Шумлять дерева мого краю

Шумлять дерева мого краю

— Найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чарує, хвилювала і хвилює своєю неповторною красою кожного, хто не байдужий до неї, хто оберігає її.

І ось сьогодні ми в лісі. Послухайте, будь ласка, ось цей вірш-загадку.

Він радіє сонечку —

Хай воно сія.

   Він радіє пташечці —

   Хай вона співа.

Він радіє квіточці —

Хай вона цвіте.

   Він радіє дощику —

   Хай його поллє.

І звірятам радий він —

Всіх він їх схова.

   І малятам радий він —

   Всіх їх зустріча.

Сам же неспокійний він,

Все шумить, шумить,

Вітами своїми тягнеться увись Ви вже здогадалися?

Це, звичайно, ... (ліс).

—Так, діти. Це, звичайно, ліс. Багата українська земля на ліси. Це могутні і величаві зелені діброви.

І неповторної краси і ніжності березові гаї. Наповнені п’янким ароматом хвойного бальзаму соснові бори. І безкраї мішані ліси.

Ось таким мішаним лісом і будемо ми сьогодні подорожувати. Давайте прислухаємося до життя лісу. Що ви почули?

(Розповіді дітей).

  • - А тепер пригадаємо вірші про ліс.

Ліс — багатство, слава краю.

Він могутній, він живий.

Він од посух заступає

Лан широкий, степовий.

Ліс — то сила для людини.

Ліс — окраса всіх країн...

Ліс безсмертний. Але ж люди Берегти повинні ліс.

—Погляньте, діти, скільки в лісі дерев! Не злічити їх. 1 кожне дерево має своє життя, свою долю.

(Підходять до дуба).

  • - Як називається це дерево?
  • - Дуб.
  • - Що можна сказати про це дерево?
  • - Дуб міцний, могутній, велетенський, розлогий, сильний.

Щоб виріс ось такий луб, потрібно багато років Дуб - це символ щедрості, сили, могутності. Тому й люблять люди відпочивати під дубом, вважаючи, що він наділить і їх своєю силою, безсмертністю. Тож і складені прислів’я, пов’язані з цим деревом.

 Пригадаємо їх.

  • Де ростуть дуби, там немає біди.
  • Щоб здоров’я добре мати, треба дуба не рубати.
  • 3 дубом подружиш — хворіти не будеш.
  • Посадиш дубочок — виросте міцний синочок.

Споконвіку дуб — шановане дерево. Він має міцну деревину. Тож використовують Його і в будівництві, і у виготовленні меблів. Цінність цього дерева вічна. Вірною супутницею дуба вважалась липа.

 (Діти переходять до липи).

Пригадаємо вірш, в якому йдеться про цю дружбу.

Здавна липа - медовиця,

Лісу нашого цариця,

З зелен - дубом подружилась,

У діброві поселилась.

І щоліта її цвіт

Лине пахощами в світ.

- Що відомо вам про це дерево? (Це дерево красиво цвіте. Липу називають медоносицею. Цвітом липи заварюють чай, лікують простуду...)

Липа — цінне дерево. Вона є найкращим матеріалом для художньої різьби по дереву. Цінні і корисні ложки виготовлені з цього дерева. Липа була і завжди буде шанованим деревом. Тільки не слід забувати, що її спочатку треба посадити і виростити.

(Дитина розповідає вірш П. Воронька «Липки»).

 Ну, а це що за красуня?

Білокора і вродлива.

Де вона — й земля щаслива,

Вся в щасливому вбранні.

  • - Це берізка.

(Всі переходять до берези).

  • - Помилуємося цією красунею.

(Хвилинка милування).

  • - Якими образними словами можна наділити це дерево? (Береза білокора, ніжна, кучерява, струнка, гнучка, довгокоса, тендітна)

Славиться берізка не лише своєю вродою. Бруньки, листя, сік цього дерева мають цілющі властивості. Та слід дбати про те, щоб, взявши сік з берізки, не загинуло деревце. Треба загоїти в нього рани. (Діти розповідають вірш).

Берізонько, берізонько,

Красуне лісова.

Зелені твої коси

 Хай вітер розпліта.

Стоїш ти, мов та дівчина,

Висока та струнка.

І білую корицю

Хай дощик обмива.

Прошу вас, із берізоньки

 Ви соку не точіть.

А краще їй сестричку

 Маленьку посадіть.

— Запам’ятайте, діти, що для того щоб знищити днрнво, потрібно мало часу, а щоб виростити його - потрібні десятки років. Прощаючись із берізкою, давайте поводимо біля неї хоровод.

На лужку, на лужку зеленесенькім,

Там стояла берізка білесенька.

Низько берізонька похилилася,

Тяжко берізонька зажурилася.

Лікували берізоньку зеленую,

Напували водою студеною.

Стала берізонька знов веселая,

Знов кучерявая та зеленая.

- А ще ростуть в лісі дерева, яким судилася доля попелюшок. Про них мало піклувалися, про них мало дбали. Це — верба, тополя, осика. (Діти переходять до цих дерев).

- Чи схожі між собою ці дерева? Яка між ними різниця?

(Відповіді дітей)

-Верба,тополя,осика – дерева,що мають м’яку деревину. Тому й не відносили їх до цінних дерев. Навіть паливо з цих дерев гірше соломи ні тепла, ні жару. Тому й прислів’я склали: «Вербові дрова — біда готова». Та змінилося ставлення до цих дерев у наші часи.

- Що ви можете сказати про вербу? (Без верби і калини — нема України. З верби виготовляють різні вироби. Верба є оберегом)

- А що відомо вам про тополю? (Товщ благодійно впливає на самопочуття людини, на її настрій. Тополі саджають там, де проводять багатолюдні збори. Тополю називають народи деревом. Тополя добре очищає повітря, тому цими деревами обсаджують дороги)

Отже, діти, кожне дерево має своє призначення. Кожне дерево цінне, кожне дерево потрібне. Тож нехай ростуть дерева, нехай шумлять ліси. А ви назавжди запам’ятайте такі правила:

  • Нема лісу  —  посади!
  • Мало лісу — не губи!
  • Багато лісу — бережи!
  • Зрубав дерево — посади два!

Закінчуючи нашу подорож лісом, давайте скажемо слова вдячності людям, що посадили і виростили такий ліс.

Спасибі людям, що зростили ліс,

За всі дуби, ялинки в пишнім гіллі.

І за красу отих зелених кіс,

В яких стоять оті гнучкі берізки білі.

Джерело – часопис «Розкажіть онуку»(17-18 вересня 2009)

Автор – А.В.Лутаєнко, вчитель; с.Нові Мартиновичі Полтавська обл.