ПРОЕКТУВАННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯУРОКУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ...
УРОК — ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
НАВЧАЛЬНО- ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Забування матеріалу пропорційне
часу з початку навчання.
Г. Еббінгауз
часу з початку навчання.
Г. Еббінгауз
Учень опановує способи розумової діяльності
в процесі самостійного мислення.
М. Махмутов
в процесі самостійного мислення.
М. Махмутов
Одним з етапів уроку є домашнє завдання. Дуже часто точаться дискусії з приводу, потрібно чи не потрібно задавати домашнє завдання. Навіщо потрібні домашні завдання, якщо дитина добросовісно працювала в школі впродовж п'яти уроків? Можливо, домашніми завданнями вчителі частину своєї праці перекладають на плечі дітей? Чи повинні учні доопрацьовувати вдома той матеріал, який учитель на уроці не встиг опрацювати?
Домашні завдання — це вироблення звички до систематичної самостійної роботи, виконання завдань різної складності. Проведене дослідження щодо необхідності домашніх завдань довело, що всі учні 2-4-х класів переконані, що домашні завдання потрібні. Наведемо відповіді дітей: «Потрібно завжди виконувати уроки, адже вчителька перевіряє кожен зошит», «Наша вчителька завжди радіє, якщо домашнє завдання виконано правильно й охайно», «Домашні завдання допомагають краще зрозуміти і закріпити матеріал». З відповідей дітей можна зробити висновок, що домашні завдання потрібні.
Визначимо, у чому саме полягає необхідність домашніх завдань.
? Здобуття всіма учнями знань, умінь та навичок, передбачених програмами з дотриманням диференціації (закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу);
? розвиток окремих якостей особистості (виховання самостійності, уміння правильно розподіляти і планувати свій час; подолання внутрішніх конфліктів («хочу» і «потрібно»), розвиток пам'яті, мислення; творчих здібностей; подолання труднощів тощо).
Отже, домашнє завдання — складова і необхідне доповнення до кожного уроку, адже тільки в єдності роботи на уроці та після уроку учні можуть досягти навчальної та виховної мети.
Щоб обґрунтувати необхідність домашнього завдання, з педагогічної точки зору, необхідно виявити взаємозв'язок між видами діяльності, запропонованими домашнім завданням і тими особистісними якостями, що повинні розвиватися в цій діяльності, зокрема:
? визначити якості особистості учнів, розвитку яких сприяє завдання, і довести, що розвиток цих якостей є складовою завдання уроку;
? довести, що об'єктивні вимоги, що висунуті цим завданням, стимулюють формування саме цих необхідних якостей і відповідають рівню розвитку класу чи (за диференційованого завдання) конкретного учня;
? пояснити, чому неможливо, небажано, недоцільно виконувати це завдання на уроці.
Домашнє завдання необхідно задавати тільки тоді, коли його доцільність обґрунтована. При визначенні форм, характеру, змісту, обсягу домашніх завдань, методів їх організації необхідно враховувати специфіку навчального предмета, пізнавальні можливості учнів, їхні вольові якості та уподобання тощо. І сам учитель, і діти повинні точно знати, яку мету переслідує запропоноване домашнє завдання. Учень працює зовсім інакше, знаючи, з якою метою він працює.
Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:
? розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;
? урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їхніх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;
? формування загальнонавчальних умінь і навичок.
Оскільки учні повинні виконувати домашнє завдання самостійно, тобто без сторонньої допомоги, необхідно, щоб вони зрозуміли, що від них вимагають і очікують. Неприйнятними є такі формулювання під час подавання домашнього завдання: «Прочитайте уривок», «Повторіть те, що ми вивчали на уроці», «Продовжте роботу за підручником».
Домашнє завдання має містити:
1) обов'язкову частину — доступну для кожної дитини, невелику за обсягом (не більше ніж 30-40 хв. самостійної роботи для найбільш слабких дітей класу) і — бажано — на варіативній основі (виконати з 3-4 запропонованих завдань одне-два за вибором) та з творчим компонентом (скласти задачу, вираз, схему тощо);
2) необов'язкову частину — одне завдання (краще за вибором) творчого рівня (метод виконання не вивчався).
Сформулюємо деякі виправдані, на нашу думку, підходи щодо задавання домашнього завдання.
1) На уроці використовувати будь-яку можливість для самостійної діяльності учнів, якщо під час виконання домашнього завдання від них вимагатимуть застосування знань і умінь у змінених ситуаціях.
2) Переконатися, чи всі учні зрозуміли зміст домашнього завдання.
3) Ніколи не задавати домашнє завдання під час дзвінка чи на перерві.
Щоб навчити дитину працювати самостійно, підвищити якість виконання домашніх завдань, доцільно пропонувати пам'ятки, наприклад, «Етапи роботи над змістом тексту»; учити працювати з словниками, енциклопедіями, іншою довідниковою літературою, в мережі інтернет.
Компетентнісно-діяльнісний підхід у навчанні передбачає врахування індивідуальних особливостей дітей, тому можливі як усні, так і письмові домашні завдання; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що спрямовані на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність та ін.; репродуктивні, конструктивно-варіативні та творчі.
Домашні завдання можна диференціювати залежно від підготовки учнів, їхніх індивідуальних особливостей сприйняття, пам'яті, мислення, урізноманітнюючи зміст домашніх робіт та їх характер. Доцільно надавати право учням вибирати з-поміж різних запропонованих варіантів (рівнів) завдання як для індивідуального виконання, так і для роботи в парах чи невеликих групах. Домашні завдання потрібно диференціювати як за рівнем складності, так і за способом виконання, пропонувати дітям добровільні, творчі завдання. За таких умов домашні завдання задовольняють потреби учнів у тренуванні, дають змогу подолати прогалини в знаннях; пережити почуття успіху учням, які недостатньо встигають: показати свої сильні сторони, проявити себе; сильним учням — розвинути свої інтереси до глибокого захоплення, тобто створюють умови для самоактуалізації особистості.
Визначаючи обсяги домашніх завдань, необхідно врахувати темп і ритм роботи учнів, навантаження їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров'я. У 1-му класі домашні завдання не задають; у 2-4-х класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно повинен становити 1/4 обсягу, виконаного на уроці, і бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували: у 2-му класі — 45 хв., у 3-му класі —1 год. 10 хв., у 4-му класі — 1 год. 30 хв.
Домашні завдання має систематично перевіряти вчитель. Він же повинен продумати, на якому етапі уроку найраціональніше перевіряти домашнє завдання з точки зору використання знань після його перевірки: для закріплення раніше здобутих знань і вмінь, для узагальнення, для актуалізації їх з метою кращого сприйняття нового матеріалу. Залежно від мети перевірки визначають етап уроку, на якому її здійснюють. Головне у перевірці домашнього завдання — зробити цей процес інструментом пізнання, об'єднання класного колективу, формування особистості учня.
Форми перевірки домашнього завдання можуть різнитися: фронтальна, вибіркова індивідуальна, колективна, само-, взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту, виду і мети домашнього завдання.
Форми перевірки домашніх завдань
? Перевірка вчителем зошитів;
? опосередкований контроль, що ґрунтується на спостереженні за роботою учнів на уроці;
? взаємоконтроль під час обміну зошитами;
? самоконтроль — перевірка виконаного вдома за відповідями, запропонованими вчителем;
? вибіркова перевірка на уроці;
? аналіз домашнього завдання (учень розповідає, у якому порядку він виконував завдання);
? перевірка домашньої вправи за допомогою диктанту або за аналогією;
? гра;
? тестові завдання тощо.
Учитель повинен розуміти і враховувати особливості домашньої роботи. Удома зменшуються шанси на роботу в зоні найближчого розвитку (дитина не може отримати кваліфіковану допомогу), тому необхідно планувати такі завдання, у виконанні яких ви впевнені. Під час виконання домашньої роботи дуже часто емоції учня спрямовані не на актуальні (як краще зробити, виконати), а на віртуальні ситуації (що скаже учитель? однокласники? тощо). Домашня робота — це невизначена ситуація, їй притаманні страхи, тривоги, невпевненість, характерні невизначеним ситуаціям.
Запам'ятайте! Правильно дібране, перевірене й оцінене домашнє завдання — основа для пошуку резервів уроку.
?? Загальні поради щодо організації домашньої роботи учнів (за О. Листопадовою):
- Завдяки постійному контролю прагніть, щоб в учнів не виникало сумніву щодо необхідності виконання домашнього завдання. Використовуйте різні форми контролю.
- Визначте, що і як ви оцінюватимете, чи виставлятимете оцінку і за що, зважаючи на конкретні умови та враховуючи виховні можливості оцінки.
- Якщо учні не виконали домашнє завдання, шукайте причини перш за все в собі, а тоді вирішуйте, як їх подолати.
- Прагніть, щоб не виконана вчасно робота обов'язково була виконана пізніше.
Навчальне видання «Проектування та проведення уроку в
початкових класах на засадах компетентнісного (діяльнісного)
підходу» / Упоряд. Дрожжина Т. В., Гезей О. М. – Х. :Вид. група
«Основа», 2014. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 8 (128)).
початкових класах на засадах компетентнісного (діяльнісного)
підходу» / Упоряд. Дрожжина Т. В., Гезей О. М. – Х. :Вид. група
«Основа», 2014. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 8 (128)).