Мета: закріпити знання учнів з історії України, розвивати почуття патріотизму, виховувати любов до свого народу, до України.
Форма проведення: виховна година.
Місце проведення: класна кімната.
Оформлення приміщення: портрети гетьманів і президентів, вишиті рушники, кетяг калини, свіча.
Слово вчителя.
Українська держава пройшла складний час від утворення Київської держави до незалежної суверенної, яка була проголошена в 1991 р. Цей шлях був важкий. Довгий час Україна була під владою іноземних держав. І тоді знаходились люди, які хотіли визволити свою країну, зробити її незалежною. Особливо прославились в цій боротьбі українські козаки і гетьмани. Але час не зупиняється. Непереможний дух гетьманщини і зараз живе в серцях українців. Запорожці подарували нам не лише визволення та свободу, а й мужніх нащадків, в чиїх жилах тече кров справжнього патріота; наступників, які виборюють для нас незалежність та відстоюють демократію свого народу. Безумовно можна сказати, що особи, які прагнуть зберегти незалежність, боротися за права своєї Батьківщини, в душі такі – собо брати – запорожці, і доки вони житимуть, існуватиме наша держава. І хоча в наш час голова держави – президент, він не просто президент – він запорожець, вірний захисник, непереможний гетьман, в очах свого українського народу.
Гляньте, яка Україна чарівна,
Гарна немов би казкова царівна !
Гори, гаї, голубі небеса –
Глибинна, бентежна, велична краса !
Україна – це земля наших предків.це та земля, де ми народилися і живемо. Від тяжкої пенщини, від усяких панських кривд селяни тікали світ за очі – у степи за Дніпрові пороги. Так виникло козацтво.
Козаки – це вільні люди,
Козаки – безстрашні люди.
Козаки – борці за волю,
За народу кращу долю !
Мабуть ніхто не уявляє собі України без Запорізької Січі. Тут витоки нашої державності, нашої вольниці і надії, нашої демократії.
Першим кошовим Запорізької Січі був Дмитро Вишневецький – Байда. Він походив із роду давніх українських князів з Волині з м. Вишнівці. У 1550 р. укріплену Січ на острові Хортиці серед Дніпра.
Славне військо запорізьке
Ти, наш лицарю зібрав
На острові, на Хортиці
Січ преславну збудував
Даром славне товариство
Облягав татарський хан,
Лютий мусив завертати –
Не страшний нам бусурман !
Перший ти вказав козацтву,
Як топтать до слави шлях:
Йти за море, ріки, гори,
Не сидіти на спинах...
Та Молдавію звільнити,
Байдо, не щастить тобі,
Нищить вчасно підла зрада
Славні наміри твої
І сконав ти в Царгороді
Під руками ворогів,
Але віри, ні народу
Відректися не хотів
То за це тебе, наш князю,
Ввесь народ славить в піснях:
Хто за рідний нарід гине,
Той живе й по сто віках !
Наші предки надихають нас завершити розпочату ними справу по відродженню національної держави. Тому згадаємо імена тих, хто не жалів своєї сили, досвіду і навіть життя для визволення Укаїни.
Гетьман Сагайдачний –
Слава Батьківщини,
Кожен в братстві вдячний
Лицарю Вкраїни!
Петро Сагайдачний закінчив Остроградську академію, знав декілька мов. Служив у Київського магната. Згодом подався на Запоріжжя і там виявив себе як дуже здібний ватажок.
Козаки вибрали його гетьманом.
Гей, широко залунала
Запорізька честь і слава –
Сагайдачному дісталась
Та гетьманськая булава !
Бо такого ще не було
В товаристві отамана,
Ще ніхто не бив так славно
Яничара й бусурмана.
В 1606 р. здійснив похід на Кафу. Сагайдачний взяв це місто, спалив турецькі кораблі і визволив багато невільників. Його слава залунала по всій Україні. Бажаячі визволити Україну з-під влади Польщі, згоджується повести козаків під Хотин, де одержує одну перемогу за іншою. Тут був тяжко поранений і помер.
Про гетьмана слава лине –
Чорне море він скорив,
Для козацтва України
Все, що міг, те і зробив
Як шлязта скрізь запанувала –
Невільницею Україна стала,
Горя зазнала, слізьми обливались,
На вольную воленьку сподівались !
Хто не знає Богдана Хмельницького. Син українського шляхтича. Закінчив Київську братську польську єзуїтську школи. Побував у турецькій неволі. Врятувавшись пішов на Запорізьку Січ. Зажив новим серед козаків. Його обрали гетьманом і він, заручившись підтримкою кримського хана, почав готуватись до війни з Польщею. В нелегкій боротьбі зумів звільнити Україну з-під влади Польщі.
Нашу землю ти прославив
Перемогами гучними...
Для Вкраїнської держави
Гуртував козацькі сили.
Щоб не втратить булави,
Розум мав у голові.
Помилки складного часу
Не візьмем в державу нашу !
Ми Богдана не забудем,
Його слава з нами буде.
Зберегла історія і ім’я славного сина українського народу Івана Мазепи.
Сьогодні наше слово про Мазепу –
Людину мужньої великої мети,
Орла, героя золотого степу
Якому волю прагнув принести.
Його гетьманування було найтривалішим – 22 роки. Замолоду отримав гарну освіту. Жив у Франції, Голандії, був у Німеччині, Італії. На Запорізькій Січі його обрали гетьманом, Мазепа вирішив звільнитися з-під влади Російського царя. Він домовився з шведським королем Карлом ХІІ, щоб разом ударити по царському війську. Але план Мазепи не вдався і він змушений був тікати в турецькі володіння, де й помер.
Чого Мазепі не хватало ?
Мав золото, срібло, діаманти...
Був гатьманом і генералом
А скільки мав ясних талантів !
Але все, те – несправжнє і бліде,
Бо найдорожче – воля України.
Заради цього проти самодержця йде,
Любов його безмежна до країни.
У 1772 р. іменовано наказним гетьманом Чернігівського полковника Павла Полуботка.
Ой не скоро перестанеш
Нарікать на долю.
Впала рідна Україна
В московську неволю.
Дарма проти в Петербурзі
У царя – тирана.
Не дозволив цар козацтву
Обирать гетьмана.
Бо задумав Україну
З Москвою зрівняти.
Робить москалям комірне
Із нашої хати.
Їдуть посли і від козацтва,
І від пана Данила.
Тої смілості царстві
Вже знести несила
І Полуботка, гетьмана,
Каже закувати.
Як же смів він москалеві
Про волю казати !
І Павло вмира за волю
В Петровій в’язниці,
Запанував князь Голіцин
В гетьманській столиці.
Незалежність українського народу,
Нм потрібно, друзі, завжди берегти.
Недаремно кров лилась за свободу –
Нашу волю здобували козаки.
Діти, давайте зараз згадаємо всіх гетьманів України (П. Сагайдачний, М. Дорошенко, Б. Хмельницький, П. Тетеря, П. Дорошенко, Дем’ян Многогрішний, Михайло Ханенко, І. Самойлович, І. Мазепа, І. Скоропадський, Павло Полуботок, Данило Апостол, Кирило Розумовський ).
Багато чорних хмар ламали віття і гнули стовбур українського дерева, але коріння його у глибині рідної землі виживало, підтримане народом. Ми пережили тяжку трагічну історію, але Україна для нас ніколи не була мачухою, а ненькою, котра нас, мов пташенят, брала під своє тепле крило і вчила людської мудрості і вічно вела до світла знань.
Нам неодмінно потрібно зрозуміти, що наша ненька Україна без знань, як без землі, як без господарства, не може стати країною добробуту і щастя.
У наші дні буйно квітне національне відродження, пробуджується від сну людська свідомість і розуміння необхідності для України державної незалежності, суверенітету.
Ця земля колише вічно жито,
Береже співучі ручаї.
В цій землі, веселкою сповиті,
Сплять суворі прадіди мої.
Б’ють живі джерела під землею
І Дніпро гримучий не змілів.
Так, я рідний син землі цієї,
Так, я син великої землі.
Мабуть, ніхто не уявляє собі Вкраїни без козацтва, Запорізької Січі. Тут витоки нашої державності, нашої вольниці і надії нашої демократії.
Я – мала частина України :
Щастя,горя, усміху і сліз,
Прабатьків прославлена дитина
Що воздвигли Запорізьку Січ.
Тих, хто мужньо бились, бились з татарвою,
Ой не легко йти в чужий мир!
Їхню міць пізнав на полі бою,
Не один наїзник – бузувір !
У нас одна Земля. У нас Україна і Батьківщина одна. У нас калинова мова, солов’їна пісня. То все потрібно любити як дар Божий, як великий спадок наших пращурів.
Українка я маленька,
Українці батько й ненька,
Українкою я звуся
І тим іменем горжуся.
По вкраїнському звичаю
В мене вдача щира, сміла,
Є відвага духу й тіла
І душа моя здорова
Українська лине мова !
Діти, запам’ятайте дату – 24 серпня 1991 року. В цей день прийнято Акт проголошення незалежності Укаїни. До чого кілька століть прагнули наші предки.
А 28 червня 1996 р. з’явився Основний закон Української держави – Конституція України. Конституція закріпила незалежність і суверенітет України.
Референдум 1 грудня 1991 р. увійшов в історію України як одна з найсвітліших подій, день національної гідності її народу. Свого Президента Україна визначила того ж дня. Ним став Л. Кравчук. З 1994 р. Президентом України став Леонід Кучма, який на урочистому засіданні Верховної Ради склав присягу на вірність українському народові.
Протягом усієї багатовікової історії український народ відстоював свої права і свободи. Так відбулося і при виборах Президента України 2004 р. Де народ боровся за демократію. Президентом став В.А. Ющенко. Про події цього періоду ми трішки дізнаємося з творчої сторінки, де діти прочитають свої вірші.
Я вірю вмайбутнє твоє, Україно !
Сила духу народу ніколи не загине,
Станем, рідная нене, така величава,
Вільна, сильна, заможна
Й могутня держава !
* * *
Кривава революція
Великого народу
Під стягом помаранчевим
Виборює свободу
Свободу і заможність
Для внуків і дітей
І на майдані кожний
Став за всіх людей
Тож всім, всім патріотам
Слід твердо пам’ятати
Що разом нас багато
І нас не подолати!
* * *
Сила духу майдану
Заворожує світ
Прославляє Україну
Назавжди, на ввесь вік
Мій народ великий
Підіймайся з колін
Ти ж бо вільний навіки
Гордий, сильний, єдиний
Щастя, радості зичу
Усім і для кожного
Вірю в сильну державу
Україну заможну
В боротьбі за волю
Вам ми допоможемо!
Будем краще жити
Вірю! Знаю! Зможемо!
На завершення я хочу побажати усім вам справжньої любові до краю, де живете, до України. Хочу, щоб усі ви вірили в щастливе майбутнє нашої держави, щоб уміли боротися за її оновлення. А для цього варто вчитися, багато працювати і надіятися на краще.
До побачення.