МЕТА: Ознайомити дітей з різними варіантами назви місяця лютого, з народними прикметами лютого, з народними традиціями святкування Стрітення; навчити завбачати погоду по народним прикметам; виховувати любов до рідного краю, народних звичаїв.
ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: календарне свято.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: клас.
ОФОРМЛЕННЯ ПРИМІЩЕННЯ: На дошці написаний вислів українського етнографа Василя Скуратівського. На плакатах написані різні народні прикмети.
ХІД УРОКУ
Вчитель. Діти, етнограф Василь Скуратівський подарував нам одне гарне прислів’ячко. Ви такого ще не чули:”Якби я в батькових літах, то бику-третяку роги вирвав би!” Як пояснити це прислів’я?
(Діти пояснюють прислів’я)
А чому ми називаємо місяць лютим? Cпочатку лютим називали сучас- ний січень . Лише три століття тому сучасна назва закріпилася за останнім місяцем зими. А звалт його ще так: сніжень, крутень, зимобор, бокоргій, криводорожник, межень.
Сьогодні ми з вами поговоримо про дуже цікаве та поетичне свято лютого – Стрітення (Стрічення, Громниця), яке відзначається 15 лютого. А чому ж це свято має таку назву ?
З цього приводу є гарна євангельська легенда. За законом Мойсея у євреїв кожен первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав бути посвячений Богу, для чого приносився матір’ю у Божий храм.
От саме 15 лютого, на сороковий день від Різдва, Мати Божа принесла свого сина до Єрусалимського храму. Цю подію годилося відзначати щедрим пожертвуванням. Але ягниць у Йосипа не було – довелося обмежитися двома голубами. Через те ієрархи храму не звернули уваги на прибулих. Але їх чекав у храмі старець Симеон, людина праведна і влагочестива, якому було аж триста років. І завіщано було йому смерті не бачити, доки не побачить він Христа Господнього. І як вносили батьки Дитину – Ісуса, взяв Симеон на руки його і сказав:”Це Світло в одкровеніє поганим!” Тільки тепер старець міг спокійно відійти в інший світ.Таким чином у цей день відбулися три символічні зустрічі: Сина Господнього з Богом, старця Симеона з Божим дитям, Старого завіту з Новим. Ось чому свято має таку назву.
Стрітення належить до числа древніх свят. А що ж говорять про цей день у народі?
Так, з давніх-давен у народі вірили що на Стрітення обов’язково мають зустрітися зима і весна і боротися. Хто з них переможе , той і буде гоподарювати до кінця місяця.
Давайте подивимося міні-виставу, що її для нас приготували учні.
Ведуча. Жило-було Стрітення. Воно було веселе, чепурне ідуже любило хизуватися собою. А чому б і ні ? Адже без нього не відбувалося зимово-весняне свято, яке щорічно влаштовував суворий івсевладний лютий. Ох, і любило це свято Стрітення! Ще б пак! Адже воно там зустрічалося з першою красунею стрімкого Року – Весною, в яку, по самі вуха, було закохане.
Причепурившись перед дзеркалом, воно поважною ходою почимчикувало на свято. Але що це? Перед галявиною в царство дрімотних дерев,де повинна відбуватися церемонія вручення ключів красуні Весні від старенької Зими, стояла сторожа. Це були холодний Вітровій, пекучий Морозенко, та проворний Градусник. Вони миттю заступили дорогу Стрітенню.
Вітровій. Ти куди, козаче?
Стрітення. На свято, шановний пане1
Вітровій. на свято? Ти ж хто такий? І як ти смієш порушувати спокій нашого Зимового Королівства? Ану геть звідси!
Стрітення. Я – Стрітення, що в перекладі на сучасну українсбку мову означає “зустріч”. А язичницька назва Зимобор чи Громниця.
Градусник.А-а-а! Прийшла Громовиця – зими половиця!
Морозенко. Так, так. Це всі знають,потрібні інші докази. Чесно кажучи, ти мені не до вподоби, хлопче. Чомусь моя силонька почала пропадати при твоїй появі. Чи не відьмовського ти кодла?
Стрітення. Що ви, всемогутній пане! Ніяка я не нечиста сила! Я поспішаю на зустріч Зими з Весною. Адже без мене свято не відбудеться!
А його ж усі чекають...
Вітровій. Та що ви з ним панькаєтсь? Зв’язати його і в льодяну в’язницю посадити!
Градусник. Стійте, друзі! Не треба квапитись. Хай воно краще про себе розкаже!
Стрітення. Я багато про себе чого знаю.(розповідає біблейську легенду.)
Вітровій. дивина тай годі! Начитався хлопчисько книг і суне свій ніс тепер не туди, куди треба. А можливо, ти дивнрсант! Іди звідси і не зли мене.
Стрітення. Добре, я знаю ось таку скоромовку : “У сіренької горлички
Градусник. Я чув, що Стрітення веселе. Хай воно трохи розвеселить нас!туркотливе горлечко.” Якщо я її швидше скажу, ви пропустите мене на свято.
Всі. Розумно сказано. Говори скоромовку! (всі герої по черзі говорять скоромовку, виграє Стрітення).
Стрітення. Спасибі, друзі! Ви ще раз мене переконали, що Чесне діло треба робити сміло. До побачення!
Ведуча. І Стрітення успішно пройшло повз варту. Чути стукіт палиці. З’являється Зима в полатаному кожусі, подертих чоботях, на голові – стара хустка.
Вітровій.
Ой, студеная Зимо,
Вельможная пані,
У теплому кожусі,
В пуховім жупані.
Морозенко.
Слуги вірнії твої,
Ті вітри крилаті,
Так співають,аж гуде,
На полях і в хатах.
Градусник.
Білі хмари в твою честь
Сніг на жорнах мелють.
Всі дороги,всі стежки
Білим пухом стелять.
Зима. Добридень, слуги мої вірні і ви, дорогі діти! Скажіть, а чи любите ви мене, чи весело вам було зі мною, Зимою ? А чи не боїтесь ви мого Мороза-Морозенка та Метелиці-хурделиці ?
Ведуча. Добре, Зимонько, було нам з тобою. Та вже Весна не за горами.
Зима. Хіба прийшов мені час з Весною зустрітися ? (вбігає Стрітення).
Стрітення. Аякже! Сьогодні ж Стрітення. Сьогодні Зима з Весною зустрічається і міряється силами.
Зима. А я й забула, що сьогодні такий день. Ну що ж, позмагаємося! Кличте Весну!
Ведуча. Давайте, діти, згадаємо улюблену закличку іпокличемо Весну. (всі закликають Весну).
Прийди, прийди Весно-красна!
Звесели нам рідний край!
(З’являється красуня- Весна у вінку, сорочці, квітами мереженій, з квітами в руках).
Ведуча.
Ой ти , Весно, ти Весно!
Ти чого до нас прийшла?
Весна.
Я прийшла до вас з теплом,
Із зеленим житечком.
Ведуча.
Що ж ти Весно нам принесла ?
Весна.
Принесла я вам літечко,
Ще й рожеву квіточку,
Ще й озиму пшеницю,
І усяку пашницю.
Ще й запашне зіллячко.
А вам, дівчата, по вінку
З хрещатого барвінку.
Зима.
Насуплю я брови,
І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине – рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
Весна.
А я засміюся,
І сонце пекуче засяє.
Прокинуться луги, ліси іполя,
Усе зацвіте, заспіває!
Ти чого, бабо, не йдеш уже з цих країв? Ти уже все тут поїла, усі засіки випорожнила, що я надбала.
Зима. На те ти й Весна, щоб усе садити, а я, Зима, на те, щоб їсти.
Весна. Я краща за тебе, бо в мене люди веселі, співають, танцюють, а в тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах.
Зима. В тебе люди також ховаються від спеки.
Весна. Моє сонце усіх зігріває, дає людям урожай.
Стрітення. Давайте я вас помирю.
Йде Весна, йде Весна-чарівниченька ,
Потемніє, Зимо, почорніє твоє личенько.
Зима. Що ж, перемогла ти мене, красуне. Та я й не гніваюсь на тебе. Роботяща ти, завзята, дружна. А тому треба тобі і честь віддати. Прийми від мене, внучко, цей ключ, відкрий свої комори, засівай рідну землю добірним зерном. Випускай на волю рясні дощі, вплітай у їхні коси блискавиці, осяйни їх громовицями. Обласкай, зігрій нашу землю-неньку, щоб зарясніла вона щедрими врожаями.
Весна.спасибі, бабусенько!
Зима.
Тож прощайте, любі друзі!
Вже співає пташка в лузі.
Час мені додому, час,
З Груднем знову прийду до вас!
Ведуча.
Ми любимо весну, чудесну, зелену.
Грімницю у тучі і дощик співучий,
І луки широкі, і ріки глибокі,
І поле веселе, і рідні оселі,
І цвіт у маю – всю землю свою!
(Діти виконують пісню “Ой, минула вже зима “).
Вчитель. В цей день, так як і на Водохрещу, святили воду у церквах, набирали її у нову, ще не вживану посудину. Цій воді надавали магічну силу, за народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місц, рани. Найбільше ця вода допомагала від пристріту.
Учениця.колись, проводжаючи чумаків, давали їм на дорогу хліб, сіль, кропили волів стрітенською водою, бажали чумакові щасливої мандрівки, примовляючи:”Боже, поможи!”
Учень. Як син ішов дв війська, батько кропив його стрітеньською водою примовляючи:”Боже, благослови!”
Вчитель. Ось, діти, у мене у глечику є стрітеньська вода і я хочу покропити вас нею, щоб ви були здорові та веселі, як це свято.
Вам було завдання записати прикмети про погоду у цей день.(діти зачитують).
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай і роїння бджіл;
Вітер – погана ознака, якщо відлига – чекай пізньої весни і бережи пашу на хліб, бо вийдеш у поле не скоро;
Якщо на Стрітення мороз буває, то ведмідь свою буду розбиває.
Якщо на Стрітення капає з стріхи – не найдеться з Літа потіхи.
Якщо на Стрітення півень з калюжі води нап’ється, то пахаргоря набереться.
Якщо в цей день бурульки довгі – літо буде мокре, а коли малі – сухе.
Вчитель. А які звичаї нашого народу ще стосуються цього дня ?
Учень. Діти, чисті душі, в цей день покривали сади. Накидаючи на найвищу гілку,яку тільки можна дістати,серветочку вишиту, примовляли:”Щоб ти, вишня, добре родила, щоб тебе туча не вбила,щоб ти мала рясний цвіт на много-много літ”.
Учениця. А жінки покривали своїм весільним рушником криниці у дворі, щоб від води не було ніякої біди, примовляючи:
На тобі моє покривало.
Літо з зимою повстрічалося,
Вогонь Зиму забрав, час літові настав.
Літо тебе вмиває, а я тебе утираю.
Пам’ятай за мене, як я за тебе не забуваю.
Учень. батько виконує роль старця Симеона.
А що це у вас діточки?
Це Зима.
У дітей у руках солом’яне опудало, що уособлює царицю холоду - Зиму.
Зими відтепер уже немає. Сьогодні Дух Святий послав мене до храму, де я увидів маленьке у сповиточку, на руках у родителів своїх. Вони принесли його до храму для посвячення Господові і назвали Ісус, що значить Спаситель. Я Стрітився з ними!
(всі разом палять опудало).
Відтепер усе зле у вогні потопає. Весна наступає, розтопляться льоди, зацвітуть сади, стане тепло пташині, скотині і дитині.
Вчитель. Так, дійсно цікавий звичай.
Ми говорили, що язичницька назва цього свята – Громниці або Громовиці. Чому?
Так, бо цього дня у церкві святили свічки, які називалися громничними, бо їх запалювали і ставили перед іконами під час грози, щоб уберегти людей, худобу, обійстя. Ці ж свічки дають у руки помираючому під час одчитання одхідної молитви.
Давайте й ми запалимо зараз громничну свічку. Ну от, діти, сьогодні на нашому уроці ви багато цікавого дізналися про свято Стрітення. Вам буде завдання розпитати у старих людей про це свято ще щось цікаве.
Ще є така прикмета. Якщо в цей день радіють люди, то весь рік буде щасливий.
Тож давайте радіти і пізнавати народну мудрість, бо в ній закладено невмирущість духу нашого, наші надії і сподівання.
Тож любіть наш край, наші звичаї, традиції – то найбільший скарб.