3.2 Тема. Колядки - найдавніші українські пісні
Мета: Поглибити знання учнів про походження і символіку обряду колядування,
Обладнання: атрибутика колядників - зірка, місяць, маски ряджених, печиво.
Хід уроку
Учитель
Сьогодні ми будемо говорити про колядки як найдавніший вид української поезії, тому що вони розповідають нам про світогляд наших далеких предків.
Наші пращури поділили світ на чотири сторони схід, захід, південь, північ. Так само поділили добу - ранок, день, вечір, ніч; рік - зима, весна, літо, осінь - усе за рухом сонця.
А тепер подивіться на це коло. Це річний рух Землі навколо Сонця. Отже, коли весняне сонце - природа відроджується; влітку ж, коли сонячна сила найбільша, природа розквітає найбуйніше. А 7 липня ми святкуємо Купала - свято літнього сонцестояння, коли день найбільший. Після цього день скорочується, природа мало-помалу завмирає. Зима - смерть природи. Чому це відбувається, людина не могла пояснити У світі, уявляла вона, відбувається боротьба добрих і злих сил, світлих і темних. З настанням зими починають перемагати ворожі сили, скорочують день. крадуть у сонця силу. І нарешті, 25 грудня, коли день найкоротший, ніч найдовша, вважалося, що природа вмерла і сонце також. Його з'їдає злий Корочун - темне праслов'янське божество. Отже, в природі було два переломних моменти: день літнього і день зимового сонцестояння. Людина вірила, що своїми магічними діями вона зможе допомогти природі, сонцеві в їх змаганні з темними силами. Всеслов'янська богиня неба - Коляда (коло - сонце) - народжувала нове сонце в дніпрових водах - маленького божича. Цьому новонародженому треба було всіляко допомагати. І люди виконували різні магічні дії. Насамперед вони проганяли злого Корочуна, який намагався вкрасти нове сонце. “Утікай, утікай, Корочун!” - кричали древні слов'яни.
А тепер давайте згадаємо, який обряд дійшов до наших днів.
Учень
До наших днів дійшла гра “калита". Саме слово “калита” також означає сонце (від коло). Це круглий корж з маком і медом, який мав усередині дірку і підвішувався лід стелею. Молодь на вечорницях намагалася вкусити цей корж. Хлопець сідав на кочергу, ніби на коня. скакав і приказував: “їду, їду калиту кусати”. Біля коржа стояв інший хлопець із сажею і квачем і відповідав: “А я буду по губах писати!"
- А я вкушу!
- А я впишу!
Не злазячи з кочерги, хлопець намагався вкусити коржа, це йому не вдавалося, його мастили сажею по губах, сміялися і проганяли.
Учитель
У цій грі ми бачимо давню символіку. Все це відбувалося наприкінці грудня, коли день найкоротший. Підвішений круглий корж символізував сонце. Хлопець на кочерзі втілював нечисту силу, темну, злу. Того ж Корочуна, який намагався вкрасти нове світило. От бачите, як до наших днів у формі гри дійшов давній обряд, який записано на Вінниччині
На Черкащині, наприклад, той, хто був на кочерзі, звався лан Кочержинський. Він питав пана Калитинського чи дозволить калиту кусати. Щоб це зробити, панові Кочержинському треба було витримати іспит - відгадати загадки. А ще його всі засмішували, а він не мав права сміятися.
Після цього обряду колядники ходили опівночі із зіркою від хати до хати і сповіщали про народження нового сонця.
У давнину семикутна зірка означала сонце. Колядники заходили в двір, будили господаря: “Прокинься, господарю, прокинься, в твій дім заходить нове сонце!” і в колядках, і в піснях, які вони співали, говорилося про сонце, місяць, зорі, тобто небесні божества.
Ой вийду, вийду на круту гору,Ой бачу, бачу в морі корабля.В тому кораблі троє оконців:Перше оконце - ясноє сонце,Друге оконце - ясен місячик,Третє оконце - дрібна зірочка,Дрібна зірочка - Галя дівочка.Ще є давніші колядки про головні слов'янські божества. Давайте їх зачитаємо.
(Учні читають)
Стоїт же, стоїт нова світленька,А в тій світлоньці тисовий столик.При тім столику три гості сидят,Три гості сидят, три товариші:Єдєн товариш - ясне сонечко,Другий товариш - та місяченько,Третій товариш - та дробен дощик.Сонце же мовит: “Нема над мене.Як же я зійду в неділю рано,Зогрію ж бо я гори й долини,Гори й долини, поля й дуброви,Морози спадут, а роси станут”.Місяць же мовит: “Нема над мене.Як же я зійду разом з зорями,Урадуют се гості в дорозі,Гості в дорозі, войська в обозі”.Дробен дощ мовит: "Нема над мене.Як же я піду три рази мая,А зрадує се жито, пшениця,Жиго, пшениця, всяка пашниця,Єудут снопоньки, як повозоньки,будут копоньки, яко звіздоньки.* * *
А в цього ґазди білії двори,Ой дай. Боже!На його дворі три царі стоять.Ой стоять, стоять та й перечуться.Ой один каже, що земля більшаОй другий каже, що небо більше.Ой третій каже: “Не перечмося!Купімо собі шовковий шнурок,Як поміримо-то й повіримо.* * *
Є земля більша - гори, долини,Гори. долини ще й полонини.Є небо менше, бо всюди рівне,"То той один цар - світлий місяць,А то другий цар - ясноє сонце,А то третій цар - дрібненький дощик”Отже, ми з вами уже з'ясували, що 25 грудня сходилися кінець старого і початок нового життя природи. Люди вірили, що саме в цей час у природі відбувається те, що було на початку світу. Тобто в одну якусь мить все зводилося до первісного хаосу, а годі вже починалося нове світотворення. І цьому світотворенню треба було допомогти. Насамперед магічним відгадуванням загадок. Найстарший, наймудріший член роду загадував загадки про небо, землю, космос. Чим більше загадок відгадають, тим легше буде небесним божествам знову створити світ з первісного хаосу. А які ви знаєте загадки про землю, місяць, небо, сили природи?
- За лісом, за пралісом золота діжа сходить. - Поле неміряне, вівці нелічені, пастух рогатий.
Учитель
Такі ж загадки збереглися і в древніх піснях-колядках.
(Учні розповідають)
Да й збігла, збігла з поля сторожа,Святий вечір.Да й ударила з коня в ворота.- Молодий Марку, чи спиш, чи лежиш?- Не сплю, не лежу, стрілочки стружу,Которі луччі - в пучечки в'яжу,В пучечки в 'яжу - на Дунай пускаю:“Пливіть, стрілочки, до моєї дівочки,Загадайте їй три загадочки.Як одгадає, так моя буде.Не одгадае - не моя буде,Ой що ж то горить без полум'я?Ой що ж то росте без коріння?Ой що ж то біжить без повода?”Золото горить без полум'я,Камінь росте без коріння,Водиця біжить без повода.Отже, загадки про частини світу, про стихії, з яких утворився світ (а вірили, що світ утворився з чотирьох стихій: води, вогню, повітря і каменю). А на початку світу було синє море. А ще люди весь світ, космос уявляли у формі дерева. Бо дерево було універсальне. Воно орієнтувало на пори року, на сторони світу, а ще мало триєдину будову: вершину (крону), стовбур і корінь. Крона належить небесному світові, стовбур - земному, а корінь знаходиться під землею. Людина саме так І уявляла світ, який складався з трьох світів - небесного (світ богів) .земного (світ людини) і підземного (світ підземних божеств і померлих предків), Це дерево є скрізь - у вишивці, різьбі, витинанках, піснях і колядках”. Навіть себе людина теж осмислювала як дерево (відповідно до триєдиної будови). На вершині дерева ми бачимо птахів, біля стовбура - людей і звірів, а в коренях - змій, жабів. І оцей давній символ - птах на вершині світового дерева - присутній у всіх колядках. Це образ космосу. Отой світовий птах створює світ. Він народжується з моря, бо предки уявляли, що до початку світу не було нічого, тільки безконечна вода, з якої потім утворився світ.
Пісні про створення світу також співалися 25 грудня. Це теж колядки, в яких знаходимо уламки давньо-слов'янських міфів про створення світу або й самі міфи”
(Учні співають)
Стояла сосна серед Дунаю. Дай, Боже!На тій соснойці сив сокіл сидів. Дай, Боже!Крильцями стрі'пав, в Дунаєць упав. Дай. Боже!Вийшов він відтам третього року. Дай, Боже!Виніс він відтам троє насіння. Дай. Боже!Перше насіння - чорна землиця. Дай. Боже!Друге насіння - яра пшениця. Дай, Боже!Третє насіння - зелена трава. Дай, Боже!Чорна землиця - хпіб ізродиться. Дай, Боже!Яра пшениця - для коровайця. Дай, Боже!Зелена трава - для худобоньки. Дай, Боже!От вам міф, А Дунай в усіх піснях символізує воду взагалі, будь-яку воду, як і сине море. Приспів “Дай, Боже!” - це заклинання. Людина ніби стверджувала: щоб було так, адже всі давні пісні були заклинальними.
Учень
І ще є колядки про створення світу:Коли не було з нащада світа,Тогди не було неба, ні землі,А полем було синєє море,А серед моря зелений явір.На явороньку три голубоньки,Три голубоньки радоньку радять,Радоньку радять, як світ сновати:- Та спустимеся на дно до моря,Та дістанемо дрібного піску,Дрібний пісочок посіємо ми.Та нам ся стане чорна землиця,Та дістанемо золотий камінь,Золотий камінь посіємо ми.Та нам ся стане ясне небонько.Ясне небонько, світле сонінько,Світле сонінько, ясен місячик,Ясен місячик, ясна зірниця,Ясна зірниця, срібні звіздочки.Учитель
Тепер ми знаємо, як уявляли люди створення світу. Отже, дерево з птахами - це образ космосу, вже впорядкованого світу. Цей образ зберігся в різних варіантах до наших днів. Ось, наприклад, чернігівська колядка. Спочатку давній символ, а далі слова пізніші, вже стосовно парубків:
Що в пана Йвана на яго дварі,Святий вечір!На яго дварі там явір стояв.На тім явару три голуби сизиє.Три голуби сизиє, три браточки рідниє,Вани сиділи, раду радили,Катораму йти службу служити:Ой чи старшому, середущому,Самому меншому службу служити.Образ космосу - світове дерево - присутній і в наших піснях, орнаментах, вишивці тощо. До нас дійшли давні символи, уламки стародавніх уявлень про світ. Згадаємо, наприклад, відому нам колядку парубкові:
Ой у Києві та й на торгові,В неділю, в неділю раноСинєє море заграло.Там Петрусь ходить, коника водить.- Ой коню, коню, продам я тебе.Продам я тебе за сто червоних.- Ой пане, пане, не продай мене,Не продай мене, спогадай на те,Як я тебе ніс через чорний ліс,А за нами гнались турки і татари.Ой як я скочив - Дунай перескочив,Дунай перескочив, копитця не вмочив.Колядка героїчна, величає парубка і його коня, а приспів - давній уламок її, нагадує про те синє море, що лежить в основі світу. Так само й інші колядки.
А ось ще колядка, в якій згадується сонце без зв'язку зі змістом. Вона має шлюбну символіку: шовкова трава, золотий перстень -- символи дівоцтва:
Жала Ганнуся шовкову травуОй рано, ой рано-рано.Сонечко зійшло кохано.Та й упустила золотий перстень.Та й пішла вона лужком-бережком.Зустріла вона трьох косариків.- Ви косарики, рідні братчики,Викосіть мені шовкову траву,Ви найдіть мені золотий перстень,Першому буде шовкова трава,Другому буде золотий перстень,Третьому буду сама молода,Сама молода, як та ягода!Отже, колядки - найдавніший пласт поезії, пов'язаної з уявленнями людини про світ, небесні і земні сили. Свято зимового сонцестояння і створення світу святкували всі народи Європи, з прийняттям християнства колядками стали називати і пісні, в яких оспівується народження Христа. [4]