Мета. Формувати поняття учнів про Батьківщину як спільний дім українського народу, розширювати знання про рідний край, його звичаї і традиції. Розвивати почуття людяності, інтернаціоналізму. Виховувати любов до людей, до України.
Обладнання. Карта України, Державний Герб, Прапор, Гімн України. Картини з краєвидами рідного краю, хліб на вишитому рушникові, квіти, музика (за вибором учителя).
(Звучить музика, діти заходять до класу).
Хід уроку
Вчитель. Дорогі діти, ви стали на цілий рік старші і сьогодні знову прийшли у свій клас, зустрілися з друзями, то ж помандруємо у світлу і чарівну країну, де здобувають нові знання, вчаться вчитися, жити і дружити.
Вітаю вас у рідній школі
з днем Знань!
Сьогодні в нас чудове свято,
Де не вщухає сміх ніколи,
Де щастя й радості багато —
Ви знову всі прийшли до школи! Почнемо з
вами мандрувати У світ чудес, в науки диво,
Нове все будемо вивчати...
То ж успіхів вам, йдіть щасливо!
Здоров’я доброго й міцного Я
вам бажаю, діти, щиро,
Тепла і сонечка ясного,
Терпіння, мудрості і миру!
Починаємо наш перший урок, тема якого звучить так: «Україна — наш спільний дім».
Атепер пригадаймо, яке свято ми відзначали 24 серпня? (Відповіді учнів).
Так, це свято нашої незалежності, волі, свободи. То ж і урок наш стосується цієї визначної події. А тепер скажіть мені, що таке ДІМ?(Відповіді учнів).
Звичайно, це приміщення, в якому проживають люди, це ще може бути приміщення для розміщення різних установ, офісів. А як ви розумієте слово СПІЛЬНИЙ? (Відповіді учнів).
Так, спільний — це такий, який належить багатьом, усім, стосується всіх. А тепер погляньмо на малюнки. (Вчитель вивішує малюнки звичайної хати, багатоповерховоїбудинку, будинку державної установи).
Ось (показуєхату)ДІМ однієї родини, де спільно проживають батьки, діти, дідусь і бабуся та інші члени. Вони ведуть своє спільне господарство. А тепер подивіться на цей малюнок – це багатоквартирне житло, СПІЛЬНИЙ ДІМ, де проживає багато родин. Вони живуть хоч кожен у своїй квартирі, але у спільному домі і також мають спільне господарство: газ. воду, освітлення, опалення, двір і т. д. А в ньому домі розміщені державні установи (малюнок). Це дім банку. І ось погляньте на карту України – не карта нашої Батьківщини. Це герб нашої держави, не наш жовто-синій прапор.
У кожному куточку України – живуть родини, батьки і діти, бабусі і дідусі у своїх власних будинках або в багатоповерхівках, в селі чи в місті, але всі ми живемо в одній державі – в Україні, яка і є для всіх нас спільним домом. Отже, спішний дім – це про людей, які проживають в одній державі, мають спільну територію, господарство.
Україна – це спільний дім українського народу.
А ми з вами на початку казали, що наш урок присвячений дню Незалежності. А що таке НЕЗАЛЕЖНІСТЬ? (Відповіді учнів). Незалежний – це той, який не залежить від інших, самостійний, вільний. А вільний – означає ніким не гноблений, не поневолений, самостійний. Двадцять років тому народ України здобув свою волю про яку мріяв і за яку самовіддано боровся, та став самостійно керувати своєю державою, своїм господарством. В історії українського народу були такі часи, коли Україна була під владою інших держав і не могла самостійно і вільно розвиватися, тобто була поневолена, залежна від інших. Чужоземці нав’язували свою волю, культуру, погляди на життя. А сьогодні ми – вільні і незалежні, відроджуємо рідну мову, історію, культуру, традиції і звичаї, притаманні українцям з споконвіків. Ми живемо на своїй рідній землі, яка зветься Україна, а ми – українці.
1-й учень. Ми живемо у світлому краю,
У вільній незалежній Україні.
Наснагу тут плекаємо свою,
І небеса над нами сині-сині.
Усе в нас є: озера і ліси,
Степи і гори, ріки і долини,
Моря і море вічної краси, –
Усе для щастя і життя людини.
2-й учень.
З глибин віків тут мій народ живе –
Співучий, вільний, з доброю душею.
І особлива музика пливе,
А українець нерозривний з нею.
Тут все, до чого поглядом торкнись,
Любов’ю дише, чарами й красою.
Лиш полюби, уважно придивись,
І це навік залишиться з тобою.
3-й учень.
Кран чарівний і працьовитий люд.
Земля родюча і вода прозора.
Тут визира краса з усіх - усюд
І вільна воля в душах неозора.
4-й учень.
Душа покорена ніколи не була.
Завжди до волі прагнуть наші люди.
Ми всім бажаємо миру і тепла,
І українець завжди вільний буде
В усі віки, в усі складні часи.
І буде так, допоки сонце грає.
Душа в нас зіткана з любові і краси,
І воля нам ясним промінням сяє.
5-й учень.
Ми незалежні, вільні, наче птахи.
До всіх народів світу завжди щирі.
І долю власну ми тримаємо в руках.
Живемо з усіма людьми у мирі.
Вчитель.Так, ми живемо з усіма в дружбі та мирі. І в нас. в Україні, живуть не лише самі українці, хоч їх переважна більшість. Поруч з нами вільно і щасливо проживають представники інших національностей: росіяни, білоруси» татари, узбеки, поляки, чехи та багато інших. Та всі вони є народом України, ми живемо у спільному домі. Нам усім вистачає місця і ніхто не робить різниці між людьми за національними ознаками, тут всі рівні в своїх правах. Кожній людині відкритий простір для праці, навчання, творчості, відпочинку. Живи, трудись, навчайся, займайся улюбленою справою –ти живеш у вільній і незалежній державі, в чарівному куточку планети – в Україні.
Люди різних національностей мають право знати свою рідну мову, між собою нею розмовляти, читати книжки, вивчати її в своїх школах, але для всіх людей в Україні є обов’язковою державна українська мова. Так у всьому світі заведено: людина, живучи в певній країні, повинна обов’язково знати мову цієї держави, щоб розуміти, що діється навколо, про що говорять і пишуть. Ось і ми з вами повинні дуже добре знати свою державну мову, бо для українців ця мова рідна, близька і дорога серцю, тому треба підносити її до вершин, гордитися нею, бо вона не тільки державна, а ще й дуже красива, багата, мелодійна, чарівна, як і душа українського народу.
Учень.
Мова рідна, мов чиста-пречиста криниця,
То ж бездонне й живильне твоє джерело.
Ми до тебе сьогодні ідемо напитися,
Ти даєш нам наснагу, любов і тепло.
Ми з тобою — народ нездоланний і вільний,
Ми з тобою — держава, де воля цвіте.
Ти воскресла із попелу, знову ти сильна
І нехай твоя сила росте і росте.
Учениця.
Знати мову народу своєї країни –
Це престижно і правильно, запам’ятай!
Бо твоя це земля і свята, і єдина,
Це твоя Батьківщина, твій батьківський край!
Вчитель. Україна – це наш рідний батьківський край, і ми несемо в собі його культуру, традиції і звичаї, його пісні і думи, вбираємо в свою душу рідні і милі серцю краєвиди. Ось погляньте, яка краса навколо нас! (Вчитель демонструє картини природи). Хіба може душа бути байдужою до цієї краси? Звичайно, ні. Тому українці такі багаті душею, щедрі і щирі, добрі і мудрі, жартівливі і веселі, пісенні та ліричні. Сама природа закликає нас до цього. А ще народ наш дуже гостинний, дружелюбний, завжди радо зустрічає друзів з усього світу. Гостям ми виносимо назустріч хліб і сіль на вишитому рушникові, така у нас традиція. А це означає, що ми у нашому спільному домі – Україні – завжди раді добрим людям, готові їх щедро пригостити і обігріти, оберегти і захистити від негараздів, адже вишитий рушник – це наш оберіг, хліб –достаток, сіль – життєва необхідність. То ж усе найкраще – гостям.
Учениця. На вишитому диво-рушникові
Ми хліб і сіль виносимо для людей.
Такі у нас традиції чудові –
Усе найкраще для своїх гостей.
Учень.
Щоб хліб і сіль всі мали кожну днину
І мирне сонце сяяло для всіх.
Любов і щирість гріла щоб людину,
Повсюди пісня линула і сміх.
Учениця.
Ми, українці, на любов багаті,
Де б не жили — у місті чи в селі.
То ж хай достаток буде в кожній хаті
І мирне небо на усій Землі!
Вчитель. Отже, ми живемо у вільній і незалежні Україні, у нашому спільному і затишному великому домі. Живемо за законами любові, дружби, миру. І щоб розвивати свою країну, зробити з неї квітучий сад, успішну державу в світі, усім нам необхідно творчо і плідно працювати, а вам, діти, добре навчатися, щоб стати будівничими і творцями своєї України, нашого спільного дому, в якому усім нам випало щастя жити.
Учень.
Наш спільний дім — це Україна.
Тут наш лунає сміх і спів.
Вона для нас одна-єдина,
Бо це земля моїх батьків.
Учениця.
Земля батьків — це Батьківщина,
Ми знаємо з дитячих літ.
Звідсіль веде мала стежина
В безмежний розмаїтий світ.
Учень.
Та де б не був в далекім краї,
Як добре не жилося б в нім,
Розлука завжди серце крає
Й колись покличе в спільний дім,
Який пригорне і зігріє,
Віддасть частиночку душі.
Так тільки рідний дім уміє...
Тому сюди завжди спіши.
Учениця.
І спільний дім тебе впізнає,
Повіє вітерцем легким,
Зустріне свіжим короваєм,
До ніг простеле рушники...
Всі. Наш спільний дім — це Україна!
Автор: Н. Г. Красоткіна, м. Луцьк, Волинська обл.