Проблемно-аналітична система виробничого навчання

С. Я. Батишевим на початку 60-х років була запропонована проблемно – аналітична система. Тео­ретичні засади цієї системи, на думку цього вченого, мають ряд переваг порівняно з іншими системами. Весь матеріал програми виробничого навчання роз­поділяють на окремі навчальні проблеми, кожна з яких має, наскільки це можливо, самостійне значення. Учні засвоюють відповідні вміння і навички, вивчають про­блему за проблемою у чітко визначеній послідовності. Фактично послідовність навчання залежить від логіки технологічного процесу і характеру участі у ньому робіт­ника відповідної професії.

Метою розробки даної системи було спрямування на об’єднання розумової діяльності з фізичною працею.

В її основі закладено інтелектуальний початок. Проблемно-аналітична система розбиває програмовий матеріал на окремі сегменти, які виступають самостійними завданнями і з яких складується весь процес праці по загальній проблемі.

Вивчення кожної проблеми відбувається не ізольовано, а в зв’язку з іншими проблемами. Спочатку йде ознайомлення з технологічним процесом в цілому, потім його розбивають на проблему.

Кожна проблема вивчається окремо, і включає в себе різні  ситуації:

загальна її характеристика;

значення і місце в технологічному процесі;

обсяг матеріалу, що вивчається.

Після вивчення всіх проблем переходять до вивчення технологічного процесу в цілому, але на більш високому рівні.

Тобто можна виділити етапи:

Вивчення окремої ситуації і виконання відповідних даним ситуаціям вправ.

Вивчення проблеми в цілому і виконання вправ.

Вивчення всього технологічного процесу, самостійне його ведення, регулювання і контроль.

В кожному періоді є два етапи.

1.     Розв’язування розумових задач.

2.     Самостійна робота учнів під керівництвом інструктора.

Велике значення має вміння планувати завдання, „дивитись наперед”.

Завдання проблемно-аналітичної системи – навчити учнів виділяти суттєві властивості, які притаманні кожній ситуації. Вивчення кожної окремої ситуації включає:

планування;

спостереження;

визначення основних властивостей;

диференціація;

систематизація;

синтез;

узагальнення фактичного матеріалу.

Проблемно-аналітична система більшою мірою, ніж інші системи, відповідає вимогам науково-технічного про­гресу, зокрема виходить із загальновідомого факту, що професійна діяльність значної кількості робітників на сучасному автоматизованому виробництві майже повніс­тю складається із спостереження за ходом технологічно­го процесу, регулювання роботи агрегатів, машин і при­ладів. Значне місце у роботі посідають розрахункові функції, а також функції спостереження і контролю.

З кожної теми навчальної програми, зміст якої роз­членовано на окремі проблеми, необхідно розробити до­цільну систему трудових вправ, складність яких посту­пово зростає. Таким чином, полегшується не тільки роз­в'язання важливих виробничих проблем, а й зростає розумова активність учнів. Але до недоліків можна віднести те, що проблемно-аналітична система має інтелектуальне спрямування безпосередньо на трудовий процес, але в її основі закладена ідея проблеми та ситуації, яку можна втілити в реальній на будь-якій частині заняття. Створення ситуації в теоретичній частині уроку передбачає введення ряду факторів: експериментальний, розв’язання проблемних задач.

Останні статті

Нові виховні заходи