Учитель: 8 березня – Свято Матері, яке відзначають люди всього світу. З перших днів нашого життя про нас турбується мама, бабуся, старша сестричка... За їхньою допомогою ми вчимося ходити, вимовляти перші слова. Якщо ми захворіємо, добра і уважна жінка – лікар – допоможе нам видужати. В дитячому садочку нас навчила багатьом веселим іграм вихователька. А коли ми пішли в школу, вчителька розкрила перед нами дивний світ знань.
8 березня – свято мам, бабусь і сестер, свято вчителів і шкільних подруг, це свято всіх жінок світу.
Привітайте і ви, діти, своїх матерів теплими словами, квітами, подарунками.
(Учні вітають своїх матерів і дарують їм подарунки)
Перший учень:
Нашим дамам в цей день весняний,
Шле привіт сама весна,
Дзвін струмочків і спів птахів,
Нам усім дарує вона.
Другий учень:
Ми щиро вітаємо нашу учительку
Із світлим і радісним днем.
Бажаємо щастя, тепла і радості,
Сьогодні, завтра, на кожен день.
Третій учень:
Нехай для Вас сонце не згасає,
Нехай не віють в душу холоди,
Хай жито на столі і Бог на небі
Вас завжди рятують від біди.
(Учні вітають класного керівника і дарують їй подарунок)
Четвертий учень:
І вас, наші гарні дівчатка,
Вітаємо з святом ось цим.
Хай мрії ваші крилаті
Здійсняться з приходом весни.
П’ятий учень:
Хай буде щасливою та дорога,
Якою в життя ви йдете.
Щоб материнська ласка, осторога,
Берегла від нещастя щодень.
Шостий учень:
Щоб ви щасливими росли
У цьому бурхливому світі.
І щоб ранкові краплини роси
Вам дарували квіти.
Сьомий учень:
Бажаємо вам всього хорошого,
Що тільки є у цьому житті.
І щоб на небесах Мати Божа
Охороняла від злого вас у житті.
(Хлопчики вітають дівчаток і дарують їм подарунки)
Восьмий учень:
Свята святих, живих жива надія,
Єдина в світі, дорога без меж,
Любов і віра, вічна мисль і дія, –
Ти в нашім серці піснею живеш.
Дев’ятий учень:
З тобою ми щасливі і багаті,
Бо тільки ти ступаєш на поріг,
Стає тепліше і світліше в хаті,
Твоєї ласки вистача на всіх.
Десятий учень:
Твоє життя не вишиєш в узорах,
Не покладеш на музику в словах.
Красива в щасті, нездоланна в горі –
Була ти скрізь, усьому голова!
Одинадцятий учень:
Не заперечні нам твої закони,
І ми – твоя і поросль, і весна –
Несем любов і б’єм тобі поклони,
Бо тільки Мати гідна їх одна!
Дванадцятий учень:
Щасливий, хто рідну матір має,
Хоч зморшки вкрили вже чоло,
На світ спокійно споглядає,
Не знає, що то в світі зло.
Тринадцятий учень:
Для матері ти все дитина,
Хоч ти розрісся наче дуб,
Вона піклується тобою,
Хоч в тебе сивіє вже чуб...
Чотирнадцятий учень:
Ти все для матері дитина,
Ти ціль життя її і зміст,
Вона тобі вінки сплітає,
Для тебе досягає звізд...
П’ятнадцятий учень:
Вона все дбає, пам’ятає,
Готовить тисячі утіх,
Вона, як ангел-хоронитель,
Змете з дороги зло і гріх...
Учитель: Мати – найдорожча і найближча кожному із нас людина. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає в наші вуста добрі слова. Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний в музичних творах, прославлений у казках та легендах. Перше слово, яке вимовляє дитина, це слово “мама”.
Шістнадцятий учень:
Є немало мам на світі,
Мами добрі, мами світлі,
Та одна є наймиліша.
Хто така? Скажу вам я –
Рідна матінка моя.
Сімнадцятий учень:
Можна все на світі зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі і хаші...
Тільки без мами не можна нізащо.
Бо найдорожче стоїть за словами –
В світі усе починається з мами.
Учитель: Наші учні інсценізували вірш Вієру “Мамо, чому?”.
Син: Чому у тебе у косі ясна
Забриніла раптом сивина?
Мати: Од любові, од тривог, надій:
Ти ж один у мене, сину мій.
Син: А в бабусі голова біліш –
То ж мене бабуся любить більш?
Мати: В неї діти – доньки і сини –
Додають, сердешній, сивини.
Син: Чом же тітка сива, як зима? –
В неї ж діток не було й нема? –
Мати: Так синочку, біла геть вона,
Бо нудьгує цілий вік одна.
Вісімнадцятий учень:
Я прокидаюсь рано – і рано, хоч ще не встаю,
Тільки спросоння погляну, бачу матусю свою,
Мати – досвітня пташинка, з досвітку вік не зімкне,
Ходить по хаті навшпиньки, щоб не збудити мене.
Мати – то сонечко рідне, сонечко ясне, земне.
Учитель: А зараз я прочитаю вам вірш А.Костецького “Домашній твір”, а ви, учні, скажете свою думку про головного героя вірша.
Вітько-бідак, страждає так, аж здригає ногами!
Він за столом, він пише твір “Я помагаю мамі”
Старанно олівець гризе та супить брови грізно,
Але нічого – хоч умри! – у голову не лізе...
Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама:
- Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.
- Ідея! – вигукнув синок, а мамі: “Ну й морока!
Сама іди! Я твір пишу. Роблю важкі уроки.
І мама вийшла, а Вітько швиденько пише в зошит:
“Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять.
Хвилин за десять мама знов: з’являється у дверях:
“Вітюнь, картопельки начисть, а я зварю вечерю.”
- Сама начисть! – кричить Вітько, та так, що ледве лопне.
- Я твір пишу! Я зайнятий! Сама вари картоплю.
Виходить мама, а синок писати знов сідає,
“Я мамі сам варю обід, сніданок і вечерю…”
Радіє син: “Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!
І геть не думає про те, що він радіє марно!
(Учні висловлюють свою думку про героя вірша і розповідають, як вони допомагають мамам.)
Учитель: Молодці, діти! А зараз давайте проведемо кілька конкурсів.
Конкурс перший.
В конкурсі беруть участь мама, її син (донька) і ще п’ять хлопчиків (дівчаток). Мама із зав’язаними очима (тільки на дотик) повинна впізнати свою дитину.
Конкурс другий.
В конкурсі беруть участь учень (учениця) класу, його (її) мама і ще кілька гостей свята. Хлопчик (дівчинка) із зав’язаними очима (тільки на дотик) повинен впізнати маму.
Конкурс третій.
На столі лежать три папірці із завданнями для мам і три – для дітей. Учасники конкурсу (мами і учні) беруть папірці і виконують завдання. (Дивіться додаток 1).
(Конкурси проводяться по три рази).
Конкурс четвертий.
Учні по черзі дають відповіді на запитання. Якщо учень відповісти не може, його мама допомагає.
Учитель: Давайте поаплодуємо всім, хто приймав участь у конкурсах. А тепер я надаю слово класному керівнику Руслані Володимирівні. (Заключне слово). Дякуємо всім, хто завітав сьогодні на наше свято.
Мати піде, в серці лишить рану –
Заклинаю: бережіть маму!
Діти світу, матір бережіть!