План-конспект уроку з трудового навчання

Клас 5

ТЕМА УРОКУ: Основи технології ажурного випилювання.

ЗМІСТ УРОКУ: Прийоми випилювання. Кріплення пилочки лобзика з використанням пристосувань (за наявності). Способи випилювання.

1. Теоретичні відомості: Прийоми випилювання. Способи випилювання. Пилочка лобзика. Підготовка лобзика до роботи. Стіл-підставка (струбцина). Електричні лобзики.

2. Практична робота: Ознайомлення з основним способами підготовки лобзика до роботи. Виконання нескладних елементів ажурного випилювання. Випилювання деталей до виробу «Підставка «Книжкова».

МЕТА УРОКУ:

1. Навчальна: Забезпечити засвоєння знань про прийоми випилювання. Кріплення пилочки лобзика з використанням пристосувань. Способи випилювання. Забезпечити формування умінь готувати лобзик до роботи, виконувати нескладні елементи ажурного випилювання. Сприяти формуванню і розвитку знань, умінь і навичок випилювати лобзиком застосовуючи різні способи та прийоми, закріплювати пилочку використовуючи наявні пристосування.

2. Виховна: Виховувати в учнів культуру праці, бережливість, працелюбність, дбайливість, охайність та інші якості сучасного працівника.

3. Розвивальна: Сприяти розвитку рухової сфери (оволодіння моторикою дрібних м’язів рук, розвивати рухову спритність, співрозмірність рухів, точність і координацію рухів рук); сприяти формуванню і розвитку самостійності, цілеспрямованості, організованості та інших вольових якостей учнів.

4. Профорієнтаційна: Розвивати уявлення про народне господарство і потребу у трудовій діяльності та професійному самовихованні, саморозвитку і самореалізації.

ОБ’ЄКТИ ПРАЦІ: Підставка «Книжкова».

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ:

–              підручник (навчальний посібник): Б. М. Терещук, В. І.Туташинський, В. К. Загорний «Трудове навчання. 5 клас», К.: Генеза, С. 207.

–              кіно-, відео- діафільми (КВФ): КНФ1: «Выпиливание лобзиком».

–              мультимедійні засоби (МЗ): мультимедійна презентація (слайди (СЛ)).

–              плакати (П): П1: «Інструменти та пристосування для ажурного випилювання»; П2: «Прийоми випилювання».

–              натуральні об’єкти (НО): НО1 «Лобзик»; НО2 «Пилочки лобзика»; НО3: «Стіл-підставка (струбцина)».

–              зразки об’єктів праці: минулорічні вироби, виготовленні ажурним випилюванням.

ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТИ, МАТЕРІАЛИ (їх назва, марка, кількість, групового чи індивідуального користування):

майстерня (кабінет) трудового навчання: столярна майстерня.

обладнання (верстаки, верстати, машини тощо): ПК, мультимедійний проектор, екран.

інструменти, прилади, пристрої: лобзик, пилочки, стіл-підставка (струбцина), лінійка, олівець, шило, коловорот, свердла, матеріали для шліфування, копіювальний папір, калька.

матеріали: фанера.

ТРУДОВІ ДІЇ, ПРИЙОМИ ТА ОПЕРАЦІЇ: прийоми випилювання, способи кріплення пилочки лобзика.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ: Розповідь, демонстрація, бесіда.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ:

СЛОВНИКОВА РОБОТА:

Лобзик – це інструмент, який призначений для криволінійного пиляння матеріалів.

Пилочка лобзика – це вузька сталева смужка із зубцями на одному з ребер, спрямованими в один бік.

Шліфування – обробка заготовки за допомогою шліфувальної шкурки для надання їй гладкості, точних розмірів, певної форми.

Тип УРОКУ: Комбінований.

ПЛАН УРОКУ

1. I.Організаційний момент. ___________________________________1 хв.
2. II.Повторення раніше вивченого матеріалу. _____________________2 хв.
3. III.Мотивація навчально-трудової діяльності учнів. _______________5 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу. ________________________________13 хв.

V.  Закріплення нового матеріалу. _______________________________4 хв.

VI. Практична робота.

VI.1.Вступний інструктаж. _____________________________________2 хв.

VI.2.Самостійна практична робота учнів та інструктаж вчителя. _____15хв.

VI.3.Заключний інструктаж. ____________________________________2 хв.

VII. Прибирання робочих місць і приміщення майстерні черговим.

VIII. Підведення вчителем підсумків заняття. _____________________1 хв.

ХІД І ЗМІСТ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 1хв.:

1. 1)введення учнів в майстерню після дзвоника, одягання спецодягу, привітання;
2. 2)перевірка присутності учнів за рапортом чергового, усно, запис відсутніх учнів у класний журнал;
3. 3)перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, креслярське приладдя, форматні аркуші, наявність спецодягу та інше);
4. 4)призначення чергових за графіком;
5. 5)організація робочих місць;
6. 6)ознайомлення учнів з планом заняття.

ІІ. ПОВТОРЕННЯ РАНІШЕ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 2 хв.:

Проводжу усне фронтальне опитування учнів по матеріалу минулого уроку (тема: «Інструменти та пристосування для ажурного випилювання. Вимоги до конструкційних матеріалів та їх особливості»).

1. 1.Яким інструментом виконується ажурне випилювання?
2. 2.Як правильно вставити пилочку в рамку лобзика?
3. 3.Що спільного та в чому відмінність між пилянням пилкою та лобзиком?
4. 4.Яка послідовність виготовлення виробів, що мають зовнішні й внутрішні контури?
5. 5.Які Ви знаєте конструкційні матеріали, що використовують для виготовлення виробів?
6. 6.Яких правил безпечної праці потрібно додержувати під час пи­ляння лобзиком?

Критерії оцінювання:

• 10–12 – відповідь дається чітко без помилок, помітне досить високе розуміння матеріалу, висловлювання власної думки з даного питання;
• 7–9 – чітке засвоєння матеріалу учнями, можливі деякі незначні неточності у відповіді;
• 4–6 – розуміння основних понять попередньої теми, можливі помилки чи неточності у відповіді;
• 1–3 – учень не відповідає на задані запитання, не орієнтується у навчальному матеріалі.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ учнів 5 хв.:

Розповідь. На сьогоднішньому уроці ми продовжимо вивчати технологію ажурного випилювання і для того, щоб пригадати попередні заняття переглянемо відеофільм. Демонстрація КНФ1.

Запишіть тему заняття: «Прийоми випилювання. Кріплення пилочки лобзика з використанням пристосувань (за наявності). Способи випилювання».

СЛ1. Будова лобзика

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 13 хв.:

Розповідь. Деталі з товстої фанери або складної форми випилюють лобзиком (демонстрація СЛ1). Найчастіше користуються лобзиком з металевою рамкою, на кінцях якої є затискачі з баранцевими гайками.

Під запис. Пилочка лобзика —це вузька сталева смужка із зубцями на одному з ребер, спрямованими в один бік.

Розповідь. Пилочки розрізняють за шириною полотна та насічкою зубців (демонстрація СЛ2). Для роботи з товстою фанерою та дереви­ною беруть широке полотно з крупними зубцями, а для тон­кої фанери - вузеньке полотно з дрібними зубцями.

Щоб підготувати лобзик до роботи,             СЛ2. Пилочки для лобзиків

беруть пилочку і один її кінець затискують гайкою біля ручки (демонстрація СЛ1). Пи­лочку встановлюють так, щоб її зубці були спрямовані на­зовні від рамки і вниз. Потім стискують обидва кінці рам­ки в напрямку один до одного і так само затискують другий кінець пилочки. Якщо відпустити стиснуті кінці дуги, вони приймуть своє попереднє положення і натягнуть пилочку. Отже, лобзик готовий до роботи.

Працюють лобзиком на спеціальному столику-підставці, який кріплять до робочого стола струбциною (демонстрація СЛ3).

Фанеру з нанесеним на неї малюнком кладуть на підстав­ку, і щоб вона не сповзала, притримують лівою рукою. У праву руку беруть лобзик і, приставивши пилочку до фанери, починають пиляти. Пиляють так, щоб пилочка рухалася точно по лінії контурів.

Працюючи лобзиком, треба додержувати таких правил:                                           СЛ3. Столик-підставка

1. 1.У процесі роботи сидіти прямо (демонстрація СЛ4).
2. 2.Лобзик  тримати  перпендику­лярно до фанери.
3. 3.Пиляти рівномірно, виконуючи рухи вверх-вниз, не на­тискувати сильно на пилочку, щоб вона не зламалася.

  СЛ4. Робоча поза під

             час пиляння лобзиком

1. 4.Через кожні 15...20 хв. робити перерву.

Спочатку випилюють внутрішній контур заготовки, а потім - зовнішній.                 СЛ5. Виконання отвору шилом

Для випилювання по внутрішньому контуру у заготовці роблять отвір шилом (демонстрація СЛ5). Вставляють у цей отвір верхній кінець пилочки, а потім закріплюють      

його. Випи­лявши внутрішні контури, відкручують верхню гайку, звільняють кінець пилочки і виймають її. Потім знову закріплюють і розпочинають випилювати зовнішні контури.

Завершують обробку випиляних деталей рашпілем, надфілем або шліфувальною шкуркою.

Для виготовлення виробів з фанери, ДВП та ДСП плит за­стосовують електричні лобзики  (демонстрація СЛ6).   Його  пилочка приводиться в рух електричним мотором. За допомогою електричного лобзика можна виготовити значно більше ви­робів, ніж ручним лобзиком.                        СЛ6. Електричний лобзик

Із застосуванням цього пристрою ми ознайомимося під час вивчення наступних тем.

Електричний лобзик: 1 – електричний двигун; 2 – розпилювальний столик; 3 – пилочка; 4 – гвинти кріплення пилочки; 5 – всмоктувальна трубка для відведення відходів; 6 – корпус лобзика; 7 – оброблювана заготовка; 8 – стіл.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 4 хв.:

Проводжу фронтальне усне опитування учнів, задаю питання:

1. 1.Послідовність підготовки лобзика до роботи?
2. 2.Яких правил потрібно дотримуватись працюючи лобзиком?
3. 3.Чому, працюючи лобзиком, потрібно пиляти на всю довжину полотна?
4. 4.Які пилки застосовують для пиляння фанери?
5. 5.Який матеріал використовується для випилювання?

VІ. ПРАКТИЧНА РОБОТА:

VІ.1. ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ 2 хв.:

Повідомляю тему лабораторно-практичної роботи: «Випилювання деталей до виробу «Підставка «Книжкова»».

 Під час цієї практичної роботи Вам необхідно виконати такі завдання:

1. 1.Ознайомитись з лобзиком та пристосуванням до нього, прийомами випилювання;
2. 2.Навчитися закріплювати пилочку використовуючи наявні пристосування;
3. 3.Навчитися випилювати нескладні елементи ажурного випилювання використовуючи різні способи випилювання;
4. 4.Випилювання деталей до виробу «Підставка «Книжкова»».

Для виконання даної роботи Вам потрібен лобзик, пилочка; матеріал фанера.

В нас в майстерні є 7 лобзиків, тому Ви будете працювати по двох з одним лобзиком.  Чергові допомагають роздати інструменти і матеріал.

Спочатку Ви пиляєте нескладні елементи, а потім деталі до виробу.

При роботі з лобзиком потрібно виконувати правила безпеки праці.

Після інструктажу з техніки безпеки учні починають виконувати лабораторно – практичну роботу.

По закінченню заняття кожен учень здає роботу вчителю.

Чергові видають учням набір інструментів, матеріал і учні приступають до виконання роботи.

VІ.2.САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ ТА ІНСТРУКТАЖ ВЧИТЕЛЯ 15 хв.:

А. Самостійна робота учнів.

Виконання лабораторно-практичної роботи проходить парами. На пиляння нескладних елементів учням відводиться 5 хв., а для другого завдання учні виділяють 10 хв.

Б. Інструктаж вчителя:

1. 1)Підхожу до кожної пари, контролюю роботу кожного учня і даю короткі вказівки, щодо правильності виконання завдання.
2. 2)Зміст цільових обходів робочих місць учнів:

1 – й обхід: перевіряю чи правильно організована робота, чи задіяні всі учні;

2 – й обхід: перевірка на розуміння послідовності виконання практичної роботи;

3 – й обхід: даю підказки, щодо правильності розмічання заготовки;

4 – й обхід: поправка неточностей при виконанні роботи;

5 – й обхід: даю вказівки щодо підготовки лобзика до роботи;

6 – й обхід: даю вказівки щодо правильності пиляння;

Слідкую за постійним виконанням учнями правил безпеки праці виробничої санітарії.

Оголошення про закінчення виконання роботи. Прийом робіт.

VІ.3. ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ 2 хв.:

1. 1)На даній роботі ми ознайомилися з лобзиком, основним пристосуванням до нього і навчилися закріплювати пилочку. Також виконали пиляння нескладних елементів ажурного випилювання.
2. 2)Учні, які першими правильно виконала практичну роботу заохочується додатковими балами;
3. 3)Розглядаю з колективом найкращу роботу, вказую на характерні помилки та способи їх уникнення;

VІІ. ПРИБИРАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ І ПРИМІЩЕННЯ МАЙСТЕРНІ ЧЕРГОВИМИ.

VІІІ. Підведення вчителем підсумків ЗАНЯТТЯ: 1 хв.:

1. 1)Підведення підсумків заняття        «Прийоми випилювання. Кріплення пилочки лобзика з використанням пристосувань (за наявності). Способи випилювання»;
2. 2)
3. 3)Домашнє завдання: за підручником опрацювати ст. 66 – 70.

Повідомлення теми наступного заняття «Способи з’єднання деталей. Організація робочого місця. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги. Технологія ажурного випилювання».

Деталі

Батьківська категорія: План-конспекти уроків

Категорія: Уроки з Трудового навчання

Тема: Вибір об’єкту проектування на основі зібраної інформації

Мета уроку: Засвоїти поняття про зразок, метод фантазування для отримання ідей розробки нових зразків, виробів з різних конструкційних матеріалів. Виховати основи культури праці, потребу в праці. Розвивати в учнів увагу, пам’ять, спостережливість

Об’єкт навчальної праці: роздатковий матеріал у вигляді технічних рисунків виробів з конструкційних матеріалів, що проектуються.

Обладнання: верстак, олівці, лінійка, гумка, циркуль.

Тип уроку: комбінований.

Час: 45 хв.

Клас: 6.

План уроку

    1. Організаційна частина

    2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

    3. Повідомлення теми, мети та завдань уроку

    4. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів

    5. Вивчення нового матеріалу

    6. Закріплення вивченого матеріалу

    7. Практична робота

      8. Заключна частина

Хід уроку

1. 1.Організаційна частина

• перевірка присутності учнів на занятті;
• призначення чергових;
• перевірка наявності спецодягу.

1. 2.Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності

учнів

(Фронтальна бесіда)

1. 1.Давайте пригадаємо, як може здійснюватись пошук необхідної інформації для об’єкту?
2. 2.Чи знаходили ви цікаві вироби в підручниках, журналах, альбомах? Чи варто щось змінювати у зовнішньому вигляді виробу?
3. 3.Які ви знаєте способи копіювання виробів з технічної літератури?
4. 4.Що таке калька та копіювальний папір, для чого вони використовуються?
5. 3.Повідомлення теми, мети та завдань уроку

Темою сьогоднішнього заняття є: «Вибір об’єкту проектування на основі зібраної інформації»

            На даному уроці ви:

• засвоїте знання про зразок, метод фантазування для отримання ідей розробки нових зразків виробів;
• на практичній частині заняття ви будете аналізувати і обирати об’єкт проектування на основі зібраної інформації, спробуєте внести якісь свої корективи.

Хотілось би, щоб наше заняття сьогодні пройшло під девізом, головна ідея якого відображена у народному прислів’ї, яке ми повністю прочитаємо відгадавши ребус (рис.1.):

«Не складно зробити, а складно …..»

,,,

Рис.1

Учні відгадують недостаюче слово прислів’я. (Задумати)

Саме відгадане слово підкаже нам мету уроку: навчитись обирати об’єкти проектування на основі зібраної інформації. Для цього вам необхідно уважно подивитись на зразки виробів і обрати той, який Ви вважаєте могли б виконати в межах даної майстерні, можливо щось змінили б в ньому. Як видно з прислів’я – це дуже складна і відповідальна справа.

А щоб ви впорались із завданням – уважно прослухайте теоретичний навчальний матеріал.

1. 4.Мотивація навчально-трудової діяльності учнів

Сьогодні ми будемо вчитись проектуванню об’єкта технологічної діяльності, використовуючи зразки відомих Вам виробів з конструкційних матеріалів, таких як деревини, фанери, ДВП. Завдяки отриманим умінням (здійснювати вибір найкращих ознак розглянутих моделей для створення нової, виконувати ескіз тощо) ви зможете проектувати корисні, цікаві та посильні вироби, які можуть стати Вам у нагоді під час вашого навчання, дозвілля.

1. 5.Вивчення нового матеріалу

З давніх-давен людина спостерігаючи та аналізуючи природні предмети та явища створювала їм подібні для задоволення власних цілей, потреб. Створення подібних об’єктів технологічної діяльності – є діяльність за зразком. Що ж таке зразок? Зразок – окремий предмет із ряду однакових, за яким можна скласти уявлення про інші подібні предмети, тобто виготовлення предмету шляхом втілення в нього чого-небудь (властивості, якості, функції та. ін.) з типових об’єктів технологічної діяльності. Отже, давайте з’ясуємо, чи можна виготовити підставку під гарячий посуд  використовуючи зразок? (учні відповідають)

Під час проектування виробів з таких конструкційних матеріалів як деревина, фанера, ДВП необхідно спочатку, використовуючи особистий досвід, журнали, каталоги та іншу технічну літературу, віднайти зразки об’єктів. Наступним кроком по створенню об’єкта технологічної діяльності буде аналіз та порівняння винайдених зразків: визначення позитивних та негативних сторін зразків, відповідність їх до вивченого матеріалу, поставлених вимог та виконуваних майбутньому функцій. На основі порівняння можна вибрати найбільш ідеальний зразок, який містить найменше негативних сторін, для його виготовлення необхідний матеріал, що ми вже засвоїли, все це є технологічні протиріччя . Але, яким би не був ідеальний зразок, в ньому завжди можна виявити технологічні протиріччя. Для їх усунення розробляють послідовність (алгоритм) дій. При цьому для зручності можна заповнювати таку таблицю:

Наступний крок по створенню об’єкта – Художнє конструювання.  Термін „художнє конструювання” з’явилося, порівняно нещодавно, в 20-х роках ХХ століття. Раніше проектування виробів називалось художнім проектуванням, а теорія їх створення - технічною естетикою. Технічна естетика - це теорія, яка спирається на загальні принципи естетики. Естетика повинна формувати гармонійне предметне середовище і сприяти підвищенню якості продукції, тобто вони тісно пов’язані з трудовою діяльністю людини.

Художнє конструювання - це новий творчий метод проектування об’єктів технологічної діяльності, впровадження якого повинно забезпечити високу якість продукції. Для того, щоб здійснювати таку проектну діяльність, потрібен фахівець нового типу - художник-конструктор, що забезпечить можливість створення структурних зв’язків в середині виробу, при якому сам виріб був би досконалим, а його зовнішня форма відповідала б цій структурі й одержала б необхідну цілісність та стала б гармонійною. Художнє конструювання не має на меті замінити інженерне конструювання. Воно розуміється як невід’ємна складова частина загального процесу проектування виробів, що забезпечує зручність користування предметом, його відповідність умовам експлуатації, створення гармонійної цілісності форми, високих естетичних якостей.

1. 6.Закріплення нового матеріалу

Для закріплення нового матеріалу дайте відповіді на такі запитання:

1. 1.Що таке зразок?
2. 2.Які спеціалізовані видання ви знаєте, в яких містяться зразки виробів?
3. 3.Що таке об’єкти технологічної діяльності?
4. 4.У чому суть методу фантазування?
5. 5.Що називається художнім конструюванням?
6. 7.Практична робота

Учням пропонується різний дидактичний матеріал (технічні рисунки, креслення, каталоги, спеціалізовані видання тощо ), який містить зразки виробів.

Подивіться будь ласка на зразки виробів, проаналізуйте їх. Які з них Ви хотіли б виконати? Чи треба змінювати їх форму, розміри, деталі? Відповідь обґрунтуйте.  Вкажить позитивні характеристики та недоліки виробу (довжина, висота, форма, колір, тип з’єднання деталей, оздоблення виробу тощо)

1. 8.Заключна частина

• Рефлексія (відповіді учнів на питання: Що цікавого дізнались на уроці? Чого нового навчились? І чому? Де можна застосувати сформовані вміння?).
• Мотивація та повідомлення оцінки кожному учню.
• Повідомлення домашнього завдання (на наступний урок взяти креслярські інструменти, креслярський папір або аркуші паперу в клітинку, картон або цупкий папір. Все це буде необхідним для створення ескізів виробів та шаблонів для деталей майбутніх виробів ).
• Прибирання робочих місць черговими.

Деталі

Батьківська категорія: План-конспекти уроків

Категорія: Уроки з Трудового навчання

Т е м а. Я і Україна: "Писанкарство в Україні"; образотворче мистецтво: "Великодні свята" (створення ескізу Великодньої писанки).

М е т а. Розповісти учням про звичаї та обряди святкування Великодня, про писанкарство в Україні (показ презентації на комп'ютері); вчити учнів створювати святкову композицію до Великодніх свят; розвивати спостережливість, творчу уяву; вміння передавати враження від побаченого; удосконалювати зорову пам'ять, образне мислення, фантазію, технічні навички роботи з художніми матеріалами; прищеплювати любов до уроків мистецтва, відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції.

Деталі

Батьківська категорія: План-конспекти уроків

Категорія: Уроки з Трудового навчання

Читати далі...

Тема. Організація праці в шкільній навчальній майстерні.

Мета: сформувати уявлення учнів про технологію як перетворюючу діяльність, організацію праці, правила внутрішнього розпоряд­ку та безпеку праці в шкільній навчальній майстерні, зацікавити учнів вивченням предмета;

розвивати Інтерес до техніки та тех­нологій, прищеплювати працелюбність та творче ставлення до праці; виховувати організованість у роботі та відповідальність за свої дії.

Ключові поняття: об'єкт праці, техніка, технологія, технологічна діяльність, безпе­ка праці, виробнича санітарія.

Об'єкти практичної діяльності учнів: обладнання шкільних майстерень, 

Обладнання: зразки учнівських виробів, плакати з правилами внутрішнього розпорядку та безпеки праці в шкільних навчальних майстернях.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II. Мотивація навчальної діяльності учнів

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів

IV.    Вивчення нового навчального матеріалу

1.Поняття про техніку і технології.

2.Ознайомлення учнів з устаткуванням шкільної навчальної майстерні.

3.Ознайомлення учнів з правилами внутрішнього розпорядку.

4.Вступний інструктаж з техніки безпеки у шкільній навчальній майстерні.

V.     Контроль та самоконтроль засвоєння учнями правил внутрішнього розпорядку та безпеки праці в шкільній навчальній майстерні.

IV. Домашнє завдання. За конспектом.

1. Перед тим як почати виготовляти будь-який виріб, необхідно зна­ти, як це зробити, яким чином краще та вигідніше виготовити деталі та їх зібрати. Відповіді на ці запитання дає технологія.

Слово технологія походить від давньогрецького — techno — «май­стерність, уміння» і латинського logos — «учіння, наука». Отже, до­слівно: це наука про майстерність.

Основою будь-якої технології є перетворююча діяльність, унаслі­док якої змінюються сировина, матеріали, окремі вироби, споруди, інформація. Наприклад, технологія обробки металів різанням вивчає та розробляє способи обробки металів на металорізальних вер­статах (токарних, фрезерних, свердлильних тощо). На цих верстатах шматкам металу надають заданих форм, і вони перетворюються на необхідні нам деталі. Технологія ливарного виробництва розробляє способи виливання деталей із розплавленого металу. Технологія тер­мічної обробки займається питаннями обробки металів шляхом нагрівання та охолодження (загартування, випалювання), унаслідок чого змінюються фізичні властивості матеріалу (міцність, твердість, пружність), а не форма виробу.

Із технологією ми стикаємось не лише на виробництві, а й удома: під час приготування їжі, прання, прибирання, ремонту тощо. Сьогодні застосування технології неможливе без використання знарядь праці (учитель може запропонувати учням назвати види побутової технологічної діяльності та знаряддя праці, які в них застосо­вуються; для допомоги можна продемонструвати сюжетні малюнки).

У сучасному значенні технологія — наука про послідовну змі­ну стану, властивостей, форми або розмірів сировини, матеріалу чи напівфабрикату. Ця зміна здійснюється у процесі виробництва для отримання готової продукції. Технологією також називають певну послідовність виробничих операцій або дій, що забезпечують виготовлення продукції необхідної якості. Знайомству із цією наукою і присвячений предмет «Трудове навчання».

2. Закріпити за кожним учнем робоче місце та продемонструвати, як підготувати та упорядкувати це місце до занять з трудового навчання (рис. 1).

3. Опрацьовують учні за підручником с. 6-7 «Загальні правила внутрішнього розпорядку в шкільних майстернях» з коментарями вчителя та самих учнів.

4.Проведення вступного інструктажу  «Інструкція  безпеки життєдіяльності № _ при виконанні столярних робіт».

Тема. Об'єкти технологічної діяльності. методи проектування. Художнє конструювання. Прорізне різьблення. Пірографія.

Мета: сформувати уявлення про об'єкти технологічної діяльності, закріпити та розширити знання учнів про виробничі технології, сформувати уявлення про процес створення виробу, процес проектування та його основні етапи, із художнім конструюванням як складовою процесу проектування; розвивати фантазію та технічне мислення учнів; виховувати ор­ганізованість та самостійність у роботі.

Об'єкти практичної діяльності учнів:  друковані джерела інформації, обраний учнями об'єкт технологічної діяльності. ескіз обраного учнями об'єкта праці.

Обладнання: лінійка, кутник, олівець, зразки ви­робів учнів, джерела інформації, плакат «Метод фокальних об'єктів».

Хід уроку

1. I.Організаційний етап

II. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів

III.Оголошення, подавання теми та очікуваних навчальних результатів

IV.Вивчення нового навчального матеріалу

1. Визначення поняття «об'єкт технологічної діяльності» та залежності його вибору від потреб людини.

2. Ознайомлення з видами інформаційних джерел. Загальні відомості про види виробів з фанери та вимоги до них. Вибір об'єкта подальшої технологічної діяльності учнів.

3. Метод фокальних об'єктів.

4. Етапи конструювання

5. Оздоблення виробів з фанери

V.    Практична робота

Створення учнями власного форми та конструкції вибраного виробу.

VI.Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи

VII.Домашнє завдання. §6, §7, §8.

1. Нас оточує безліч потрібних речей. Усі вони не виникають самі по собі або за помахом чарівної палички, їх виготовили з певних матеріалів люди.

Презентація вчителем яскравих, конкретних, предмет­них цілей їх діяльності на уроках трудового навчання: виставка кращих творчих робіт їх одноліт­ків минулих років.

Для виготовлення виробів необхідні знаряддя праці, які допомагають по­легшити працю людини, зробити її продуктивною.

Отже, об'єкт технологічної діяльності учня – це виріб (предмет), який  учень ставить за мету виготовити і виготовляє його.

2. Показ папок з банком ідей та ілюстрацій, журналів, ілюстрацій з Інтернету із зображеннями різноманітних виробів з фанери.

На прикладі серветниці демонструю різноманіття форм, конструкцій та матеріалів.

Вироби з фанери мають свою специфіку. В шкільних майстернях немає умов та пристосувань для виготовлення гнутих деталей, тому деталі повинні бути плоскими. З цих деталей збираємо об’ємну конструкцію виробу. Фанера має тонкі стінки, тому з'єднувати деталі необхідно переважно за допомогою шипів та клею. Виготовлення шипів та вушок потребує точного розмічання та пильної уваги під час їх виготовлення. При цьому шипи краще робити трішки більшими – їх потім підпилюють безпосередньо під час складання. Така технологія дає міцні з’єднання деталей. Фанера має багатошарову будову і шарі можуть роз'єднуватися, тому між отворами має залишатися фанера не менше 3-5 мм.

За допомогою папок та періодичних видань пропоную учням декілька виробів. Коротко про них розповідаю. Учні вибирають собі об'єкт технологічної діяльності.

3. Метод фокальних об’єктів є одним з методів, який допомагає створювати нові  та цікаві ідеї.  Цей метод був запропонований в 1953році американцем Чарльзом Вайтингом. Він запозичений з технічної творчості, однак на практиці його можна використати і в художньому конструюванні. Перевагою методу є нетрадиційний напрямок творчого пошуку (нівелюється залежність від психологічної інерції), недоліком є випадковість знаходження результату. Однак він є простим у застосуванні й сприяє розвитку творчих здібностей.

Суть методу полягає в наступному. Об’єкт, який маємо конструювати (наприклад свічник) ставимо у фокусі (центрі) схеми. До речі, від слова фокус і походить назва методу. Вибираємо декілька будь-яких понять чи виробів вибраних випадково. Наприклад, перші два-три предмети, що стоять у кімнаті. Розписуємо їх властивості. Далі відбувається поєднання властивостей з фокальним об’єктом або частиною об'єкта. Звичайно можуть бути непоєднувані варіанти, можуть бути нісенітницею поєднання на перший погляд, тому зовсім відмовлятися від  таких варіантів не слід. Бажано знайти використання  більшості ознак чи властивостей.

Використовуючи плакат пояснюю на прикладі свічника метод фокальних об'єктів.

1. 6.

Другий етап — конструкторський — містить такі стадії: скла­дання ескізу, розробка конструкторсько-технологічної документа­ції, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір тех­нології обробки деталей виробу, їх з'єднання, обробка, організація робочого місця, економічне та екологічне обґрунтування,

Третій етап — технологічний — передбачає такі стадії, як вико­нання технологічних операцій, передбачених технологічним проце­сом, самоконтроль діяльності, дотримання технологічної та трудової дисципліни, культури праці, оцінка якості варіантів конструкцій.

На четвертому етапі — заключному — здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту, порівняння виготов­леної конструкції із запланованою, усунення знайдених недоліків та неполадок, аналіз проведеної роботи, встановлення, чи досягнута ме­та, здійснення оцінки спроектованого виробу.

7. Вироби з деревини та фанери, зокрема, можна оздобити за допомогою різноманітних технік.

     Різьблення поділяється на плоске, рельєфне, ажурне й об'ємне. Найпоширенішим є плоске різьблення, його роблять одним ножем або кількома різцями (долотами).

 Для виробів з фанери найчастіше використовують ажурне або прорізне різьблення за допомогою лобзика та випалювання  (пірографія) за допомогою випалювача. Хоча можна використовувати більш складні техніки, такі як контурне або яворівське різьблення.

Випалювання застосовується для декорування дитячих іграшок і елементів народної дерев'яної архітектури. Розрізняють два спосо­би випалювання — розжареними металевими штампиками, із відбитків яких складають різноманітні орнаменти, і електрописаком, що дає чіткий контурний малюнок.

Розпис на дереві — зручна й оригінальна техніка орнаментування виробів. Технічно вона мало чим відрізняється від розпису на інших матеріалах. Орнамент наносять пензлями на поверхню виробу гуашшю, аквареллю. Розписаний виріб покривають ла­ком, що оберігає його від забруднення.

Тема. Технічне конструювання. Лінії креслення

Мета: дати поняття про технічний рисунок, кресленик і документ, ознайомити з основними правилами оформлення графічних документів (типами ліній, застосуванням умовних позначень і масштабу, призначенням та застосуванням креслярського ін­струменту); розвивати вміння виконувати технічний рисунок, навички нанесення креслярських ліній; виховувати акуратність у виконанні графічних робіт.

Об'єкти практичної діяльності учнів: технічний рисунок виробів, які мають площинну форму.

Обладнання: креслярський інструмент, листи паперу креслярського формату, набір зразків виробів, дерев'яний розсувний метр, відрізок шпа­гату, поділений на 12 рівних частин; кресленики, технічні рисун­ки різних виробів.

Хід уроку

І. Організаційний етап

II.Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів

III.Оголошення, подавання теми та очікуваних навчальних результатів

IV.Вивчення нового навчального матеріалу

1.Стислі відомості з історії виникнення креслення.

2.Графічні зображення в кресленні.

3.Типи ліній.

4. Оформлення кресленика.
V. Практична робота.

Виконання креслярських вправ.

VI.Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи

VII.Домашнє завдання. §4, §5. оформити один аркуш формату А4.

1. Під час археологічних розкопок були виявлені перші зображен­ня, що їх виконувала людина на камені. Пізніше, коли людина на­вчилась будувати житло, необхідним стало планування його побу­дови. Для цього слід було, насамперед, відобразити житло графічно. Так з'явилися перші кресленики. На них не було розмірів окремих елементів та виробу або споруди в цілому. Проте, у більшості ви­падків люди намагались дотримуватись на зображенні пропорцій. Виконувались зображення у зменшеному вигляді і, як правило, це був малюнок того чи іншого об'єкта. Людина зображала його таким, яким спостерігала або мріяла виготовити. Проте, за таким зображен­ням не завжди можна було виготовити виріб або змайструвати пев­ний пристрій. Тому й виникла необхідність у визначенні та дотри­манні певних правил.

Одним з таких правил є вимірювання і розмічання. Сьогодні ві­домо, що першим інструментом, який використовувала людина, був довгий шкіряний або лляний шнур, поділений на 12 частин. Його використовували для розмічання на землі майбутніх будівельних споруд прямокутної форми.

2. Кресленик — графічний конструкторський документ, що зобра­жує виріб, визначає його конструкцію та містить дані, згідно з який і ми розробляють, виготовляють, контролюють, монтують, експлуатують та ремонтують цей виріб. За допомогою кресленика конструктор передає свій задум робітникові, а спеціаліст вивчає будову складних машин. Ось чому креслення називають мовою техніки.

Ескізний конструкторський документ, ескіз, — кресленик, і виконаний без дотримання масштабу і призначений для разового використання.

Якщо ви подивитеся на кресленик, то побачите, що він складається з ліній різної товщини, кожна з яких має своє призначення, і Застосування різноманітних ліній робить кресленик більш виразним і зрозумілим для користувачів.

3.Лінії креслення.

Товщина ліній одного типу повинна бути на кресленні однаковою. Наприклад, якщо суцільна товста основна має товщину 0,5мм, то решта ліній повинні мати товщину приблизно 0,25мм.

Зображення центрових та осьових  ліній.

5.Оформлення кресленика.

Кресленик оформлюють за певними правилами. Для виконання робіт беруть спеціальний папір для креслення. Найменший його розмір 210х297 мм позначають А4, наступний А3 (420х297 – подвоюється менша сторона) найбільший розмір А0.

Розглядаємо мал. 13 та 14 у підручнику як оформлюють аркуш та розглядаємо основний напис.

Тема. Технічне конструювання. Розміри.

Мета: дати поняття про масштаб, ознайомити з основними правилами нанесення розмірів; розвивати вміння виконувати технічний рисунок, навички нанесення розмірів; виховувати акуратність у виконанні графічних робіт.

Об'єкти практичної діяльності учнів: технічний рисунок виробів, які мають площинну форму.

Обладнання: креслярський інструмент, листи паперу креслярського формату, набір зразків виробів, кресленики, технічні рисун­ки різних виробів.

Хід уроку

1. Організаційний етап
2. Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів
3. III.Оголошення, подавання теми та очікуваних навчальних результатів
4. IV.Вивчення нового навчального матеріалу
   1. 1.Основні правила нанесення розмірів.
   2. 2.Поняття про масштаб.
   3. Практична робота.

Виконання креслярських вправ або технічного рисунка виробу

VIII.Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи

IX.Домашнє завдання. Виготовити креслення за ескізом.

1. Розміри на креслениках позначають розмірними числами на роз­мірних лініях.

Межі вимірювання розміру вказують виносними лініями, які про­водять перпендикулярно до відрізка контуру зображення, розмір якого позначають. Розмірні лінії проводять паралельно до тих від­різків, розміри яких визначають.

Розмірну лінію з обох боків обмежують стрілками. У межах крес­леника стрілки повинні бути приблизно однаковими, незалежно від довжини розмірної лінії. Взаємне розміщення виносних і розмірних ліній має бути таким, щоб вони разом з відрізком, що вимірюється, утворювали прямокут­ник.

Розмірне число наносять над розмірною лінією ближче до її се­редини, якщо лінія розташована горизонтально або похило, і ліво­руч від середини, якщо лінія розташована вертикально. Лінійні роз­міри, які позначають величини прямолінійних елементів предмета (довжину, ширину, товщину), подають у міліметрах, але позначення одиниці вимірювання не вказують.

Кутові розміри (розміри кутів) указують умовними позначен­нями на креслениках у градусах. Виносні лінії кутового розміру є продовженням сторін вимірюваного кута, а розмірну лінію прово­дять у вигляді дуги кола із центром у вершині кута.

Про розміри округлих частин предметів (круглі отвори) свідчать їх діаметри. Для позначення діаметра перед розмірним числом нано­сять умовний знак ?. Розмір діаметра пишуть над розмірною лінією усередині кола або за його межами.

Заокруглені частини предметів позначають радіусами. Для позна­чення радіуса перед розмірним числом наносять умовний знак у вигля­ді літери К, висота якої повинна дорівнювати висоті розмірного числа.

2.  На кресленику предмет зображують таким чином, щоб якнай­краще передати його будову. Перевагу завжди слід віддавати зобра­женням у натуральну величину. Але не всі предмети можна так на­креслити. Тому при виконанні креслеників зображення предметів умовно зменшують або збільшують. Відношення розмірів зображен­ня предмета на кресленику до його дійсних розмірів називають масш­табом кресленика. Масштаб кресленика показує, у скільки разів зо­браження предмета зменшені або збільшені порівняно із ним самим.

Наприклад, масштаб 1:2 означає, що розміри зображення на кресленику вдвічі менші від розмірів самого предмета. Масштаб 5 :1 по­казує, що розміри зображення на кресленику в 5 разів більші від дій­сних розмірів предмета.

Тема. Виконання кресленика.

Мета: закріпити знання учнів про технічний рисунок, кресленик, основ­ні правила оформлення графічних документів, увести понят­тя про макет і модель;

розвивати вміння виконувати побудову кресленика виробу із дотриманням масштабу та в натуральну величину, виготовляти моделі нескладних виробів; виховувати акуратність при виконанні графічних робіт.

Об'єкти практичної діяльності учнів: технічний рисунок виробів, які мають площинну форму,

Обладнання: креслярський інструмент, листи паперу креслярського форма­ту, кресленики, технічні рисунки, моделі різних виробів, макети об'ємних геометричних фігур.

Хід уроку

I. Організаційний етап

II.Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів

III.Оголошення, подавання теми та очікуваних навчальних результатів

IV.Вивчення нового навчального матеріалу

    Призначення моделей, особливості їх конструювання.

V.    Практична робота

   Виконання учнями кресленика.

VI.Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи

VII.Домашнє завдання. Виконання креслення за ескізом.

1. Створення будь-якого виробу розпочинається із розв'язання пев­ної проблеми або наперед визначених завдань. Для їх вирішення не­обхідно уявити собі майбутню конструкцію. Варіантів може бути кілька. Конструктор відображає їх на папері у вигляді ескізів, ана­лізує кожен з них, визначає найкращий варіант, який найбільше відповідає поставленим завданням, і береться до детальної розробки кресленика виробу, що слугує графічним документом. Згідно з крес­леником робітник-макетник створює макет у натуральному, змен­шеному або збільшеному вигляді, а робітник-модельник — модель.

Моделі потрібні для того, щоб уточнити особливості конструкції майбутнього виробу та врахувати їх під час виготовлення дослідно­го зразка, який обов'язково буде проходити випробування. У разі по­треби до конструкції вносяться зміни та доповнення, до тих пір, по­ки не буде досягнуто повної відповідності задуму або поставленому завданню.

У школі також використовують різні моделі. Слугують вони для того, щоб учні могли більш чітко зрозуміти будову та принцип дії певних пристроїв.

Починаючи виготовлення моделі, необхідно розуміти будову май­бутнього виробу, його призначення та принцип дії, а також з'ясува­ти взаємне розташування окремих елементів та способи їх з'єднання між собою. За необхідності виконується ескіз чи розгортка виробу, проставляються розміри тощо.

Після цього складається робочий проект, розробляється конструк­ція у деталях: визначаються розміри моделі в цілому та її окремих елементів, матеріали для виготовлення, умови складання, зберіган­ня та використання, необхідні інструменти. Далі визначають масш­таб, і лише після цього починають виготовлення дослідного зразка.

На моделях інженери-конструктори досліджують та випробовують параметри великих об'єктів, наприклад міцність телевізійних веж, висотних будинків, мостів тощо. Тільки після цього інженери про­ектують різні споруди, визначають їхні розміри, матеріали, із яких ' вони будуть виготовлятись, умови, у яких будуть експлуатуватись.

Тема. Конструкційні матеріали. Види деревинних матеріалів та їх застосування.

Мета: ознайомити учнів з різними видами конструкційних матеріалів, видами та породами дерев, особливостями їх будови, характер­ними ознаками, способами заготівлі та одержання пиломате­ріалів, значенням деревини як конструкційного матеріалу для народного господарства країни; розвивати вміння визначати та враховувати меха­нічні та технологічні властивості конструкційних матеріалів при виготовленні корисних речей; виховувати почуття відповідаль­ності та бережливого ставлення до навколишнього середовища.

Об'єкти практичної діяльності учнів: зразки різних порід деревини та інших конструкційних матеріалів.

Обладнання: стенд або комплекс зразків різних порід деревини, шпон, фа­нери, деревоволокнистих плит, інших конструкційних матеріалів (гума, метал, органічне скло, текстильні матеріали тощо); зразки учнівських і промислових виробів з деревини; кольорові табли­ці з малюнками порід деревини та її текстури, лупи, інструкційні картки до лабораторних робіт.

Хід уроку

I.    Організаційний етап

II.    Мотивація навчальної діяльності учнів. Актуалізація опорних знань учнів
ІІІ. Оголошення, подавання теми та очікуваних навчальних результатів

ІV. Вивчення нового навчального матеріалу

1.Ознайомлення учнів з деревиною як конструкційним матеріалом.

2.Ознайомлення учнів з властивостями деревини.

V. Лабораторно-практична робота «Розпізнавання конструкційних матеріалів за зовнішніми ознаками»

1.Інструктаж щодо проведення лабораторно-практичної роботи.

2.Виконання учнями лабораторно-практичної роботи.

3.Підбиття підсумків роботи.

VI.    Лабораторно-практична робота «Визначення породи деревини за зовнішніми ознаками»

1.Інструктаж щодо проведення лабораторно-практичної роботи.

2.Виконання учнями лабораторно-практичної роботи.

3.Підбиття підсумків роботи.

VII.   Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи
VIII. Домашнє завдання. §9, §10. Підготуватися до  тематичної атестації.

1. Конструкційний матеріал — матеріал або сировина (деревина, метал, тканина, шкіра, скло, пластмаса, гума, неткані матеріали то­що), із яких виготовляють вироби.

Спільними для всіх конструкційних матеріалів є механічні влас­тивості, тобто здатність чинити опір проникненню в ці матеріали ін­ших тіл. До таких властивостей належать міцність, твердість, плас­тичність.

Конструкційні матеріали характеризуються також технологічни­ми властивостями. До них, наприклад, належать опірність розколю­ванню або згинанню, здатність проводити звук, тепло Й електричний струм. Механічні та технологічні властивості конструкційних мате­ріалів взаємопов'язані.

Дерево складається з трьох основних частин — коріння, стовбура та крони.

Найцінніша частина дерева — стовбур (рис. 13). Якщо розпиляти його поперек волокон, тобто зробити поперечний розріз, буде добре видно шарову будову деревини — багато кілець. Щороку на стовбурі утворюється одне річне кільце, тому, полічивши їх, можна визначи­ти вік дерева.

Найбільше зовнішнє кільце — коро, її зовнішній корковий шар оберігає дерево від ушкоджень і несприятливих погодних умов,

При поздовжньому, розпилюванні стовбура точно посередині — радіальному розрізі — річні кільця мають вигляд смуг. Якщо ж роз­пиляти стовбур убік від серцевини — зробити тангентальний роз­різ — то отримаємо гарний малюнок, утворений річними кільцями. Він називається текстурою деревини.

2. Кожна порода деревини має свій колір, запах і текстуру. За тек­стурою досить легко визначити породу дерева. Наприклад, у хвойних порід річні кільця на поперечному розрізі помітніші, ніж у листяних.

Породи деревини також різняться за механічними та техноло­гічними властивостями. Однією з головних властивостей деревини є її міцність. Технологічні й механічні властивості деревини також пов'язані між собою. Наприклад, тверді породи деревини важче під­даються різанню, ніж м'які, волога-деревина може проводити елек­тричний струм, а суха ні, тверді породи деревини краще проводять звук, ніж м'які, тощо. Механічні й технологічні властивості дереви­ни обов'язково враховуються при виготовленні виробів. Наприклад, для виготовлення меблів застосовують деревину, яка має красивіший природний рисунок на розрізі й водночас високу міцність; музичні інструменти виготовляють із твердих порід деревини, яка добре про­водить звук: скриньки, столове приладдя, різні прикраси краще ви­готовляти з м'яких порід деревини із красивим природним рисунком.

Міцність деревини при стисканні вздовж її волокон більша, ніж упоперек них, а розколюваність навпаки: краща вздовж волокон, ніж упоперек них. Цю властивість враховують при улаштуванні сто­яків, кроквин та інших елементів будівель.

3. Шпон — це тонкий (до 5 мм) лист деревини, який використову­ють для виготовлення фанери, оздоблення виробів, виготовлення су­венірів тощо.

Струганий шпон отримують шляхом стругання деревини, а лущений — зрізування ножем з колоди, що обертається.

Фанера — шаруватий деревинний матеріал, одержуваний шля­хом склеювання шарів лущеного шпону.

Деревоволокнисті плити (ДВП) — плити, відлиті з деревної ма­си із наступним гарячим пресуванням або сушінням. Деревна маса — волокниста маса, одержувана шляхом стирання деревини.

Деревостружкові плити (ДСП) — плити, виготовлені шляхом гарячого пресування деревної стружки, змішаної із синтетичними смолами (рис. 16).

ДВП та ДСП застосовують у будівництві, меблевій промисловос­ті тощо.

Лабораторно-практична робота

Послідовність виконання роботи

1. 1.Ознайомитися із запропонованими зразками матеріалів.
   1. 2.Визначити властивості кожного зразка і заповнити другий стовпчик таблиці.
   2. 3.Визначити назву матеріалу і заповнити третій стовпчик таблиці.
      1. 4.З'ясувати сферу застосування наданих конструктивних мате­
         ріалів і заповнити четвертий стовпчик таблиці.
      2. 5.Сформулювати висновок: обґрунтувати вибір конструкційного матеріалу для виготовлення майбутнього виробу.

Таблиця «Конструкційні матеріали»

Деталі

Батьківська категорія: План-конспекти уроків

Категорія: Уроки з Трудового навчання

                                                                                             Дата: 9.11.10.

                                                                                             Клас: 6- в

                                              Урок №

Тема : Методи проектування: комбінування.

                 Моделі - аналоги.

Практична робота: Пошук моделей – аналогів вишитих виробів. Порівняння зразків і визначення кращих ознак.

Мета:

навчальна:   забеспечити

а) формування знань про метод комбінування, моделей - аналогів;

б) формування вмінь визначати кращі ознаки зразків вишитих виробів;

в) дотримання правил безпечної праці під час виконання завдань практичної роботи.

розвивальна: розвивати естетичні смаки учнів.

виховна: виховувати  почуття краси, охайність , культуру праці.

                  Хід уроку:

І.Організаційний момент:

• Перевірка наявності учнів;
• Перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Виявлення знань та вмінь учнів:

-         Що є об’єктом технологічної діяльності ?

-         Що таке композиція у вишивці ?

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів:

У процесі бесіди з’ясовуються такі питання:

• У чому полягає робота дизайнера ?
• Який метод проектування ми вивчали в 5 класі ? (метод фантазування ).

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Більшість предметів, що нас оточують, люди використовують в своєму повсякденному житті здавна. Але форма їх постійно вдосконалюється та змінюється. Це відбувається внаслідок розвитку технічних можливостей ,застосування більш досконалої техніки ,технологій , використання нових матеріалів, змін вимог до виробу.

 V. Визначення завдань для учнів на урок.

Учні повинні: розуміти методи проектування.

Учні повинні уміти: порівнювати зразки і визначати кращі ознаки.

VI. Вивчення нового матеріалу.

Слово "комбінування" у перекладі з латинської означає об’єднання, поєднання( слайд 2). Метод комбінування полягає у поєднанні в новому об’єкту окремих рис, властивостей, частин інших предметів. Цей метод є основним при створенні нових виробів   : меблів, автомобілів, побутової техніки тощо.

У роботі конструкторів , художників-модельєрів цей метод є незамінним. За розробки нових об’єктів ретельно вивчають подібні конструкції, які існували раніше. Вибирають найкращі ознаки існуючих об’єктів і об’єднують їх у нову конструкцію. Так наприклад було створено сучасний електричний кухонний комбайн.(слайд 3).

Художники - модельери одягу також часто використовують у своїй роботі метод комбінування. У нових моделях часто поєднуються ті деталі,способи обробки, які застосовувалися раніше.

Кожний предмет характеризується певною зовнішньою формою. Це можуть бути найпростіші геометричні форми – куля, конус, циліндр, призма. Але найчастіше предмети мають значно складнішу форму. У процесі художнього конструювання розробці досконалої форми приділяється велика увага.

Форма більшості предметів, які створюють люди, з часом змінюється. Одні й ті самі речі набувають іншого вигляду.( слайд 4)

Загальна форма одягу характеризується його силуетом.

Силует – це зовнішній обрис будь-якого предмета. За силуетом можна визначити належність костюма тієї чи іншої історичної епосі ( слайд 5).

Форми окремих елементів також тісно пов’язані між собою. Так, в костюмі людини форми деталей одягу,взуття,головного убору,аксесуарів мають вдало поєднуватися.

Форма предмета є естетичною,якщо вона створюється за законами краси:виглядає цілісно ,лінія силуету і окремі деталі милують око.

Форма є більш сталою характеристикою предмета порівняно з іншими. Так, колір і оздоблення побутових речей ,як правило , змінюються швидше , ніж форма.

Форму виробу, яку використовують для розробки цілого ряду виробів , називають базовою(слайд 7).

Модель ,що створена на основі базової моделі, але відрізняється формою деталей чи оздобленням , називається моделлю-аналогом.( слайд 8,9).

 Використання моделей-аналогів значно прискорює і здешевлює процес художнього конструювання.

VII. Формування умінь та навичок учнів.

1. 1.Аналіз завдань практичної роботи.
2. 2.
3. 3.Правила безпечної праці, організація робочого ісця та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання практичної роботи.
4. 4.Самостійне виконання завдань практичної роботи за інструкційними картками.
5. 5.Контроль вчителя з метою виявлення недоліків у знаннях та вміннях учнів.
6. 6.Здійснення поточного інструктажу.
7. 7.Підбиття підсумків практичної роботи:

-         аналіз недоліків у результатах роботи;

-         оцінювання кращих робіт.

VIII. Рефлексія.

1.Що нового дізналися на уроці?

2.Яку роботу виконували?

3.Де можна використати набуті знання та вміння?

IX. Мотивація оцінок за урок, виставлення в журнал, щоденник.

Х. Завдання додому.

Підготувати інструменти та матеріали для  вишивки.

ХІ. Прибирання робочих місць.

Практична робота. Пошук моделей – аналогів вишитих виробів. Порівняння зразків і визначення кращих ознак.

1. 1.Проаналізувати конструктивну побудову зразків-аналогів.

                                                                                   Таблиця 1.

        Порівняння зразків і визначення найкращих ознак.

2.Визначення конструкції виробу.

                                                                                    Таблиця 2.

              Визначення конструкції майбутнього виробу.

3.Використовуючи одну з базових форм замалювати ескіз майбутнього виробу.

Зразок 1.

Зразок 2.

Зразок 3.

Деталі

Батьківська категорія: План-конспекти уроків

Категорія: Уроки з Трудового навчання

Т е м а. Конструювання найпростіших виробів - іграшок за допомогою засвоєних раніше технологій.

Т в о р ч а  р о б о т а: виготовлення різновиду ляльок-мотанок із різних матеріалів.

М е т а. Навчити конкретних трудових навичок при роботі з нитками, тканиною на прикладі виготовлення різновиду ляльок-мотанок; ознайомити з обрядами і традиціями, пов'язаними з виготовленням ляльок; прищепити інтерес до культури, звичаїв своєї Батьківщини; розвивати образне мислення, творчі здібності.

Деталі

Батьківська категорія: План-конспекти уроків

Категорія: Уроки з Трудового навчання

Читати далі...