Методика навчання математики (скорочено - методика математики) - це наука про математику як навчальний предмет і закономірності процесу навчання математики учнів різних вікових груп.

Завдання методики математики - відповісти на чотири основні запитання.

  1. Навіщо навчати математики? (Мета навчання математики.)
  2. Що треба вивчати? (Зміст навчання.)
  3. Як треба навчати математики? (Методи, організаційні форми і засоби навчання математики.)
  4. Як розвивати і виховувати учнів у процесі навчання математики?

Методика математики належить до циклу педагогічних наук; Вона спирається на математику як науку, відбираючи з неї і піддаючи дидактичній обробці зміст навчального матеріалу, на педагогіку, психологію, логіку, філософію, кібернетику як загальну теорію управління і на узагальнений педагогічний досвід роботи вчителів.

Методика математики в педвузі - це навчальна дисципліна, що входить до структури «Шкільного курсу математики і методики його навчання». Вона має забезпечувати засвоєння студентами основ методики математики як науки, змісту й особливостей шкільних програм, підручників для різних типів шкіл, можливостей використання нових інформаційних технологій у навчальному процесі; формувати і розвивати професійні якості й особистість майбутнього вчителя, здатного в умовах ринкової економіки сприяти свідомому і міцному засвоєнню учнями системи математичних знань, навичок і умінь, потрібних у повсякденному житті Й трудовій діяльності кожному членові суспільства, достатніх для вивчення суміжних дисциплін і здійснення безперервної освіти; формувати через предмет математики в загальноосвітній школі, середньому професійно-технічному училищі всебічно розвинену, соціально зрілу і творчо активну особистість.

За структурою методика математики як навчальна дисципліні кладається з двох частин.                                                 

І. Загальна методика математики, яка розглядає загальні питання, що становлять теоретичні й організаційні основи процесу навчання математики.   

ІІ Спеціальна методика математики, предметом якої є методикам вивчення окремих розділів і тем шкільного курсу математики.

Поява перших шкільних підручників ознаменувала народження шкільних курсів математики і методики навчання математики, які набули дальшого розвитку.

  Автором першого відомого в історії підручника з математики «(Арифметика сиречь наука числительная» (обсягом 600 с.) ( І703 р.)  був   російський   математик-самоук  Л. П. Магніцький

(1669-1739)

 Значний вплив на розвиток шкільної арифметики і алгебри в усьому світі мали підручники з арифметики й алгебри Л. Ейлера. (1707-1783), видані вперше в Петербурзі (1740,1768-1769). У ХVШ ст. шкільний курс математики вже сформувався у вигляді чотирьох самостійних предметів (арифметика, алгебра, геометрія і тригонометрія) і проіснував у такому складі до 60-х рр. ХХ ст. У 1962-1963 рр. тригонометрію як окремий предмет було Ліквідовано так само, як і назву «Арифметика» у початковій та основній школі. Замість предмета «Арифметика» (за старою нумерацією класів десятирічної школи арифметику вивчали до середини б класу) у початковій школі і в 4-5 класах було введено нову назву предмета «Математика», а навчальний матеріал тригонометрії було розподілено між алгеброю і геометрією. У старших класах замість алгебри було введено спочатку предмет «Алгебра І елементарні функції», а пізніше - «Алгебра і початки аналізу».

У другій половині ХVІІІ - на початку XIX ст. великий вплив на розвиток шкільного курсу математики і методики його навчання справила діяльність члена Петербурзької академії наук С. О. Гур'єва (1764-1813) та його сина И. С. Гур'єва (1807-1884).    У  XIX ст. до становлення методики викладання арифметики чимало зусиль доклали В. А. Євтушевський (1836-1888), О. І. Гольденберг   (1837-1902),   С. І. Шохор-Троцький   (1853-: 1923). Останній розробив метод доцільних задач, що не втратив значення і сьогодні.

У становлення шкільного курсу геометри значний внесок зробили А.Ю.Давидов (1823-1886), А. Н. Острогорський (1840-1907), В. А. Латишсв (1850-1912). Основи методики алгебри, алгебри і початків аналізу закладено в працях О. М. Страннолюбського (1839-1903), В.П.Єрмакова (1845-1922), В. П. Шереметєвського (р. нар. невід.-1919), М. Г. Попруженка (1854-1916), К. Ф. Лебединцева (1878-1925).

Найпоширенішими в дореволюційній і радянській школі були Підручники з арифметики, алгебри і геометрії А. И. Кисельова (1852-1940), які неодноразово перевидавалися.

Із зарубіжних методистів-математиків назвемо Ф. Клейна (1849-1925), який очолив на початку XX ст. рух за першу реформу шкільної математичної освіти.

В Україні над проблемами методики математики плідно працювали К. Ф. Лебединцев, О. М. Астряб (1879-1962), К. М. Щер бина (1864-4946) та інші.

Серед відомих праць К. Ф. Лебединцева: «Курс алгебри для средних учебннх заведений» (у двох частинах), «Руководство алгебри для женских гимназнй» (у двох частинах), «Введение в современную методику; математики». Посібник «Преподаванае алгебри и начал анализа» (К.: Рад. шк., 1991) підготувала за рукописами батька дочка О. К. Лебединцева.

О. М. Астряб був першим завідувачем кафедри елементарної математики і методики математики Київського педагогічного інституту і працював у ньому з 1920 р. (тоді - Інститут народної освіти). Серед праць О. М. Астряба найвідомішою є «Наочна геометрія», яка витримала кілька перевидань, у тому числі в Німеччині» Японії та інших країнах. Крім того, йому належать «Нариси з методики викладання систематичного курсу арифметики», «Як викладати геометрію в політехнічній школі», «Методика викладання стереометри» та Інші.

Треба згадати діяльність у галузі математичної освіти України М.П.Кравчука (1892-1942). У 30-х рр. XIX ст. за редакцією М. П. Кравчука було видано «Робочі книги з математики». На жаль, у 40-х рр. його було репресовано і вислано до Сибіру (по мер, повертаючись із заслання в Україну).

Великий вплив на розвиток математичної освіти справили І і II Всеросійські з'їзди викладачів математики (1912, 1914-х рр.) І всесвітній рух за нову реформу шкільної математичної освіти, другий період якого розпочався в 50-ті рр. XX ст. і триває нині.

Для розвитку сучасного шкільного курсу математики багато зробили А. М. Колмогоров (1903-1987), О. І. Маркушевич (1908-1979), О. Я. Хинчин, методисти-математики В. Л. Гончаров (1896-1955), В.М. Брадіс (1890-1975), І. К. Андронов (1894-1975). Серед українських методистів-математиків - І. Є. Шиманський (1896-1982), О. С. Дубинчук (1919-1994), Д. М. Майєргойз (1903-1970), Г.П.Бевз (нар. 1926), І.Ф.Тесленко (1908-1994), А. Г. Конфорович (1923-1997) та інші.

Джерело «Методика навчання математики», Слепкань З.І.