УРОК — ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇНАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Компетентнісний підхід — дієвий інструмент інтенсивного розвитку
кожної людини, що є джерелом інноваційних змін в освіті.
О.Савченко
кожної людини, що є джерелом інноваційних змін в освіті.
О.Савченко
Державний стандарт початкової загальної освіти побудований на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів. Це обумовлює запровадження компетентнісного (діяльнісного) та особистісно орієнтованого підходів у навчально-виховний процес початкової школи.
Сутність компетентнісного підходу полягає у спрямуванні навчального процесу на формування в учнів ключових, міжпредметних та предметних компетентностей. Компетентність — складне особистісне утворення, що інтегрує знання, уміння, навички, досвід виконання діяльності, ставлення до процесу і результату, створює передумови самостійної діяльності особистості.
Головною метою особистісно орієнтованого підходу є створення сприятливих психолого-педагогічних умов, що спрямовані на: «...пріоритет інтересам і запитам особистості, її своєрідності й можливостям, максимальній реалізації та самореалізацїї кожного учня, рефлексії» (С. Гончаренко); формування особистісних якостей, що зумовлюють динаміку розвитку суб'єктів навчально-виховного процесу, їх рух до самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення як визначення особистих перспектив, реального життєвого плану й алгоритму його здійснення (І. Бех).
У компетентнісному та особистісно орієнтованому підходах на першому плані — діяльність учня, зокрема опора на різноманітний досвід і розвиток дитини, надання їй можливості самостійно вибудовувати власну траєкторію освіти. У Державному стандарті початкової загальної освіти компетентнісний підхід трактують як діяльнісний.
Пропонуємо вашій увазі визначення понять «діяльність», «діяльнісний підхід», «освітня діяльність», «навчальна діяльність» (за І. Колєсніковою).
Діяльність — система відносно автономних, самостійних, осмислених і мотивованих дій суб'єкта, спрямованих на досягнення поставленої мети й отримання результату, що відкриває для суб'єкта і його оточення новий культурний смисл, оскільки продукт і результат не завжди відповідають початковому задуму й плану.
Діяльнісний підхід — спосіб цілепокладання, аналізу, пояснення, концептуалізації, активного застосування суб'єктом принципу діяльності в обраній ним сфері практики.
Діяльнісний підхід означає опанування навчального матеріалу, розвиток відповідних умінь та навичок через безпосередню діяльність учнів.
Освітня діяльність — система самостійно вибраних, планованих, мотивованих і рефлексованих суб'єктом освіти дій, що задовольняють його самостійну зацікавленість у розширенні своїх освітніх проблем, здібностей і спрямована на отримання нового авторського продукту і результату навчання.
Педагог має розуміти відмінності між пояснювально-ілюстративним і діяльнісним підходами у навчанні.
Таблиця 3
Порівняльна характеристика пояснювально-ілюстративного і діяльнісного
підходів у навчанні (за І. Корбаковою, Л. Терешиною)
|
Компоненти навчальної діяльності |
Традиційний (пояснювально- ілюстративний) підхід |
Діяльнісний підхід |
|
Мета — очікуваний результат |
Задає педагог |
У процесі проблематизації забезпечується внутрішнє прийняття мети |
|
Мотиви — спонукання до діяльності. Засоби — способи здійснення діяльності |
Використовують зовнішні мотиви |
Опора на внутрішні мотиви |
|
Дії — основний елемент діяльності |
Інваріантні, передбачені вчителем |
Варіативні, можливість індивідуального вибору |
|
Результат — кінцевий продукт |
Рівень засвоєння знань |
Позитивні особистісні внутрішні зміни |
|
Оцінювання — критерій досягнення мети |
Порівняння результативності з еталоном |
Самооцінювання на основі застосування індивідуальних еталонів досягнень |
Отже, діяльнісний підхід, перш за все, має сформувати компетентність «вміння вчитися», тому, вважаємо за доцільне визначити складові ключової компетентності «вміння вчитися», визначені Державним стандартом початкової загальної освіти та навчальними програмами для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (1-4-ті класи):
? сприймати та визначати мету навчальної діяльності;
? зосереджуватися на предметі діяльності;
? організовувати свою діяльність для досягнення суб'єктно чи суспільно значущого результату;
? добирати й застосовувати потрібні знання й способи діяльності для розв'язування навчальної задачі;
? використовувати здобутий досвід у конкретній навчальній або життєвій ситуації;
? висловлювати ціннісні ставлення щодо результату і процесу власної діяльності;
? усвідомлювати, аналізувати, оцінювати, коригувати результати своєї діяльності.
? зосереджуватися на предметі діяльності;
? організовувати свою діяльність для досягнення суб'єктно чи суспільно значущого результату;
? добирати й застосовувати потрібні знання й способи діяльності для розв'язування навчальної задачі;
? використовувати здобутий досвід у конкретній навчальній або життєвій ситуації;
? висловлювати ціннісні ставлення щодо результату і процесу власної діяльності;
? усвідомлювати, аналізувати, оцінювати, коригувати результати своєї діяльності.
Специфіка конструктивної взаємодії в підсистемах «учитель — клас», «учитель — учень» полягає у тому, що основна увага вчителя спрямовується не на результат засвоєння певних знань, а на процес його досягнення. Зміст наукових понять формується у свідомості кожного учня на базі конструктивної взаємодії інформації, що надходить від учителя, зі змістом, який притаманний учневі у момент його засвоєння. Тому головною проблемою особистісно орієнтованого та компетентнісного навчання є готовність педагога до створення ситуації розвитку особистості. Пропонуємо деякі принципи мислення і поведінки педагога, що надають його діяльності спрямованості на особистість та розвитку компетентностей дитини:
? уміння поставити учня в позицію суб'єкта своєї освіти;
? пріоритет розуміння смислу освіти, самостійно здобутих висновків, здобуття досвіду самоорганізації над функціональним засвоєнням матеріалу;
? розгортання педагогічного процесу як послідовності подій, а не навчальних і виховних «заходів»;
? підтримання ситуації самореалізації особистості, її позиції, спонукання до «особистісних дій» — вибору, самооцінювання, вчинку, пов'язаного з поняттям відповідальності, проявленням творчості, свободи тощо.
На уроці, побудованому на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів, педагог повинен розв'язувати завдання цілеспрямованого формування в учнів учіння через діяльність, зокрема:
1) навчити учнів виділяти, розуміти, а потім самостійно ставити перед собою навчальне завдання. Вони опановують певні знання на основі виконання навчальних дій — порівняння, моделювання, аналізу, змінення;
2) навчити учнів використовувати раціональні дії, способи роботи, що забезпечують успішне опанування навчального матеріалу. Опанування навчального матеріалу — це його вміле сприймання, усвідомлення, запам'ятання і використання в практичній діяльності;
3) формувати в учнів навчальні мотиви, пізнавальні інтереси, бажання вчитися, свідоме ставлення до процесу навчання в цілому.
Навчальне видання «Проектування та проведення уроку в
початкових класах на засадах компетентнісного (діяльнісного)
підходу» / Упоряд. Дрожжина Т. В., Гезей О. М. – Х. :Вид. група
«Основа», 2014. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 8 (128)).
початкових класах на засадах компетентнісного (діяльнісного)
підходу» / Упоряд. Дрожжина Т. В., Гезей О. М. – Х. :Вид. група
«Основа», 2014. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 8 (128)).