ПРАВА ДИТИНИ. РОЗРОБКИ УРОКІВВАРІАТИВНОГО КУРСУ. 1-Й КЛАС.
ЛЮДИНА У СВІТІ ПРАВИЛ
Мета: формувати вміння стримувати безглузді бажання і вчинки, уміти володіти собою; розвивати вміння дотримувати правових свобод та зобов'язань; виховувати почуття правової самосвідомості.
Обладнання: ілюстративний матеріал; плакат.
Хід уроку
І. Організаційний момент
Вже дзвінок нам дав сигнал.
Працювати час настав.
Так і ти часу не гай,
Працювати починай!
Працювати час настав.
Так і ти часу не гай,
Працювати починай!
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Фронтальна бесіда
- Як можна назвати дітей, які порушують права інших? (Правопорушник, злочинець, невихований, поганий, безчесний)
2. Гра «Чим можу допомогти»
Одна група дітей зображує різні вирази обличчя, а інша — їм допомагає.
Горе (співчувають: «Мені дуже шкода, що...»)
Радість (радіють: «Я така рада за тебе...»)
Страх (підтримують: «Не бійся, я буду поруч...»)
Біль (співчувають: «Потерпи трішки, згодом все загоїться...»)
ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку
- Як ви розумієте вислів: «Усе те, що ти робиш колись, робиш собі».
- Краще робити добро чи чинити зло? Чому?
- Сьогодні на уроці ми поговоримо про погані вчинки, дізнаємося, як вони називаються.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Робота над віршем Грицька Бойка «Татові на зло»
- Чому погано вчишся, Гнате?
- Це я на зло своєму тату...
- Ну, а «на зло» чого буває?
- Того, що тато мене лає.
- За що ж лає твій татусь?
- За те, що я погано вчусь.
- Чи робите ви щось «на зло»?
- Як ви відповідаєте за свої погані вчинки?
- Перед ким ви відповідаєте за свої вчинки?
2. Пояснення вчителя з опорою на знання учнів
- Часто діти бувають дуже жорстокими, не думають, до чого може призвести певний необдуманий учинок. Вони можуть знущатися над тваринами, а пізніше — над людьми, забуваючи про людяність і мораль.
- Що таке мораль?
Мораль — це сукупність уявлень людей про те, що погано, як слід чинити в певному випадку, які людські вчинки заслуговують на повагу, а які — на осуд.
- Ми на уроках багато говорили про чесні, справедливі вчинки, про взаємодопомогу, а сьогодні поговоримо про аморальні, тобто протилежні вчинки.
V. Фізкультхвилинка
Хмарка сонечко закрила,
Слізки срібнії зронила.
Ми ті слізки пошукаємо,
У травичці позбираємо.
Пострибаємо, як пташенята,
Потанцюємо ще трішки,
Щоб спочили ручки, ніжки.
Слізки срібнії зронила.
Ми ті слізки пошукаємо,
У травичці позбираємо.
Пострибаємо, як пташенята,
Потанцюємо ще трішки,
Щоб спочили ручки, ніжки.
VI. Закріплення вивченого матеріалу
1. Моральні та аморальні вчинки
? Аморально не співчувати людині, коли з нею трапилася біда.
? Аморально заздрити успіхами однокласників.
? Аморально хуліганити, бешкетувати.
? Аморально бути жадібним і зажерливим.
- Чи поважає себе людина, яка чинить аморально? (Усе те, що ти робиш комусь, робиш собі).
- Чи можете ви відмовляти собі в аморальній поведінці? Наведіть приклади.
- Як можна відмовити від аморальних вчинків? (Можна сказати: «Ні, я цього не зроблю, адже мені або моїм родичам це зашкодить!», «Ні, це мені не подобається!», «Ні, це погано!» тощо).
- Чи можете ви відмовляти собі в аморальній поведінці? Наведіть приклади.
- Як можна відмовити від аморальних вчинків? (Можна сказати: «Ні, я цього не зроблю, адже мені або моїм родичам це зашкодить!», «Ні, це мені не подобається!», «Ні, це погано!» тощо).
2. Розігрування ситуацій
? Старший хлопець пропонує закурити цигарку.
? Подруга просить винести мобільний телефон.
? Друг наполягає купити на ринку велосипед.
VII. Підсумок уроку
1. Розглядання малюнків
- Чи аморально повівся хлопчик?
- Що означає поважати себе, мати почуття людської гідності?
2. Оформлення плаката
Діти формулюють думку, учитель записує її на аркушах та прикріпляє на промінці.
Діти формулюють думку, учитель записує її на аркушах та прикріпляє на промінці.
Навчальне видання «Права дитини. Розробки уроків
варіативного курсу. 1-й клас» - Х. : Вид. група «Основа»,
2014. – 108,[4] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 2 (122)).
варіативного курсу. 1-й клас» - Х. : Вид. група «Основа»,
2014. – 108,[4] с. – (Б-ка журн. «Початкове навчання
та виховання»; Вип. 2 (122)).