Педагогіка - наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Назва її походить від грецьких слів "paidos" - дитина і "ago" - веду, тобто "дітоводіння". У Давній Греції так називали рабів, які супроводжували дітей рабовласників до школи, пізніше - вільнонайманих людей, котрі займалися наставництвом, вихованням та навчанням дітей. Називали ще їх педономами, дидаскалами, майстрами.
До XVII ст. педагогіка розвивалась у лоні філософії, що була тоді майже всеохоплюючою системою наукових знань. Але розвиток матеріального виробництва і духовної культури, зростання у зв'язку з цим ролі освіти і школи, розширення та ускладнення навчально-виховної діяльності й збагачення відповідного фахового досвіду зумовили виокремлення педагогіки в самостійну науку.
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Кожна наука має свої предмет і об'єкт дослідження та є синтезом знань про явища дійсності, які вона вивчає. Разом з тим вона неодмінно перебуває в певних взаємозв'язках з іншими науками.
Предмет педагогіки — особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання.
Педагогіка досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до життя і праці, розкриває його сутність, закономірності, тенденції та перспективи, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність.
Як і кожна наука, педагогіка покликана теоретично узагальнювати факти, проникати у внутрішню природу явищ, виявляти їх причини, передбачати їх розвиток. Вона аналізує об'єктивні закономірності виховного процесу, досліджує істотні й необхідні, загальні та стійкі зв'язки, причинно-наслідкові залежності в ньому. їх знання дає можливість правильно будувати педагогічний процес, прогнозувати результати виховання і здійснювати його відповідно до потреб суспільства.
Педагогічна наука виникла і розвивалась як теорія виховання підростаючих поколінь. Зумовлено це тим, що людина, її духовні та фізичні якості формуються в дитинстві, підлітковому віці та юності. Саме у ці періоди життя розвиток особистості відбувається найбільш інтенсивно, формуються найголовніші її риси та особливості — розумові та фізичні сили, основи світогляду, переконань, моральних почуттів, риси характеру, спрямованість потреб, інтересів, уподобань тощо. Тому істотні прогалини і недоліки у вихованні, допущені в ранньому віці, ліквідувати пізніше надзвичайно важко, а іноді й неможливо.
Педагогіка вивчає процеси виховання, освіти і навчання лише у властивих їй межах, розглядає у цих процесах тільки педагогічний аспект. Вона досліджує те, на яких загальнопедагогічних засадах, завдяки яким засобам виховної роботи потрібно будувати виховний процес, освіту і навчання людей різних вікових груп в освітніх закладах, в усіх типах установ, організацій і трудових колективів.
Основні педагогічні категорії
Педагогіка має свій понятійний апарат — систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки.
Категорії — найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості та зв'язки явищ об'єктивного світу.
Найважливіші педагогічні категорії — виховання, освіта і навчання.
Вони охоплюють сукупність реальних явищ, теоретичних і практичних питань, що належать до предмета педагогічної науки. Правильне їх розуміння потрібне передусім для пізнання педагогічних закономірностей.
Виховання — соціальне явище, властиве тільки людям, є однією зі сфер суспільно-необхідної діяльності.
Виховання — цілеспрямований та організований процес формування особистості.
Основне його призначення полягає у забезпеченні життєвої наступності поколінь, що не можливе без засвоєння і розвитку новими поколіннями суспільно-трудового досвіду.
Виховання (в широкому педагогічному розумінні) — формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яке базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.
Виховання (у вузькому педагогічному значенні) — цілеспрямована виховна діяльність педагога для досягнення конкретної мети в колективі учнів. Виховання (в гранично вузькому значенні) — спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком, який відбувається через взаємодію вихователя і виховуваного.
Одним з елементів виховання є освіта.
Освіта — процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.
Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.
Навчання не є механічною передачею знань учителем учням. Це — їх спільна праця, в якій викладання й учіння перебувають у єдності й взаємодії. Провідна роль у цьому процесі належить учителю, який викладає учням навчальний матеріал, спонукає їх до учіння, спрямовує та організовує їх пізнавальну діяльність, навчає засобам і прийомам засвоєння знань, умінь і навичок, перевіряє, контролює та оцінює їх працю. Учні засвоюють (сприймають, осмислюють, запам'ятовують) знання, перетворюють узагальнений наукою досвід людства на особисте надбання, набувають навичок та умінь оперування знаннями, використання їх для вирішення навчальних завдань і практичної діяльності.
Виховання, освіта і навчання — три найважливіші напрями педагогічної діяльності, які органічно пов'язані між собою і доповнюють один одного їх взаємозв'язок — одна з основних педагогічних закономірностей.
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
Педагогіка має свій понятійний апарат - систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки.
Категорії - найзагальніші поняття, що відображають основні, найістотніші сторони, властивості та зв'язки явищ об'єктивного світу.
Найважливіші педагогічні категорії - виховання, освіта і навчання. Вони охоплюють сукупність реальних явищ, теоретичних і практичних питань, що належать до предмета педагогічної науки. Правильне їх розуміння потрібне передусім для пізнання педагогічних закономірностей.
Виховання - соціальне явище, властиве тільки людям, є однією зі сфер суспільно-необхідної діяльності.
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
Соціально відповідальні батьки багато зусиль затрачають для того, щоб їхні діти виросли досконалими особистостями, максимально самореалізувалися в житті. Однак ці зусилля не завжди дають очікувані результати, що великою мірою залежить і від системи сімейних цінностей, рівня особистісної культури кожного з батьків, у тому числі педагогічної культури.
Педагогічна культура батьків — компонент загальної культури, який акумулює в собі накопичений попередніми поколіннями досвід виховання дітей у сім'ї.
Виявляється вона в розумінні та усвідомленні батьками своєї відповідальності за виховання дітей, у ставленні до них, в оцінюванні їхньої поведінки, у реальній діяльності та спілкуванні з ними, а також у здійсненні продуктивних зв'язків з іншими виховними інститутами (дошкільними закладами, школою, позашкільними закладами).
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
Державно-громадське управління освітою - особливий тип управління, характерною рисою якого є постійна відповідальна участь і взаємодія в управлінні освітою суб'єктів і їх органів з одного боку, що виражають і представляють інтереси, політику, гарантії і компетенцію держави в області освіти (Міністерство освіти і науки України, управління освітою і науки обласних державних адміністрацій, відділи освіти, органи місцевого самоврядування), з іншого боку, суб'єктів і їх органів, що виражають інтереси громадянського суспільства, населення.
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
Провідною характеристикою особистості більшість дослідників вважають її спрямованість, хоча тлумачать її сутність по-різному. Так, для С.Л.Рубінштейна спрямованість — це „динамічна тенденція", для О.М.Леонтьєва — „системотвірний мотив", для В.М.М'ясищева — „домінуюче відношення", для Б.Г. Ананьева - „основна життєва спрямованість", для А.С.Прангішвілі — „динамічна організація сутнісних сил людини".
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
Високі технології глибоко проникають у всі сфери життя і побуту. З подібним твердженням важко не погодитися, особливо якщо озирнутися навколо. Буквально на кожному кроці ми бачимо електронні пристрої і, так звані, гаджети, покликані полегшити життя і зробити його максимально комфортним. Як же відбився розвиток електроніки на процесі навчання? З великою часткою впевненості можна заявити, що сучасним студентам і учням шкіл стало набагато простіше займатися, ніж їх попередникам в чому завдяки появі різноманітних бездротових пристроїв.
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
Найголовніше з негативного досвіду
1. Жодна з країн не змогла завершити планів глибокої трансформації, задовольняючись лише кількісним розширенням рівнів освіти, тривалості й обсягу навчання, хто може похвалитися швидкими і вдалими змінами бодай окремих секторів своїх систем освіти.
2. Невдачі завжди призводили до підвищення жорсткості системи, посилення якості системи, посилення опору інноваціям, скептичного ставлення до проектів змін.
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
Сучасна педагогічна наука зрештою вийшла на пріоритети гуманістичного особистісно орієнтованого підходу до виховання дитини, який має лягти в основу реформи освіти. Теоретичні обґрунтування відповідних положень не викликають сумнівів, а от їхня практична реалізація для багатьох є складно. З цього погляду педагогам шкільних закладів, батькам буде цікаво й корисно ознайомитися з педагогічними ідеями та практичними порадами видатного французького письменника, філософа й просвітителя ХVІІІ ст. Жана Жака Руссо.
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
У кожного в житті настає період, коли професійні здібності і бажання зростання не відповідають можливостям на конкретному робочому місці. Кар'єрне просування, потреба в більш високій зарплаті, прагнення поміняти або розширити спеціалізацію або навіть сферу діяльності - все це призводить до того, що ми розуміємо: назріла необхідність отримати нові знання й почати вдосконалюватися. У цьому випадку хтось вирушає на курси підвищення кваліфікації, хтось шукає курси, що відповідають новій сфері діяльності, а хтось навіть вступає до ВНЗ, щоб отримати другу вищу освіту. За якими правилами обирати: курси або друга вища? Що більше відповідає нашим намірам і стане максимально ефективним для нас у майбутньому?
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Загальна педагогіка
- Система педагогічних наук
- Дитячі вікові кризи
- Наступність, спадкоємність, перспективність у системі безперервної освіти
- Створення і розвиток нових університетів та інших ВЗО
- Форми роботи дошкільного закладу із сім'єю
- Оптимальні форми та методи роботи шкільної бібліотеки
- Структура особистості
- Тенденція урізноманітнення закладів вищої освіту
- Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї
- Взаємозв'язок біологічного та соціального в особистості