У поданому матеріалі обґрунтовано важливість урахування індивідуальних психофізіологічних особливостей дітей 6-9-річного віку в навчально-виховному процесі та описано особливість вибору форм, методів, засобів навчання відповідно до індивідуальних особливостей молодших школярів, які допомагають здійснити індивідуалізацію навчання.
Цей досвід ознайомлює з індивідуальними особливостями дітей із різними типами сприйняття інформації, допомагає вчителю усвідомити психолого-педагогічні проблеми сучасного уроку в їх нерозривному і єдиному цілому. Містить необхідний мінімум сучасних наукових знань, практичний матеріал та методичні рекомендації щодо підготовки до уроку. Для вчителів початкових класів, студентів факультетів початкового навчання педагогічних навчальних закладів.
У Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року визначено, що ключовим завданням освіти у XXI ст. є розвиток мислення, орієнтованого на майбутнє, «перехід від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян». Головною умовою інноваційних змін у системі загальної середньої освіти є упровадження компетентнісного та особистісно зорієнтованого підходів до навчання, виховання й розвитку школярів.
На думку В. Г. Кременя, «слід максимально наблизити навчання й виховання кожної дитини до її сутності, здібностей та особливостей. Цей принцип має бути визначальним при проведенні будь-яких змін в освіті. Бо саме він дасть змогу досягти найвищої якості освіти і, що надзвичайно важливо, не всупереч природі кожної дитини, а завдяки її пізнанню й розвитку».
Концепцією загальної середньої освіти визначено, що найголовнішими ознаками особистісно зорієнтованого навчання є багатоваріантність методик, уміння організувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності й гідності дитячої особистості, максимальне врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, диференціація навчання.
Провідна наукова ідея: удосконалення, диференціація та індивідуалізація навчально-виховного процесу, сприяння творчому самовираженню учнів, формування вміння мислити за межами поданої інформації, розмірковувати, спілкуватися, чути, розуміти та відчувати інших.
Актуальність проблеми:
- організація навчально-виховного процесу, враховуючи провідний канал сприйняття та опрацювання інформації;
- процес психічного розвитку молодшого школяра має ґрунтуватися на гармонійній відповідності між психофізіологічними можливостями дитини та вимогами соціуму;
- підтримує розвиток пізнавальної дослідницької творчої активності;
- передбачає урізноманітнення навчальної діяльності;
- звільнює процес навчання та виховання від примусовості, забезпечує відсутність психологічного тиску на дітей;
- сприяє інформаційному збагаченню мислення та почуттів учнів;
- знання засвоюються набагато краще, адже методики розраховані не на запам'ятовування, а на всесторонній творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук и вирішення.
Глибокий сенс назви «початкова школа» зумовлює особливу роль цієї ланки та особисту відповідальність педагога за якість результатів. У цьому віці формується навчальна діяльність як інструмент, який дитина обов'язково повинна опанувати. Цей вік дуже багатий на свої ресурси, які варто своєчасно виявити й розвинути. Тут неприпустимий педагогічний брак, оскільки без міцних початкових знань подальша якісна освіта дуже сумнівна.
Навчаючи своїх маленьких школярів, я постійно прагну, аби вони мали міцні знання та вміли застосовувати їх у повсякденному житті. Для цього використовую на уроках різні види робіт, упроваджую новітні технології та методики навчання. Але досить часто доводиться спостерігати, що мотивовані та старанні учні мають серйозні проблеми з навчанням. Невдачі у школі формують у них негативне ставлення до навчання.
У мене регулярно виникають запитання:
- Чому дехто з дітей слухає, але не чує мене?
- Чому один і той самий навчальний матеріал учні сприймають по-різному?
- Чому деякі школярі, навіть зрозумівши новий матеріал, не можуть застосувати його на практиці?
- Чому різні форми роботи діти сприймають по-різному і, відповідно, мають різні результати?
Пригадавши усе, чого навчалася в училищі та університеті, переглянувши значну кількість матеріалів, порадившись зі спеціалістами, я звернулася до нейропсихології та нейропедагогіки (наука про диференційований підхід до навчання з урахуванням психофізіологічних і нейропсихологічних особливостей учня та вчителя).
Відомо, що психічні процеси є функцією мозку.
- Чому дехто з дітей слухає, але не чує мене?
- Чому один і той самий навчальний матеріал учні сприймають по-різному?
- Чому деякі школярі, навіть зрозумівши новий матеріал, не можуть застосувати його на практиці?
- Чому різні форми роботи діти сприймають по-різному і, відповідно, мають різні результати?
Пригадавши усе, чого навчалася в училищі та університеті, переглянувши значну кількість матеріалів, порадившись зі спеціалістами, я звернулася до нейропсихології та нейропедагогіки (наука про диференційований підхід до навчання з урахуванням психофізіологічних і нейропсихологічних особливостей учня та вчителя).
Відомо, що психічні процеси є функцією мозку.
Навчання — це складна пізнавальна діяльність, яка відбувається при взаємодії різноманітних мозкових структур. Своєчасність освіти та повноцінність функціональних систем є психофізіологічною основою найвищих психічних функцій, психічних форм діяльності та успішного навчання дитини. Процес психічного розвитку молодшого школяра повинен спиратися на гармонійну відповідність між психофізіологічними можливостями дитини та вимогами соціуму. Основи знань закладаються в молодшому шкільному віці. Тож згаяне в цей період дуже важко поповнити в майбутньому.
Питання про використання нейропсихологічних та психофізіологічних знань у діяльності загальноосвітніх шкіл уперше було поставлено нейропсихологами А. Р. Луріею та Л. С. Цвєтковою у 60-х роках минулого століття. Т. П. Хрізман виділила науковий напрям — нейропедагогіку, яка враховує вікову динаміку психофізіологічних особливостей дітей у навчальному процесі.
Мій педагогічний досвід врахування індивідуальних психофізіологічних особливостей молодших школярів у навчально-виховному процесі базується на дослідженнях А. Л. Сиротюк, Говарда Гарднера, М. Гріндера, М, А. Павлової, О. В. Кочерги, А. Д. Цимбалару.
Ці науковці встановили, що організація навчально-виховного процесу має ґрунтуватися на врахуванні основного каналу сприйняття інформації, домінуванні певної півкулі головного мозку й відповідного стилю навчальної діяльності дітей. Педагогічна інтерпретація цих індивідуальних особливостей школярів зумовлює певну організацію навчально-виховного процесу, добір об'єктів та завдань.
За психофізіологічними особливостями можна виділити такі групи учнів:
І. За основним каналом сприйняття інформації виокремлюють візуалів, аудіалів і кінестетиків.
Візуали (глядачі). Здобувають інформацію переважно за допомогою зору (через образи, слово, текст). Діти, які належать до цього типу, реагують на яскравість, розмір, фактуру, форму й симетрію/асиметрію, колір, його насиченість, чистоту тощо.
У роботі з дітьми цієї групи:
Мій педагогічний досвід врахування індивідуальних психофізіологічних особливостей молодших школярів у навчально-виховному процесі базується на дослідженнях А. Л. Сиротюк, Говарда Гарднера, М. Гріндера, М, А. Павлової, О. В. Кочерги, А. Д. Цимбалару.
Ці науковці встановили, що організація навчально-виховного процесу має ґрунтуватися на врахуванні основного каналу сприйняття інформації, домінуванні певної півкулі головного мозку й відповідного стилю навчальної діяльності дітей. Педагогічна інтерпретація цих індивідуальних особливостей школярів зумовлює певну організацію навчально-виховного процесу, добір об'єктів та завдань.
За психофізіологічними особливостями можна виділити такі групи учнів:
І. За основним каналом сприйняття інформації виокремлюють візуалів, аудіалів і кінестетиків.
Візуали (глядачі). Здобувають інформацію переважно за допомогою зору (через образи, слово, текст). Діти, які належать до цього типу, реагують на яскравість, розмір, фактуру, форму й симетрію/асиметрію, колір, його насиченість, чистоту тощо.
У роботі з дітьми цієї групи:
- для кращого засвоєння теми креслимо кольоровими олівцями або фломастерами схеми, таблиці;
- опрацьовуючи словникові слова, створюємо малюнок до кожного слова, на який «заселяємо» орфограму, виділяючи її яскравим кольором, збільшуючи її розмір, а для швидкого пригадування правильності написання певного слова пропонуємо діткам пригадати малюнок, який вони створили, й орфограму, яку на нього «заселили»;
- вивчаючи вірші, ми зашифровуємо їх у малюнках-іконках, які діти створюють власноруч, спираючись на власний досвід;
- на уроках читання діти розповідають, що вони побачили, слухаючи новий текст (так, слухаючи «Книголюбку» В. Лучука, діти побачили гарненьку дівчинку, яка сидить на дивані, невисоку на зріст із русявим коротеньким волоссям, великими блакитними очима, кирпатеньким носиком, у рожевій сукні; навколо неї розкладені різноманітні книжки), малюють словами або олівцями головного героя, яким вони його уявили;
- вивчаючи табличку множення, кожний приклад записуємо кольоровим фломастером на окремій картці: з одного боку приклад, з іншого — відповідь, для різних прикладів — різні кольори;
- візуалізуємо слова та правила, уявляючи або уявно зображуючи їх на стінах, стелі, вікні, підлозі;
- застосовую малюнковий план уроку, завдання даю переважно у вигляді інструкцій, алгоритмів;
- використовую інтерактивну дошку, відеофрагменти, репродукції, плакати.
Щоб зробити зауваження візуалам, достатньо похитати головою або пригрозити пальцем.
Аудіали (слухачі). Інформація надходить переважно через слуховий канал. Аудіали краще сприймають почуте або самим висловлене вголос. Реагують на темп, силу звуку, ритм, тембр, інтонацію.
У роботі з дітьми цієї групи:
Аудіали (слухачі). Інформація надходить переважно через слуховий канал. Аудіали краще сприймають почуте або самим висловлене вголос. Реагують на темп, силу звуку, ритм, тембр, інтонацію.
У роботі з дітьми цієї групи:
- правила озвучуємо кілька разів: я, всі разом, 3—4 учні самостійно; коли хтось відповідає, аудіалів прошу повторити те, що сказав товариш;
- на уроках читання застосовуємо фоновий музичний супровід та звукові ефекти (шум лісу, моря, вітру, пташиний щебет);
- використовую медико-педагогічну технологію «ПіснеЗнайка»;
- для вдосконалення техніки читання рекомендуємо учням записувати на диктофон текст, який читають, а потім використовувати його для самоперевірки;
- послухавши новий текст, діти розповідають, що вони почули (так, слухаючи вірш Я. Щоголіва «Осінь», діти говорять, що почули курликання журавлів, стукіт дятла, шум вітру, дзижчання бджіл тощо);
- у роботі з аудіалами застосовую багаторазове промовляння вголос, коментоване письмо, обговорення, дискусії (подобається, не подобається, чому), читання завдань та текстів пошепки.
Зауваження аудіалам роблю пошепки, іноді достатньо: «Ш-ш-ш-ш...»
Кінестетики (діячі). Інформацію сприймають під час рухів рук, ніг, дрібної моторики — пальців.
У роботі з дітьми цієї групи:
- вірші вивчаємо, супроводжуючи слова певними жестами та рухами;
- використовуємо вправи з м'ячем, наприклад «Гаряча картопля», коли діти повинні послухати запитання, зловити м'яч та швидко кинути його назад, давши відповідь;
- правила діти самостійно зображують у вигляді кольорових малюнків або схем;
- таких дітей залучаємо до демонстрації дослідів, під час театралізації художніх творів;
- орфограми у словникових словах запам'ятовуємо, виготовляючи їх із пластиліну, дроту, викладаючи з бісеру, фольги чи крупи;
- вивчаючи алфавіт та цифри, діти виготовляли кожну букву (цифру) із різного матеріалу, а ф кожний урок навчання грамоти розпочинали з обведення букви пальчиками почергово лівої або правої руки;
- на уроках читання діти розповідають, що вони відчули, послухавши новий текст (наприклад, після прослуховування вірша Л. Костенко «Вже брами літа замикає осінь» мої кінестетики відчули подих вітру, краплі дощу в себе на обличчі, аромат осіннього листя, легку прохолоду тощо);
- дітки-діячі часто під час уроку крутять у руках якийсь предмет (ручку, олівець, гумку) — це допомагає кращому запам'ятовуванню, тому для них ми виготовили спеціальні картки, які відрізняються на дотик (із фольги, наждакового паперу, хутра тощо), я рекомендую їм торкатися певної картки підчас вивчення нової теми, а для того, щоб діти швидше пригадали, пропоную їм відчути цю тему і згадати, якою вона була на дотик;
- плескання в долоні й тупотіння ногами застосовуємо як реакцію на правильні чи неправильні твердження;
- утворюємо живі цифри, літери, слова, діти «перетворюються» на тварин або рослин, розповідають, що вони відчувають.
Висловлюючи зауваження або побажання кінестетику, торкаюся його плечей, погладжую по голівці чи спині.
Враховуючи домінування півкулі головного мозку, дітей поділяють на лівопівкульних, правопівкульних і рівнопівкульних. Згідно з новою теорією, права півкуля — біологічна (видова), а ліва — соці о культур на (етнічна). Тож можна припустити, що «ступінь лівопівкульності» (Л/П) в онтогенезі з віком має зростати. Сучасна школа переоцінює роль лівої півкулі та логічного мислення у становленні мисленнєвої діяльності дитини. Правопівкульні ж інтуїція, ритм, створення образів, на жаль, недооцінюються, хоча й відомо, що саме ця півкуля пов'язана з розвитком творчого мислення дитини. Провідні спеціалісти-нейропедагоги кажуть:
- «Потрібно застерегти школу від лівопівкульного навчання. Воно виховує людей, не здатних до реальних дій у реальній ситуації.» (Н. Н. Трауготт);
- «Навчаючи ліву півкулю, ви навчаєте лише ліву півкулю. Навчаючи праву півкулю, ви навчаєте весь мозок!» (І. Соньєр).
Домінантна ліва півкуля (аудіали). Дитина здатна до формального навчання, настирлива, відповідальна. Вона віддає перевагу індивідуальному навчанню, здатна сидіти за письмовим столом тривалий час, добре виконує шкільні завдання.
Основна сфера спеціалізації лівої півкулі — логічне мислення. Донедавна лікарі вважали цю півкулю домінантною, однак фактично вона домінує лише при виконанні таких функцій, як: обробка вербальної інформації; аналітичне мислення; буквальне розуміння слів; послідовне мислення; математичні здібності.
Логічний і аналітичний підходи, необхідні для виконання математичних завдань, також є наслідком роботи лівої півкулі мозку. Вона ж здійснює контроль за рухами правої половини тіла. Коли учень піднімає праву руку, це означає, що команда її підняти надійшла від лівої півкулі мозку.
Домінантна права півкуля (візуали, кінестетики). Дитина любить неяскраве світло й тепло, не може довго сидіти без руху. Вона надає перевагу груповому навчанню, любить рухатися, торкатися предметів і брати їх. Основною сферою спеціалізації правої півкулі є інтуїція. Зазвичай її не вважають домінантною. Вона відповідає за виконання таких функцій: обробка невербальної інформації в символах та образах; паралельна обробка інформації (права півкуля може одночасно опрацьовувати багато різнопланової інформації, здатна бачити проблему в цілому, не застосовуючи аналіз); просторова орієнтація; музикальність; розуміння метафор і результатів роботи чужої уяви; відповідає за художні здібності; почуття та емоції; контролює рухи лівої половини тіла. Тут розташовані центри почуттів, ірраціонального мислення, освоєння простору, кольорів. музичних звуків, психомоторики. Рівнопівкульні аудіали, візуали та кінестетики. Ці діти мають однаково розвинені ліву та праву півкулі. Організовувати навчальну діяльність таких учнів потрібно враховуючи їхній основний канал сприйняття інформації.
Насамперед мною було проведено тестування й визначено основний канал сприйняття інформації та домінантної півкулі головного мозку кожного учня (див. діаграми 1,2).
Усього в класі 20 учнів (3-А клас). Із них: аудіалів — 3, візуалів — 5, кінестетиків —12. Для порівняння аналогічне обстеження було проведено в паралельному класі (3-Б).
Усього в класі 14 учнів. Із них: аудіалів — 2, візуалів — 5, кінестетиків — 7.
Можна зробити висновок, що кількість правопівкульних кінестетиків переважає, і це слід враховувати під час організації навчально-виховного процесу.
За результатами дослідження учнів мого класу було розміщено за партами відповідно до поданої схеми.
Усього в класі 14 учнів. Із них: аудіалів — 2, візуалів — 5, кінестетиків — 7.Можна зробити висновок, що кількість правопівкульних кінестетиків переважає, і це слід враховувати під час організації навчально-виховного процесу.
За результатами дослідження учнів мого класу було розміщено за партами відповідно до поданої схеми.
|
Класна дошка |
||
|
1-й ряд. Лівопівкульні - аудіали |
2-й ряд. Рівнопівкульні - візуали, - аудіали, - кінестетики |
3-й ряд. Правопівкульні - візуали, - кінестетики |
Таке розташування було доречним. Я стала помічати, що аудіали почали краще мене чути, візували, які сиділи переважно за першими партами, стали уважнішими, а кінестетики почали краще сприймати та засвоювати інформацію (їм було рекомендовано під час перегляду чи прослуховування інформації масажувати пальці).
На паралелі 3-х класів я провела уроки з української мови. У моєму, 3-А, класі — з урахуванням психофізіологічних особливостей молодших школярів, у паралельному, 3-Б, класі — звичайний урок. Тести на визначення рівня засвоєння нових знань показали, що учні мого класу засвоїли матеріал краще.
Отже, врахування індивідуальних психофізіологічних особливостей молодших школя¬рів у навчальному процесі сприяє ефективному засвоєнню учнями нових знань.
Висновки
Учитель повинен мати гнучкий стиль викладання, який містить безліч поведінкових реакцій, що впливають на зорову, аудіальну та кінестетичну сенсорні системи. Лише впливаючи на різні сенсорні системи, змінюючи тон голосу та модальність вживаних слів, вираз обличчя, жести, викликаючи певні емоції та хвилювання, можна досягти взаєморозуміння та особистісного контакту з кожним учнем. Багатосенсорне представлення інформації на уроці дає учням змогу отримувати її, використовуючи свій провідний канал сприйняття, та розвивати інші модальності.
Підсумовуючи, хочу зазначити, що ми, вчителі, зобов'язані тренувати обидві півкулі головного мозку, оскільки дітям потрібні як логіка й уміння синтезувати, так і творчі здібності та образне мислення. Для цього не треба кардинально змінювати види робіт. Варто навчитися правильно й доцільно їх використовувати, пам'ятаючи, що частина їх має бути розрахована на лівопівкульних, а частина — на правопівкульних дітей. Час перебування дитини в початковій школі для її подальшого становлення та навчання — вирішальний, іноді визначальний, а в декого й доленосний. Саме в цей період у дитини активно вдосконалюються її енергетичні та фізичні параметри майбутнього життя. Визначаються потужність сили думки, розвиток її почуттів та уяви. Зрозуміло, що всі потенціали дитини формуються ще задовго до її приходу до школи. Але вже в період навчання в початковій школі вони набувають певних контурів дорослої людини. Тому цей час важливий для формування задатків, закладених у дитині, й інтенсивної розбудови потенційних здібностей.
Ось чому сучасний учитель повинен бути обізнаний із досягненнями не лише загальної, вікової, педагогічної психології, а й з основами психофізіології та її розділами — віковою психофізіологією, нейропсихологією, а також нейропедагогікою. Врахування особливостей діяльності головного мозку дитини допоможуть краще організувати процес навчання та виховання дитини, активізуючи її природні можливості. Це дасть змогу включити в дію її творчі здібності і згармонізує дитячу діяльність у межах її природних можливостей.
Марина ПРИСТІНСЬКА,
учитель початковий класів спеціалізованої
школи № 118 «Всесвіт», м. Київ
Всеукраїнська газета для вчителів початкових
класів «Початкова освіта» № 3 (723), лютий 2014
учитель початковий класів спеціалізованої
школи № 118 «Всесвіт», м. Київ
Всеукраїнська газета для вчителів початкових
класів «Початкова освіта» № 3 (723), лютий 2014