Способи з’єднання деталей із фанери та ДВП
Деталі виробів, виготовлені с фанери або ДВП, найчастіше з’єднують за допомогою клею або цвяхів. З’єднання, отримані склеюванням, в багатьох випадках бувають набагато міцнішими, надійнішими, довговічнішими, економічно вигіднішими, ніж інші види з’єднання.
За походженням всі клеї поділяють на природні та синтетичні. До природних відносяться столярній (міздровий, кістковий) і казеїновий (продукт переробки молока). Їх головний недолік – необхідність готувати робочий розчин, що потребує певних умов та витрати часу Так, столярний клей у розведеному стані може зберігатись біля 2 годин, тому його треба розводити в такій кількості, яка може бути повністю використана за час його придатності. Щоби зберегти столярний клей більш довший час і попередити його загнивання, в нього додають декілька крапель саліцилової кислоти. Кращим столярним клеєм є той, який має світло-коричневий колір і в нерозведеному стані (у плитці) просвічується.
Під час складання і закріплення деталей застосовують не тільки клей, але й маленькі цвяхи, голки і канцелярські булавки,зменшені до необхідної довжини.
До готових синтетичних клеїв відносяться БФ , ПВА, до напівготових – епоксидний. Для отримання якісного клейового з’єднання необхідно дотримуватись наступних правил. Виготовлені деталі обробити крупнозернистим шліфувальним папером, розмістити їх на підкладній дошці. Клей треба наносити тонким шаром на обидві деталі, підготовлені до склеювання, рівномірно розподіливши його на поверхні. Витримати на повітрі для всмоктування клею в деревину і з’єднати деталі разом. Далі необхідно затиснути склеєні деталі струбциною або в спеціальному пристрої верстака. Вологу деревину склеювати не можна.
Після всіх робіт з клеєм необхідно добре вимити руки , а також інструменти для нанесення клею. Деталі виробів з деревини або фанери часто з’єднують за допомогою цвяхів. Вони бувають будівельні, декоративні, покрівельні, та інші. Щоби правильно з’єднати деталі цвяхами, необхідно мати шило, столярний молоток і обценьки. Діаметр цвяха не повинен перевищувати ? товщини тонкої деталі, яка прибивається, бо інакше вона може тріснути. Якщо цвях загинають, то його довжина повинна бути на 10-15 мм більше сумарної товщини з’єднуваних деталей, якщо не загинають – в два-три рази більше товщини тонкої деталі.
Щоб цвях не розколов деталь, його вістря слід трохи притупити. Місця забивання цвяхів намічають олівцем. Від кромки і торця деталей першу мітку можна робити на відстані не менше ніж 15 діаметрів цвяха. На якість з’єднання цвяхами впливає вміння правильно наносити удари молотком по голівці цвяха. Необхідно, щоб напрямок удару співпадав з напрямком стрижня цвяха. На початку забивання притримувати цвях пальцями або плоскогубцями. Перші удари по цвяху повинні бути короткими і несильними, а коли він увійде у деревину на половину стрижня, удари повинні бути більш сильними. У сиру деревину забивати цвяхи не можна, бо вони будуть іржавіти. Шляпка забитого цвяха не повинна виступати над поверхнею деталі, щоб не заважати оздобленню виробу.
Якщо цвях увійшов косо або зігнувся, його необхідно витягнути. Це можна зробити спеціальним молотком з прорізом на носку або обценьками. Щоб не залишати ум’ятин на виробі, перед витаскуванням цвяха під губки обценьків (або носок молотка) підкладають тонку пластинку деревини або фанери. Працювати молотком можна за умови добре насадженої ручки, відсутності на ній тріщин. Руку необхідно тримати на відстані 10-15 мм від кінця ручки. Це забезпечує належне зусилля під час удару.
З'єднання виробів, складених із двох і більше деталей, найчастіше здійснюється на прямокутних шипах, у вигляді виступів на зовнішніх контурах деталей і відповідних їм вирізів і гнізд у суміжних деталях. Як уже було зазначено вище, усі деталі виробу збираються на клею, завдяки чому з'єднання виходить міцним і зовні акуратним, тим більше, якщо шипи і їх гнізда були випиляні без щілин, перекосів і відколів. При склеюванні деталей не слід рясно змащувати шипи і гнізда, щоб уникнути зайвого вичавлювання і розтікання клею. Якщо це сталося, то вичавлений клей треба зачистити до його затвердіння.
Якщо ж при підгонці шипів і вирізів була допущена помилка, що призвела до утворення щілини, то її можна закрити шматочком деревини, поставленої на клею, з подальшою зачисткою шліфувальним папером. У тих випадках, коли шипи і гнізда виробу припадають на лицьову сторону або взагалі на зовнішню і погіршують вигляд виробу, з'єднання частин можна виконувати на три - або чотиригранних брусочках, підклеєних зі зворотного боку, частіше всередині коробчатих виробів.