Контроль якості виробу
Кожен виріб має свої особливості, які його характеризують. Але завжди обов’язковим є те, що розміри виготовленого предмета повинні відповідати його кресленню. Залежно від способів обробки та властивостей матеріалу допускається деяке відхилення розмірів від тих, що вказані на графічному документі. Якщо допуск окремих деталей перевищує певні встановлені норми, то з них не можна виготовити якісний виріб, придатний для його використання за призначенням.
Отже, у процесі технологічних операцій необхідно обов’язково здійснювати контроль якості виробу – перевірку відповідності розмірів, геометричної форми, інших ознак виробу тим, що передбачені графічним документом (кресленням). При цьому слід звертати увагу на точність обробки деталей, чистоту виробу, відсутність на ньому дефектів, витрати матеріалу.
Одним із найголовнішим завдань оцінки якості виробу є вимірювання різних його параметрів. Відомо, що здійснювати цей процес можна тільки справним, не пошкодженим, добре налагодженим інструментом.
Крім вимірювань, у систему контролю на виробництві входять також порівняння виробу зі зразком – еталоном виробу, випробування та дефектоскопія, для здійснення якої застосовують спеціальні рентгенівські та ультразвукові прилади.
За часом проведення контроль може бути: попереднім, поточним і заключним.
При виготовленні виробів предметного середовища на виробництві здійснюються профілактичний, приймальний, комплексний і спеціальний контролі.
Профілактичний контроль має на меті попередження появи браку в процесі виробництва. Приймальний контроль здійснюється з метою виявлення й ізоляції браку. Комплексний контроль вирішує обидва завдання: і профілактики, й приймання. Спеціальний контроль вирішує специфічні завдання, наприклад, контроль експлуатації продукції тощо.
Догляд за виробами інтер’єрного призначення
Час, у продовж якого нам будуть служити предмети інтер’єру, в першу чергу, залежить від ступеня догляду за ними та заходів, які вживаєлюдина, щоб зберегти їх у відмінному, незіпсованому стані.
Для цього необхіднослідкувати за тим, щоб на кольорові вироби та їх незахищені відповідним покриттям деталі не потрапляли тривалий час прямі сонячні промені.
Предмети не повинні контактувати в приміщенні з сирими або мокрими поверхнями та з іншими шкідливими середовищами. Бажана вологість місця розташування виробів допускається в межах не більше 65%. Для підтримки оптимальної вологості в приміщенні можна використовувати осушувачі й зволожувачі повітря. Слід звернути увагу на той факт, що меблі, подушки й інші предмети необхідно періодично провітрювати.
Різкий перепад температур також може серйозно вплинути на стан виробів предметного середовища. Фахівці стверджують, що вони не повинні бути розташовані менш, ніж на один метр від джерела світла і тепла. Прийнятна температура в цьому випадку може коливатись від десяти до двадцяти п'яти градусів вище нульової позначки. Не можна ставити на меблі гарячі чашки з чаєм, розпечені праски та інші предмети. Виняток становлять меблі зі спеціальними стільницями. Слід уникати негативних тривалих сторонніх впливів з боку потужних ламп накалювання, неекранованих мікрохвильових випромінювачів.
Усі деталі виробів предметного середовища, що виготовлені з твердих матеріалів, необхідно своєчасно протирати. Доглядати за такими поверхнями, як правило, можна м'якими вологими тканинами, поролоновими губками або спеціальними меблевими щітками (можна з використанням належних миючих засобів). Дзеркало чистять ватою, змоченою в спиртовому розчині. Коли вся поверхня буде очищена, рекомендується протерти куточки ваткою, накрученою на сірник. Після цього потрібно ретельно протерти скло паперовою серветкою. Але зараз у продажу є велика кількість побутової хімії для миття дзеркал, до складу яких входить нашатирний спирт. Такі засоби істотно полегшать догляд за скляними й дзеркальними предметами інтер’єру.
Для того, щоб м’які предмети інтер’єру прослужили досить тривалий час теж слід дотримуватись елементарних правил по догляду за ними.
Перше й найголовніше правило – регулярне чищення їх пилососом, а також захист від механічних пошкоджень, розломів кріпильних матеріалів і розриву матеріалів, якими вони покриті. Шкіряні вироби достатньо час від часу протирати вологою ганчіркою.
Отже, в умовах сучасної цивілізації важливого значення набуває дизайн –найрозвинутіша й усвідомлена галузь людської діяльності за законами краси поза мистецтвом.
Дизайнер предметного середовища – це фахівець, що відповідає за функціональний та естетичний рівень предметів та їх компонентів, створюючи певне середовище. Тобто, метоюдизайнерської діяльності є естетична організація предметного середовища.
Дизайн сьогодні — це провідна технологія у створенні будь-яких речей, починаючи від побутової техніки та приладів для опалення приміщень і завершуючи килимами, корпусними й м`якими меблями та аксесуарами. Тому, дизайнер предметного середовища повинен працювати у творчій співдружності з інженерами, конструкторами, ученими, технологами, економістами, лікарями, мати цілісне уявлення про майбутній виріб, прогнозувати можливі негативні наслідки від користування таким виробом людиною. Він повинен мати широкий кругозір і гарний естетичний смак, уміти творчо мислити, володіти аналітичними й об’ємними методами пошуків форми, добре знати конструктивні й оздоблювальні матеріали. Таким чином, дизайнер посідає чільне місце в галузі художнього конструювання, у проектуванні складних виробів, де технічна й естетична сторони однаково важливі.