Успішність процесу усного спілкування значною мірою залежить від дотримання його учасниками мовленнєвих норм, оскільки правильно сприйняти й осмислити можна тільки повідомлення, яке не потребує додаткового "перекладу". Тому важливим завданням уроків російської у школах з українською мовою навчання є формування в учнів орфоепічних, а надалі й фонетико-графічних умінь, що забезпечують нормативність усного та писемного мовлення.
Розглянемо, як правильно організувати таку системну роботу. Мовна лінія кожного шкільного року початкової освіти передбачає становлення та наступний розвиток елементарних лінгвістичних понять: текст, речення, слово, звук. їх формування обов'язково поєднується з мовним аналізом, який є не самоціллю, а засобом усвідомлення диференційних ознак того чи іншого лінгвістичного терміна. Наприклад, засвоєння молодшими школярами поняття "звук" передбачає, що вони навчилися розрізняти голосні й приголосні звуки, наголошені й ненаголошені голосні, дзвінкі й глухі, тверді та м'які приголосні.
Навчальна програма з російської мови радить педагогам враховувати і певний збіг матеріалу, вивченого в курсах української та російської мов. Зокрема, в програмі зазначено, що вчителі мають тренувати школярів у перенесенні знань з української мови на тотожні поняття із застосуванням термінології російської мови та попереджати помилкове перенесення знань і вмінь зі схожого, але не однакового навчального матеріалу. Це передусім стосується вимови специфічних звуків російської мови, ігнорування вимог нормативності яких створює акцент, уповільнює швидкість розуміння інформації, сприйнятої на слух: приголосних [ґ], [ш], [ж], [ц], [ч'], [ш':], голосного [ьі].
Результативність засвоєння таких звуків школярами-українцями залежить не тільки від різноманітності та привабливості/цікавості тренувальних завдань, а й від дотримання логічної послідовності (ієрархії) їх використання.
Згідно з теорією діяльнісного навчання Г. Атанова, для формування міцних навичок (свідомих дій) слід пройти кілька етапів:
- формування наукового поняття;
- загальне орієнтування в дії;
- орієнтування на виконання дії;
- виконання дії за зразком або самостійно;
- контроль за виконанням дії, самоконтроль.
Ураховуючи названі етапи, подамо доцільну систему вправ для опанування молодшими школярами специфічних звуків російської мови.
Формування поняття "звук"
Поняття "звук" малюки засвоюють практично ще в дошкільному віці на матеріалі рідної мови. Відбувається це шляхом спостереження та розмежуваннянемовних і мовних звуків. Наприклад, слухаючи, як шелестить листя, виє вітер, стукає дощ, рипить під ногами сніг, гарчить собака, плаче немовля тощо, діти усвідомлюють, що такі звуки ми чітко чуємо й розрізняємо, але вони не утворюють слів, за допомогою яких ми спілкуємося. Мовні звуки — будівельний матеріал для слів, зі зміною хоча б одного з них змінюється значення слова: сам — сом, грак — рак, зуб-дуб.
Як в українській, так і в російській мові звуки поділяють на дві великі групи: голосні й приголосні. Звуки кожної групи мають свої суттєві особливості: вони можуть бути складотворними або ні; утворюються за допомогою голосу, голосу і шуму або тільки шуму; під час їх промовляння повітря зустрічає або не зустрічає перешкоди.
Загальне орієнтування у вимові специфічних звуків (аудіативні вправи)
Задля формування у молодших школярів еталона вимови специфічних звуків російської мови доцільно запропонувати низку аудіативних вправ — завдань на слухове сприймання.
Наприклад
- Визнач звук, який найчастіше вживається у вірші.
- [ґ] Гуси на лугу ховаються в стогу. Кричу я: "Хто в стогу?" — А гуси — нигугу.
- [ці] В НОЧНОЙ ТИШИ МОИМ вухам чутно шелест камиша.
- [ц] Цып-цып-цып-цыплятки, Естьводица в кадке. Ктоменябоится, Тем не дам водиця.
- {ч'} — Чейты, ручей? — Чёрныхграчей, Чечётки, чирка, Чижа, червячка, Чащобыдремучей И речкиподкручей.
- [ж] Испугались медвежонка Ёж с ежихой и с ежонком, Чиж с чижихой и с чижонком, Стриж с стрижихой и стрижонком. (В. Линин).
- [ш':] Щука проглотилащётку,
- Щётка ей щекочет глотку. (Г. Виеру).
- Назви спільний звук у словах: , гараж, голос ([ґ]); живіт, калюжа, сніжок ([ж]); шар, шнурки, кішка ([ш]); сонце, огірок, цирк ([ц]); часи туча, чайник ([ч']); щука, щавель, щит ([ш':]).
Орієнтування на нормативну вимову звуків (опис артикуляції, міжмовне зіставлення)
У процесі виконання аудіативних завдань школярі мають уважно прислухатися до вимови звуків [Ґ], [ш], [ц], [ч'], [ш':], [ы] учителем і наслідувати її якета' лон. Аби зафіксувати специфічну звуковимову, варто пояснити особливості утворення звуків російської мови у порівнянні зі звуками української. Наприклад звук [ґ] утворюється шляхом повної затримки повітря з наступним різким розмиканням органів артикуляції Й проривом струменя повітря В утворений прохід із характерним шумом. Російський звук [ґ] схожий на звук [ґ] в українських словах ґанок, аґрус (за місцем творення — глотковий; за способом творення — ЩІ. ливний, серединний). Український звук [г] (за місцем творення — задньоязиковий, за способом творення — зімкнений, проривний) у російській мові відповідника не має.
При вимові звуків [ш], [ж] російської мови передня частина язика спрямовується до передньої частини піднебіння; при вимові звука [ц] притискається до нижніх зубів. Необхідно звернути увагу школярів на те, що в російській мові, на відміну від української, ці приголосні звуки не мають м'якої пари і вимовляються тільки твердо.
При вимові російського звука [ч'] передня частина язика спрямовується до передньої частини піднебіння, при цьому губи розтягуються по горизонталі, ніби в усмішці. У російській мові звук [ч'] — завжди м'який, на відміну від української мови (чистий, чітко), він не має твердої пари.
У російських словах довгий м'який звук [ш'ш'] вимовляється не як [ш'ч'], а як один подовжений м'який приголосний [ш':]. Пояснення його артикуляції може бути таким: "Вспомните як осінню шелестить під ногами листя ([ш-ш-ш]). Протянитеэтот звук: [шш]. Наступлениеосени вас радует? Улыбнитесь разноцветным ос енним листям, немного растяните губи в улыбке: /ш'ш7".
Голосні звуки російської мови вимовляються подібно до голосних звуків української мови, крім звука [ы] (порівняймо, наприклад, вимову речень "Я піймав велику рибу" (укр.) і "Я поймав велику рибу" (рос.))-
Орфоепічна вимова слів за зразком або самостійно (етап виконання дії)
Закріпленню нормативної вимови специфічних звуків російської мови сприятимуть вправи на повторення за вчителем та доповнення учнями груп слів. Педагог має тричі повторити специфічний зву* у структурі складу-злиття (сильна позиція приголосного звука) або складу-прилягання (тільки для глухих приголосних) і пропонує школярам утворити сполучення слів, що закінчуються цим складом.
Наприклад
- М: Гу-гу-гу — гуси на. (лугу).
- Ги-ги-ги — книги... {берет/.
- [ж]: Жа-жа-жа — огромная... (лужа).
- Жи-жи-жи — быстрые... (стрижи).
- [ш]:Ша-ша-ша — новая... (крыша).
- Аш-аш-аш — цветной... (карандаш).
- [ц]: Ца-ца-ца — наша...(улица).
- Це-це-це — кольце... (крыльце).
- [чф} Чу-чу-чу — звуки я... (учу).
- Ач-ач-ач — слышендетский... (плач).
- [иГ}: Ща-ща-ща — Дубова... (роща).
- Ащ-ащ-ащ — осеннийтеплый... (плащ).
Улюбленою тренувальною вправою молодших школярів на оперативне закріплення орфоепічної вимови специфічних звуків російської мови є відгадування загадок-добаалянок. Наприклад
- [ґ]: Михаили грал в футбол и забил в ворота... (гол). [ж]: Лежебока рыжийкототлежал себе... (живот). [ш]: В воздухе весеннем в руках у детворы от радоститанцуютвоздушные... (шары).
- [ц]: Видала я лису, ейрыжийцвет... (клицу). [ч5]: В каменнойрубахеходит... (черепаха). [ш':]: У меняпропал носок — утащилего... (щенок).
- Після того як школярі кілька разів правильно повторять слова зі специфічним звуком, доречно запропонувати їм вивчити й промовити скоромовку із цим звуком.
Наприклад
- [ґ]: Гусь Гога и гусь Гага друг без друга ни шагу! [ж]: Жук упал и встать не может. Ждёт он, ктоемупо¬может. (С. Маршак).
- [ш]: Я рубашку сшиламишке, шьютеперьемуштанишки.
- [ц]: Летитскворец — зимеконец.
- [ч*]: На верхушкекаланчи день и ночькричатграчи.
[ш'фВолкирыщут, пищу ищут.
- — Гуси, гуси!
- — Га-га-га!
- — Естьхотите?
- — Да-да-да!
- — Так летите!
Автоматизації у молодших школярів орфоепічної вимови слів зі специфічними звуками сприяють і рух¬ливі народні ігри зі словесним супроводом. Наприклад, опанування літературної вимови слів зі звуком [ґ] від-буватиметься у грі "Гуси и волк". Ігровий діалог такий:
- — Нам нельзя — Серый волк подгорой Не пускает нас домой.
- — Ну, летите, какхотите, Только крылья берегите!
Закріпленню нормативної вимови специфічних звуків російської мови [ж] і [ш] сприятимуть ігри-хо-роводи. Наприклад, водячи хоровод у грі "Каравай", діти промовляють слова і супроводжують їх відповідними рухами:
Как на ГришиныимениныИспеклимыкаравай: Воттакойвышины. Воттакойнижины.
У грі *баба сеяла горох" дгги в танку-хоровод, ілю-струють рухами такі слова: Баба сеяла горох... Прыг-скок! Прыг-скок! Обвалилсяпотолок! Прыг-скок! Прыг-скок! Баба шла. шла, шла. Пирожокнашла. Села, поела, опятьпошла! Стала баба на носок, А потом на пятку, Стала "барыню" плясать, А потом вприсядку!
У ході рухливої гри діти не замислюються над вимовою російських слів, не пригадують відповідні правила звуковимови — на це не вистачає часу. Тепер правильна вимова слів є не метою тренувальної вправи, а засобом отримання радості, задоволення від ігрової діяльності.
Взаємоконтроль орфоепічних умінь та самоконтроль
Для взаємоконтролю орфоепічної вимови слів у парі або групі школярів доцільно використовувати тренувальні завдання на визначення неточності або помилки, зокрема ігрову вправу 'Третій зайвий".
Наприклад
- Яке слово у цій групі "зайве"? [ґ]: грач, врач, гусь, [ж]: нож, лужа, жаба, [ш]: шапка, шарф, машина, [ц]: циркуль, цифра, блюдце, [чф грач, чиж, щегол, [ш'ф щука, роща, ищу.
Учні мають не лише визначити "зайве" слово, а й пояснити, чому вони так вважають — на основі якої ознаки було зроблено висновок.
Воттакойширины. Воттакойужины ! Каравай, каравай, Кого хочешь, выбирай'
Отже, процес опанування україномовними школярами навичок орфоепічної вимови слів зі специфічними російськими звуками слід організовувати з урахуванням логіки розгортання навчальної діяльності: формування необхідних для вироблення умінь знань — загальне орієнтування в орфоепічній вимові (аудіо тивні вправи для створення звукових еталонів) — орієнтування на виконання артикуляційної дії (пояснення вчителем артикуляції звуків) — виконання артикуляційних дій за зразком педагога або самостійно (чисто мовчки, скоромовки, вправи на прогнозування, артикуляційно-тренувальні вправи, рухливі ігри зі словесним супроводом) — контроль та самоконтроль школярами орфоепічних умінь (гра "Знайди зайве"). •
Джерело: Журнал:«Учитель початкової школи», 2017, № 5 Автор:Ірина ЛАПШИНА, канд. пед. наук, доцент кафедри дошкільної та початкової освіти, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського