Методика викладання спец предмету - це галузь педагогічної науки, що сформувалась на основі педагогіки та спец дисциплін і виділилась в окрему науку, яка розглядає раціональні способи і засоби керування процесом навчання і виховання. В результаті яких учні оволодівають свідомими і міцними знаннями, необхідними для освіченої людини взагалі, а також вміннями застосовувати ці знання на практиці. Але, треба враховувати те, що учні швидше зрозуміють навчальну інформацію та міцніше запам’ятають необхідний обсяг даної інформації, якщо викладач детально і обґрунтовано обере необхідні форми організації навчання та методи навчання.
Форми і методи навчання взаємопов’язані: методи реалізуються в формах, форми забезпечують організацію і існування методів. Форма навчання являє собою організацію способів спілкування викладача і навчаючись по встановленому принципу.
Форма організації навчання повинна упорядковувати процеси викладання й навчання та також їх елементи як суб’єкти, предмети й продукти за ознаками кількості, розташування у просторі й реалізації у часі.
До основних організаційних форм навчання належать індивідуальна, індивідуально – групова, класно – урочна, метод проектів та інші. Однак найбільшого розповсюдження отримала класно – урочна система організації навчання. Вона стала класичною майже для всіх учбових закладів.
Основні характеристики даної системи:
1. Всі учні згруповані в окремі групи ( класи) згідно їх віку та рівню знань.
2. Навчальний курс кожного предмету розбито на ряд окремих розділів і тем, а розділ і тема – на ряд рівномірно й послідовно розташованих частин – занять уроків), які йдуть один за іншим відповідно розкладу.
3. Навчання здійснюється за певною програмою.
4. Певний термін навчання завершується контролем ( екзамен, залік).
У межах класно – урочної системи навчання існують також різноманітні форми організації навчальної роботи. У вузах ( технікумах, коледжах, інститутах, академіях, університетах) – це: учбові заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка, контрольні заходи.
Учбове заняття - це колективна форма організації навчання, якій притаманні постійний склад учнів, певні часові межі, твердо встановлений розклад й організація навчальної роботи над одним й тим же навчальним завданням. Останнім часом в коледжах та технікумах ( вищих навчальних закладах I – II рівня акредитації) все частіше використовують такі форми організації навчання як лекції різних видів ( проблемні, пояснювально – ілюстративні, лекції з блочною структурою та ін. ), семінарські, практичні заняття із застосуванням репродуктивних та продуктивних методів навчання ( словесних, наочних, проблемних, „ мозкової атаки“).
Але для проведення будь – якої форми організації навчання викладачу необхідно користуватись певними методами навчання, щоб донести необхідну навчальну інформацію, формувати певні навички, активізувати пізнавальну діяльність тих, хто навчається.
Метод начиння - це спосіб навчальної роботи викладача й навчально – пізнавальної діяльності учнів за рішенням різноманітних дидактичних задач, спрямованих на оволодіння вивченим матеріалом.
Існує така класифікація методів навчання, яка запропонована І.Я. Лернером та Н.Н. Скаткіним:
1.Пояснювально – іллюстраційні: розповідь, лекція, пояснення, робота з підручником, демонстрація малюнків, кіно та діафільмів та інше.
2.Репродуктивні.
3. Проблемного викладання вивчає мого матеріалу.
4. Частково – пошуковий чи евристичний метод.
5. Досліджу вальний метод.
Урочна організація навчального процесу виступає головною при викладанні спец предметів.
Урок виробничого навчання – організаційна форма, яка забезпечує розв’язання єдиного дидактичного завдання всією групою учнів в однакових навчально – виробничих умовах ( навчально – виробничих майстернях, навчально – виробничих цехах, навчальному господарстві та ін.)
У професійній педагогіці обґрунтовано такі вимоги – характеристики уроку як форми організації процесу виробничого навчання:
1. Чіткість цілей і завдань. Кожний урок має чітку цільову настанову і для майстра, і для учнів, яка визначає, що нового додасться до практичних знань і умінь учнів, з чим вони будуть лише ознайомлені, що буде відпрацьовано ґрунтовно.
2. Визначеність ( відносна завершеність) змісту. Цю вимогу розглядають з двох боків.
По – перше, зміст уроку визначає певний завершений ступінь у розв’язанні загального комплексу навчально – виховних завдань виробничого навчання і відповідно у вивченні матеріалу певної теми. По – друге, одночасно завершеність змісту уроку має відносний характер, бо кожний урок є невід’ємною ланкою в системі уроків з певної теми, спирається на попередню підготовку учнів і враховує дальшу перспективу навчання.
3. Керівна роль майстра виробничого навчання. Майстер визначає зміст і організацію уроку, формує в учнів первісну орієнтовну основу їхніх дій, керує ними в процесі виконання вправ і самостійної роботи, приймає й оцінює виконання навчально – виробничих завдань.
4. Постійність і однорідність складу учнів. Це дає змогу орієнтуватися на загальний рівень групи, визначати загальні підходи до побудови навчального процесу і забезпечувати фронтальне просування всіх учнів групи в оволодінні професією.
5. Обмеженість і визначеність у часі. Ця вимога пов’язана з розумінням уроку як частини завдання, що має певний завершений характер.
6. Регулярність проведення занять забезпечує планомірність оволодіння професією.
7. Організаційна чіткість передбачає: своєчасну і якісну підготовку навчально – матеріальної бази; своєчасний і організований початок і завершення робочого дня; оперативне розв’язання майстром усіх організаційно – виробничих питань; дотримання протягом усього робочого дня трудової дисципліни; старанність і активність учнів; чіткість дій майстра і вихованців.
Організація і методика проведення уроків в навчальній майстерні залежать від специфіки мети навчання на різних його етапах. З більшості професій виробниче навчання в майстернях проводиться за операційно – комплексною системою.
Умовно процес виробничого навчання ділять на операційний період і період виконання комплексних робіт.
Класифікація уроків виробничого навчання
Уроки виробничого навчання розрізняють за змістом, місцем у навчальному процесі, цілями і завданнями.
У загальній дидактиці уроки як форму організації навчального процесу здебільшого поділяють на типи відповідно до провідної дидактичної мети: уроки засвоєння нових знань, уроки закріплення і вдосконалення знань і умінь; повторювально – узагальнюючі уроки і т.п.
Аналогічно уроки виробничого навчання можна класифікувати так: уроки формування початкових умінь; уроки формування навичок; уроки формування складних умінь. Проте така класифікація не відображає реальних умов виробничого навчання, бо в уроці виробничого навчання важко виділити переважальну мету, адже формування умінь і навичок на кожному уроці здійснюється в комплексі, поступово. До того ж типізація уроків за провідною дидактичною метою не завжди узгоджується з періодом навчання, а це дуже важливо для виробничого навчання.