Позакласний захід Клонування: за і проти

Позакласний захід Клонування: „за і проти”

Мета: поглибити уявлення учнів про ідеї клонування організмів; продовжувати формувати науковий світогляд, інтерес до вивчення біології.

Учитель. «Людські фантазії тривають аж до могили, хто не вміє стримувати свої фантазії — той фан­тазер, у кого фантазія поєднується з ідеями добра — той ентузіаст, у кого хаотична фантазія — той мрійник, у кого нестримна фан­тазія поєднується з ідеями зла — той злочинець» (І.Кант).

Справді, людській фантазії не­має меж. Уперше ідея клонуван­ня людини з'явилася на сторінках творів письменника-фантаста Бредбері. Сьогодні ж це супереч­лива реальність.

«Клонування: за і проти» — тема нашої дискусії. Нас цікавить будь-яка правдива думка з цього приводу. Адже всі ви учасники про­екту «Пошук істини».

Учитель. Для початку проведе­мо соціологічне дослідження. Ви маєте визначитися, хто за клону­вання, а хто проти.

(Асистенти роздають анкети.)

Ведучий. Починаємо пошук істини. Що ж таке клонування?

Учень. Клонування — це на­прям клітинної або тканинної інже­нерії галузі біотехнології. Клон (від грец. — гілка, нащадок) — це потомство рослинного або тварин­ного організму, що утворюється внаслідок вегетативного розмно­ження багатоклітинних організмів або нестатевого поділу клітин одноклітинних організмів. Наприклад, у квіткових рослин клони — це особини, що розвинулися з живців, бульб тощо; у бактерій, грибів, водоростей — з однієї клітини. Основне, що всі особи­ни одного клону є точною копією материнського організму, відрізняються більшою генетичною одно­рідністю, ніж особини, що утво­рилися внаслідок статевого роз­множення.

Учитель. Тобто, клонування — це процес нестатевого розмножен­ня, в результаті якого отримують точні копії організмів. Хотілося б почути більш конкретну інформа­цію щодо клонування в природі.

Учень. Кажучи про клонуван­ня, яке відбувається в природі або лабораторії, необхідно уяв­ляти, що вся генетична, тобто спадкова, інформація, яка потрібна для росту, розвитку, об­міну речовин і розмноження організмів, передається від батьків до нащадків у формі ДНК. ДНК знаходиться в хромосомах, яких у клітині буває від однієї в бактерій до кількох тисяч у деяких еукаріотів. Генетичного мате­ріалу хромосоми бактерії досить для здійснення всіх її життєвих функцій. Прокаріоти — це най­простіші за будовою одно­клітинні організми типу бактерій, у клітинах яких немає ядра та більшості органоїдів, властивих клітинам еукаріотів, тобто ево­люційно більш розвинених організмів. Більшість прокаріотів розмножуються нестатевим шля­хом — звичайним поділом кліти­ни навпіл, у результаті чого ут­ворюються клони.

Еукаріоти характеризуються тим, що їхні клітини мають ос­новні органоїди та ядро, в якому містяться хромосоми, тобто ДНК. Деякі з цих організмів — одно­клітинні, але здебільшого це ба­гатоклітинні форми, які склада­ються з різних за структурою та функціями еукаріотичних клітин. Деякі найпростіші, наприклад амеби та парамеції, здатні швид­ко розмножуватися шляхом звичайного поділу. Розмноження амеб, узагалі, вважають класични­ми прикладом клонування. У ба­гатоклітинних тварин відбулася спеціалізація клітин і утворилися статеві клітини (гамети), потрібні для статевого розмноження. Низькоорганізовані багатоклітинні роз­множуються як статево, так і нестатево. З ускладненням та збіль­шенням рухливості тварин стате­ве розмноження стало переважа­ти. Воно забезпечує, поєднання в нащадках ознак обох батьків, тоб­то виключає утворення клонів..

Клонування в природі часто спостерігається у випадку парте­ногенезу, коли потомство розви­вається з незаплідненої жіночої

гамети (яйцеклітини). Оскільки батьківська особина лише одна, вона генетичне ідентична нащад­кам і складає з ними клон. У ссавців партеногенез можна штучно стимулювати, але емб­ріон гине на ранніх стадіях свого розвитку.

Учитель. Отже, спрацьовує принцип: «Все нове — добре забуте старе». З'ясуємо хронологію успіхів клонування. Хто має таку інформацію?

Учень. На початку 60-х рр. XX ст. були розроблені методи, які дозволяли успішно клонувати деякі вищі рослини і тварини. Вони виникли в результаті спроб довести, що ядра зрілих клітин, які закінчили свій розвиток, містять усю інформацію, необхідну для кодування всіх ознак організму, і що спеціалізація клітин зумовле­на включенням певних генів, а не втратою деяких із них. Перший успіх належить професору Стюар­ду з Корнельського університету, який довів, що вирощуванням ок­ремих клітин кореня моркви (їстівної частини) в середовищі з потрібними поживними речовина шляхом ультрафіолетового опро­мінення, клонував шпорцеву жабу, ідентичну тій особині, в якої було взяте ядро.

Невдовзі після цього Гьордон, який працював в Оксфордському університеті, вперше зумів клону-вати хребетних тварин. У 1968 р., пересаджуючи ядро, взяте з клітин кишечнику жаби, в яйцеклітину, власне ядро якої було зруйноване

Учитель. Є доповнення.

Учень. У лютому 1997 р. у Шот­ландії в лабораторії «Рослій» шля­хом імплантації клітинного ядра з клітини молочної залози в незапліднену яйцеклітину клоновано вівцю Доллі. Ця найвідоміша вівця ввійшла в історію людства як символ перемоги сучасної біотехнології.

Кінець XX ст. клоновано мишей на Гавайях, телят у Японії. І, нарешті, 1998 рік. Тривають до­слідження клонування людей.

Учитель. Перепрошую, мене зацікавила інформація про Доллі, адже про неї ви говорили в мину­лому часі.

Учень. Так. Нещодавно на сто­рінках зарубіжної преси з'явила­ся інформація про смерть шести­річної Доллі, яка підхопила запа­лення легень, і ветеринари вирі­шили, що гуманніше буде звільни­ти вівцю від страждань і усипити. Прийняти подібне рішення вче­ним, які спостерігали за розвит­ком Доллі, починаючи з чашки Петрі, було нелегко, бо в серед­ньому вівці живуть 11—12 років. Та ще й критики вкотре заговорили про те, щр клоновані клітини збе­рігають не лише генотип • своїх прототипів, а й їхній біологічний вік. До 6 з половиною років у Доллі були й артрит, і ожиріння, л, нарешті, легенева інфекція. "Щоправда, у звичайних овець такі захворювання трапляються досить часто, тому справа напевно не в наслідках клонування.

Учитель. Як я розумію, в зв'язку із цим виникла інша про­блема — дефіциту достовірної інформації, пов'язаної з життям і смертю клонованих тварин. Чи не так?

Учень. До речі, вівця Матильда, отримана шляхом клонування зі статевої клітини, світовою сен­сацією так і не стала. Вона помер­ла в кінці січня цього року. Її напіврозкладену тушу знайшли і відразу спалили, чим знищили безцінний науковий матеріал. Мож­ливо, саме всебічне вивчення реш­ток овець Матильди та Доллі могло б дати відповіді на більшість і питань. Проте Матильду спалили, а Доллі стала опудалом у Націо­нальному Шотландському музеї в Единбурзі.

Учитель. Отож ми більш-менш ознайомилися з досягненнями клонування. Настав час поговори­ти про те, що найбільше хвилює людство, — клонування людини.

У чому ж суть цієї технології?

Учень. Вилучається поперед­ньо підготовлена яйцеклітина. Це суттєво, оскільки саме така яйце­клітина має особливу будову обо­лонки. Після цього шляхом дос­татньо складних маніпуляцій з неї видаляється ядро. На його місце поміщається підготовлена структура, вилучена із звичайної соматичної клітини. Така видозмінена яйце клітина вживлюється в організм і через потрібний проміжок часу з'являється на світ організм-клон, у якому немає іншої генетичної інформації, окрім тієї, яку було взято для його утворення з кліти­ни протогенотипа.

Учитель. Звісно, у нижчих тва­рин це виглядає простіше, але ця технологія теоретично є майже універсальною для всіх вищих тва­рин.

Учитель. Вам не здається, що в людському організмі важко ство­рити щось кардинально нове, адже все створено природою, а людина в силу своїх можливостей нама­гається повторювати і навчатися. Не є винятком і парадокс клону­вання людини. Близьким прообра­зом загадкових клонів є звичайні близнята. Чи не так?

Учень. Справді, для науки близ­нята цікаві насамперед як носії подібної або ж ідентичної спадко­вості. Це стосується однояйцевих близнят (монозиготних), які утво­рилися з однієї яйцеклітини, що розділилася в період дроблення, або гаструляції, на рівні частини (2 або, що буває рідше, 4). З давніх часів людство намагається з'ясу­вати таємницю появи на світ близ­нят. Деякі царі та політичні діячі мріяли за рахунок стимуляції на­родження близнят отримати мож­ливість дворазового збільшення вдвічі населення підвладних їм держав. За яких-небудь 18—20 років відкривалася перспектива отримання армії двійнят, четвернят. Але цього не сталося. У лю­дей народження двійні припадає лише раз на 80—85 пологів, трійні — на 6—8 тисяч народжень, а чет­верні — ще рідше.

Сьогодні ж створення людей з подібною генетичною інформа­цією все більше і більше стає ре­альністю.

Учитель. Клонування людини викликає гострі дискусії. Теоретич­но це можливо, а практично?

Учень. І практично ніби теж. За кілька місяців до народження першої клонованої людини в січні 2003 року італійський лікар Северино Антинорі заявив про успіш­ну імплантацію клонованих яй­цеклітин відразу кільком жінкам. Наукова громадськість скептично поставилася до повідомлення, назвавши його пройдисвітом. Проте пальму першості в італійців пере­хопила француженка, хімік за професією, Брижит Буасельє, голова компанії Сіопаіо, яка 27 грудня 2002 р. приголомшила весь світ повідомленням про те, що перша клонована дитина вже народила­ся. До речі, проблемою клонуван­ня Брижит Буасельє зацікавилася після того, як потрапила в секту раєлітів. Саме раєліти стверджу­ють, що 25 тис. років тому Земля була заселена клонами іноплане­тян, і місія людства полягає в по­верненні до традиційного спосо­бу відтворення. Створена раєліта-ми компанія Сіопаігі має величез­не фінансування. Так, уже більше 2 тис. людей заявили про свою го­товність виплатити по 200 тис. до­ларів за задоволення бути клоно-ваним. Зусиллями цієї компанії в сім'ї американських раєлітів на­чебто з'явилася на світ дитина, яка є генетичною копією своєї матері. Дівчинку назвали Євою. Вона народилася в результаті кесаревого розтину в Канаді, і в січні 2003 р. анонімно її вже відправили додо­му. У недалекому майбутньому заплановано проведення експерти­зи ДНК дитини та її матері, що дозволило б підтвердити факт кло­нування, але тут виникла пробле­ма. Раєліти заявили про необхідність збереження повної ано­німності та відмовилися надати матеріал для експертизи, хоча при цьому повідомили про народжен­ня ще одного клону, на цей раз у сім'ї голландських лесбіянок. При­родно, що Буасельє назвали прой­дисвіткою, причому більше всіх виявляв невдоволення вищезгада­ний лікар Антинорі.

Учитель. Офіційні дані щодо клонування людини не розголо­шуються. Ця проблема й досі за­лишається міфом та реальністю.

Учитель. А я хочу ознайомити вас із результатами дослідження, яке відбулося напередодні нашо­го проекту «Пошук істини» серед учнів 11-х класів. Учні відповіда­ли на запитання: чи хотіли би ви мати свою точну копію? Ось де­які міркування з особистих файлів наших учнів.

Анкети учнів

— Ні! Я не дуже хочу мати близнюка, тому що любов моїх батьків буде ділитися на нас двох, вона буде брати мої речі, одягати найкращий одяг, забирати моїх хлопців, грошей на мене будуть виділяти вдвічі менше.

— Так, я хотіла б мати свого двійника в тому разі, коли буде необхідність. Наприклад, я буду відомою актрисою, і мені дали дуже небезпечну роль, то для цьо­го у мене є копія, яка замінить мене.

—Ні! Я не хочу мати свою ко­пію. Я знаю, що я одна така лю­дина. Навіщо клонувати таких, як я? Потрібно залишатися самим собою.

— Якби можна було прискори­ти розвиток клонованого організ­му і цей організм «наздогнав» мене у віці, я був би згоден мати свого клона. Я б його навчив.

— Ні, я б не хотіла мати свою точну копію, бо це була б катаст­рофа. Моїм знайомим та рідним і мене одної вистачає. Можливо, я була б і згодна мати свою точну копію, тільки в тому разі, якби була ідеальною людиною. Та оскільки ідеальних людей не буває, я б не хотіла ще одну себе. Кожна людина має певні недоліки, якщо мій клон успадкує всі мої риси, то це може погано закінчитися. Крім того, цей клон може заважати мені в особистому житгі.

— Я б не проти мати свою точ­ну копію, адже її думки не будуть такими, як у мене, вона буде ок­ремою індивідуальністю. Наприк­лад, якщо мені потрібно одночас­но в два місця — в одне можу піти я, а в інше — мій клон. Якщо клон буде офіційно зареєстрований, то ця дівчина буде мені сестрою. Я гадаю, що ми були б хорошими подругами.

— Я б не хотів мати свою точ­ну копію, тому що кожна людина неповторна, і лише цим вона важ­лива в суспільстві. Клон — гене­тична копія — буде схожа лише зовні, оскільки звички та спосіб мислення формуються під впли­вом суспільства. І можливо, певні переваги в цьому є, але тут дуже багато невизначеності. Наприк­лад, якщо дві людини, індивід і клон, живуть разом, між ними ви­никає ворожнеча, видавання одно­го за іншого. До того ж може ви­никнути проблема, коли хтось із них скоїв злочин, а всі методи карного розшуку — відбитки пальців, генетична експертиза — не змо­жуть відрізнити цих осіб.

— Так, я хочу мати свою ко­пію. Я б усе встигала, ми по черзі ходили до школи, в магазини, на прогулянку, дискотеку. І навіть екзамени клон міг би здавати за мене. Копія була б розумнішою, сподіваюсь. Я б змусила її вивчити весь навчальний матеріал.

— Ні! Природа створила мене неповторним і індивідуальним, не схожим на інших. Таким я і хочу залишатися. А клонування вико­ристовувати потрібно з медичною або науковою метою, наприклад, як один із способів лікування хво­роб. На мою думку, людство може розмножуватися природним шля­хом і надалі. Клонування повин­но застосовуватися тільки з нау­ковою метою.

Учитель. Цікаво. А чи викори­стовується технологія клонування в Україні?

Учень. До преси потрапили відомості про клонованих у Хар­ківському інституті тваринництва телят. Директор інституту Олексій Пащенко цей факт підтвердив, проте вчені заявили, що досліди ведуться лише на тваринах.

Нещодавно при Національно­му аграрному університеті (Київ) було створено фітоцентр, який очо­лив молодий учений О.Кріпкий. Він та його підлеглі клонували гербе-ри і хміль, а зараз працюють над створенням технологій промисло­вого клонування цінних порід де­рев, таких як тополя, ялина, дуб. Думка науковця Кріпкого щодо клонування людини така: «Поки не розкладуть ген на складові, клону­вання людини неможливе. Тож ажіотаж навколо «двійників» тро­хи передчасний і скоріше схожий на рекламний трюк».

Учитель. «Істина не подібна до квітів, які легко зриваються в до­розі, вона — далека мета важкого шляху. Недостатньо просто роз­плющити очі й відкрити вуха, щоб стати мудрим і знаючим» (Ге-ракліт).

— Час з'ясувати «за» і «проти». Прошу, висловлюйте свої аргумен­ти в підтримку клонування, тобто ваші «за»...

Думки учнів

— Вважаю, що клонування — це одна з можливих галузей засто­сування технології для отриман­ня рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин. Наприклад, ки­тайці намагаються клонувати пан­ду. А чому б і ні?

— Клонування є дуже перспек­тивним для тваринництва. Між іншим, від будь-якої тварини, яка має цінні продуктивні якості, мож­на отримати численні ідентичні копії, що мають ті самі ознаки. Наприклад, можна покращити породу тварин, займаючись коняр­ством, вівчарством та свинар­ством.

— Завдяки клонуванню органів і тканин можна буде врятувати людей, які потрапили в різно­манітні катастрофи, а також без­надійно хворих. Наприклад, пере­садка нового серця або печінки замість ушкоджених.

— Можна вважати, що знайде­но глобальне розв'язання пробле­ми безпліддя. Кожен чоловік і жінка з будь-якою суттєвою пато­логією статевих органів здатні ста­ти батьками. Причому справжні- е ми, відтворити свою «кров і плоть» у повному розумінні цього слова. Або інша ситуація. У сім'ї гине єдина дитина, а мати чи батько більше ніколи не зможуть мати дітей. Достатньо буде мати лише один волосок, молочний зубчик, щоб безутішним батькам поверну­ти втрачену дитину.

— Клонування здатне також допомогти людям з тяжкими гене­тичними хворобами. Якщо гени, які визначають спадкову хворобу, містяться в хромосомах батька, то в яйцеклітину матері переса­джується ядро її особистої сома­тичної клітини, і тоді народиться дівчинка, позбавлена небезпечних генів, — точна копія матері.

— Хіба не цікаво покращити породу людей у цілому, збільшив- ^ ши в ній відсоток геніїв і вун- г деркіндів. Чомусь науковці вва­жають, що перспектива клонуван­ня людини відкриє можливості от­римання жорстоких кіллерів, ніби ніхто не захоче продукувати звичайних завгоспів для дитячих садочків, овочівників, співробіт­ників спецслужб. Можливо, такі твердження виникають тому, що тема снігової людини та літаючих об'єктів стала неактуальною, а сучасні навіювання біотехнології є не менш сенсаційними.

— Щодо клонування людини. Потрібно лише створити міжна­родну комісію, яка б з величезною відповідальністю добирала канди­датури для клонування. Очевидно, центр клонування людини має бути один на весь світ, а отримані копії в жодному разі не повинні бути масовими. Справжніх геніїв не так уже й багато, їх потужний інтелект здатен принести людству могутній прогрес у науці, мис­тецтві та інших галузях.

Учитель. Ну а що може сказа­ти інша сторона? Ваші «проти»...

Думки учнів

— Неймовірним є вирощуван­ня клонів з метою пересадки ок­ремих органів. Це означає, що спо­чатку клонуватимуть людей, а потім видалятимуть з них органи, оскільки вирощувати окремі органи на сучасному етапі розвитку біології неможливо.

— Справді, ще більш фантас­тичним, ніж клонування перших тварин, видається клонування людини. Адже кожна невдала ко­пія може виявитися потворою. З юридичного погляду, вона буде повноправним членом суспільства, за що відповідальність нести­ме практично все людство.

— Можливість клонування людини викликає гострі дискусії щодо права вчених втручатися в природу людини, перспектив створення копії дорослої людини. Припустимо, що якимось чином, подолавши всі перешкоди, вчені клонували людину. Дещо про це ми чули сьогодні. Але як розв'я­зати проблему розмноження сома­тичних клітин? Справа в тому, що ці клітини не можуть розмножу­ватися без кінця. Нескінченно відтворюватися здатні лише кліти­ни з порушеними механізмами, що контролюють їхній поділ. Кло­нування людини призведе до ви­никнення проблем етичного, кри­мінального та юридичного харак­теру.

— Можуть виникнути такі пи­тання, наприклад; ким вважати клонованих немовлят — дітьми донора чи його однояйцевими близнюками, які з'явилася на світ із запізненням на кілька десятків рогів? Чи може жінка-донор яйцеклітини пред'явити права на народжену в результаті клонуван­ня дитину, у клітинах якої немає жодної її хромосоми?

— З приводу клонування геніїв. Якщо б вдалося відтворити двійни­ка, клоновану копію, наприклад Моцарта, Пушкіна, це зовсім не означає, що людство збагатилося б «Реквіємом» або «Євгенієм Онєгіним». Клоновані генії будуть точною копією свого оригіналу, вони успадкують, можливо з невеликим відхиленням, очі, рот, ніс, посмішку та відповідні здібності. Проте немає жодного шансу, що нота в ноту або слово в слово будуть повторені відповідні творіння. Щоб знову виник геній, усе повинно зійтися в одній точці: і генетична програ­ма, і час, і місце, і дещо нам не­відоме та непідвладне.

Учитель. Що ж, аргументи до­сить вагомі. Нагадую, що всі ви є учасниками проекту «Пошук істи­ни». Я гадаю, що під час обгово­рення теми «Клонування: за і про­ти» ваша думка могла змінитися або ви залишилися непохитними'1» в своїх судженнях.

Час зробити остаточний вибір.

(Учні голосують, учитель роздає міні-інформацію.)

Учитель. Слово експертам.

(Учні роблять висновки.)