передбачуваними.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

Сторінка 7 із 23

Категорії

Технології конструювання уроків

Структура особистісно орієнтованого уроку (за С. Подмазіним)

Алгоритм підготовки педагога до уроку

ПРИЙОМИ І МЕТОДИ ПОБУДОВИ ПРОЦЕСУ ПІЗНАННЯ НА УРОЦІ

НЕОБХІДНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

Цільові орієнтири навчального заняття

Створення позитивної мотивації навчальної діяльності

ОСОБЛИВОСТІ УРОКУ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО (ДІЯЛЬНІСНОГО) ПІДХОДУ

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ СУЧАСНОГО УРОКУ

Загальнодидактичні принципи побудови уроку

УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО (ДІЯЛЬНІШОГО) ПІДХОДУ В НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ