До свого кращого уроку вчитель готується все життя. В.Сухомлинський
Використовуючи надбання вчених, зокрема В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, О. Савченко, А. Полякової, пропонуємо алгоритм підготовки до особистісно орієнтованого уроку. Алгоритм підготовки до уроку на засадах компетентнісно-діяльнісного підходу/
Дидактичним стержнем уроку повинна бути перетворювальна діяльність учнів. Вони здійснюють розумову діяльність — спостереження, порівняння, зіставлення, узагальнення, групування, висновки, що планує вчитель до кожного уроку. На уроці спостерігати за тим, що і як виконують діти, чи можуть виконати завдання взагалі.
Розумові дії учнів визначаються характером матеріалу, що вивчається, але в структурі кожної теми слід відобразити етапи організації навчального пізнання
- (І етап — система завдань пошукового характеру, що веде до розкриття і засвоєння поняття, правила, дії;
- ІІ етап — порівняння результатів самостійної роботи учнів із запропонованими в підручнику правилами, описами дій, визначеннями; III етап — вправи на застосування знань). Звертаємо увагу, що педагог орієнтується на дії учнів, виконує роль «режисера» в організації пізнавальної діяльності класу.
Структура уроку не передбачає дотримування певних меж традиційних етапів комбінованого уроку, визначається внутрішньою логікою навчального матеріалу і рухом думки дітей у навчальному співробітництві їх між собою за участі й допомоги педагога.
Поєднання роботи над засвоєнням особистісно значущих знань з роботою над саморозвитком, самоактуалізацією, самореалізацією та ін., що визначається характером завдань: репродуктивні, конструктивні, частково-пошукові, пошукові, творчі.
Постановка і характер запитань, що можуть бути як конкретними, так і більш загальними.
Організація пошукової діяльності учнів на уроці, дискусійні форми пізнання, діалогічна основа спілкування, заохочення різних точок зору. На уроці вчитель організовує обмін думками під час виконання різноманітних навчальних завдань.
Поєднання пізнання з емоціями: позитивні емоції збільшують можливості інтелекту. Для забезпечення позитивного психологічного клімату вчителеві необхідно вміти « транслювати в клас власну прихильність до дітей, дружнє ставлення, виявляти розуміння ситуативного внутрішнього настрою учнів за зовнішніми ознаками (вираз обличчя, очі), передавати учням це розуміння. Розуміючи психічний стан дитини, вчитель ніколи не підвищуватиме голос на учня, якщо той відповідає неправильно. Навпаки, завжди уважно вислухає, подякує за міркування і, організовуючи навчально-виховний процес, досягне того, щоб дитина усвідомила помилку. Значну роль у розвитку дитини відіграють культура, темп мовлення педагога, використання малих фольклорних форм, фразеологізмів, поетичних фрагментів. Посмішка педагога, хвилинки емоційної релаксації — все це впливає на емоційну сферу учня, створює позитивний психоемоційний настрій.
Особливості організації повторення. У підручниках для початкової школи відсутні спеціальні розділи для повторення раніше вивченого. Це роблять в поєднанні з вивченням нового матеріалу, в процесі виконання вправ, характер яких сприяє забезпеченню взаємозв'язку, взаємодії знань. Але під час повторення має відбуватися збільшення обсягу знань (наприклад, доречними є такі завдання: назвіть правила, що потребують добирання спільнокореневих слів для перевірки орфограми в корені; наведіть приклади рівнянь, що розв'язуються за допомогою дії ділення тощо).
Гнучкість форми уроку, готовність учителя до необхідності перебудувати хід уроку залежно від готовності дітей працювати за окресленим педагогом планом, складності завдань, ходу розв'язання питань, що виникли в учнів, навчаючи всіх працювати не тільки поруч, але й разом у колективній діяльності.
Спілкування дітей у процесі пізнання. Створення атмосфери співпраці, відносин довіри, умов для високого розумового й емоційного тонусу, становлення навчальних мотивів у навчальній співпраці, що є основним компонентом позитивного ставлення до навчання.
Існують різні форми проведення уроку та розширення навчального середовища.
Наприклад, у статті «Варіативність уроків читання» О. Савченко пропонує такі варіанти уроків читання:
- уроки вивчення творів одного жанру;
- уроки сходинки до монографічного вивчення творчості письменника;
- уроки-інсценізації;
- уроки з ігровим сюжетом;
- уроки, на яких поєднуються різні види мистецтв (поезія й образотворче мистецтво, поезія і музика);
- уроки-роздуми («Чому різні книги читають по-різному?» «Чому природа — наш спільний дім? »);
- уроки, інтегровані з блочною інтеграцією змісту інших предметів;
- уроки-діалоги;
- уроки розвитку літературних здібностей;
- уроки-екскурсії (до театру, художнього музею);
- уроки — творчі зустрічі (з поетом, письменником);
- узагальнювальні уроки.
Структурування навчального матеріалу, виділення у змісті матеріалу об'єктів міцного засвоєння, тобто найважливішого, і відпрацювання на уроці саме цього матеріалу. Ю. Бабанський пропонує на кожному уроці розподіляти матеріал на три групи за ступенем його важливості:
- найважливіше (для обов'язкового вивчення і засвоєння саме на уроці;
- другорядне (для самостійної роботи учнів удома);
- неістотне, малозначуще (для необов'язкового ознайомлення).
Структурування навчального матеріалу сприяє міцному засвоєнню знань, формуванню у дітей компетентностей та попереджає інформаційне перевантаження дітей.
Важливим є залучення дітей до розробляння, наприклад, правил проведення уроку, що сприятиме створенню «суб'єкт-суб'єктних» відносин на уроці.
Необхідно звернути увагу на те, що оцінювання роботи на уроці не може бути єдиним. Учитель повинен сам скласти «режисуру» уроку залежно від теми уроку, рівня підготовки класу, цільової установки, часу проведення уроку тощо. Тому залежно від типу уроку повинні існувати різні критерії ефективності його проведення.
Розглянемо особливості діяльності вчителя із планування та проведення уроку на засадах компетентнісного підходу:
- конкретизація мети для кожного етапу уроку, створення умов для прийняття їх учнями;
- переведення змісту навчальної інформації у систему проблемних навчальних завдань;
- управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів на основі дотримання психологічних умов процесу набуття знань, урахування індивідуальних особливостей психічного розвитку учнів;
- створення умов для розвитку внутрішньої позитивної мотивації, стимулюванні ініціативи, активізації когнітивних процесів;
- надання учням можливості реалізувати своє право на вибір рівня опанування матеріалу, форми фіксації його основних положень, способів дій, видів контролю, обсягу домашнього завдання;
- забезпечення постійного зворотного зв'язку між учителем і учнями, діагностуванні за зовнішніми ознаками та за допомогою спеціальних методик внутрішнього стану учнів і врахуванні результатів цих процедур в управлінні навчальним процесом;
- створення умов рефлексивної діяльності учнів, стимуляції ініціативи та творчості.
Підготовка вчителя до уроку містить етапи: діагностичний, прогнозування, планування.
Розпочинати підготовку до уроку педагог повинен, аналізуючи поставлену мету, ураховуючи особливості попередньої навчальної діяльності дітей і прогнозуючи варіативність дитячих дій. Проектування уроку повинне задавати не тільки варіативність, але й значний запас змісту. Проект має бути прогностичним — в ідеалі повинен передбачати всі можливі сценарії розгортання подій. У центрі проекту — діяльність дітей, а не педагога (він зважає на дії дитини). Сучасні вимоги до проектування уроку можна відобразити в таблиці.
Сучасні вимоги до проектування уроку
|
Традиційний підхід |
Особистісно-компетентнісний (діяльнісний) підхід |
|
1. Тема, мета, створити умови для ... (це робить педагог).
2. Яким чином робити? Етапи уроку...
3. Наповнення етапів навчальним матеріалом.
4. Методи, прийоми, техніки.
5. Очікуваний результат
|
1. Очікуваний результат: зміни, що відбудуться з дітьми (зрозуміють, приймуть, відкриють, не погодяться, відкриють спосіб дії тощо).
2. Що має зробити учень, щоб з ним відбулися зміни? (Згадати, мати справу з протиріччям, відокремити знання від незнання, знайти спосіб розв’язання тощо)
3. Що повинен зробити вчитель, щоб зміни відбулися? (Методи, прийоми, техніки тощо)
|
|
Усе це стосується учителя
|
Особлива увага — дитячим діям! |
Проектування позбавляє змоги наповнити урок чисельними різноманітними завданнями, що інколи не підпорядковані меті уроку. Намагання виконати якомога більшу кількість різноманітних вправ (хоча і за темою уроку) — це не завжди показник якості навчальної роботи дітей. Розв'язуючи на уроці єдине навчальне завдання, можна задіяти всі пізнавальні, психічні процеси дітей, розвивати їх навчальні дії контролю, оцінки тощо. Це дасть змогу активізувати вже наявні знання дітей, ще раз застосувати їх на практиці, вийти на новий рівень осмислення навчального матеріалу, на його відкриття. Пропонуємо систему навчальних завдань до уроку.
Система навчальних завдань до уроку (за О. Савченко)
- Завдання, що випереджають викладення нового матеріалу (мотивація діяльності учнів). Результат — особистісне значення нового знання чи вміння: «Я знатиму, як...», «Я зрозумію, як можна...», «Якщо я вмітиму..., то...».
- Завдання, що супроводжують викладення нового матеріалу. Результат — теоретичні відомості, правила, зразки виконання, моделі тощо.
- Репродуктивні завдання (рівень «розумію») — виконують за зразком. Результат — відновлення щойно отриманої інформації.
- Тренувальні завдання (рівень «застосування») — виконують за інструкцією вчителя або з коментуванням. Результат — управляння у застосуванні нових знань.
- Завдання (життєві, комплексні, практично орієнтовані), що розв'язують у частково змінених умовах (рівень «обґрунтування»). Результат — виявлення учнями ознак предметної компетентності.
- Рефлексія діяльності на уроці. Результат — відстеження власних досягнень: «Я знаю, що...», «Я можу пояснити...», «Я розумію...», «Я вмію зробити...».
У проекті чітко простежується мотиваційна настанова складових уроку (створення проблемної ситуації); дії, спрямовані на досягнення мети (висунення гіпотез, складання плану розв'язання проблеми, відкриття нового знання); робота з «результатом» (застосування нового знання на практиці).
Важливою ознакою уроку, орієнтованого на новий державний стандарт, є наявність в його змісті формування компетентності «вміння вчитися». Загальний підхід до оцінювання такий: чим більше в конспекті уроку завдань, спрямованих на формування компетентності «вміння вчитися», тим вищою є його якість.
Однією зі складових компетентності вміння вчитися є розвиток комунікативних умінь молодших школярів. Змістовими компонентами діяльності педагога щодо розвитку комунікативних умінь з 1-го до 4-го класу є навчання учнів ведення діалогу, зокрема такі етапи: навчання дітей ставити питання; навчання роботи в групах; навчання вести групову дискусію (додатки 8 - 9).
Важливо, щоб педагог умів ставити запитання відповідно до класифікації навчальної мети, спонукав до цього дітей. Для цього доцільно користуватися систематикою запитань Блума.
Навчальне видання «Проектування та проведення уроку в початкових класах на засадах компетентнісного (діяльнісного) підходу» / Упоряд. Дрожжина Т. В., Гезей О. М. – Х. :Вид. група «Основа», 2014. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання та виховання»; Вип. 8 (128)).