Прийоми аналізу пейзажної лірики

Поетична мова звернена до духовного світу людини. Вона впливає на уяву, асоціативне мислення, чуття мови, інтуїцію, емоції читача і цим зумовлює його внутрішню активність.

Вирішальне значення в сприйманні поезії має особливий психологічний стан читача, пов'язаний з переживанням емоцій.

У ліричному творі передані почуття ліричного героя, співзвучні з настроєм самого поета. Ці емоції викликані певними картинами природи. Але у віршах не завжди вони виражені безпосередньо, так, що можна сказати: поет переживає радість, сум, збентеження, захоплення. Зазвичай автор удається до асоціацій, метафор, передає свій стан через художні картини та образи, які допомагають розкрити суть. Проте маленькому читачеві ще важко усвідомити мову художнього твору: помітити ці загадки й знайти в тексті підказки.

Мова поетичного твору дуже образна.

Переносне значення слова позначають грецьким терміном «троп». До тропів належать метафори, епітети, порівняння й т. п. Усі вони по-різному створюють словесний образ.

Але їх об'єднує те, що вони мають два найголовніші значення — описове й оцінне. Тобто, по-перше, троп дозволяє точніше описати, а по-друге, оцінити зображуваний предмет чи явище, виявити авторське ставлення до нього. Завдяки цьому поет може творити зримі, хвилюючі образи, які знаходять емоційний відгук у читача. Зважаючи на ці особливості художньої мови, учитель початкових класів має навчати учнів розуміти їх, відчути насолоду від влучних слів і неосяжних можливостей літературної творчості.

Розуміння значення слова в поетичному контексті потребує:

Звичайно, розуміння поетичної мови не зводиться до розуміння значення слова.

 

Тоді в уяві читача виникає поетичний образ у цілому, а не фрагментарний, уривчастий, як у разі аналізу окремих слів. Діти починають інтуїтивно розуміти красу віршів, їх захоплює чарівний світ гри і перевтілень, де слова створюють картини, які виникають в уяві й сповнюють читача позитивними емоціями. Синтезований образ виникає спочатку у внутрішньому мовленні, а потім переводиться у зовнішнє. Ось тут учитель відчуває, що у дітей не вистачає словникового запасу, недостатньо сформоване вміння висловлювати думки.

А тому важливо, щоб діти на уроках читання якомога більше читали й переказували, учили напам'ять вірші, знайомились із яскравими літературними творами, художніми образами, які вони запам'ятають і зможуть відтворити, згадати, активно вживати у своїй мовній практиці.

Найважливішим фактором сприймання творів мистецтва слова є емоційність, наявність читацьких переживань. Учителю треба вибрати такі шляхи роботи з художнім твором, щоб зробити яскравими емоційні відгуки дітей на поетичне слово, створити емоційно-естетичну атмосферу. Це емоційне налаштування учнів на розуміння твору, на відповідну хвилю душі через зорове, слухове сприйняття здатне створити основу для переживання почуттів, переданих у творі (застосовується відеоряд, музичний фрагмент, картини живопису, предметна наочність - кетяг калини, горобини, літературно-музична композиція, читання речень, уривків із творів на підготовчому етапі «до аналізу віршів»).

Наприклад, «Ми слухали концерт удвох — Вечір і Я. Цвіркуни грали останні мелодії літа. Місяць підсів до нас на сходах веранди». А хто справді слухає концерт? Чому письменниця Ю. Копач сказала: «удвох слухали», а потім ще й «місяць підсів»? «Зірвані вітром листочки співають прощальну пісню». їм сумно. Коли й чому пісня листочків нам здається сумною? І нам тоді стає сумно.

Такі завдання привертають увагу дітей до метафор, інших художніх засобів.
Мета первинного синтезу (ознайомлення з художнім твором) — викликати, як зазначають Г. Кудіна і 3. Новлянська, у дітей відповідний настрій, глибоке співпереживання, відчуття радісного хвилювання від спілкування з художнім текстом.

Після емоційного сприймання поезії важливо дати дітям можливість поділитися враженнями: подобається, захоплює, викликає радість, смуток, дивує, хочеться побачити це насправді (встати рано, щоб побачити росу, почути спів жайворонка).

 

Наступний крок — поглибити початкове читацьке сприйняття, не подавати в готовому вигляді, а допомогти осягнути художню ідею шляхом створення ситуацій, які спрямовують читача до відкриття.

Завдання учителя — підібрати такі прийоми роботи з твором, щоб під час аналізу діти уявили, пережили, зрозуміли, яким поет бачить світ і чому саме таким; навчати, сприймаючи ліричний вірш, розуміти закладений у ньому досвід. Засвоєння ідеї художнього твору відбувається внаслідок установлення зв'язків між усіма елементами твору цілого тексту, спостереження за їх функціонуванням у творі. Потрібно навчати дітей вдивлятися в художнє слово, прислухатися до ритму, відчувати його звучання, щоб воно розкрило свої таємниці.

Вибираючи прийоми аналізу лірики, необхідно враховувати ідею багаторівневої організації художнього твору (Гей Н. К. Художественность литературы: Поэтика. Стиль. — М.: Наука, 1975).

Членування тексту на окремі частини, структурні компоненти яких (речення) об'єднані загальною смисловою ознакою, тобто мікротемою. У ліриці це строфа, під час аналізу якої необхідно визначити її емоційну домінанту.

Стилістичний експеримент
(О. Пешковський, М. Щерба та інші). Мета цього прийому — з'ясувати, чому автор використав саме це слово, а не інше. Як зміниться смисл, якщо замінити (або додати, забрати) хоч одне слово? Під час аналізу це завдання типу: порівняйте «Баба Віхола снігом все замітала», «Баба Віхола селом вешталась». Яке з цих речень є у вірші? Чому Ліна Костенко вибрала слово «вешталася»? Якою вона допомагає уявити Віхолу? Висновок: автор майстерно підібрав слово — воно найяскравіше, найвагоміше, а значить точніше створює ліричний образ.
Читання тексту під «лінгвістичним мікроскопом»
(Термін М. Шанського) Читають вірш повільно, виразно й дуже докладно, не пропускаючи жодної деталі, зупиняються на незвичайних висловах, словах-загадках (метафорах), суто авторських словах. Цей прийом допомагає виробити в учнів уважність до метафор, художніх засобів, уміння їх розпізнати, виділити із «тканини» тексту.
Спостереження за звукописом
(Звукові повтори, звуконаслідування). «Слова говорять не тільки своїм значенням, — писав С. Маршак, — але й усіма голосними і приголосними, своєю тривалістю і вагою, і забарвленням». Звернути увагу на фонетичний склад віршів, виділити найуживаніші звуки та звукосполучення, голосні та приголосні, їх вплив на загальну картину.
Спостереження за морфологічним складом речень
Прикметники дають «фотографію» предмета, затримують увагу читача на ознаках, як, наприклад, у вірші М. Вінграновського:
Лиш одна сіра чапля
з малиновим волом
на сріблястій нозі
у зеленій воді стоїть.
Дієслова допомагають сприйняти картину в динаміці: «Чом, вітриську, розходився, хазяйнуєш у саду?»
Ритмічний малюнок тексту
(Ритм довгих рядків спокійний, розмірений, коротких — жвавий). Інколи поет змінює довжину рядка. Тоді на його промовляння витрачається стільки часу, як і на довгий рядок цього вірша за рахунок пауз. Цей рядок виділяється паузами. Наприклад, у вірші А. Малишка:
Хвалилася птиця —
Пе-ре-пе-ли-ця:
Здрастуй, спілий колосе,
/ Ясна зірко,
Діточок я вивела
/ Аж семірко!
Композиційний склад можна проаналізувати на прикладі римованих рядків, рима повертає нас до попереднього рядка і «він починає звучати в нашій свідомості акомпанементом до того, який читаємо. Цей попередній рядок постає завдяки римі, у зіставленні з усім багатством художньої семантики наступного рядка, що утворює асоціативно складене семантичне поле із взаємодії всіх елементів образних полів кожного рядка» (К. Фролова).
Спостереження за синтаксичним складом (короткі речення; риторичні запитання; розділові знаки, особливо трикрапка).
Визначення настрою, з яким треба прочитати рядки (пошук слів, якими передано стан, почуття ліричного героя; визначення причини переживання такого почуття).
Узагальнювальні запитання допомагають зібрати образ, вийти на новий рівень сприймання лірики.
Уявлення описаних картин, словесне їх малювання (називання уявлюваних об'єктів, визначення фарб, якими наповнена картина).
Зіставлення художніх образів, художніх засобів, використаних різними авторами для змалювання однієї і тієї самої картини.
Перед опрацюванням пейзажної лірики вчитель проводить літературно-методичний аналіз тексту, щоб самому осмислити кожний компонент твору, визначити елементи тексту, які учні можуть сприйняти самостійно, і ті, для сприйняття яких школярам потрібна допомога вчителя, вибрати прийоми, які забезпечать повноцінне естетичне сприймання твору.
Наприклад, «Баба Віхола» Л. Костенко. Жанр твору — пейзажний ліричний вірш. Опис віхоли простежується від його початку до закінчення.
З перших рядків бачимо початок віхоли, хуртовини. Виразності додають слова сива, на метільній мітлі. Слово приїхала говорить, очевидно, про те, що Віхола бажана, вона — як гостя, на яку чекали. Образ конкретний, його можна словами намалювати.
У наступних рядках ми Віхолу чуємо, відчуваємо її присутність, уявляємо її турботливою (мерзне житечко, в полях порожньо, а мороз великий — сині пальчики). Віхола хоче рівно вкрити поле, ніби через сито сніжинки просіяти.
В останній частині уявляємо сніг на полі (полем їхала, в землю дихала). Закінчується текст трикрапкою. Можемо домислити, що тепер думає Віхола, вгамувавшись, зробивши добру справу.

Римування рядків послідовне: кожен попередній рядок звучить акомпанементом до наступного, підсилюючи характер художнього образу: Віхоли, сивої, що мете скрізь, стукає, то там, то тут загуде, повідомила про свої наміри — зігріти посіви. Лірична героїня — чарівна, чудернацька, несподівана, грізна й добра водночас, турбується про житечко. Цей образ сповнений емоційного переживання.

Після первинного сприймання учні діляться враженнями: вірш їм сподобався, але незрозуміло, для чого Віхолі ситечко. І чому вона на мітлі з'явилася? Та й не дуже подобається, коли Віхола збиває з ніг, очі снігом заліплює. Тут аналогія з відьмою, яка у фольклорі літає на метлі. Твір перегукується з народними повір'ями, піснями, з Гоголевськими «Вечорами на хуторі біля Диканьки». Усе це додає казковості, викликає певні асоціації, сприяє розвитку творчості.

Прочитавши перші два рядки, даємо завдання: перечитайте, уважно «придивляючись» до кожного слова («під мікроскопом»): Віхола описана як людина (вона сива, приїхала).
- На чому приїхала? На метільній мітлі. Яку картину уявили? (Словесне малювання.) Знялася хуртовина. Мете, все сиве. Ось яка приїхала до нас баба Віхола. Якби малювали описану картину, які фарби взяли б?
- Баба Віхола прилетіла.
Баба Віхола приїхала.
Які слова вибрала поетеса? Як ви думаєте, що вона змогла підкреслити словом «приїхала»? (Віхолу чекали, очевидно, давно. Нарешті прибула дорога гостя.)
- Віхола прилетіла, мете, світу білого не видно (сиво). Ритм рядків пришвидшений, підсилює відчуття появи завірюхи.
- Чи приємна ця подія для людей, дізнаємося з наступних рядків.
Прочитайте наступні шість рядків, прислухаючись, якими звуками наповнена віхола.
- В яких словах передані звуки заметілі? (Стукала; промовляла до людей).
- Чому в рядку «В двері стукала, селом вешталась» поряд два слова, що показують дію? (Вони допомагають відчути рух.) Прочитайте цей рядок.
- Зверніть увагу, що поетеса вибирає слово «вешталась», не ходила, бродила, а саме вешталась (то там сильніше забурхає вітром, то в іншому місці).
- Віхола промовляє до людей. Тепер ми відчуваємо її присутність фізично, чуємо. Вона розмірковує, розповідає. Про що?
- З яких слів Віхоли ви довідались, що мороз дуже великий (сині пальчики), що снігом треба вкрити поля (мерзне житечко, в полях порожньо).
- А навіщо ж ситечко? (Вкрити рівненько сніжком, ніби борошно просіяти; (борошно-сніг сіється; борошно: дрібні сніжинки білого кольору).
- Назвіть слова, що римуються: до слова порожньо. Прочитайте обидва рядки.
- Прочитайте всі рядки, передайте голосом нетерплячість, турботливість баби Віхоли. Ритм рядків бадьорий.
- Які слова наповнюють картину кольорами? (Біле, сині, житечко зелене).
- Прочитайте останні два рядки «під мікроскопом».
Помітили слова: полем їхала, в землю дихала, сива Віхола...
- Полем їхала на чому? (На метільній мітлі.) Мете віхола в полі; в землю дихала — ніби теплий подих людини, устеляє землю снігом сива баба Віхола, зігріває в полі житечко.
- Чому строфа закінчується трикрапкою? Ми можемо домислити, чи задоволена баба Віхола? Про що їй шепоче житечко? Що йому сниться?

Тепер важливо зібрати образ, враження дітей, запропонувати виразно прочитати, а тим, хто запам'ятав вірш, — прочитати напам'ять.

Таким чином, під час аналізу використані прийоми:

Таблиця

 

Кожен бачить одну й ту саму картину по-своєму. Підсилить розуміння учнями можливої наявності різних точок зору таке завдання: спробуйте уявити й розказати, чим особлива віхола для жита, розкажіть про неї від імені жита (озимих посівів).
Опрацювання ліричних пейзажних творів, так само як і інших художніх творів, вимагає вміння визначати настрій твору (персонажів). Словниковий запас дітей ще незначний, тому складання та використання словника настрою (ідея В. Ражникова) може виявитися дуже доцільним.

Бадьорий, боязкий, бурхливий, веселий, героїчний, глумливий, добродушний, добродушно-глумливий (насмішкуватий), жартівливий, загадковий, запальний, зарозумілий, затишний, вередливий, мрійливий, нетерплячий, ніжний, ображений, обурливий, переможний, піднесений, похмурий, пустотливий, радісний, світлий, сердитий, серйозний, смутний, печальний, журливий, сонний, сонячний, співчутливий, спокійний, сумний, таємничий, теплий, тихий, урочистий, хвалькуватий, чарівний.