Моделювання виробу
Моделювання– це процес зміни креслення основи швейного виробу, в результаті чого утворюються нові моделі одягу. Для цього на базове креслення основи швейного виробу відповідно до ескізу наносять модельні лінії і розрізають викрійку на окремі деталі. Усі деталі нумерують, пишуть їх назву і кількість, позначають контрольні точки з'єднання.На основі базового креслення прямої спідниці можна розробити різноманітні її фасони (мал. 5.6).
Вибір тканини для виготовлення виробу. Розрахунок кількості тканини для виготовлення швейного виробу.
Спідниці шиють із тканин різного волокнистого складу. При виборі тканини для пошиття спідниці слід враховувати її призначення, сезон і пору року. Зокрема для холодної пори року спідниці шиють із цупких, теплих вовняних однотонних, картатих або смугастих тканин. Для літнього сезону тканину підбирають натуральну і легку, щоб добре пропускала повітря (шовкову, бавовняну або лляну).
Витрати тканини для пошиття спідниці залежать від її фасону та ширини тканини. Для виготовлення прямої спідниці розрахунок тканини виконують за такою формулою: Дв + 10 см при ширині тканини 140 см або (Дв+10 см)?2 при ширині тканини 80-90 см. Найбільш точний метод розрахунку необхідної кількості тканини – це попередня розкладка всіх деталей викрійки на папері в масштабі 1:1. Для цього спочатку визначають ширину тканини, а потім розкладають усі деталі виробу з урахуванням технічних умов розкроювання. За довжиною розкладених деталей визначають загальну витрату тканини для пошиття виробу.
Процес розкрою швейного виробу. Послідовність підготовки викрійки до розкрою (позначення напрямку нитки основи, згину, назви та кількості деталей, припусків на шви).
Послідовність підготовки викрійки до розкроювання
- Позначити двонаправленою стрілкою напрям нитки основи.
- Відзначити місця згину тканини.
- Записати назву і кількість деталей.
- Нанести контрольні знаки для з'єднання основних деталей.
- Визначити величину припусків на шви і обробку зрізів.
- Вирізати лекала по контурних лініях.
Підготовка тканини до розкрою (прасування, визначення напрямку малюнка, лицьового та виворітного боків, ниток основи та піткання). Розкрій виробу.
Розкрій швейних виробів виконують у такій послідовності:
- підготовка тканини до розкроювання;
- настилання тканини;
- розкладання викрійки на тканині;
- обкрейдовування лекал;
- викроювання деталей.
1. Підготовка тканини до розкроювання
Тканину прасують уздовж нитки основи з метою ліквідації зморшок. Тканини з натуральних волокон (бавовняну чи льняну) декатирують, тобто прасують, зволожуючи, для запобігання зсіданню. Визначають напрям ниток основи і піткання за такими ознаками:
- нитки основи розташовуються паралельно пругу тканини;
- у напрямі ниток основи тканина розтягується менше, ніж у напрямі ниток піткання;
- нитки основи в тканині зазвичай більш тонші та розташовані рівномірніше порівняно із нитками піткання;
- у тканинах з малюнком у смужку або начісним ворсом напрям смужки та начосу зазвичай співпадає з напрямом ниток основи.
Визначають лицьову і виворітну сторони тканини за такими ознаками:
- у тканинах з малюнком лицьовий бік тканини яскравіший і чіткіший;
- у гладкофарбованих тканин лицьовий бік – більш гладкий та блискучий, а виворітний – ворсистий, матовий, з можливими ткацькими дефектами;
- у ворсових тканин на лицьовому боці розміщений довгий ворс, а на виворітному – короткий або без ворсу.
Визначають наявність дефектів тканини (дірок, плям, спотворень малюнка та інших) і обводять їх з вивороту крейдою для того, щоб обійти при розкроюванні.
2. Настилання тканини
Тканину для розкроювання можна розкладати на столі двома способами: 1) «у згин», коли тканина складена вздовж удвоє (лицьовим боком усередину); 2) «у розгортку», коли тканина розкладена на столі по всій ширині. Обирають той чи інший спосіб залежно від фасону виробу, ширини тканини, кількості деталей, які викроюються. Під час настилання тканину ретельно розправляють для усунення заломів і перекосів.
3. Розкладання лекал на тканині
Лекала розкладають на виворітному боці тканини, дотримуючись напряму ниток основи, малюнка та ворсу тканини. Спочатку розміщають великі деталі (переднє та заднє полотнище спідниці), потім – середні (кокетки, пояс, кишені), останніми – найменші (обшивки, шльовки, клапани), розташовуючи їх на тканині економно та оминаючи місця із ткацькими дефектами. Лекала прикріплюють до тканини шпильками для того, щоб вони не зсувалися під час розкроювання. Потім перевіряють правильність розкладання лекал, а саме: наявність усіх деталей, урахування припусків на обробку зрізів, напряму ниток основи, малюнка, ворсу тощо.
4. Обкрейдовування лекал виконують кравецькою крейдою з дотриманням таких правил:
- товщина лінії обкрейдовування – 0,1 см;
- тонка суцільна лінія повинна співпадати з контурами лекал;
- штрихова лінія, яка наноситься паралельно тонкій суцільній лінії на відстані величини припусків на шви і підгин, є лінією розкроювання;
- на деталі крою переносяться контрольні знаки і мітки
