ТАЄМНИЦІ ЕЙДЕТИКИ

ТАЄМНИЦІ ЕЙДЕТИКИ18.10.2014-1-1Програма авторського спецкурсу «Ейдетика у звичайному класі» Нечипоренко Олени, учителя вищої категорії, учителя-методиста Попільнянської гімназії № 1, інструктора «Української школи ейдетики Євгена Антощука», повністю відповідає теоретичним і практичним засадам Української школи ейдетики.

Програма втілює багаторічний досвід викладання ейдетики та застосування її елементів під час традиційного навчання.

Основою програми є не лише розуміння учителя що і як треба робити, а й щире бажання привести усіх підопічних учнів до прагнення учителя.

Нечипоренко Олена — одна з небагатьох творчих педагогічних особистостей, хто сприйняв нові ідеї педагогічної практики та зміг втілити їх у свою повсякденну роботу.

Їй вдалося поєднати типову шкільну програму із новим творчим підходом до викладання необхідних для учнів знань. Даний матеріал не підміняє типові педагогічні основи, а підсилює їх корисні та важливі складові.

Програма Нечипоренко Олени та її повсякденне втілення у роботу може стати основою успіху усіх творчих учителів.

 

Антощук Євген Всеволодович, почесний доктор

педагогічних наук АРЕ, засновник «Української школи

ейдетики», автор книжок і статей з ейдетики,

розробник «ноу-хау» та комп'ютерних ігор, представник

методики в Україні (з 1990 р), інструктор-методист.

 Потреби сучасного життя, нормативні освітні документи вимагають розвивати творчі здібності кожної дитини. У творчості людина реалізує всі наявні у неї знання, уміння та природні здібності.

18.10.2014-1-2

Сучасний учитель повинен вміло знаходити стежинку для творчого розвитку кожного учня, якою дитина буде йти до самореалізації.

Протягом останнього часу робота початкової школи спрямована не на заучування, а на навчання, не на знання, а на вміння й навички, не на експлуатацію інтелекту, а на його розвиток, що сприяє формуванню творчої компетенції молодших школярів. Нині багато учителів задаються питаннями:

● Яким методам і прийомам надати перевагу?

● Що робити, щоб кожному учневі було легко і цікаво здобувати знання?

На сучасному освітньому просторі педагогам пропонується значна кількість оригінальних технологій, методик, прийомів навчання дитини. Важливо уміти обрати саме ті, які імпонують учителеві, ефективні у роботі з кожним конкретним учнем, класом. «Школа ейдетики» користується попитом, досвід роботи за цією методикою доводить її ефективність.

18.10.2014-1-3

Автором «Школи ейдетики» є Ігор Матюгін, доктор педагогічних наук, професор Російської академії енциклопедії.

Упровадження цієї методики в Україні здійснює Євген Антощук — почесний доктор педагогічних наук Академії російських енциклопедій, засновник «Української школи ейдетики», автор книжок і статей з ейдетики, розробник «ноу-хау» та комп'ютерних ігор, представник методики в Україні (з 1990 р), інструктор-методист. Він зазначає, що вміння дорослого «спускатися» до рівня дитини, тобто бачити яскраво, вміти дивуватися, фантазувати — це і є ейдетика.

Методики ейдетики різноманітні:

● запам'ятовування слів (зокрема, іноземних);

● цифр;

● облич;

● імен;

● віршів;

● прозових текстів;

● номерів телефонів тощо.

Завдяки цим методикам в учнів розвивається зорова, слухова, тактильна, нюхова пам’ять, довільна увага, вербальне та невербальне мислення, вміння відтворювати, творча уява й мовлення.

18.10.2014-1-4

То вчити чи навчати? Звичайно, навчати правильно сприймати нові знання, правильно їх відтворювати і правильно ними користуватися. Але як? Чому до школи приходять діти відносно однаковими, а вже там стають відмінниками чи невстигаючими? Чому зникає легкість пізнання?

Чомусь вважається, що пам'ять у всіх різна, але чи багато хто з нас замислювався, чому всі розуміють та відтворюють тисячі слів рідної мови; чому запам’ятовують назви тисячі предметів ще в дошкільному віці? На ці та багато інших питань дає відповіді «Школа ейдетики».

У перші 6—7 років свого життя людина запам'ятовує 70—80 % інформації, яку активно використовує у своєму житті. Ми знаємо лише те, що можемо уявити, та скористатися можемо тільки тими знаннями, які існують у нашій уяві, розуміємо рідну мову лише тому, що уявляємо, про що нам говорять.

18.10.2014-1-5

Уперше я ознайомилася з ейдетикою п’ять років тому. Спочатку спробувала використовувати тренінги ейдетики на власному досвіді. Потім спробувала допомогти своїй донечці вивчити вірш напам’ять за методом піктограм. Як результат — вірш вивчений швидко і без сліз.

Що ж було потім? Потім — зустріч із видатним педагогом — Євгеном Всеволодовичем Антощуком. Я вдячна долі, що у мене є такий талановитий наставник, учитель і порадник. Спілкування з ним та його книжки допомогли мені зробити новий крок у навчанні дітей. Я спробувала використовувати на уроках методи, прийоми та тренінги ейдетики. Дітям сподобалося, а я відчула радість від подолання нової сходинки у творчому розвитку моїх вихованців.

18.10.2014-1-6

Важливо з перших кроків навчання у школі дати зрозуміти малюкові важливість пізнання нового, відчути смак перемоги над собою вчорашнім. Для цього намагаюся постійно створювати на уроці ситуацію успіху.

Діти на уроках є постійними співавторами вчителя. Кожний урок, кожний його етап починаємо звичайними і водночас чарівними словами: «Уявіть собі...»

 

Методи ейдетики

Методи ейдетики — це ігри. Коли я вперше ознайомилася з тренінгом «Гра зі словами», то спробувала провести його на уроці української мови на етапі роботи зі словниковими словами. Прочитала 12 слів і попросила дітей відтворити їх. Більшість дітей записали 5— б слів. Потім за методикою ейдетики я запропонувала дітям прочитати слова, уявити образ кожного слова та зв'язати уявно з образом наступного, малюючи у своїй уяві мультфільм. Наприклад:

Ведмідь — маленький лисий несе;

Диван — великий твердий, з-під якого виглядає;

Дятел — який відкриває;

портфель — у якому виросла червона;

береза — на самому вершечку якої сидить;

кошеня — на шиї в нього шоколадна;

медаль — яку приніс;

метелик — на якому вмостився сумний;

клоун — який вискочив із;

океану — де плаває

телефон — який тримає у дзьобі;

лелека — що дуже любить;

желе.

Результат мене вразив: учні змогли назвати всі слова.

Ряд слів можна ускладнити й урізноманітнити:

● підкреслити орфограми;

● дібрати однокореневі слова;

● скласти речення з одним із слів тощо.

 

На перших етапах я допомагала дітям, учила їх уявляти, фантазувати, а потім лише націлювала їх на те, що уявляти потрібно тільки кумедне, веселе, незвичне, не слід запам’ятовувати — лише уявляти слова, подумки пов'язувати їх одне з одним у ланцюжок незвичайних казкових подій. Зіткнулася я й з тим, що у деяких дітей недостатньо розвинута фантазія, що не завжди їхня уява підказує якийсь кумедний, незвичайний перебіг подій. І знову ж прийшла на допомогу «Школа ейдетики», зокрема метод парадоксальних перетворень.

 

На уроці української мови, темою якого є закріплення вивченого про прикметник (3-й клас), діти записують у стовпчик 10— 15 іменників. Потім, опираючись на метод парадоксальних перетворень, прошу дібрати до кожного іменника неймовірну, не властиву йому ознаку — прикметник.

Капелюх — хлібний;

цвях — паперовий;

мурашка — велика;

слон—легенький;

пір’їна — важка;

літак — волохатий;

сніг —гарячий;

парасолька — солодка;

солома — залізна.

Далі завдання можна ускладнити, додавши вправу на закріплення морфологічних ознак: указати рід, число й закінчення прикметника тощо.

 

При вивченні теми «Правопис слів з апострофом» використовую метод асоціативного оживлення.

Учитель. Уявіть собі, що перед вами велика пухнаста пір’їна. На ній сидить сім'я. Посередині Мар'яна, а біля неї — хлоп'я з ім'ям Дем'ян. Мар'яна тримає хом'ячка, а Дем'ян — в'юна. Ось перед вами з'явився пам'ятник солов’ям. П'ять соловів, що сиділи на пам'ятнику, ожили і побігли гратися м'ячем. Із першого разу учні можуть повторити цю розповідь, а потім лише слова, що пишуться через апостроф.

Щоб запам'ятати парні дзвінкі та глухі приголосні звуки, використовую таку римовану казочку:

Бабуся Параска, дід Тимофій

Зебру смішили, жирафу шукали.

Джмелям і чайкам дзвеніли цвяшком,

Гукали ховраха, ґелґотали крокодилу.

 

Особливу увагу приділяю тренуванню продуктивної уяви. Вона передбачає самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних рішеннях завдань.

Під час читання творів, написання творчих робіт, опрацювання матеріалу з курсу «Я і Україна» малюємо в уяві те, про що йде мова. Уявляємо з дітьми не лише картинку, а й інші властивості предметів, оживлюємо їх, перевтілюємося у них. Найцікавіше учням перевтілюватися у неживі предмети. Наприклад: учень перевтілюється у воду і говорить: «Я — вода. Я чиста, прозора, прохолодна, джерельна. Я мандрую не тільки з дощем і рікою, а и під землею. Я можу бути снігом, льодом, парою. Я дарую життя. Бережіть мене».

 

Метод послідовних асоціацій

Цей метод використовується в ейдетиці для запам'ятовування будь-якої групи слів. Він вимагає зв’язку попереднього і наступного слова певною дією. Його доцільно використовувати у разі, якщо необхідно запам’ятати групу слів із спільною фонемою.

Наприклад: група слів із спільною фонемою [ґ] (ґанок, дзиґа, ґудзик, ґрунт).

На ґанку крутилася дзиґа, з неї випав ґудзик і покотився у ґрунт.

Під час таких історій важливо не боятися нісенітниць. Що смішнішою і незвичайнішою буде розповідь, то краще вона запам'ятається. Цю невеличку історію можна доповнити відповідним малюнком. Із кожним разом ставало легше і цікавіше вчитися. Фантазія дітей вирувала, уява не знала меж.

Наведу приклади нещодавніх «знахідок»:

- Дитина лежить на дивані і пише диктант, який диктує директор.

- Юнга єнот їсть яблуко.

- 9 поділити на 3, як не крути — вийде 3.

- Жирафа не любить лимонів.

- Апетит від апельсина.

- Пенал у чемодані.

- Пиріг із цибулею.

- Ділене ділимо дільником часто, часто, та й виходить частка.

 

Дуже часто вчителі задумуються над питаннями:

● Як змусити дитину переказати текст, який складно уявити?

● Як навчити писати переказ близько до тексту?

● Як навчити швидко і легко запам’ятовувати вірші?

Відповіді знову ж дає ейдетика.

 

Молодшим школярам досить складно утримувати уявний образ без його підкріплення. Тому необхідно використовувати графічне зображення поняття. Уявний образ, що прямо відповідає поняттю, виникає у дітей швидко й легко. Я ознайомила дітей з піктограмами, — значками, у які можна вставити будь-яку інформацію. Спочатку ми грали таким чином: я читала слова, а потім І речення, а діти асоціювали його з певним значком. У наш час комп'ютерних технологій допомагають мультимедійні презентації у вивченні віршів, підборі малюнків — піктограм. Наприклад:

18.10.2014-1-7

Потім, дивлячись на піктограму, учні слово у слово можуть відтворити текст, адже поки вони малювали свій значок, інформація, з якою він у дітей асоціюється, у нього вже була закладена. Пізніше, коли ця навичка буде відпрацьована, досить буде піктограму побачити у своїй уяві і вся інформація надійно збережеться у пам'яті. Цим методом піктограм користуюся для написання переказів. Перекази виходять у більшості дітей докладні й послідовні.

 

Мурашка та Голубка

Мурашці захотілося пити. Вона спустилася вниз до струмка. Раптом її накрила хвиля. Вона почала тонути. Це помітила Голубка і кинула Мурашці гілочку. Мурашка вилізла на гілочку і врятувалася.

18.10.2014-1-8

Наступного дня Мураха побачила, що мисливець хоче піймати Голубку в сітку. Вона підлізла до нього і вкусила мисливця за ногу. Він скрикнув від болю і випустив сітку. Голубка пурхнула й полетіла.

Завдяки умінню складати та уявляти піктограми учні легко запам'ятовують будь-який текст на уроках читання, природознавства. Прочитавши 2—3 рази вірш, діти знають його напам'ять. І навіть через деякий час піктограми допомагають їм швидко відтворити вірш чи текст. Ще ми з дітьми вчимо вірші, використовуючи листівки, не зв'язані із змістом. Вкладаємо потрібну інформацію у певну листівку, а потім діти легко, швидко, із задоволенням відтворюють вірш чи текст за листівками.

18.10.2014-1-9

Першими кроками дитини у шкільний світ є підготовка до навчання у школі. Тому важливо з перших днів перебування першокласників на уроках дати їм можливість:

● розкрити свій творчий потенціал;

● не потонути у вирі нової інформації;

● навчити вчитися.

 

Саме в цьому і допомагають методи та прийоми ейдетики. Молодші школярі вчаться оперувати зображеннями об'єктів через їхні образні уявлення. В образній формі можна уявити усе, що завгодно. При цьому слід пам'ятати про основні принципи ейдетики:

● незвичайність;

● яскравість образів і ситуацій;

● позитивність.

Із перших днів навчання у школі головне — вселити дитині віру у свою спроможність навчатися, дати можливість відчути смак перемоги над собою вчорашнім, додати упевненості у своїх силах.

Таким чином, дитина захоплена навчальною справою, яка їй до вподоби, виявляє свої здібності, наполегливість, силу волі і, найголовніше, має бажання вчитися.

Прийоми ейдетики на уроках навчання грамоти

Важливим етапом навчання дитини у школі є ознайомлення з літерами. Від того, у якій формі буде відбуватися це «знайомство», залежить і результат. Так і виникла думка та спроба «оживити» букви. Ось і з'явилася «Абеткаейдетики». Діти не запам'ятовували букви, а лише уявляли, гралися з «живими» літерами, озвучували, а такі образи набагато легше, цікавіше, швидше, природніше залишаються в уяві на все життя.

18.10.2014-1-10

18.10.2014-1-11

18.10.2014-1-12

18.10.2014-1-13

18.10.2014-1-14

18.10.2014-1-15

18.10.2014-1-16

18.10.2014-1-17

На уроках навчання грамоти на етапі ознайомлення з літерами можна застосовувати різні види пам'яті: зорову, смакову, тактильну, нюхову. Таким чином, кожна буква запам'ятовується незвичайним методом. Деякі літери можна «смакувати»:

А — апельсин;

Я — яблуко;

Г — груша;

П — помідор;

Л —лимон;

М — морква;

О — огірок;

X — хліб;

Б — буряк...

 

Як же цікаво: літера Я — соковита, смачна. «яблучна» чи «хлібна» буква X! І з якою насолодою діти смакують звичайне яблуко, морквинку, хліб, грушу, а ще й потім, удома, скільки вражень вони передадуть своїм рідним, адже у школі вони «смакували» букву, з якої починаються Слова яблуко, морква, хліб тощо. І кожна дитина не забуде, яку саме букву вивчали, адже їй ніхто не наказував запам'ятати, а лише уявляли, гралися. Смакували, а такі образи набагато швидше, легше, природніше запам'ятовуються. При ознайомленні з літерами Ц та Ч можна зробити акцент на нюхову пам’ять. У коробочках, щоб не було видно вмісту, лежать шматочки цибулі (часнику — при вивченні букви Ч). Діти відкривають, нюхають і відгадують, яка буква прийшла до них у гості. Хто хоче, може скуштувати цю букву на смак.

Навчання для дітей — легке й цікаве, відбувається через цікаву гру, де кожен гравець важливий і завжди у центрі уваги. Саме через гру можна ввести дитину у складний і разом із тим цікавий новий світ пізнання. Учитель має гратися, навчаючи у спілкуванні зі своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини спускатися на один рівень з дитиною у сприйманні світу, знань, що щедро винагороджується живою активністю сприймання, щирою допитливістю та увагою учнів.

Ігри з числами та цифрами

Я спробувала у 1-му класі за правилами ейдетики, граючись із цифрами разом із ді­тьми, перетворити кожну з них на образ, який вона нам нагадує. Віршики до кожної цифри виникли у нас самі по собі, як доповнення. Вивчення кожної цифри починається з магічних слів:«Уявіть собі!».

18.10.2014-1-18

Після того як ми з дітьми «оживили» всі цифри, то надалі не виникало проблеми у відтворенні та запам’ятовуванні чисел різних розрядів.

 

Вивчення таблиці множення числа 2 методом ейдетики

2 x 2 = 4 — лебідь (2) з лебедем (2) зустрілись, на стільці (4) вмостились;

2 x 3 = 6 — лебідь (2) і верблюд (3) чайник (6) несуть;

2 x 4 = 8 — лебідь (2) плив до стільця (4), та й побачив окуляри (8) здаля;

2 x 5 = 10 — лебідь (2) яблуко (5) зірвав, Буратіно (1) з бубликом (0) став;

2 х 6 = 12 — лебідь (2) чайника (б) несе, та як Буратіно ущипне (12);

2 х 7 = 14 — лебідь (2) взяв прапорця (7), Буратіно (1) став біля стільця (4);

2 х 8 = 16 — лебідь (2) окуляри (8) одягнув, Буратіно (1) чайника (6) забув;

2 х 9 = 18 — лебідь (2) до кита (9) підплив, Буратіно (1) окуляри (8) начепив.

 

Таблиця множення на 5

Дітям легко уявити годинник. Знаємо, що одиниця на циферблаті — це 5 хв., 2 — це 10 хв., 3 — це 15 хв. Отже, перший множник — 5, а другий — цифра на циферблаті годинника, добуток же (відповідь) — хвилини (від п'яти до п’ятдесяти), що позначені цифрою на циферблаті (другий множник).

До вподоби дітям гра «Гойдалка», мета якої навчити оперувати числами у своїй уяві. Я проводжу її під час роботи у парах або з м’ячем, математичного диктанту «Навпаки». Наприклад: уявити число 58, подумки переставити його навпаки та назвати (записати). Із кожним разом «ускладнювати» числа (371, 2456 тощо). Сприяють розвитку творчої уяви дітей і такі завдання:

1. Де більше прямокутників: у тебе вдома чи в бібліотеці? Чому?

2. Де більше кругів: на кухні чи в кімнаті? Чому?

3. Як в одній руці втримати найбільше кульок? (Насіння маку, квітів.)

4. Як змінити предмет, щоб у ньому з'явилися нові геометричні фігури чи тіла? (Порізати лимон, наточити олівець.)

 

Ігри для розвитку уяви

Ще моїм дітлахам подобається грати у такі ігри, які сприяють розвитку уяви. Ми дали їм назву «Ігри країни Уявляндії».

Гра «Фантазери»

Пропонується до уваги будь-яка вигадана, але досить ймовірна подія, наприклад: «Дівчинка кинула олівець на підлогу... Чим це може скінчитися?». Потрібно придумати якнайбільше наслідків цієї події, інших подій, що сталися за нею, які перша подія могла спричинити. Можливі варіанти: «Потім наступила на нього і впала...»; «Забула його вдома і отримала зауваження...» тощо. Ця гра допомагає у формуванні здатності уявити і спрогнозувати варіанти вірогідного розвитку ситуації й задає у вигляді класифікації конкретні засоби всебічного передбачення можливих результатів дії. Головне — ретельно продумати, що буде потім. Чим же може завершитися непродуманий вчинок?

Гра «Піраміда»

Ведучий починає гру із фрази: «Собака гавкає». Наступний учасник гри доповнює речення одним словом — «Чорний собака гавкає». Наступний гравець повторює попередню фразу, додаючи ще одне слово — «Чорний собака гавкає голосно», «Чорний собака гавкає голосно на кота» тощо.

Гра «Асоціації»

Ведучий називає будь-яке слово, наприклад «природа». Перший учасник повторює це слово й називає асоціації з ним: «природа — це тварини». Другий — повторює це ж слово, асоціації першого учасника й наводить власні — «природа — це рослини, це дерева» тощо.

Гра «Поїзд асоціацій»

Учитель називає одне із словникових слів, а діти повинні сказати, яке наступне слово їм спало на думку. Наприклад: годинник — герой (годинник може носити герой), герой — вулиця (герой може ходити по вулиці), вулиця — дятел (вулицю може перелітати дятел), дятел — календар (дятел може бути намальований на календарі) тощо. Такий ланцюг може складатися з 20 слів і більше.

Гра «Назви 5 предметів»

(Кількість предметів і час варіюється.)

Можна використовувати картки різних кольорів. Першому учаснику пропонується протягом 30 с назвати 5 предметів червоного кольору. Потім другий учасник називає 5 предметів зеленого кольору. Далі змінюються учасники й кольори. При цьому ніхто не повинен повторювати сказане попередніми учасниками. Надалі можна ускладнювати умови гри. Наприклад, необхідно назвати якомога більше предметів, які об'єднують у собі дві задані ознаки. Наприклад: яскравий, жовтий (це можуть бути: кульбабка, світло, сонце, іграшка, лампа тощо). Можна запропонувати назвати якомога більше предметів, які можуть виконувати певну дію. Наприклад: летіти (пташка, бджілка, літак, ракета, листок тощо), свистіти (хлопчик, свисток, поїзд, чайник тощо).

Мета цих ігор — допомагати дитині у формуванні вміння розповідати про все, що уявляєш; долати словниковий бар'єр під час складання розповіді. Такі ігри можна проводити у групі чи у парі. Кілька хвилин витраченого часу на уроці, а результат на все життя.

Гра з цифрами

(За методом Цицерона на уроці математики.)

1. Уявіть, що ви взяли відерце з синьою фарбою і на дверях класу написали 2. Потім змінили фарбу на білу та широким пензлем написали на шафі цифру 15, яка буде значно більша за попередню цифру. А от нове число 38 напишемо солодким медом на стіні. Цвяхом нашкрябаємо на парті цифру 741. На підлозі вологим пальцем зобразимо число 55. Величезну 4 напишемо на склі сметаною. Подивимось на стелю. Чом би не намалювати на ній блакитною фарбою 69? Але обережно, щоб фарба на голову не накрапала. Число 71 напишемо на дошці зубною пастою.

2. Тепер спробуємо ще раз пройти цим маршрутом і назвати всі уявні числа.

Така гра з цифрами подобається дітям. Вони із захопленням залучаються до складання таких «маршрутів». їхня уява безмежна! Ця гра мобілізує уяву та увагу дітей, що так необхідно на уроці.

Гра зі словами

(За методом Цицерона на уроці української мови.)

Спробуємо незвичайно та яскраво розташовувати образи слів. Головне — послідовність «мандрівки». Уявіть що:

Ведмідь — лежить на порозі.

Календар — чомусь висить на ручці дверей і не знімається.

Криниця — викопана біля дошки.

Диван — стоїть замість парт і вам зручно сидіти.

Килим — висить на стелі.

М'яч — замість лампочки.

Гаманець — повний грошей, підвішений до вимикача.

Кисіль — розлився на підлозі.

Цибуля — у вас у портфелі замість книжок.

Подумки прогуляємося «маршрутом» і познімаємо образи слів.

Така щоденна забава дає можливість дітям легко уявляти все те, що записувалось на дошці чи читалося з підручника на будь-якому уроці або те, що вони самі написали у зошиті.

 
 
Олена НЕЧИПОРЕНКО,
учитель початкових класів Попільнянської гімназії № 1,
Житомирська обл., інструктор «Української школи
ейдетики Євгена Антощука» з розвитку пам'яті,
уваги, уяви, творчого мислення,
Всеукраїнська газета для вчителів початкових
класів «Початкова освіта» № 13 (733), липень 2014