Сучасні підходи до аналізу та самоаналізу уроку

• наявність у вчителя плану проведення уроку залежно від підготовки класу;
• використання проблемних творчих завдань;
• застосування завдань, що дають змогу учневі самому обирати тип, вид та форму матеріалу, що вивчається (мовну, графічну, умовно-символічну);
• створення позитивного емоційного налаштування на роботу всіх учнів протягом уроку;
• обговорення з учнями наприкінці уроку не тільки того, що нового дізналися, але й того, що сподобалося (не сподобалося) та чому; що бажали б виконати ще раз, а що — зробили б інакше;
• стимулювання учнів до вибору та самостійного використання різних способів виконання завдань;
• оцінювання (заохочення) під час опитування на уроці не тільки правильної відповіді учня, але й аналіз того, як учень міркував, який спосіб використовував, чому та у чому припускався помилок;
• глибока аргументація поточного оцінювання навчальних досягнень, у разі її виставлення, наприкінці уроку за такими параметрами: правильність, самостійність, оригінальність;
• домашнє завдання вимагає від учителя не тільки визначення його теми та обсягу, але й докладного роз'яснення, як можна раціонально організувати учневі навчальну роботу з виконання домашнього завдання.

• 1. Загальна структура уроку
  До якого типу може належати урок? Яким є його місце в системі інших уроків з теми? Чи чітко виділені елементи уроку цього типу і чи правильно визначено дозування часу на кожну частину уроку?
• 2. Реалізація основної дидактичної мети уроку
  Чи всі вимоги програми з цієї теми відображені в уроці? Наскільки активними були учні, ознайомлюючись з новим матеріалом (сприймання, розуміння, збудження пізнавального інтересу)? Чи правильно складений і здійснений план відкриття нових знань? Чи мав учитель достатні знання? Як і що потрібно змінити в опануванні нового матеріалу і чому? Чи була організація первинного закріплення? Як оцінювався рівень навчальних досягнень учнів? Чи застосовувався диференційований підхід до учнів? На яких етапах уроку? Яким чином?
• 3. Здійснення розвитку учнів у процесі навчання
  Чи залучалися учні до основних розумових операцій (аналіз, синтез, узагальнення, систематизація)? Чи звертався вчитель до особистісного досвіду дітей? Чи був матеріал, що вивчався, практично спрямованим, чи застосовували знання в нових ситуаціях? Як і чим був забезпечений розвиток пізнавальної самостійності учнів? Чи реалізовувалися міжпредметні зв'язки? Чи були використані засоби розвитку творчого мислення (елементи проблемності, завдання пошукового характеру)? Чи повідомляли на уроці інформацію для загального розвитку? Чи відбувався естетичний розвиток учнів?
• 4. Виховання в процесі уроку
  Чи повною мірою були використані виховні можливості змісту навчального матеріалу? Як формувався світогляд: чи були роз'яснені світоглядні ідеї, сформульовані відношення, оцінні судження? Чи вплинув урок на формування поглядів і переконань учнів? Як забезпечений на уроці зв'язок навчання з життям? Що сприяло вихованню гуманного ставлення до людей, відповідального ставлення до роботи та її результатів? Яким є виховний вплив особистості самого вчителя?
• 5. Дотримання основних принципів дидактики
  Чи правильно була організована діяльність учителя з позиції реалізації принципів навчання? Як була організована самостійна робота учнів? Яким є її обсяг? Якою є її ефективність?
• 6. Вибір методів навчання
  Чи правильно обрані методи навчання учнів? Чи забезпечували вони «суб'єкт-суб'єктні» відносини у підсистемах «учитель-учень», «учитель-клас», «учень-учень»? Чи використовували наочність, ІКТ? Якими є їх ефективність, доцільність? Чи правильно був організований контроль навчальних досягнень учнів? Як була організована робота над помилками? Чи була вона взагалі? Чи дотримували загальних вимог до вибору методів навчання (залежно від загальної цільової спрямованості, дидактичної мети, специфіки навчального матеріалу, предмета, віку, індивідуальних особливостей учнів тощо)?
• 7. Робота вчителя на уроці
  Чи все необхідне було підготовлено до початку уроку? Яким було співвідношення організаційної та пізнавальної діяльності учнів? Які види діяльності вчителя були застосовані на уроці? У якому співвідношенні (мовна діяльність, слухання, записування, допомога учням у їхній самостійній діяльності)? Чи відбувався контакт з класом, з окремими учнями? Яким був зовнішній вигляд учителя?
• 8. Робота учнів на уроці. Чи була перевірена готовність учнів до уроку? Якою була активність учнів на різних етапах уроку? Якими були види діяльності учнів на уроці? Чи зверталась увага на культуру праці (правильне ведення записів, їх оформлення, дбайливе ставлення до підручників тощо)? Якою була дисципліна на уроці? Чи правильними були прийоми підтримання дисципліни на уроці? Чи досягали вони мети? Якщо ні, то чому? Яким є ставлення учнів до предмета, до вчителя?
• 9. Гігієнічні умови уроку
  Чи достатньо освітлена класна кімната? Як впливає на якість заняття колір стін, панелей, парт? Чи відповідають меблі віку учнів? Чи вдало складений розклад, зокрема яким е місце певного уроку в тижневому розкладі, у розкладі певного дня? Як була проведена перерва, що передувала певному уроку? Чи не були затримані учні на уроці після дзвоника?
• 10. Деякі спеціальні завдання.  До таких спеціальних завдань належать ті, що стосуються дослідження школою певної наукової проблеми, завдань, пов'язаних із рішенням педради чи методичного об'єднання.

• мотивація вчителем запланованої діяльності, позитивна настанова на роботу;
• визначення особистісного досвіду учнів і пов'язання його з певним заняттям;
• залучення учнів до визначення особистісно значущої мети певного уроку та показників досягнення мети.

2. Характер навчальних завдань:

• співвідношення знань, що діти здобувають у готовому вигляді (зі слів учителя) і в процесі самостійного пошуку (виконання випереджувальних завдань, підготовка повідомлень, наявність проблемних ситуацій та ін.);
• надання можливості вибору варіантів і способів виконання навчальної діяльності, фіксації нового матеріалу;
• стимулювання учнів до обирання завдань для самостійного виконання;
• співвіднесення репродуктивної та творчої діяльності учнів;
• доцільність використання активних, інтерактивних методів роботи;
• рефлексія уроку (окремих його частин), здійснювана разом з учнями;
• варіативність домашнього завдання.
  
  3. Психологічний клімат уроку:
• урахування вікових та індивідуальних особливостей, психолого-педагогічна підтримка кожного учня;
• оцінювання під час опитування не тільки правильної відповіді учня, а й аналіз того, як учень міркував (який спосіб використовував, чому й у чому помилився та ін.), учитель звертається до зрозумілих критеріїв, вироблених разом з дітьми, порівнює дитину саму з собою;
• аргументація оцінювання навчальних досягнень за низкою параметрів (правильність, оригінальність, самостійність);
• стиль спілкування (діалог, полілог чи монолог);
• створення «ситуації успіху», надання права на помилку, цінування особистості кожного учня.

4. Процес взаємодії учителя і учнів на уроці:

• діалог «учитель-учень» (учитель сприймає дитину, стежить за ходом її думки, не нав'язує їй свою думку, заохочує дитину, коли вона обстоює свою думку);
• діалог «учень-учень» (діти сприймають і чують одне одного, будують свої відповіді з урахуванням почутого від іншої дитини).

5. Рефлексія уроку
Схема аналізу уроку з позицій здоров'язбереження

• 1. Дотримання гігієнічних норм і вимог щодо організації уроку (температура й свіжість повітря, раціональність освітлення класу і дошки, наявність/відсутність монотонних, неприємних звукових подразників тощо).
• 2. Створення позитивного емоційного настрою і робочої обстановки в класі.
• 3. Забезпечення високого рівня мотивації навчальної діяльності протягом уроку (інтерес до занять, прагнення більше дізнатися, радість від участі у спільній праці, інтерес до матеріалу, що вивчається).
• 4. Використання різноманітних видів навчальної діяльності (норма — 4-7 видів за урок, середня тривалість — 7-10 хв.).
• 5. Застосування різних методів викладання: словесний, наочний, аудіовізуальний, самостійна, групова робота та ін. (норма — не менше трьох). Чергують види викладання не пізніше ніж через 10-15 хвилин.
• 6. Відповідність методів і форм навчання до змісту навчального матеріалу, а також психофізичних і навчальних можливостей дітей.
• 7. Упровадження методів навчання, що сприяють активізації ініціативи і творчого самовираження учнів:
  ? методи вільного вибору (вільна бесіда, вибір способів дії та взаємодії, свобода творчості та ін.);
  ? активні методи (учні в ролі вчителя, обговорення в групах, рольова гра, дискусія, дослідження);
  ? методи, спрямовані на самопізнання й розвиток (інтелекту, емоцій, спілкування, уяви, самооцінки і взаємооцінки).
• 8. Надання дозованої допомоги учням у разі утруднень, створення «ситуації успіху».
• 9. Використання засобів навчання (зокрема ІКТ) відповідно до гігієнічних вимог.
• 10. Спостереження за посадкою учнів, за чергуванням поз відповідно до виду роботи.
• 11. Позбавлення учнів зорової втоми, фізичного напруження, використовуючи різноманітні прийоми (фізкультпаузи, рухливі ігри, динамічні паузи).
• 12. Зміст навчального матеріалу на уроці сприяє формуванню в учнів валеологічної культури і потреби в здоровому способі життя.
• 13. Методи контролю й оцінювання знань учнів на уроці забезпечують збереження їхнього психічного здоров'я.
• 14. Створення сприятливого психологічного клімату, гуманних взаємин у системі «педагог - учень» (прийоми психоемоційної розрядки: гумор, посмішка, прислів'я, музичні хвилинки тощо).
• 15. Характер, обсяг, диференційованість домашніх завдань відповідають реальним навчальним можливостям, індивідуальним особливостям і здібностям учнів.

 Схема аналізу уроку математики (за О. Митником)
І. Організація класу до роботи. Мотивація навчального матеріалу.
1. Уміння психологічно налаштувати на роботу, передати учням своє позитивне ставлення до навчального матеріалу.
2. Прийоми стимулювання зацікавленості учнів до навчального матеріалу (використання парадоксальних фактів, створення ефекту здивування, захоплення, недовіри тощо).
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Доцільність добирання завдань з точки зору активізації творчої активності учнів.
2. Види завдань, над якими працювали в підсистемах:
учитель — клас;
учитель — учень;
учень — учень;
учень — клас.
ІІІ. Робота над новим матеріалом
1. Методи і прийоми здійснення роботи над новим матеріалом.
2. Уміння вчителя організувати проблемно-пошуковий діалог з учнями (рух думки від простого до складного, формулювання запитань у чіткій, зрозумілій дітям формі тощо).
3. Здійснення зворотного зв'язку з учнями (уміння діагностувати характер засвоєння учнями навчального матеріалу, за потреби перебудовувати хід вивчення матеріалу тощо).
IV. Закріплення вивченого матеріалу
1. Використання евристичних методів навчання з метою активізації навчально-творчої діяльності учнів у підсистемах:
учитель — клас;
учитель — учень;
учень — учень;
учень — клас.
2. Диференціація завдань за рівнем складності.
3. Розвиток мислення учнів під час виконання завдань.
? Використання комбінованих завдань, для розв'язання яких необхідно застосувати знання з кількох взаємопов'язаних тем;
? пошук різних способів розв'язання завдання;
? використання різних форм запису розв'язання задачі (за діями, виразом, рівнянням).
4. Домашнє завдання (види домашнього завдання, диференціація його за рівнем складності)
V. Режисура уроку
1. Структура уроку
? Послідовність, логічний зв'язок між основними етапами уроку;
? відповідність структури уроку його змісту і меті;
? розподіл часу на основні етапи уроку.
2. Організація навчальної роботи на уроці
? Постановка перед учнями мети на кожному етапі уроку;
? зміна видів діяльності протягом уроку;
? прийоми встановлення робочої дисципліни та доброзичливої атмосфери;
? види контролю та навчальних досягнень учнів.
3. Обладнання уроку
Мета, місце і методика використання різних засобів навчання — унаочнення, підручника, навчальних посібників, дидактичних матеріалів, технічних засобів навчання.
4. Підсумки уроку
? Оцінювання вчителем якості досягнення мети та завдань уроку;
? аналіз відхилень від запланованого та аргументація їх доцільності.

Схема аналізу уроку літературного читання

• 1. Тема уроку, його місце в системі уроків за певною темою. Взаємозв'язок уроку з попереднім та наступним уроками?
• 2. Цілеспрямованість уроку
  Якими є мета і завдання уроку? Наскільки точно і конкретно вони визначені? Чи можна реально перевірити, наскільки урок досяг поставленої мети? Чи виправдана мета уроку змістом програми, темою твору, що вивчається, віком дітей? Чи реалізовано мету і завдання уроку?
• 3. Доцільність структури уроку
  Чи логічно побудований урок? Які етапи можна визначити в структурі уроку? Як вони взаємопов'язані? Як змінюються характер діяльності дітей на уроці, форми роботи? Чим мотивована зміна видів і форм діяльності?
• 4. Аналіз художнього твору
  Чи аналізують на уроці текст твору? Чи відповідає аналіз тексту, проведений на уроці, принципам науковості? Наскільки доцільно обрані вчителем прийоми аналізу тексту? Чи зрозумілі дітям запитання і завдання, що пропонує вчитель (чіткість, ясність, коректність формулювань і пояснень)?
• 5. Формування вмінь працювати з текстом
  Чи спонукають учнів питання і завдання вчителя звертатися до тексту, самостійно перечитувати фрагменти, розмірковувати над прочитаним? Чи спонукають питання аналізувати події, явища, факти, чи є репродуктивними? Чи формує вчитель у ході уроку першооснови читацької самостійності, мовленнєві вміння й навички?
• 6. Спрямованість уроку на літературний розвиток учнів
  Чи звертається вчитель до особистого досвіду дітей, чи розвиває уявлення, що вони мають, чи вводить нові поняття? Наскільки виправдана ця робота особливостями твору, що вивчається, віком учнів, рівнем їх літературного розвитку?
• 7. Формування навички читання
  Як учитель організовує роботу щодо вдосконалення темпу, способу, виразності, правильності, осмисленості читання?
• 8. Уміння вчителя працювати з наочністю
  Як використовує вчитель наочні матеріали на уроці? Чи відповідає наочність особливостям твору, що вивчається, віку учнів, меті і завданням уроку? Наочність має тільки ілюстративний характер чи сприяє перечитуванню тексту і розмірковуванню над ним? Чи вчить учитель розглядати наочний матеріал, слухати, аналізувати його?
• 9. Розвиток мовлення
  Виконання яких завдань сприяє розвитку мовлення учнів: формуванню діалогічного і монологічного мовлення, розширенню й уточненню словникового запасу, формуванню багатства, виразності, точності мовлення, формуванню і розвитку текстових умінь?
• 10. Ступінь активності й самостійності учнів
  Чи активні діти на уроці? Чим зумовлена ця активність? Чи організує вчитель самостійну роботу дітей? Які способи активізації навчальної діяльності використовує на уроці? Наскільки вони ефективні?
• 11. Оцінювання роботи учнів, об'єктивність і мотивація виставлення оцінок.
• 12. Домашнє завдання
  Як організовано перевірку домашнього завдання? Як пов'язане домашнє завдання до наступного уроку з матеріалом, що вивчався? Варіативність домашнього завдання, його характер (репродуктивний, пошуковий, творчий) і чим він обумовлений?

Важливо пам'ятати, що урок як «клітинку» педагогічного процесу проводять не заради самого уроку, а заради того, щоб надати можливість самореалізуватись особистості учня та вчителя; не заради того, щоб «пройти» якісь питання програми, а заради того, щоб на цих програмних питаннях формувати інтелектуальні, вольові, моральні та інші якості особистості. Урок - це той педагогічний простір, де вчитель проявляє себе. І саме з уроку все починається...