ЗАПАМ’ЯТАЙ НА МАЙБУТТЯ: ЗЕМНА ВОДА - ЗЕМЛІ ЖИТТЯ (Година спілкування 2-й клас)

МАЙСТЕР-КЛАС

Вода — найпоширеніша речовина на планеті, нею покрито 70,9 % поверхні Землі. Її сила настільки велика, що вона може розмивати гори, утворювати долини, руйнувати гірські породи. Попри те що вона бере участь у процесах органічного життя, вона може бути надзвичайно небезпечною. Про це та багато інших цікавих особливостей води зможуть на уроці дізнатися другокласники.

Мета:

? ознайомлювати учнів із значенням води в природі та в житті людини, навчити учнів розумно користуватись дарами природи, зокрема водою, викликати інтерес до знань про неї, вчити правильно та економно витрачати її ресурси;

? розвивати увагу, пам'ять, мислення, спостережливість та вміння складати проект «Стіна тривоги» за назвами екологічних катастроф, встановлювати їх причину і визначати шляхи запобігання; збагачувати словниковий запас дітей синонімами, порівняннями;

? виховувати дбайливе ставлення до природних багатств, розуміння значимості та шанобливого ставлення до природи.

Обладнання: малюнок криниці, паперові крапельки води, репродукції картин художників І. Айвазовського «Дев'ятий вал», А. Куїнджі «Вечір на Дніпрі», Д. Убоженка «Берег біля селища Моряків»; малюнки учнів, ПК, мультимедійні засоби тощо.

Методи і методичні прийоми: словесний (ущільнене опитування, бесіда, розповідь), наочний (демонстрація наочності) тощо.

Музичне оформлення: аудіокасета або СD-диск «Всесвіт» за медико-педагогічною технологією «ПіснеЗнайко»; магнітофонний запис пісеньки веселого струмочка.

Жива вода дає життя

Всьому живому в світі.

Якщо живе жива вода,

тоді земля у цвіті.

Не треба вибухів війни,

Живи жива водице,

Для праці хай ростуть сини,

І жито колоситься.

                           Любов Забашта

Хід години спілкування

Клас оформлено у вигляді кімнати часу, яка має троє дверей у сучасне, майбутнє та минуле. На стіні висять репродукції картин художників І. Айвазовського «Дев'ятий вал», А. Куїнджі «Вечір на Дніпрі», Д. Убоженка «Берег біля селища Моряків». На дошці записано епіграф уроку. Звучить магнітофонний запис пісеньки веселого струмочка.

І. Вступ

Учитель. У природи є три скарби: земля, вода та повітря. І яка б не трапилась біда, якщо вони збережені — все відродиться знову. А про що будемо говорити ми дізнаємось, розгадавши ребус.

Учитель. Ми поговоримо про воду.

Прослуховування СД-диску «Всесвіт»

(Діти разом з учителем проспівують рядки з пісні)

Давай, мій юний друже,

Розправим крила дужі:

На мить пташками станем,

З-під хмар на землю глянем —

Ми вод земних простори

Побачим неозорі.

 

Цікаво знати...

1. Вода — це рідина; вона прозора, безколірна, без запаху.

2. Близько 70 % Землі вкрито водою. І тільки 1 % з цієї води придатний для вживання.

3. Людина на 70 % складається з води.

4. Без води людина може прожити лише 5 днів.

5. Вода — провідник енергії, думки, почуттів.

 

Учитель. Діти, а що ви знаєте про воду? Давайте з’ясуємо це за допомогою тесту.

 

Тест «Вода у природі і побуті»

(Учитель читає запитання і декілька варіантів відповідей, учні визначають правильну відповідь.)

1. Визначте, де у природі ми можемо натрапити на воду:

А у струмочку

Б у шафі

В з олівця

2. Чи можемо ми обійтися у побуті без води?

А так

Б ні

3. Визначте, де у побуті ми можемо натрапити на воду:

А у напоях

Б у меблях

В в одежі

 

Учитель. Сьогодні ми за допомогою машини часу вирушимо у незвичайну мандрівку: в сучасне, минуле та майбутнє. Дізнаємось детальніше про гідросферу нашої планети. А допоможе нам у цьому «ПіснеЗнайка».

 

Прослуховування СД-диску «Всесвіт»

(Діти разом із учителем проспівують рядки вірша.)

«ПіснеЗнайка» наша тісно

Поєдна знання у пісні —

Всі премудрості програм

Опаную з нею сам.

Тож збирайтесь, друзі любі,

В «піснезнайськім» нашім клубі —

Будем вчитися, співати,

Вікторини вигравати,

Мандруватимем світами

Із піснями та знаннями.

 

ІІ. Основна частина

Перша зупинка: сучасне

Прослуховування СД-диску «Всесвіт»

(Діти разом із учителем проспівують рядки з пісні.)

Поглянь, біжать річки блакитні,

Довкола них міста і села.

Там, де вода, — живе все й квітне,

А де безводдя — там пустеля.

Тож воду шанувати слід —

Вона собою поїть світ.

Учитель. Діти, любите грати в ігри? А тепер пограємо в гру «Де живе вода?».

 

Гра «Де живе вода?»

(Діти розглядають малюнки та читають написи на дошці, дають відповідь на запитання, правильно поєднуючи назви з малюнками.)

Довідково-пошукова робота учнів

Океани. Моря. Річки. Озера.

Діти по черзі виходять до дошки та розпо­відають про океани, моря, річки, озера.

 

Океани

Тихий океан

Вода є скрізь. Але найбільше її в океанах. Між ними немає меж і кордонів. Вода вільно перетікає з одного океану в інший, і тому вони нероздільні, ніби рідні брати.

Найстарший брат—Тихий океан. Та він зовсім не тихий, а навпаки — бурхливий, грізний і дуже небезпечний. Тихоокеанські шторми, бурі, урагани — загроза не тільки для маленьких човнів, а й для великих кораблів.

Тихий океан не лише найбільший за пло­щею, а й найглибший.

Атлантичний океан

Другий брат — Атлантичний океан. Він теж надзвичайно великий і глибокий. Атлантичний океан отримав свою назву на честь героя грецької міфології, сильного і мужнього Атланта, який тримав небо на своїх плечах.

Індійський океан

Третій брат — Індійський океан — найтепліший. У ньому є місця, де влітку вода нагрівається до +35 °С.

Північний Льодовитий океан

Найспокійніший і найменший брат — Північний Льодовитий океан. Він надзвичайно холодний. Там живуть білі ведмеді та моржі.

 

Море

Крім океанів, наша планета має ще й моря. їх аж 75! Вони мають свої особливості і свої імена.

Моря мають такі назви: Чорне, Біле, Червоне, Жовте, Коралове тощо.

Море — це частина океану, яка відокремлена від нього суходолом, островами, півостровами або підводними височинами.

Чому море солоне?

Мало сказати, що море солоне. Воно не просто солоне — гірке! Морську воду пити неможливо. Ось чому люди, яких спіткало лихо у відкритому морі, гинуть від спраги, якщо немає запасів прісної води.

Чому ж море таке солоне? Всі річки Земної кулі впадають в моря, океани. Вони стрімко біжать до них довгими звивистими шляхами. Чому? Тому що рівень морів, океанів завжди нижчий за рівень суші. Шлях води завжди прямує під уклін, тому всі річки й течуть до моря.

Разом із течією вони приносять морю «подарунки», що накопичили протягом довгого шляху на землі і під землею.

Підземні ріки і струмочки, пробиваючи собі дорогу серед гірських порід, розчиняють деякі з них і несуть.? собою маленькі частинки різних солей.

Вирвавшись на волю, біжить струмочок по землі, потрапляє в річку і змішує в ній свої води з річковими. А у річковій воді теж є солі, які річка вимиває з ґрунту.

І ось річки прибігли до моря, віддали йому свою воду. Із прогрітої сонцем поверхні морської води йде випаровування. Так частинки води потрапляють в атмосферу, створюючи пару, що піднімається в гору. Із неї там формуються хмаринки. Але, випаровуючись, маленькі частинки води залишають морю невеличкий вантаж солей, який принесли із собою. Із часом цей вантаж збільшується. Таким чином в морі накопичується сіль.

Ось чому море солоне!

Ви, мабуть, помічали, якщо тривалий час не приймати прісного душу після морських купань, то й на тілі залишиться солоний на смак білуватий порошок. Це морська сіль.

 

Річки

Річка — це природний водний потік, що протікає в зниженнях рельєфу, створених її рухом. Річки, які пливуть по рівнині, спокійні, повільні. Гірські ріки — стрімкі, бурхливі, холодні, адже мчать серед гірського каміння.

Найбільші річки у світі: Ніл, Амазонка, Міс­сісіпі, Амур. Волга, Дніпро.

Якщо ж на шляху річки трапляється великий кам'яний виступ, утворюється водоспад.

Найбільший водоспад у світі — Анхель, що в Південній Америці. Він заввишки —1054 м. А наймогутніший — Ніагара.

 

Озера

Озеро — це природна западина, яка заповнена водою.

Найбільше озеро на нашій планеті називається Каспійське море. Озеро назвали морем, тому що воно над звичайно велике. Але насправді — це озеро. А найглибше озеро у світі — Байкал 0650 м). Воно вважається найчистішим озером у світі.

Пасивне прослуховування СD-диску по темі: «Гідросфера» про океани, моря, річки та озера.

 

А океан такий багатий.

Що може ще й нагодувати.

Та хто ж це їсти стане

Ту воду з океану?

Бач, ти, напевне, ще не знаєш.

Що в океані проживаєш

І звір, і риба, і молюски,

А ще росте морська капуста.

Візьмем Азовське і Чорне море,

Що невичерпні, мов комори:

Сіль у воді, під дном запаси

Металів різних, нафти й газу.

 

Учитель. Там, де води не вистачає, люди будують канали, ставки і навіть моря. Усе це називається штучними водоймами.

А ще вода існує і під землею. Щоб дістати її, люди копали колодязі. У давнину в Україні колодязі (криниці) називали журавлями. Щоб дістати із них воду, треба було добре потрудитись.

Послухайте легенду про криницю.

 

Легенда про криницю

Кажуть, що з глибокої криниці можна бачить зорі серед дня.

Із давніх-давен українці шанобливо ставилися до річок, озер, джерел, криниць. Берегли їх, адже вода в житті людей, тварин, рослин відіграє важливу роль. Безцінним даром природи є прісна вода, що знаходиться в земних глибинах. Із водою починається життя (купають новонароджених дітей), з водою закінчується життя людини (купають тих, хто навіки залишив наше життя).

 

Учитель. А що ж означає слово «криниця»?

У тлумачному словнику пишеться, що криниця — глибоко викопана і захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі; колодязь. (Уході розповіді учитель демонструє відповідні зображення.)

Учитель. Як же наші предки шукали воду? Майже у кожному селі був чоловік, який знав цю справу. Ранньої пори, коли сонце ще тільки відкочувалось до верховіть, колодязник йшов на околицю села, відчахував дві найзеленіші гілки з куща верболозу, і ці «всевидючі» палички допомагали визначити місце, де копати колодязь. Він обстежував ті місця, де ріс найгустіший спориш. Якщо листочки на прутиках тягнулись вниз до землі невидимим магнітом, то можна на цьому місці копати криницю. І це вже, напевне, що вода в цій криниці завжди буде свіжою і прохолодною. Особливо в тих місцях, де був твердий ґрунт.

Криниця — символ Батьківщини, сили, багатства, родючості, святості, чистоти, краси, вірності, безсмертя народного духу, розлуки, туги, народної духовності.

Учитель. Яка ж будова криниці?

Нижня частина криниці називається цямринням. Його будували з гладенького каменю. Верхню — викладали з колод. А ще робили «журавля»: (жердину з важелем), дуба, щоб міцним був. А в тих місцях, де вода глибоко, її діставали за допомогою пристрою, який отримав назву «коловорот». Поперек двох стовпів прикріплювали круглу колоду з ручкою — корбою. До колоди прикріплювали ланцюг із відром і діставали воду.

Прекрасною традицією наших пращурів було освячення криниць. Коли криниця вже була готова, люди запрошували священика, аби освятити криницю Йорданською водою. А щоб вода була чистою і не псувалася, в неї опускали срібний предмет, часто хрест або ложку—срібло, як відомо, вбиває будь які мік­роби. Садили біля неї вербичку, а щоб була приємною на смак — калину.

Криниця — це народний символ України.

Прислів'я про криницю

- До доброї криниці стежка утоптана.

- З глибокої криниці холодна вода.

- Не брудни криницю, бо схочеш водиці.

- Не плюй у криницю, бо з неї будеш пити водицю.

- Не знаємо ціни водиці, доки не висохла криниця.

- Треба нахилитися, щоб з криниці напитися.

Учитель. Із давніх-давен у багатьох народів з особливою ретельністю охороняли і прикрашали криниці, вважали їх святими місцями. Невипадково, що з криницею пов'язані легенди про сховані скарби, хоч ціннішого скарбу, ніж вода у природі не існує, про її цілющу силу.

Колись мені бабуся розповідала, що цілющу силу має «непочата» вода. Це вода, яку зачерпують щоранку першою з трьох криниць, до сходу сонця; той, хто несе її не повинен ні з ким заговорити, тому що вода втратить свою цілющу силу. Особливо корисно купати в цій воді хворих дітей. І взагалі, воду з кринички застосовують як народний лікувальний засіб: якщо дитина перелякалась, над її головою ллють у воду розтоплений віск, а потім цю воду дають дитині тричі пити і нею ж обмивають чоло і груди; а якщо викупаєшся у Великий четвер у такій воді, то неодмінно зцілишся; якщо захворіє корова, то її обприскують через решето водою. Ось такі цілющі властивості має вода за народними переказами.

До води народ ставиться з повагою, тому що вона потрібна для існування всього живого. Плювати у воду і засмічувати її було великим гріхом. Недаремно народ склав приказку: «Не плюй у криницю, бо прийдеться води напитися».

Ще у народі кажуть: «Яка криниця — такий і господар, який поріг — така й господиня». У цій приповідці, немов у дзеркалі, відобразилася не лише працьовитість, але й охайність.

Криниці можна побачити переважно в сільській місцевості, на кожній криниці раніше зображувався птах (лелека). Також робили криниці з вигляду наче лелека п'є воду. Криниця вважалася священним місцем, біля неї не можна лаятися, говорити неправду.

Учитель. Що живе в криниці? Це джерельце. А яка там смачна водиця! її вважають живою та цілющою. Цю кришталево чисту воду потрібно оберігати. Послухайте казку про джерельце.

 

Інсценізація казки «Живе джерельце»

Ну от. Розкажу я вам сьогодні не просто казку, — сказала своїм дітям мама, беручи до рук спиці і недов'язаний шалик.

- Я вам розкажу справжнісіньку історію про найсправжнісіньке джерельце. Воно було таке ж маленьке, як ви. От що з ним трапилося.

Пізній зимовий вечір зазирав у шибки, а за вікном двоє дітей уважно слухали мамину казочку. Скоро їм треба буде йти спати, але спочатку...

- Бдзинь-бдзинь, — пробриніла маленька краплинка, яка зірвалася з бурульки. — Ой перепрошую, я вас зачепила.

Пригріло сонечко і з товстих бурульок на гілках дерев почали одна за одною скапувати крапельки, збираючись у калюжку. Дорогою вони обов'язково зачіпали маленького проліска, примушуючи його весь час незадоволено нахиляти голівку. Пролісок нічого не казав, бо дуже вже йому подобалися весняні мелодії, які наспівували краплинки.

Скоро калюжа стала така велика, що вже не вміщалася у невеличку заглибину біля кореня дерева. І от ще одна краплина плюснула донизу і покотився веселий весняний Струмок, пробиваючи собі доріжку в ще замерзлій землі. Струмок собі котився і котився, до нього приєднувалися інші, скоро з маленької цівочки води він перетворився у справжнісіньку річеч­ку, що бігла лісовою галявиною. Сонце припікало, весело дзвеніла вода у лісі.

Тим часом прокидалися і інші лісові мешканці. Виліз на теплий камінь вуж, незадоволено забурчав старий бабак, хотів було влягтися спати далі, він такий, справжній сонько, та до нього в гості якраз завітав ховрах — де ж тут поспиш!? Під кущем калини, якраз на межі галявини, забило веселе Джерельце. Цілу зиму воно чемно .спало під крижаною ковдрою, йому снилися гарні веселі сни, та от пригріло сонечко, пора братися до роботи. Весняні квіти, трави чекають свіжої підземної води, щоб зацвісти, забуяти. Джерельце потягнувшись весело взялося до роботи. Спочатку хлюпнуло на свої бережки, щоб змити порох — а раптом хтось прийде напитися! І побігло собі у справах.

Так минув день, другий, минув тиждень. Струмочок весело збирав калюжки і бурульки, дзвенів і вигравав, скоро час йому буде повертатися на хмарину, бо вже пригріває сонце, залишилося мало снігу, стає сухішою земля, та й первоцвіти всі вже зацвіли, напившись Струмочкової води, далі вже тільки Джерельця і дощики будуть напувати лісових мешканців. Та одного разу довелося Струмочкові пробігати повз калюжу, яка вже майже висохла. А в тій калюжці плавала справжнісінька рибка!!!

- Що ж ти тут робиш? Тобі тут не можна — загинеш! — стривожено вигукнув Струмочок.

- Розумієш, минулої осені, коли я ще була дуже маленькою, сильний вітрисько схопив мене з річки, йому було цікаво, що ж я за істота. Мені було важко дихати, а вітер в цей час уже був над лісом, то ж він взяв і вкинув мене в холодну осінню калюжу. Та скоро настала зима і я заснула. А тепер от. бачиш, я не можу потрапити додому, — сумно відповіла рибка.

Рибка була дуже красивою, її срібляста луска грала на сонці різними кольорами. Стало шкода її Струмочкові, але чим він міг допомогти, він вже й сам пересихав.

- Ану, зачекай! —і Струмок чимдуж побіг до свого найкращого друга — живого Джерельця.

Він розповів, що там, посеред галявинки, є калюжа, в якій бідкається маленька срібляста рибка.

- Як же нам їй допомогти?—запитало Джерельце.

- Давай я спробую хлюпнути водою в її калюжу, щоб калюжа перетекла в моє русло, а разом із нею й рибка, а тоді ти забереш рибку в мене! — вигукнув Струмок.

- Давай.

Так і вирішили. Джерельце нетерпляче чекало друга. Та Струмочок не зміг плюснути водою в калюжу. Води вже було мало, а земля навколо не така вогка, як раніше. Тільки Струмок набирав у долоню води, щоб вилити її в калюжу, як її одразу вбирала земля. Джерельце трішки почекало друга, зрозуміло, що там щось трапилося. Хвилюючись, воно не придумало нічого іншого, як застрибнути в русло до Струмочка.

«Ой, як тут тісно», — подумало Джерельце і покотилося туди, де друг ніяк не міг дістати рибки. Струмочок у цей час ледь не плакав від безсилля, але раптом його щось штовхнуло.

- Ой, друже, це ти?! — вигукнув Струмочок. — Ану. штовхни-но мене ще раз!

Гоп! І рибка перестрибнула в долоню Струмка. Друзі довго чудувалися її красою, а рибка тішилася простором Струмкового русла.

- Як же у вас тут просторо! — раділа вона.

- Тут просторо? — здивувалося Джерельце. — Та ж тут тісно, от я тебе віднесу назад у річку, там по-справжньому просторо!

От так, розмовляючи, вони не помітили, що в їхню бесіду не вступає Струмок. Він зовсім знесилився.

- Друже, друже, що сталося? — стурбовано запитало Джерельце.

- Мені вже час повертатися додому. Я вже зробив свою роботу, зібрав усі розталі бурульки докупи. Ще трішки і я зовсім вже випаруюсь на хмаринку. Та ви не турбуйтеся так, — усміхнувся Струмок. — Я приходитиму до вас із літнім дощем, з осіннім туманом, а наступної весни повернуся знову. А зараз вам уже час бігти до річки.

Останнім зусиллям Струмок виштовхнув Джерельце зі свого русла і легенькою хмаринкою полетів наверх, понад кронами дерев. Сумно стало на галявині без Струмочка. Джерельце запросило рибку пливти разом із ним до річки. Так, розмовляючи, вони не помітили, як дісталися до луки.

- Ну от ти дома, — засумувало Джерельце. — А мені час повертатися.

- Не сумуй, я теж припливатиму до тебе у гості, от тільки дочекаюся літнього дощу, одразу завітаю, та й ти не забувайся. Ласкаво прошу, буду завжди рада бачити тебе.

- Бувай, рибко, мушу бігти назад, там стільки роботи! Весна ж тільки почалася.

- Бувай, Джерельце, не забувайся!

Повернувшись додому, під рідний кущ калини, Джерельце ще довго думало про своїх друзів, про те, як полюбився йому за цю весну Струмок, яка гарна і добра рибка живе десь зовсім поруч. «Все-таки, мені дуже пощастило, що я зустріло таких добрих друзів». — засинаючи думало Джерельце. — «Мені дуже пощастило...»

Мама закінчила розповідати казку, а діти вже майже спали. Засинаючи, вони мріяли, що колись теж порятують когось з біди, зустрінуть таких добрих друзів...

 

Учитель. Джерельце перетворюється на струмочок, струмок упадає в річку, річка в море, а море — це частина океану.

На воду можна натрапити не тільки в річках, озерах, морях чи джерельцях, які б'ють ключем із землі. Туман, сніг, град, роса — це теж вода, тільки в різних станах. Про це ми з вами говорили на уроках «Я і Україна» (природознавство).

 

Довідково-пошукова робота учнів

Колообіг води в природі

(За допомогою таблиці учні розповідають про колообіг води в природі.)

 

Вода з'явилася на Землі мільярди років тому, коли наша планета була ще юною. Вона постійно мандрує — із водойм у хмари, із хмар — у вигляді опадів на землю. А ще вода випаровується із ґрунту, листя рослин і навіть із нас —людей.

Рух води із водойм в хмару, а із хмари — знову у водойму називається малим колообігом води. Великий колообіг води — рух води із водойм — у хмари, а із хмар — на суходіл.

І все це відбувається завдяки тому, що вода — особлива речовина. За температури нижче 0 ^оС рідка вода перетворюється на лід — тверду воду. Коли вода стає парою — може літати. А коли пара охолоджується — знову перетворюється на краплі води і падає на землю у вигляді дощу, снігу, граду.

 

Пасивне прослуховування СD-диску по темі: «Гідросфера»

З роси, з морів, річок і плес

Вода як перейде у пару,

Одразу ж лине до небес.

Щоб утворити в небі хмари.

І впасти з хмар на ниви

Як сніг, як град, як злива.

Знов перейти у пару

І повернутись в хмару,

І впасти з хмар на ниви

Як сніг, як град, як злива.

Цей шлях, що вона робить,

І зветься колообіг.

 

Самостійна робота учнів

Правильно поєднати поняття:

Туман                       Рідкий стан

Сніг                          Газоподібний стан

Роса                         Твердий стан

 

Учитель. До речі, для того щоб бути красивим, із гарним обличчям, наші бабусі та дідусі раніше щоранку вмивалися росою. А особливо ранковою росою з лісу; вона там найчистіша і надзвичайно прозора. Також омиває роса від усякого зла та від хвороб, — вважали наші прадіди.

 

Гра «Вимовляй чітко, правильно, швидко...»

Учитель. Послухайте скоромовку-віршик про воду. Повторіть його правильно і швидко.

До водиці звідусюди

Йдуть стрімким потоком люди —

Всім їм сили додало

Чудодійне джерело.

                            А Паниченко

 

Учитель. Діти, а чи любите ви загадки? Хто знає загадки про воду? Послухайте загадки та спробуйте відгадати їх.

 

Загадки про воду

Не кінь, а біжить.

Не ліс, а шумить. (Річка.)

Без рук. без ніг, а цілий світ перейде. (Вода.)

Росте вона вниз головою,

Не літом, а зимою.

А сонце її припече,

Заплаче вона, потече. (Бурулька.)

Росте вона зимою

Донизу головою

Тоненькою,

Прозорою,

Біло-голубою. (Бурулька.)

Прозорий, як скло, та не вставиш у вікно. (Лід.)

Білий, а не цукор, не має ніг, а йде. (Сніг.)

Взимку горою, а влітку водою. (Сніг.)

Без крил, без ніг білі мухи літають. (Сніг.)

Біле, а не цукор, м'яке, а не вата, без ніг, а йде. (Сніг.)

Довго нема мене — все в’яне, а як прийду знов оживає. (Дощ.)

Коли нема — чекають, коли прийду — тікають. (Дощ.)

 

Гра «Віднайди воду...»

(Діти розглядають малюнки, називають та з'ясовують, де «сховалась» вода).

Учитель. І все це вода. Про неї поети складали вірші, композитори — пісні, художники писали картини.

 

Розгляд картин

Учитель. І скрізь вода сильна, жива. Треба нам, діти, берегти цей безцінний скарб природи.

Учитель. Чи знаєте ви прислів'я про воду? А тепер проведемо літературне змагання і дізнаємось, хто більше знає прислів'їв про воду.

 

Літературне змагання

Клас ділиться на дві команди. Виграє та команда, яка назве найбільше прислів'їв і прикмет про воду.

? Будь мудрий, як земля, а чистий, як вода.

? Річка — колиска життя.

? Вода—душа врожаю.

? Вода — великий санітар.

? Закрий міцніше кран, щоб не втік океан.

? Коли сонце заходить за хмари, буде дощ.

? Дим стелиться низько, буде дощ, тепло.

? Великі дощові бульки на воді — дощ буде іти довго.

? Хмари ідуть низько — заплачуть дощем.

? Як багато на полях снігу — буде добрий урожай.

? Квіти починають сильніше пахнути перед дощем.

? Ворони зграями кружляють у повітрі перед снігом.

 

Наступна зупинка: минуле

Учитель. Я вам розповім про давній обряд. Про те, що з минулого часу наш український народ освячував воду. Є такі свята, як Водохреща. У цей день всі люди йшли до Храму, щоб освятити воду. І вважалася вона цілющою. її пили, нею лікувалися, вмивалися. Освячують воду і в наш час. 19 січня — Водохреща. Науково доведено, що освячена вода в цей день має цілющі та лікувальні властивості.

Я принесла вам таку воду і хочу вас пригостити, щоб ви були красиві та здорові.

 

Гра «Яка вода...»

Учні називають слова, які характеризують воду (прозора, холодна тощо). За правильну відповідь отримують паперову краплину. Перемагає той. хто збере найбільше краплин.

Учитель. Пригадайте, як воду оспівав у своїх віршах Т. Г. Шевченко.

(Діти читають вірш «Тече вода з-під явора...».)

А чи знаєте ви пісеньку про воду?

(Діти співають пісню.)

 

ІІІ. Завершальна частина

Остання зупинка: майбутнє

Учитель. Без води в природі неможливе життя. Найбільше дерево і найменша тваринка, пташка і комашка, тварина й людина не можуть обійтися без неї. І хоч у води є свої закони, і з ними людина повинна рахуватися, адже вода може бути бурхливою, стрімкою, грізною і надзвичайно небезпечною, це наш безцінний скарб.

 

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

Потрібно протягом короткого часу згенерувати багато ідей на основі швидкого підвищення творчої активності учнів.

Теми для мозкового штурму, які сприяють розвитку дивергентного мислення:

? Чим небезпечна втрата бережливого ставлення до води?

? Чорне море висохло. Які наслідки?

? Ви побачили Воду, про що ви її запитаєте?

? Струмочок засмітився. На Джерельце впало дерево. Що робити?

? Що живе в криниці?

? Де ночує туман?

? Як ополонки взимку рятують риб?

 

Стіна тривоги

(Діти розглядають «Стіну тривоги»і з'ясовують які наслідки можуть бути, якщо будемо забруднювати навколишнє середовище.)

Учитель. Чи сподобалась вам, діти, подорож, я дізнаюся тоді, коли ви свої враження передасте в малюнках.

 

Конкурс малюнків «Світ у храп лі води»

(Діти малюють.)

 

Прослуховування СD-диску по темі: «Гідросфера»

(Діти співають фрагмент із пісні «Гідросфера» «ПіснеЗнайка».)

Ти вранці личко умиваєш,

У синій хвилі риба грає.

Йде дощ і шелестить трава:

Жива, жива, жива, жива...

Запам'ятай же назавжди:

І я з води, і ти з води,

Запам'ятай на майбуття:

Земна вода — Землі життя.

 

Учитель. Дякую всім за увагу!

 

Використані джерела

1. Програма для середніх загальноосвітніх навчальних закладів 1—4 кл. — К.: Початкова школа, 2006. — «Я і Україна» (природознавство).

2. Бібік Н. М, Коваль Н. С. «Я і Україна»: підручник для 2 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. — К.: Генеза, 2007.

3. Всесвіт: Енциклопедія для дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів: у 2 ч. / Ю.В.Каверін, О.І.Степаненко, Б.М.Чіп та ін. — К.:Н.М.Яновська, 2003. — (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Лист № 1/11-4482 від 27.10.2003 р.).