Щедрість рідного краю - Друга сторінка

(Співають)
Ой, зажинки, господарю, зажинки.
Готуй, готуй, господарю, серпики.(2 р)
А в нашого господаря сивий кінь,
Об’їжджає усю нивку, як сокіл. (2 р)       »
А він свої кіпочки рахує,
А він своїм женчикам дякує.    (2 р)
–Ой дякую, женчики, за жнива,
Моя нива вам рученьки втомила. (2 р)
Не так нива, не так нива, як гони
Та все тії широкі загони.        (2 р)
–Ой ти казав, господарю, що ми спали,
А ми тобі усю нивку вижали. (2 р)
Ой вижали нивоньку, вижали,   
Ой, щоб ми на другий рік діждали. (2 р)
На сцену виходять інші діти.
Період від Прокопа (21 липня) до Іллі (2 серпня) вважався найсприятливішим для жнив. Доцвітають лугові трави, зріють вишні, цвітуть огірки й гарбузи.
А ранком спалахують прозорою блакиттю Петрові батоги. В господаря ж на цю пору бідніє комора, очищаються засіки до нового врожаю.
Вважалося, що на свято Іллі вода повністю втрачає свою життєдайну силу і перестає бути корисною. Земля вже не приймає до свого лона змертвілої води. "До Іллі відро води - ложка болота, а по Іллі ложка води - відро болота".
Згідно з повір'ям, після Іллі всі чорти переселяються в воду - тому не можна вже купатись.
Зі святом Іллі, за народним повір'ям, закінчується сприятливий час для збору зернових. За традицією, на завер¬шення жнив залишали на полі невижаними декілька колосків, обв'язували їх червоною стрічкою і пригинали до землі, щоб родив щедрий урожай наступного року.
Співають:
Ой. кресали серпики на горі,                  А тепер, господарю, частуй нас.
Дожинали житечко при зорі.                  Ой наша господиня домує,
Ой, кресали серпики, кресали,               Вона нам вечерю готує.
Доки ми житечко дожали.                      Уже нам вечеря не мила,
Ой дожали житечко в божий час.         Широкая нива втомила.
По закінченні всіх польових робіт промовляли:
Ой вип'ємо, родино.             Щоб зібрався рід наш увесь.
Щоб нам жито родило,         і пшениця, і ячмінь,
І житечко, і овес.                   Щоб нам жити смачно.
Виходять два учні з караваєм хліба.
Трудівник          Кожен колос - пшенична доля,
     Родом з рідного, щедрого поля  
     Хоч не знаємо, скільки літ.
     Наш прабатько - пахучий хліб!
Трудівниця        Пахне хліб, як тепло пахне хлібі
                           Любов'ю трударів і радістю земною.
                            І сонцем, що всміхається весною,
                           Духмяно пахне хлібі
Трудівник         В святковім сяєві зорі  
                           Віджнивували жниварі.
Трудівниця    Яке то щастя - хліб ростити!
                           В село везуть останній сніп
                           В коморах збіжжя - не вмістити!
Разом      Медово пахне свіжий хліб.
Діти ставлять каравай на святковий стіл.