Боротьба протилежностей

Боротьба протилежностей — це боротьба між двома статями. По­міркуйте над тим, що ви почуєте. Війна статей багатьом видається дитячою забавою дорослих людей. Проте саме боротьба двох начал — чоловічого та жіночого — ле­жить в основі всіх конфліктів на планеті, у тому числі й воєнних.

Отже, спочатку про два світи.
Учень 1. Чому природа розді­лила весь світ на два начала — чоловіче та жіноче? Адже колись у рослин і найпростіших тварин не було цього поділу — «він» і «вона». На певному етапі еволюції несподівано з’ясувалося, що поділ живих істот одного і того самого виду на чоловічі та жіночі організ­ми дуже вигідний. Чому? Доктор біологічних наук В.Геодакян стверджує, що в еволюції завжди борються дві протилежні тен­денції. Перша — це необхідність зберегти те, що вже створено, за­кріпити вигідні ознаки, передати їх за спадковістю, зробити нащад­ка якомога більше схожим на батьків. І друга — це необхідність прогресу, подальшого пошуку і змін, різноманітності нащадків. Ці дві мети зумовили розподіл живих організмів на чоловічі та жіночі особини. Жіноча стать збе­рігає у своїй генетичній пам’яті всі найцінніші здобутки еволюції, і мета її — по можливості не допус­тити нових змін. Чоловіча стать, навпаки, легко втрачає старе і на­буває нового. Щось із цього набу­того може знадобитися в майбут­ньому або вже знадобилося тепер, особливо коли виникають якісь екстремальні умови. Тобто жіно­ча стать орієнтована на те, щоб вижити, а чоловіча — на прогрес. Цим пояснюється різниця в пси­хології та мисленні чоловіків і жінок.

Учень 2. Відомо, що в хлоп­чиків дитинство триває довше, ніж у дівчаток. Перші на 2—3 місяці пізніше починають ходити, на 4— 6 місяців пізніше починають го­ворити. При народженні хлоп­чиків частіше спостерігаються ускладнення. Викидні в жінок трапляються частіше, якщо вони виношують хлопчиків. Часто заги­бель майбутнього хлопчика відбу­вається раніше, ніж жінка дові­дається, що вона вагітна.

Статистика показує, що серед дітей 7—15 років травми в хлоп­чиків трапляються майже удвічі частіше, ніж у дівчаток.

Для повноцінного психологіч­ного розвитку хлопчикам треба більше простору, ніж дівчаткам. Якщо простору мало в горизон­тальному положенні, то хлопчи­ки освоюють вертикальне і лазять по драбині, видираються на шафу. Усе це може пояснити біологія. Встановлено, що у 9 із 10 жінок не достатньо розвинений той центр головного мозку, який відповідає за просторову уяву. Це пояснюється тим, що в доісто­ричні часи жінки багато часу про­водили в печері, піклуючись про дітей, або неподалік від неї, шу­каючи їжу, а чоловіки більше пе­ребували у відкритому світі. Здатність чоловіків краще орієн­туватися в просторі, освоювати нові території — це фундаменталь­на особливість людини, корені якої лежать навіть не у психіці, а ще глибше, на біологічному рівні.

Учитель. За статистикою, хлоп­чиків народжується більше, але до 15 років кількість хлопчиків і дівчаток зрівнюється.
Молоді люди, як ви гадаєте, хто розумніший: чоловіки чи жінки?
(Учні відповідають.)

Дізнайтеся, що про це говориnm наука.
Учень 3. Чоловік випереджає жінку в інтелектуальному розвит­ку. Жінки «поступилися» ще в ті далекі часи, коли пращури сучас­них людей жили племенами. Чо­ловіки схильні до пошуку нетра­диційних рішень, невиправдано ризикованих оборудок.

Слід відзначити, що жінкам легше переключатися з одного виду діяльності на інший. Ця риса дісталася їм від тваринного світу, завдяки природній ролі матері. Тисячоліттями жінки пристосо­вувалися до ролі домогосподар­ки, якій доводиться виконувати багато різних та одноманітних операцій і дій. Чоловік важче адаптується до різноманітних малих справ. Певною мірою можна сказати: чим більші до­машні справи, тим більше вони чоловічі.

Учитель. Діти! У родині має з’явитися маля. Як ви гадаєте, кого зазвичай більше хочуть: хлопчика чи дівчинку? Хлопчика. А чому? Він — продовжувач роду.

Учень. Можливо, приходу хлоп­чиків у цей світі дійсно чекають більше. Чоловіків і жінок спокон­віку виховують, виходячи з різних психологічних настанов. Хлоп­чиків, навіть зовсім маленьких, частіше сварять, рідше беруть на руки. По відношенню до них мова дорослих частіше нагадує лише прямі вказівки («відійди», «прине­си», «дай», «зроби», «припини»…). А в розмові з дівчатками дорослі частіше згадують про почуття («подобається», «люблю», «весе­лий», «сумний»), звертаються до них «сонечко», «квіточко», «лас­тівко».

Таким чином, чоловіки і жінки (у тварин самець і самка) мають різні еволюційні функції. Чолові­ча стать — авангард еволюції. Вона більш змінна, першою пристосо­вується до мінливих умов. Жіноча стать більш стабільна і менше піддається хворобам. На чоловіках здійснюється відбір усього нового шляхом спроб і помилок, «відбра­кування непотрібного». Жіноча стать вбирає в себе те прогресив­не, що було відпрацьоване на ма­теріалі чоловічих особин.

Весела пауза

Учитель. Чоловіки і жінки різні в усьому. За тим, як вони зношують підбори, можна багато дізнатися про їхній характер. Якщо підбір стерся на внутрішньому краї, чоловік нерішучий, а жінка має лагідний характер. Якщо підбір зносився на зовнішньому краї, його власник — ініціативна людина. А якщо підбір дуже ви­кривлений назовні, його господар безтурботний. Рівно зношений чоловічий підбір вказує на друже­любність господаря взуття. Якщо ж ідеться про жіноче взуття, його власниця, скоріше всього, — хо­роша мати.

Учитель. А кому більше влас­тиві шкідливі звички: чоловікам чи жінкам?

Учень 5. Спочатку про більш приємні звички. Оскільки чолові­ки — авангард еволюції, то озна­ки, більш властиві їм, будуть по­ширюватися. Ознаки, більш влас­тиві жінкам, ітимуть на спад. Хво­роби, притаманні сильній статі, будуть урахувати все більше і більше людей. І навпаки, недуги, на які частіше хворіють жінки, скоро стануть рідкістю.

Різні емоційні функції чо­ловіків та жінок виявляються в професійній діяльності. Ось кілька прикладів з історії. В’язання ви­найшли в Італії у XIII ст. чолові­ки, і в ході кількох століть це за­няття було суто чоловічим. Потім в’язання почали освоювати жінки, які довели цей процес до такої дос­коналості, що чоловіки вже не змогли з ними конкурувати і відступили. Тепер в’язання занят­тя суто жіноче. І так було у всьо­му. Спочатку професію освоюва­ли чоловіки, а потім жінки дово­дили її до висот досконалості.

А ось другий приклад. У кінці XDC ст., коли з’явилися друкарські машинки, вважали, що друкувати на них можуть тільки чоловіки. Тоді професія друкарки тільки входила в життя. Коли вона стала масовою, домінуючого станови­ща в ній досягли представники прекрасної статі. Нині комп’юте­ри витісняють друкарські машин­ки. Поки що за ними сидять в ос­новному чоловіки. Коли програмісток і програмістів стане по­рівну, комп’ютеризація закін­читься. Коли програмісток стане більше, ніж програмістів, можна буде чекати появи принципово нової техніки.

І нарешті, про дуже шкідливі звички. Тут теж помічені ана­логічні результати. У наш час се­ред курців кількість чоловіків більша, ніж жінок. Однак кількість жінок-курців досить швидко зростає. Так буде доти, доки чоловіки не знайдуть нової ідеї суспільного розвитку або, якщо буде вигідно, іншої шкідли­вої звички.

Учитель. Чи однаково чолові­ки і жінки ставляться до кохан­ня ?.

Учень 6. До кохання в чо­ловіків і жінок різне ставлення, у якому чоловіки виявляють свою запрограмованість на самозни­щення.

Можна виділити дві причини цього:

а) вроджене прагнення чоло­
віка бути мисливцем;

б) невелика тривалість життя
чоловіка.

Звідси невгамовність почуття, пристрасть і відчай у випадку по­разки і зради — відчай, від якого немає ніяких ліків. У закоханого чоловіка виявили різке посилен­ня вироблення чоловічого стате­вого гормону тестостерону. Сим­птоми «гормонального шторму» — це бажання дарувати об’єкту при­страсні подарунки, боротьба із суперниками, зміна зачіски, одя­гу. Але іноді кохання стає для чо­ловіка справжнім безумством і життя в його очах втрачає всяку цінність. На щастя, кохання зде­більшого закінчується цілком не­вразливо, жага минає, перемагає повсякденність.

Учитель. І скільки б чоловіки і жінки не боролися один з одним, урешті-решт вони знаходять спільну мову. Між ними виникає найкраще почуття — кохання.

Багато років тому на екрани вийшов фільм «Ще раз про кохан­ня». Дійсно, про кохання стільки написано, стільки складено віршів, пісень, скільки зроблено освідчень. Так що, можливо, тема закрита? Як би не так!
Приходять у світ нові закохані й кажуть: «Ще раз про кохання». Але і вони не скажуть про нього останнього слова. Це вічна тема, вічна, як саме життя. Ви звернули увагу, що всі книжки, усі фільми, вірші, пісні — про кохання. Люди пишуть і показують про те, чого б хотіла для себе кожна людина — кохання. Але кохання справж­нього, чистого, вічного, яке є сен­сом життя.
Грецький філософ Платон переповів у своєму творі давній міф. Послухайте його.
Учень 7. Колись давно жили на землі дивні істоти — андрогіни. Вони поєднували в собі чоловіче і жіноче начала, тому були на диво сильними і незалежними. Вони черпали силу один в одного, і їм не потрібна була опіка богів. Навіть Зевс почав їх боятися. Од­ного разу, розгнівавшись, Зевс розділив ці істоти навпіл, змішав їх і розкидав по світу. З тих пір половинки шукають одна одну, щоб з’єднатися. І коли вони зна­ходять одне одного, то стають щасливими, сильними і непере­можними.
Учитель. От і кажуть, що кож­на людина має у світі свою поло­винку. Але знайти її дуже важко. Тому багато людей взагалі не знають, що таке кохання. Більшість людей не знаходять своєї половин­ки. Тому в житті так мало щасли­вих людей, стільки розлучень, жит­тєвих трагедій. Я бажаю вам знай­ти свою половинку, єдину і не­зрівнянну. Тільки не поспішайте! Уважно дивіться!

Поряд з коханням існує ще й закоханість. Це зовсім інше: зако­хуватися можна щодня, щотижня, а кохання — це назавжди.
Мабуть, у декого з вас виникло таке запитання: чи можна навчи­ти кохати і бути коханим? Ні, цьо­го навчити не можна. Можна на­вчити бути людиною: тонкою, де­лікатною, уважною, щирою, тур­ботливою. А в коханні людина рівна сама собі. Кохання — це внутрішня тінь людини, її харак­тер. Тобто кохання залежить від самої людини. А всі люди різні, тому і кохання в кожного своє.
На жаль, кохання ніколи не буває безхмарним. У ньому бага­то страждань і болю.
Діти, ви згодні із цим?
Найкраще про кохання напи­сав В.Висоцький: «…кто не любил, тот и не жил». І знову ж таки, зро­зуміти ці слова може тільки зако­хана людина.
Зараз послухаємо вірші про кохання.
(Учні читають вірші.)
Після того що ви почули, мож­на зробити висновок: які різні жінки і чоловіки в усьому. Але все ж таки в еволюційному плані чо­ловіки і жінки являють одне ціле. Без одного начала немає і друго­го. Так що безглуздо сперечатися, хто головніший — чоловік чи жінка. У цій вічній боротьбі про­тилежностей зароджується нове життя.
Від себе додам: нехай ваша «війна» з протилежною статтю зав­жди закінчується з мінімальними втратами. Ця війна неминуча. Таке вже життя. І нехай воно буде щас­ливим. Я пропоную вам рецепт щастя. Візьміть чашу терпіння, вилийте в неї повне серце любові, додайте дві жмені щедрості, посипте добротою, плесніть трохи гумору, додайте якомога більше віри і добре перемішайте. Усе це намажте на шматок відміреного вам життя і пропонуйте кожному, кого зустрінете на своєму шляху. На цьому урок закінчений. Спасибі всім, хто брав участь у дискусії.