ЗАПОВІДНІ МІСЦЯ КІРОВОГРАДЩИНИ (Творчий екологічний проект. 4-й клас)

ПАНОРАМА ТВОРЧИХ УРОКІВ

Пізнання країни розпочинається з вивчення рідного краю. Залучення дітей до проектної діяльності з вивчення природи та культури регіону, де вони народилися та вирослисприяє формуванню почуття патріотизму.

Мета: ознайомити учнів із заповідними місцями області; розширити знання про природу та історію рідного краю; розвивати дослідницькі та творчі здібності учнів, пізнавальні інтереси; виховувати допитливість, патріотичні почуття, любов до рідної землі, бажання охороняти природу.

Тип проекту: груповий, короткотривалий. Обладнання: карта Кіровоградської області, фотографії заповідних місць, малюнки дітей.

Зміст роботи над проектом

І.Підготовчий етап

Ключове питання. Чим цікава природа Кіровоградської області?

Проблемні питання проекту

?Навіщо нам потрібні заповідні місця рідного краю?

?Що дають заповідні місця природи нашої області?

?Як ми повинні ставитися до заповідних куточків природи?

?Що ми можемо зробити, щоб зберегти красу природи рідного краю?

Мотивація діяльності

Оголошення теми проекту

Учитель. Погляньте, діти, навкруги,

Яка земля чудова.

Моря і гори, і луги,

Ліси, гаї, діброви.

Ми всі живем на цій землі,

Радієм кожній миті.

Інам усім із вишини

Яскраве сонце світить.

Де степ широкий, наче море,

Де дише пахощами гай,

Де небо зоряне, прозоре —

То наш святий, чудовий край.

Де житом ниви зеленіють,

Де пісня жалісно луна,

Де хати в вишеньках біліють —

То мила, рідна сторона.

                              Василь Залізняк

Щоб бути справжнім патріотом свого краю, потрібно не лише любити його, а й знати його історію, природу. Сьогодні ми з вами здійснимо уявну подорож Кіровоградщиною, ознайомимося з найцікавішими ділянками природи цього чудового краю. Ви дізнаєтеся про її рідкісні рослини і тварини, красу і цінність її заповідних місць.

ІІ. Визначення напрямів роботи

Планування діяльності

1. Вибір об'єктів.

2. Опрацювання дібраної літератури.

3. Робота у творчих групах.

(Кожна група готує інформацію.)

?Ботаніки: про заповідні місця садово-паркової архітектури.

?Орнітологи: про заповідні місця гніздування птахів.

?Гідрологи: про заповідні водойми.

?Знавці рідного краю: заповідні місця Світловодського району.

Створення «банку даних», добірки «речових доказів»

(Ілюстрації, повідомлення.)

ІІІ. Виконання проекту

Пошук інформації про заповідні місця Кіровоградщини в природничій літературі та Інтернеті.

Інформація з путівника «Заповідні місця Кіровоградщини»

Обрамлені розкішними лісосмугами широкополі лани. Неозорі степи золотавої пшениці, цукрових буряків, соняшнику, кукурудзи, багаторічних трав. Густа мережа річкових долин і крутобоких балок. Неквапливі, тихоплинні річки і озерця, долини яких уквітчані рунами пахучих трав, волошками, різними квітами. Закучерявлені рясними вербами ставки. Чепурні села у вишневих і яблуневих садках. Невеликі ліси і переліски у долинах річок. Пахуче солодке повітря під південним небом.

Так виглядають степові простори на Правобережній Україні у межиріччі Дніпра і Південного Бугу. Це благодатна кіровоградська земля, яку природа щедро наділила красою, родючою силою і підземними скарбами. Ця земля дала світу багатьох відомих людей. Саме звідси вийшли корифеї українського професійного театру Марко Кропивницький і три брати Тобілевичі — Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський і Панас Саксаганський, видатні майстри слова Дем’ян Бєдний, Іван Микитенко, Юрій Яновський, Юрій Олеша, видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський, космонавти — Леонід Попов та Юрій Маленченко.

Інформація з Інтернету

Кіровоградська область була створена 10 січня 1939 року. В 2014 році виповнюється 75 років із дня заснування області.

Територія Кіровоградщини становить 24,6 тис. км². Із заходу на схід вона сягає більш як на 300 км, із півночі на південь — майже на 170 км.

Колись тут був цілинний різнотравний степ. Степовою перлиною України нерідко називають цей край. Кіровоградська земля славиться своїми чорноземами.

На території області налічують 278 видів птахів із 348, якими багата фауна України. Мешкають тут різні ссавці, плазуни, земноводні...

На Кіровоградщині — 438 великих і малих річок, загальна довжина яких — понад п’ять з половиною тисяч кілометрів. В області близько двох тисяч ставків і водосховищ.

У Кіровоградській області нема заповідників, але є 32 заповідні території, загальною площею 4,2 тис. га.

Заказники — лісові, степові, водні території, де охороняються певні ділянки, а також окремі види рослин і тварин — центри збереження природного різноманіття.

У нашій області е заказники:

- Чорноліський (Знам'янський район);

- Редьчино (Олександрівський район);

- Троянова балка (Новомиргородський район).

Відомі на Кіровоградщині — державний дендрологічний парк «Веселі Боковеньки (Долинський район), парки — пам'ятки садово-паркової архітектури, найвідоміші з яких Онуфріївський та «Хутір Надія».

IV. Захист проекту «Заповідні місця Кіровоградщини».

Форма проведення: урок-заочна екскурсія.

Учитель. Діти, сьогодні я вас запрошую на заочну екскурсію нашою мальовничою Кіровоградщиною. Ви дізнаєтеся про найцікавіші ділянки природи нашого чудового краю, його рідкісні рослини та тварини, красу і цінність його заповідних місць. Побуваєте у майстерні природи.

На карті області ми будемо знаходити місцевість, у якій знаходиться заповідний куточок, і помічатимемо «маячком» у вигляді квітки.

Виступи творчих груп

Група «Ботаніки»

Перлини Чорного лісу

Невичерпні скарбниці

Чорний ліс розташований на вододілі річок Інгул, Інгулець і Тясмин, він займає близько 8 тис. га. Є тут і рівні масиви, і чимало яруг і балок.

Чорний ліс славиться своїми породами. Дуби тут займають 90 % площ. Однак окремі рослини стали тут рідкісними. І їх слід надійно оберігати. Серед них — в'язіль, бруслина, бандрушка, воручка та інші, занесені до Червоної книги України.

Чорний ліс приваблював і приваблює до себе багатьох дослідників. Майже всі вчені-лісівники проводили тут свої дослідження. Приїздили сюди ґрунтознавці, геологи, ботаніки, гідрологи, орнітологи.

За постановою Ради Міністрів УРСР від 11 вересня 1980 року створено державний ландшафтний заказник «Чорноліський» з метою охорони найбільших в Україні масивів листяних порід.

Площа заказника — 3,5 тис. га.

В осінньо-зимовий період урочище чорного забарвлення. Певно,ось така ознака й дала назву лісу з епітетом «чорний».

Тваринний світ Чорного лісу. Тут є звірі, яких не зустрінеш в інших лісах — уссурійські єнотовидні собаки. Найбільше зайців, диких кабанів, косуль і лисиць. Є лосі, плямисті олені, борсуки, куниці, два види козуль — європейська і сибірська.

Але є у Чорноліссі й інший, тривожний «реєстр». Ще 200 років тому тут водився бурий ведмідь, а в кінці минулого століття — хохуля, яка селилася тут на водоймах. Тепер обох звірів лише згадують. Рідкісним став і єнотовидний собака, борсук, куниця, а також орли, соколи, червоний коршун, мишоїд, змієїд, яструб-тювик, зменшилась кількість сов.

Який же вихід? Як поліпшити охорону звірів і птахів? Учені вважають, що найкращий шлях — організація заповідників і заказників.

І це підтверджує практика діяльності заказника «Чорноліський», створення якого сприяло збереженню і примноженню тваринного світу.

Онуфріївський дендропарк

Онуфрїівська казка

На початку XVIІ ст. запорізький козак Онуфрієнко звів тут свій зимівник. Від імені цього козака й пішла назва населеного пункту.

З родиною графа Толстого і пов'язується заснування Онуфріївського дендропарку.

Історія не зберегла точних даних про автора проекту. Прізвища безпосередніх будівників парку теж невідомі, однак цілком ясно одне: всі роботи в парку виконувалися руками простого люду — кріпаків графа Толстого. У той час селянам суворо заборонялося входити до парку. До революції він з усіх боків був обнесений двохметровою огорожею. Лише в одному ставку, який отримав назву Селянського, граф дозволив селянам поїти худобу, купатися дітворі, брати воду для господарських потреб.

Хутір Надія

На правому березі р. Комишувата Сугоклея, на північному схилі рівнини, знаходиться «Хутір Надія» — рукотворна оаза в степу України, з 1975 р. — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Повернувшись із заслання в 1887 р., І. Карпенко-Карий починає впорядковувати садибу, де навколо батьківської хати був голий степ — ці роки можна вважати початком зародження парку.

Під пагорбком біля дороги І. К. Тобілевич копає криничку. Розмічають і впорядковують доріжки, вздовж яких створюють калинову алею та алею порічок, висаджують біля хати бузок, дикий виноград. Надано окремі ділянки для польових квітів, таких, як маки, мальви, волошки, ромашки, дзвіночки та сокирки. Засаджують квітники із конвалій.

У ті роки в степу, де не було жодного деревця, у садибі і навколо неї висаджують гледичію, акацію, ясен, осокори, верби та груші, засаджують фруктовий сад.

Споруджується ставок. У ньому постійно підтримується однаковий рівень води. Прикрасою ставка є верби, висаджені особисто драматургом. Сторічні дерева, немов вартові, стоять навколо ставу і своїми величезними кронами захищають його джерельну воду від степової спеки.

І. Карпенко-Карий любив працювати на землі, а тому завів добру традицію, кожен із друзів чи гостей на згадку висаджував дерево і давав йому ім'я. Так з'явилися дерева — «Любомудр», «Орел», «Бурлака», «Козак», «Чародій», «Степовий», «Побратим», «Скульптор».

Веселі Боковеньки

Заснував цей парк палкий любитель і знавець природи Микола Львович Давидов — виходець із дворянської сім'ї. Парк закладали протягом 1893—1903 років, практично на голій місцевості, в умовах посушливого степу.

Вибираючи проект, Давидов зупинився на роботі талановитого художника-пейзажиста І. В. Владиславського-Падалки.

Висаджувались здебільшого ті породи, які здатні витримати тривалу недостачу вологи в ґрунті.

У1940 р. дендропарк оголошено заповідником.

Тепер тут зосереджено 963 види дерев і чагарників. На відміну від Онуфріївського парку у «Веселих Боковеньках» менше безіменних алей. Алея Комсомольців, Алея Давидова, Алея Регеля, Набережна, Каштанова, Тополева.

У лісових балках каскад мальовничих ставків. Є тут озеро «Кит», назва якого пішла від його форми і від того, що у свій час у його основній частині був фонтан заввишки 21 м.

Дендропарк розмістився на пологих схилах річки Боковеньки на 109 га. Ботанічна колекція парку представляє флору усіх континентів земної кулі. На кожному кроці постають перед нами екзоти.

Гінкго дволопатеве — дерево доісторичної епохи, яловець ірландський, дуб великоплідний, платан західний, болотний кипарис, яловець козацький, бундук канадський, липа маньчжурська, горобина грецька, рокитник австралійський, катальпа прекрасна, дволопатеве тюльпанове дерево, дуб червоний, кедр європейський, тис ягідний, софора японська, бузок китайський, оцтове дерево, горіх чорний.

Монастирище

Заказник державного значення «Монастирище» знаходиться біля села Завтурового Устинівського району. Площа 15,3 га.

Клопотання про створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення було подано ще у 1993 році Устинівським районним товариством охорони природи. У «Монастирищі» побували співробітники міжвідомчої лабораторії наукових основ заповідної справи Академії наук України та Міністерства екобезпеки України, які провели низку досліджень. Вони виявили значну цінність рослинного і тваринного світу на цій території. У1994 р. був підписаний відповідний Указ Президента України про створення заказника. Монастирище характеризується як долина річки Інгул із мальовничим краєвидом у руслі ріки та з нагромадженням кам’яних брил по берегових схилах. Тут річка Інгул перерізує гранітний щит і утворює глибокий крутий каньйон.

На території заказника збереглися рідкісні петрофітні рослини, занесені до Червоної та Зеленої книг України. У вологих тріщинах скель зростають кілька видів дрібних папоротей. На кам'яних схилах щовесни вабить зір тюльпан бузький, ефедра, громовик, гвоздика Анджиєвського, сон луговий, три види ковили, мигдаль степовий, гіацинт білуватий, ломінс, буквиця, пижмо. На скелях водиться гадюка степова.

Степові рослинні угруповання Монастирища мають значну наукову цінність.

Селяни, які живуть біля цієї краси, бережуть Монастирище, унікальний живий куточок природи,незайманий,тихий і величавий.

Монастирище — унікальна для нашої області ділянка, яку ще називають кіровоградською Швейцарією. Вона оригінальна не лише мальовничістю, а й різноманітністю рельєфу. Це, справді, подарунок матінки-природи людині, щоб вона зберегла його для прийдешніх поколінь.

Група «Орнітологи»

Є на території Гайворонського району орнітологічний заказник загальнодержавного значення «Бандурівські ставки». Створений у грудні 1994 року. Чудові краєвиди за селом Бандурово — майже 500 га ставків, що каскадом спадають до річки Яланець.

У високо травних водно-болотяних зарослях гніздиться потомство водоплавних і прибережних видів птиць: чаплі сірої, чаплі рудої, гуски сірої, лиски, очеретянки лугової, синиці вусатої, фазана, білих лебедів-шипунів (взимку вони відлітають до Гайворонської ТЕС, де вода не замерзає). Серед наземно-гніздових птиць є кряква і травник.

Аджамський орнітологічний заказник

Створений у 1991 р. площею 67,4 га. Під охорону держави взяте місце гніздування білих чапель. За самця цього птаха на межі XIX і XX ст. платили вартість корови, тому що його весняне весільне вбрання — ажурне, надзвичайно чепурне пір’я — егретки використовували для жіночих прикрас. Це значно знизило численність білих чапель. На мілководді аджамських ставків можна побачити й «червонокнижних» ходуличника, чайку та інших рідкісних пернатих. На цих ставках наприкінці літа — на початку осені птахи збираються у зграї перед осіннім відльотом на зимівлю. І тоді дзеркало ставків буває суцільно вкрите водоплавними птахами.

Група «Гідрологи»

Гідрологічні пам'ятки

?Озеро Берестувате (Чорноліське). Знам'янський район. Навкруги озера — ділянки найпівденнішого сфагнового болота України з рослинним покриттям, характерним для Полісся.

?Запорізькі Ключі. Добровеличківський район, с. Дружелюбівка. Природне джерело з прісною водою знаходиться в самій верхній частині схилу балки.

?Джерело «Холодні ключі». Кіровоградський район, с. Каменівка.

?Мальовнича ділянка з 22-ма ніколи незамерзаючими джерелами, які утворюють струмок «Холодний ключ».

Група «Знавці рідного краю»

Світловодський район

?Територія проектованого Світловодського РЛП (регіональний ландшафтний парк) знаходиться неподалік від м. Світловодська. Вона охоплює узбережжя Кременчуцького водосховища з системою балок, а також прилеглі острови. Загальна площа проектованого парку становить 60 320 га, з яких 60 % припадає на акваторію водосховища.

?Територія майбутнього парку — своєрідна мальовнича горбиста місцевість з надзвичайно розчленованим рельєфом. Для неї характерні численні балки, яри з крутими схилами, горби.

?Парк характеризується багатим рослинним і тваринним світом.

«Біла скеля» — пам'ятка природи

Приблизно за 1,5 км на північ від с. Миронівка проектується створення заповідної ділянки у досить глибокій балці. На одному з її схилів є значні виходи на поверхню білих кварцитів.

Біла скеля, цікавий у геологічному відношенні утвір, має, крім того, специфічну рослинність. Щільні популяції на окремих ділянках скелі утворює молодило руське, характерні тут очитки шестирядні, цибулі — жовтіюча та Вальдштейна. Яскраві квіти степового різнотрав'я прикрашають верхівки та менш стрімкі схили балки, численні тут злакові, є угруповання типчака. Серед степових рослин є рідкісні види — астрагал шерстистоквітковий (Червона книга України) та відкасник Біберштейна.

Притулком для численних лісових птахів (зябликів, вівчариків жовтобрових, сойок) стали мішані насадження клену татарського, верби білої, липи серцелистої, що тягнуться уздовж русла р. Обломіївки та по відрогах балки. Під покривом невеликого підліску з ліщини та верби попелястої зростають різноманітні лісові види. Найпоширеніші серед них: костриця велетенська, яглиця звичайна, розхідник шорсткий.

Лісок постійно відвідують козуля європейська, лисиця звичайна, заєць сірий. У заболочених заглибинах днища балки, порослої чагарниками та болотними травами, оселився деркач. Цей вид птахів занесений до Європейського Червоного списку.

Збереженню відслонень кварцитів, розмаїтої флори та фауни буде служити заповідання балки, створення комплексної пам’ятки природи «Біла скеля».

Хвилинка релаксації (під супровід ніжної народної мелодії)

Учитель. А зараз зверніть увагу на виставку малюнків учнів початкових класів. На них ваші товариші зобразили чарівні куточки рідного краю. Подивіться, яка чудова наша кіровоградська земля.

Ще у 20-ті роки минулого століття павлиський поет Іван Шевченко написав свою пісню «Гарно, гарно серед степу...», яка була досить популярною. І нині можна повторити ці слова, але вони вже збагатилися новим змістом.

Не можна не сказати й про те, що кіровоградський степ і нині надихає на творчість багатьох письменників, композиторів і художників. У 1981—1982 роках тривалий час в області працювала група членів Спілки художників України. Вони створили цікаві твори про мальовничу природу кіровоградського степу.

V. Підсумок проектної діяльності

Учитель. Сьогодні ми прослухали виступи творчих груп.

- З якими заповідними місцями нашої області познайомилися? Подивіться на карту, яка квітуча наша Кіровоградщина!

Але в нашому краї є ще багато чудових куточків природи, тому наша дослідна робота триватиме. І ми дізнаємося, чим ще славиться наша чудова кіровоградська земля.

Усі відшукані перлини незайманої природи рідного краю неповторні і тому потребують до себе особливої уваги людини.

У кожне дерево, у кожну гілочку творці згаданих заповідних перлин Кіровоградщини вклали велику любов до рідної землі і доклали значних зусиль.

Зберегти та примножити цю красу для нащадків — наше завдання!