Моделювання виробу

Моделювання– це процес зміни креслення основи швейного виробу, в результаті чого утворюються нові моделі одягу. Для цього на базове креслення основи швейного виробу відповідно до ескізу наносять модельні лінії і розрізають викрійку на окремі деталі. Усі деталі нумерують, пишуть їх назву і кількість, позначають контрольні точки з'єднання.На основі базового креслення прямої спідниці можна розробити різноманітні її фасони (мал. 5.6).

08.09.2014-1-11

Вибір тканини для виготовлення виробу. Розрахунок кількості тканини для виготовлення швейного виробу.

Спідниці шиють із тканин різного волокнистого складу. При виборі тканини для пошиття спідниці слід враховувати її призначення, сезон і пору року. Зокрема для холодної пори року спідниці шиють із цупких, теплих вовняних однотонних, картатих або смугастих тканин. Для літнього сезону тканину підбирають натуральну і легку, щоб добре пропускала повітря (шовкову, бавовняну або лляну).

Витрати тканини для пошиття спідниці залежать від її фасону та ширини тканини. Для виготовлення прямої спідниці розрахунок тканини виконують за такою формулою: Дв + 10 см при ширині тканини 140 см або (Дв+10 см)?2 при ширині тканини 80-90 см. Найбільш точний метод розрахунку необхідної кількості тканини – це попередня розкладка всіх деталей викрійки на папері в масштабі 1:1. Для цього спочатку визначають ширину тканини, а потім розкладають усі деталі виробу з урахуванням технічних умов розкроювання. За довжиною розкладених деталей визначають загальну витрату тканини для пошиття виробу.

Процес розкрою швейного виробу. Послідовність підготовки викрійки до розкрою (позначення напрямку нитки основи, згину, назви та кількості деталей, припусків на шви).

Послідовність підготовки викрійки до розкроювання

  1. Позначити двонаправленою стрілкою напрям нитки основи.
  2.  Відзначити місця згину тканини.
  3. Записати назву і кількість деталей.
  4. Нанести контрольні знаки для з'єднання основних деталей.
  5. Визначити величину припусків на шви і обробку зрізів.
  6. Вирізати лекала по контурних лініях.

Підготовка тканини до розкрою (прасування, визначення напрямку малюнка, лицьового та виворітного боків, ниток основи та піткання). Розкрій виробу.

Розкрій швейних виробів виконують у такій послідовності:

  1. підготовка тканини до розкроювання;
  2. настилання тканини;
  3. розкладання викрійки на тканині;
  4. обкрейдовування лекал;
  5.  викроювання деталей.

1. Підготовка тканини до розкроювання

Тканину прасують уздовж нитки основи з метою ліквідації зморшок. Тканини з натуральних волокон (бавовняну чи льняну) декатирують, тобто прасують, зволожуючи, для запобігання зсіданню. Визначають напрям ниток основи і піткання за такими ознаками:

  • нитки основи розташовуються паралельно пругу тканини;
  • у напрямі ниток основи тканина розтягується менше, ніж у напрямі ниток піткання;
  • нитки основи в тканині зазвичай більш тонші та розташовані рівномірніше порівняно із нитками піткання;
  • у тканинах з малюнком у смужку або начісним ворсом напрям смужки та начосу зазвичай співпадає з напрямом ниток основи.

Визначають лицьову і виворітну сторони тканини за такими ознаками:

  • у тканинах з малюнком лицьовий бік тканини яскравіший і чіткіший;
  • у гладкофарбованих тканин лицьовий бік – більш гладкий та блискучий, а виворітний – ворсистий, матовий, з можливими ткацькими дефектами;
  • у ворсових тканин на лицьовому боці розміщений довгий ворс, а на виворітному – короткий або без ворсу.

Визначають наявність дефектів тканини (дірок, плям, спотворень малюнка та інших) і обводять їх з вивороту крейдою для того, щоб обійти при розкроюванні.

2. Настилання тканини

Тканину для розкроювання можна розкладати на столі двома способами: 1) «у згин», коли тканина складена вздовж удвоє (лицьовим боком усередину); 2) «у розгортку», коли тканина розкладена на столі по всій ширині. Обирають той чи інший спосіб залежно від фасону виробу, ширини тканини, кількості деталей, які викроюються. Під час настилання тканину ретельно розправляють для усунення заломів і перекосів.

3. Розкладання лекал на тканині

Лекала розкладають на виворітному боці тканини, дотримуючись напряму ниток основи, малюнка та ворсу тканини. Спочатку розміщають великі деталі (переднє та заднє полотнище спідниці), потім – середні (кокетки, пояс, кишені), останніми – найменші (обшивки, шльовки, клапани), розташовуючи їх на тканині економно та оминаючи місця із ткацькими дефектами. Лекала прикріплюють до тканини шпильками для того, щоб вони не зсувалися під час розкроювання. Потім перевіряють правильність розкладання лекал, а саме: наявність усіх деталей, урахування припусків на обробку зрізів, напряму ниток основи, малюнка, ворсу тощо.

4. Обкрейдовування лекал виконують кравецькою крейдою з дотриманням таких правил:

  • товщина лінії обкрейдовування – 0,1 см;
  • тонка суцільна лінія повинна співпадати з контурами лекал;
  • штрихова лінія, яка наноситься паралельно тонкій суцільній лінії на відстані величини припусків на шви і підгин, є лінією розкроювання;
  • на деталі крою переносяться контрольні знаки і мітки
5. Викроювання деталей

Викроюють деталі точно по штриховій лінії розкроювання: спочатку – великі деталі, а потім – малі. Виточки на тканині не вирізують.З метою економного використання тканини малі деталі дозволяється розкроювати із декількох частин (наприклад, пояс – із двох частин з розташуванням шва по бічному шву виробу). Після розкроювання деталей виробу витягують із тканини шпильки і знімають лекала.

Правила безпечної роботи під час розкроювання

  1. Шпильки зберігати тільки у спеціальному гольнику або у коробці.
  2. Ножиці під час роботи класти на столі праворуч, із зімкнутими лезами. Не класти ножиці на тканину.
  3. Під час розкроювання притримувати тканину пальцями лівої руки, розміщуючи їх на безпечній відстані від леза ножиць.
  4. Ножиці слід розкривати на всю ширину і повністю змикати леза. Гострий кінець ножиць слід розміщувати під тканиною.
  5. 5Передавати ножиці кільцями вперед із зімкнутими лезами.

В умовах індивідуального виробництва одягу розкроюванням деталей виробу займається закрійник. Крім того, його завданнями є вибір фасону виробу, знімання мірок, оформлення замовлення, виготовлення викрійки, розподіл операцій пошиття виробу між швачками; проведення примірювання і видача замовлення клієнту.

Процес пошиття швейного виробу. Підготовка швейної машини до роботи.

Підготовка швейної машини до роботи виконується в такій послідовності:

  1. Зі швейної машини з ручним приводом знімають футляр, вставляють рукоятку в гніздо та закріплюють її.
  2. Швейну машину з ножним приводом дістають із тумбочки і натягають приводний ремінь на пускове колесо.
  3. Під час умикання машини з електроприводом спочатку приєднують шнур живлення до швейної машини, а потім –до електромережі. Пускорегулювальну педаль розміщують під столом так, щоб нога стояла на педалі без напруження.
  4. Установлюють швейну машину на робочий хід за допомогою фрикційного гвинта.
  5. Перевіряють, щоб біля швейної машини не було сторонніх предметів.

Під час роботи на швейній машині необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог:

  1. Машину з ручним приводом ставити на стіл на відстані 5-10 см від його краю.
  2. Ліворуч від машини залишати місце для того, щоб розмістити виріб, який обробляється.
  3. Світло на виріб має падати зліва або спереду машини.
  4. Для роботи використовувати стілець, який відповідає зросту працівника і висоті столу. Стілець повинен стояти навпроти голководія швейної машини.
  5. Сидіти треба прямо на всій поверхні стільця, на відстані 10-15 см від краю столу.
  6. Волосся заховати під косинку, рукава одягу застебнути.
  7. Перевірити, чи немає у виробі голки або шпильки.
  8. Не нахилятися близько до рухомих частин машини.
  9. Не тягнути тканину й не підштовхувати її під лапку під час шиття.
  10. Стежити за правильним положенням рук та ніг.

Машинні шви (зшивний шов, шов упідгин із закритим зрізом).

Технологія виконання зшивного шва

Припуск на виконання шва – 0,5-1,5 см.

  1. Деталі скласти лицьовими сторонами всередину, зрівняти зрізи і зметати по лінії шва.
  2. Зрізи зшити, виконуючи закріпки на початку і в кінці строчки.
  3. Зрізи обметати. Якщо шов «на ребро» або із запрасуванням, то обметати обидва зрізи одночасно. Якщо шов із розпрасуванням, то обметати кожен зріз окремо.
  4. Нитку зметування видалити і виконати волого-теплову обробку зшивного шва на «ребро», зшивного шва із запрасуванням або зшивного шва із розпрасуванням (мал. 5.8).

08.09.2014-1-12

Технологія виконання шва упідгин із закритим зрізом

Припуск на виконання шва – 2,0 см.

  1. Зріз деталі перегнути на виворітну сторону на 0,7-1,0 см, заметати, припрасувати.
  2. Накласти підігнутий край на деталь на величину припуска, зашити на відстані 0,1-0,2 см від внутрішнього згину.
  3. Видалити нитки заметування.
  4. Припрасувати.

08.09.2014-1-13