Теорія навчання — Українська педагогіка

ДИДАКТИКА, МЕТОДИКА,
НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Розглянуто сутність і основні принципи організації профільного навчання старшокласників, запропоновано структуру й схарактеризовано основні складники його змісту. Визначено умови самостійного формування профілю навчання загальноосвітнім навчальним закладом.

Профільна спрямованість навчання — провідна ідея старшої ланки загальної середньої освіти у світовому та європейському освітніх просторах. Нині всі країни Європейського Союзу саме цю ідею поклали в основу організації навчання старшокласників на третьому освітньому рівні [4]. Це стосується й української освіти. Реалізацію зазначеної ідеї передбачав уже перший Державний стандарт загальної середньої освіти, запроваджуваний з 2001 р. З огляду на це у 2003 р. колегія Міністерства освіти і науки України ухвалила Концепцію профільного навчання в старшій школі, яку розробили науковці НАПН України. У 2009 р. її було доопрацьовано з урахуванням практичного досвіду її реалізації, і в новій редакції її знову ж таки схвалила названа колегія. У 2013 р. ухвалено нову Концепцію профільного навчання, яку, однак, педагогічна громадськість не сприйняла, і тому Міністерство її скасувало. На нашу думку, головним прорахунком цієї Концепції була занадто крута регламентація освітнього процесу. її відірваність від нинішньої шкільної практики.

Загалом становище, що склалося нині у вітчизняній старшій школі, доволі своєрідне. Тут практично досі залишається чинним Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [1], ухвалений у 2004 р., який, крім іншого, розрахований на трирічний термін навчання на цьому ступені навчання. Поспішне й необґрунтоване повернення у 2010 р. до 11-річної тривалості здобуття повної загальної середньої освіти, а отже, до дворічної старшої школи, зумовило таке саме поспішне переформатування навчальних програм (але, наголосимо, не стандарту!), які об'єктивно вже не змогли реалізувати всі його вимоги. Як відомо, в листопаді 2011 р. затверджено новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [2], основні положення якого стосовно старшої школи набувають чинності з 1 вересня 2018 р. Але залишаються чинними старі програми, які повного мірою не відповідають йому; чинні і старі концепції організації навчання, зокрема профільного, тощо. Очевидно, що вже тепер не можна так чи інакше не враховувати в навчанні старшокласників провідних ідей і підходів нового стандарту, зокрема компетентністного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, які визначають зміст навчання і спрямованість навчального процесу, значне розширення свободи вибору учнями рівня опанування змісту освіти, тож орієнтація на новий освітній стандарт, аналіз основних положень попередніх концепцій профільного навчання, а також теоретичних напрацювань із проблеми, врахування й переосмислення практичного досвіду реалізації ідеї профільної старшої школи дають підстави для авторського бачення концептуальних засад профільного навчання старшокласників, що й буде предметом подальшого розгляду.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

Технологія колективної розумової діяльності - КРД - (російською - «технология коллективной мыследеятельности») була запропонована у 90-х роках XX ст. російською дослідницею К. Я. Вазиною, професором, завідувачем кафедри «Діяльність» Ніжегородського міжобласного інституту підвищення кваліфікації працівників профтехосвіти. Далі детально описана Д. Г. Лєвітасом.

Визначається як «безперервний процес управління розвитком потреб, здібностей тих, хто навчається».

Головним завданням педагога є навчання того, хто навчається, діяльності. Педагог організує взаємодію учнів у пізнавальному процесі, свідомо створюючи при цьому таку соціальну інфраструктуру, як викличе в них необхідність діяти за нормами суспільних стосунків (кожен має право висловлювати будь-яку точку зору, відстоювати її переконливою аргументацією, але зобов'язаний вислухати і зрозуміти іншого, терпимо ставитись до іншої думки, вилучати з неї раціональне, нести особисту відповідальність за довірену йому частину спільної справи). При цьому суттєво змінюється ставлення до іншої людини як особистості: відчуженість, байдужість поступаються зацікавленості, взаєморозумінню, співпричетності.

У режимі колективної розумової діяльності всі учасники пов'язані один з одним спільним пізнавальним інтересом. Колектив стає механізмом розвитку особистості. Успіх спільного пошуку визначається інтелектуальними, організаторськими, моральними зусиллями кожного. Навчання ведеться в активній взаємодії тих, хто навчається, з педагогом і між собою. З першого заняття, в активному процесі взаємодії педагог прагне виявити як для себе, гак і для кожного учня реальні можливості його особистості. Способи організації навчання визначаються його стратегічною метою, необхідністю введення учнів у режим постійно зростаючої активності спільної пізнавальної діяльності, що досягається шляхом неперервності робочого процесу.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВ
ВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 4-Й КЛАС

ДОДАТОК

- Ну як, онучку, усе зрозумів і запам'ятав?
- Дідуню, мені так цікаво було слухати всі ваші історії. Ми ніби прочитали книгу історії людства, побували у різних країнах, познайомилися з цікавими людьми.
- Я дуже радий, що тобі сподобалася наша мандрівка різними епохами.
- Коли я вас слухав, то весь час дивувався, що дорослі раніше ставилися до дітей не так, як тепер.
- Який же ти у мене спостережливий і кмітливий. Справді, протягом багатьох віків люди не знали, що дитинство — це дуже важливий період у житті людини, зі своїми неповторними особливостями, суперечностями, парадоксами.
- А я теж вважав, що діти — це просто маленькі люди. Поясніть мені, чим же особливий цей період життя людини?
- Обов'язково розкажу, онучку. Мабуть, ти знаєш: коли людина народжується, то має тільки найпростіші і найобмеженіші можливості для виживання у нашому складному світі. Учені довели, що чим вище жива істота розміщена в ряду тварин, тим безпораднішою вона народжується і тим довше залишається дитиною. Наприклад, цуценя або кошеня вже через тиждень - два починають бігати, гратися і вже через півроку стають самостійними сильними тваринами. Дитина ж лише в рік починає самостійно ходити, а дорослою стає через вісімнадцять років.
- Мабуть, тепер діти народжуються розумнішими і вправнішими, ніж у первісних людей або у давніх єгиптян чи скіфів. Адже людство так багато досягло за ці часи.
- А от і ні. Учені-антропологи довели, що немовля сучасної людини не відрізняється від немовляти кроманьйонців. Кроманьйонці — це первісні люди, які жили на Землі десятки тисяч років тому.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВ
ВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 4-Й КЛАС

ДОДАТОК

Захарко знав, що колись його батьки жили в селі. Він пам'ятав, як малим босоніж бігав по м'якенькій травичці у дворі біля хати, а усміхнена мати у білій сорочці простягувала до нього руки і приспівувала:

Ди-би, ди-би, ди-би-би,
Ішла баба по гриби,
А дід по опеньки
В неділю раненько.

Здавалось, у ті часи все було сповнене затишним і добрим сонячним світлом.

Зараз було інакше. Батьки Захарка перебралися до Києва, аби знайти роботу. Батько працював на заводі «Арсенал» у ливарному цеху, а мати — на тютюновій фабриці братів Коген, у дробильному цеху. Жили вони у великому бараці, переповненому такими ж робітниками. Стіни в кімнаті завжди були холодні й вогкі, зі стелі під час дощу капала вода, малесеньке віконце було темним від кіптяви. Захарко спав з батьками на одному ліжку, яке вони забрали з села.

Багато робітників спали просто на підлозі або на металевих полицях. Бувало, Захар не бачив батьків увесь тиждень: вони йшли на роботу, коли хлопець ще не прокинувся, а поверталися, коли він уже спав. Удень Захарко прибирав їхній куток бараку, готував якусь їжу для батьків, а потім грався на вулиці з такими, як і він, дітьми робітників. У неділю батьки залишалися вдома, і Захар бачив, Як змарнів і схуд батько, як надривно кашляє й утирає запалені очі мати. Хлопчика відправили у недільну школу. Батько завжди повторював, що треба вчитися і не забувати молитов. Мати розказувала, що Захаркові дідусь і бабця були дуже розумними, вміли і читати, і писати, а бабуся ще й добре малювала. Батьки матері мали свою землю і були вільними. Більшу частку землі вони віддали старшому синові, дочці залишилася тільки мала «материзна» — земля, отримана у спадок від мами. Але й цю землю батьки втратили, її забрали у них в рахунок боргу за оренду коня з плугом.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВ
ВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 4-Й КЛАС

ДОДАТОК

Якось пан Єржаховський вирішив поїхати у гості до свого сусіда пана Потоцького. У колясці, запряженій двома молодими чорними жеребчиками, пан Єржаховський мчав своїм селом. Аж раптом кінь почав кульгати. Нічого не вдієш — треба заїхати до коваля.

Край села стояла невеличка біленька хатинка під солом'яною стріхою. У дворі звеселяли погляд барвисті квітки. Трохи поодаль височіла кузня. Тут жили коваль пана Єржаховського Дмитро і два його сини.

До цієї зими у коваля були ще й молодший син та дружина Маруся — гарна майстриня і художниця. Хоч і були вони кріпаками, а трохи грошей мали. Дмитро — коваль вправний і до роботи не лінивий, а Маруся такі рушники і серветки вишивала, що в базарний день їх швидко розкуповували. Гроші подружжя відкладало. Мріяли: підросте старший син Андрій, стане до роботи, то вже тоді втрьох зможуть вони грошей зібрати й викупитись у папа. Та не судилося. Захворів узимку малий Марко, а через день і Маруся злягла. Потрібні були ліки. Пішов Дмитро до пана проситися в місто поїхати, ліки для дружини і сина купити. Та не пустив його пап Єржаховський. Сказав, що спішно треба викувати нову огорожу для мастку, а хворі самі одужають, настою трав'яного попивши. І дав Дмитрові дрібку тієї трави. Через тиждень кував Дмитро два хрести на могили — дружині коханій і синові малому.

- Агов, Дмитре, а де ти там! — закричав пан Єржаховський, під'їхавши до кузні.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВ
ВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 4-Й КЛАС

ДОДАТОК

Край села, заховавшись у зеленому садку, стоїть маленька хатинка. За садочком, спершись на тин, вдивляється у степову далечінь малий Пилипко.

- Пилипку, ну чого то ти на тин почепився?! — гукає мати.— Чи тобі діла іншого немає? Побіг би погрався з хлопцями. Тішся, доки малий: підростеш, то за роботою не буде часу на забавки.

- Чогось не хочеться мені гратися, мамо.

- Та невже ж тобі нічого не цікаво?

- Цікаво, мамо. Цікаво! Що там за степом?

- За степом? Інше село.

- А за тим селом?

- Степ і знову село.

- Ну, а за тим селом?

- Та знову ж степ та село, степ та село.

- Ну а за ними?

- А за ними найширший степ, а далі вже море.

- Мамо, а що то воно таке — море?

- Море - це як наш струмок, тільки його не перескочиш,— усміхнулася мати.— Дивний ти, Пилипчику, у нас вдався — усе про щось мрієш та розмірковуєш.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВ
ВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 4-Й КЛАС

ДОДАТОК

Якось в одне село прийшов кобзар. Співав він пісні про подвиги війська запорізького, про хоробрість козацьких ватажків, дуже любив розповідати — виводити думи про героїв. А потім поцікавився, чи немає в селі хлопця-сироти, який би пристав до нього, допомагав у подорожах та навчався співати думи і пісні.

- Є такий хлопець, — відповіли люди. — Василем його звати. Зовсім один залишився: батько у боях загинув, мати взимку від хвороби померла, а інших родичів у нього немає. Батьки Василя у наше село кілька років тому перебралися. Може, десь і лишились у хлопця рідні, та ми про те не знаємо, а він не пам'ятає, звідки родом його батьки, бо був тоді ще дуже малим.

- А що, люди добрі, гадаєте, стане мені у пригоді ваш Василь? — запитав кобзар. — Чи буде він до мене чемний, а до науки вдатний?

- Василь — хлопець вихований і до будь-якої науки беручкий і здібний, та за батьками сумує дуже. Нехай краще з вами мандрує та навчається, ніж у рідному селі зі смутку пропадає.

Подумали, подумали люди, і сільська громада вирішила Василя до кобзаря в науку та в помічники віддати. Так воно і сталося. Недовго сироті у дорогу збиратися.

Уранці вирушили в путь старий кобзар і Василь від села до села про звитягу козацьку співати, народ до боротьби закликати. Співали вони про те, як козаки народ рідний захищають, як з неволі братів своїх визволяють. Багато сіл обійшов хлопець з кобзарем. Побачив панські села, де пани селян гнобили і знущалися з них. По сім шкур дерли з селянина та ще й холопом називали. З селянської крові і поту пани та підпанки в розкоші жили, а простий люд ледь животів. Розповів кобзар Василеві, що з таких сіл найсміливіші чоловіки тікають на Січ — долі своєї шукати. А якщо по дорозі на Січ втікачів спіймають, то жахливих знущань вони зазнають, а потім їх на найтяжчу роботу ставлять.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

Діяльність педагога в умовах інноваційного середовища спрямована на формування конкурентоспроможної особистості, здатної активно змінюватися в умовах сучасного інформаційно-технологічного суспільства, спроможної реалізувати свої життєві прагнення та плани.

У практичній проектній діяльності використовуємо ідеї американського психолога Дж. Гілфорда про існування двох типів мислення: конвергентного та дивергентного.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВ
ВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 4-Й КЛАС

ДОДАТОК

Одарка Іваниха не могла натішитися своїми діточками. І хоч знала, що не годиться задивлятися матері на власних дітей, час від часу, заколисуючи наймолодшого Іванка, не могла відвести погляду від Оксанки і Петрика.

Бодай спало — не плакало,
Бодай росло — не боліла
Голівонька і все тіло,—
Отцю, матці на втішеньку,
Добрим людям на услугу,

- співала колискову Одарка і думала про дітей.

Найстарша, Оксана, її первісток, її квіточка, кохана дитиночка, була тоненька і гнучка, як гілочка; сині очі так і виблискували з-під чорних брів-ниточок, на щічках розквітали маки, а вуста були повні і червоні, мов ягідки.

До того ж вдачею пішла у матір — господинька така, що й годі шукати. І в хаті прибере, і їсти наварить, і хліба напече, і худобу догляне, а вже як гарно вишивала і співала! Хоч не було їй ще й п'ятнадцяти, а вже багато хто хотів до неї сватів засилати, та знали, що не віддасть Одарка так рано заміж свою донечку. Петрик хоча й був на два роки молодший за Оксанку, але вже було видно його козацьку вдачу: завжди перший з-поміж друзів — і в роботі, й у грі,— до старого і до малого привітний та ввічливий, гарний та сильний, як його батько. Іванкові не було ще й рочку, але знала Одарка, що і третє її дитятко буде гарне та розумне. Бо ще мати навчила Одарку, коли та дівувала, що тільки з любові виростають діти гарними та вправними, батькам і всім людям на радість.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВ
ВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 4-Й КЛАС

ДОДАТОК

Місто Володимир-Волинський ще зранку гуло, як стривожений вулик. Посол сіверських князів Ігоровичів звернувся до городян:

- Видайте нам малих Романовичів і прийміть князем Святослава Ігоровича!

- Вбити посла! Вбити! — заревів натовп.

- Не можна вбивати посла, треба відпустити його з миром.

Городяни почали сперечатися. Були у місті такі, що хотіли виконати вимогу посла, та прямо про це сказати не наважувалися. Усілякими хитрощами вони намагалися навернути на свій бік інших. По обіді княгиня Романова довідалася про небезпеку і почала збирати малих синів у путь. Уже рік минув по смерті князя Романа, і відтоді молода вдова не мала жодної хвилини спокою. Звідусіль зазіхали князі на землі галицько-волинські.

Колись назвалися побратимами її чоловік Роман і угорський король Андрій та уклали між собою угоду: коли хтось із них помре, другий має дбати про його сім'ю. Дотримавши слова, Андрій приїхав з військом до прикордонного галицького міста Сянока. Зустрівся з княгинею, чим міг зарадив біді та дітей приголубив, як рідних синів. Залишив військо їм у поміч та й повернувся у свою столицю. Як не намагалася княгиня мир у державі втримати, та що ж може вдіяти молода жінка проти підступних бояр, зажерливих князів, несамовитих половців. Довелося втекти з дітьми до Володимира-Волинського. Та й тут, у спадщині чоловіка, не було їм спокою. Почалися нові випробування.

Темної ночі через отвір у стіні вийшли втікачі. Молода княгиня несла малого Василька, а боярин Мирослав, дядько її синів, старшого Данила. Княгині здавалося, що за кожним кущем, кожним деревом чекає на них небезпека. Вона тремтіла усім тілом, але ні Мирославові, ні Данилові нічим не видавала свого хвилювання, лише міцніше притискала до себе сина, ховаючи скупі сльози в його волоссі.

: Батьківська категорія: Статті; Категорія: Теорія навчання

Сторінка 2 із 23

Категорії

ПРОФІЛЬНЕ НАВЧАННЯ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

ТЕХНОЛОГІЯ КОЛЕКТИВНОЇ РОЗУМОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ЧЕСНОТИ ЛИЦАРЯ XXI СТОЛІТТЯ

С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ ШІСТНАДЦЯТА. МАНДРІВНИК

С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ П’ЯТНАДЦЯТА. СОБАЧЕ ЖИТТЯ

С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ ЧОТИРНАДЦЯТА. ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ

С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ ТРИНАДЦЯТА. КОЗАК ВАСИЛЬ

Проектні технології на уроках зарубіжної літератури.

С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ ДВАНАДЦЯТА. ЗА ЯСИРОМ

С. ГАВРИШ «МАЛЕНЬКІ ІСТОРІЇ ПРО ВЕЛИКІ ІСТИНИ». ІСТОРІЯ ОДИНАДЦЯТА. БРАТИ