ОСОБЛИВОСТІ УРОКУ НА ЗАСАДАХКОМПЕТЕНТНІСНОГО (ДІЯЛЬНІСНОГО) ПІДХОДУ
Мотиви — головні сили, що рухають дидактичний процес.
Вони посідають перше місце серед факторів, що визначають
його продуктивність.
І. Підласий
Вони посідають перше місце серед факторів, що визначають
його продуктивність.
І. Підласий
Вислови «дати знання», «отримати знання» в прямому значенні не мають сенсу. Будь-яке надбання людини — це результат її власної діяльності. Ще А. Дістервеґ підкреслював, що розвиток і освіта жодній людині не можуть бути дані чи повідомлені. Будь-хто, хто бажає до них долучитися, повинен досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням.
У «Правилах навчання, що стосуються учня» А. Дістервеґ писав: «...недостатньо, щоб учень був уважним, сприймав матеріал, який вивчається, його запам'ятовував і був у змозі його відтворити. Ні! Примусь учня працювати, працювати самодіяльно, привчи його до того, щоб для нього було немислимо інакше, як власними силами що-небудь засвоїти».
У психологічній науці щодо поняття «мотивація» відсутня одностайна думка. Одні під мотивацією розуміють певні спонукання, що викликають активність організму і визначають її спрямованість (М. Магомед-Ємінов), інші — сукупність факторів, що підтримують і спрямовують поведінку (Мадсен, Годфруа), треті — сукупність мотивів (К. Платонов, В. Щадриков). Складно визначити поняття «мотив» і «мотивація» тому, що ці два поняття взаємопов'язані та взаємообумовлені.
Мотивація навчальної діяльності — це сукупність певних мотивів. Мотив — це предмет діяльності, за яким завжди є певна потреба (О. Леонтьєв). У свою чергу, потреба викликає певне переживання, інтерес, спонуку, надає смислу навчальній діяльності.
Для того щоб залучити учня до навчально-пізнавальної діяльності, необхідно, щоб вона набула для нього особистісного смислу, викликала у нього позитивні переживання, намагання і прагнення та стала основою його навчально-пізнавальних дій.
Існують різні критерії до класифікації мотивів у системі навчання. Наприклад, за видом виокремлюють соціальні та пізнавальні мотиви, за характером прояву, за ступенем усвідомленості учнем власних потреб у навчанні (зовнішні, внутрішні).
Таблиця 4
|
Зовнішні мотиви |
Внутрішні мотиви |
|
Загроза й очікування покарання |
Інтерес до знань і процесу їх здобуття |
|
Очікування нагороди за успіхи |
Розуміння ролі знань у самореалізації |
|
Морально-психологічний тиск (батьків, педагогів, однолітків тощо) |
Допитливість, розширення кругозору |
|
Намагання уникнути неприємностей |
Бажання підвищити культурний рівень |
|
Очікування на майбутні блага |
Потреба в новій інформації |
Звісно, у молодших школярів переважають зовнішні мотиви, внутрішні тільки починають формуватися, і від педагога залежить, які саме мотиви переважатимуть у навчальній діяльності його учнів.
З метою створення позитивної мотивації навчальної діяльності учнів вчителеві доцільно обмінюватися мотивами діяльності з учнями. Учень висловлює власне ставлення до певної діяльності, умотивовує дії, обстоює думки, що можуть не збігатися з думкою більшості учнів і навіть учителя. Учитель приймає або не приймає мотив дії учня як мотив своєї педагогічної діяльності, також умотивовує учням свою власну позицію. Пояснення вчителем своїх дій і вчинків, а також прийняття їх учнями розвиває більш зрілу мотивацію, спонукає до обміну мотивами інтересу та досягнення. Мотив досягнення — прагнення до успіху з орієнтацією на певний стандарт високої якості виконання. Обмін саме такими мотивами між учителем та учнями створює атмосферу психологічного комфорту. Зазвичай, вона позбавляє учнів страху перед труднощами, значно підвищує їхню віру у власні сили, створює основу для вільного самовираження особи: дитина не боїться висловлювати власні думки, припускатися помилок, поводиться не замкнено, не скуто, а природно.
Для забезпечення позитивної мотивації навчання вчителеві необхідно вміти прихильно та дружньо ставитися до дітей, виявляти розуміння ситуативного внутрішнього настрою учнів за зовнішніми ознаками (вираз обличчя, очі), передавати учням це розуміння.
Створення мотивації передбачає:
- створення умов для виникнення внутрішньої потреби залучення до навчально-пізнавальної діяльності на уроці («хочу»);
- визначення змісту навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці («зможу»);
- активізацію вимог до учнів з боку навчально-пізнавальної діяльності («потрібно»).
Методи та засоби створення позитивної мотивації навчання: актуальна мета, інтрига, проблематизація, ігрова ситуація, відстрочена відгадка, кросворди, джерела інформації тощо. Наприклад, актуальна мета: під час вивчення теми «Літр» у першому класі вчитель пропонує розіграти ситуацію в магазині: купівля молока, води тощо;
? інтрига: на уроці природознавства під час вивчення теми «Тварини» пропонує запитання: «Кит - риба чи звір?»;
? проблематизація: «Як удається вижити живим організмам за низьких температур? »;
? фантастична ситуація: можна запропонувати перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету, придумати фантастичну рослину (тварину) і розглянути її в реальному світі, розглянути навчальну ситуацію з незвичайної точки зору (очима інопланетянина, давнього грека тощо).
Запам'ятайте!
Внутрішня мотивація у молодших школярів нестійка, переважає зовнішня мотивація.
Пізнавальний інтерес — ситуативний, нестійкий, домінують мотиви, що знаходяться поза навчальною діяльністю.
Необхідно створювати систему поступового переводу зовнішніх вимог у внутрішній план дітей, постійно викликаючи пізнавальні мотиви їх навчальної діяльності.
У молодшому шкільному віці тільки починається поступовий перехід до цілеспрямованої діяльності.
Навчальне видання «Проектування та проведення уроку в
початкових класах на засадах компетентнісного (діяльнісного)
підходу» / Упоряд. Дрожжина Т. В., Гезей О. М. – Х. :Вид. група
«Основа», 2014. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 8 (128)).
початкових класах на засадах компетентнісного (діяльнісного)
підходу» / Упоряд. Дрожжина Т. В., Гезей О. М. – Х. :Вид. група
«Основа», 2014. – 127, [1] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 8 (128)).