Крім Національної Академії наук в Україні діють галузеві академії наук:
Академія аграрних наук Академія медичних наук
Аерокосмічна академія Академія національного прогресу
Академія архітектури Академія педагогічних наук
Академія будівництва Академія політичних наук
Академія наук вищої школи Академія правових наук
Академія інженерних наук Екологічна академія та інші.
Кожна галузева академія являє собою наукову асоціацію, яка складається із членів академії, нею самою обраних. Багато питань організації й діяльності галузевих академій розглядаються й вирішуються безпосередньо самими членами академій. Окремі питання, що відносяться до діяльності цих академій, розглядає i вирішує Кабінет Міністрів України, а також відповідні міністерства i відомства, у підпорядкуванні яких вони знаходяться. Наприклад, Кабінет Міністрів вирішує такі питання, як утворення територіальних відділень та філіалів галузевих академій, вдосконалення мережі науково-дослідних установ, збільшення кількості вакансій дійсних членів i членів-кореспондентів.
Галузева академія наук має господарчу й фінансову самостійність i є юридичною особою. В системі галузевих академій наявні інститути, центри, лабораторії, дослідні станції, які проводять фундаментальні дослідження. Через свої провідні інститути галузеві академії здійснюють науково-методичне керівництво та координацію діяльності науково-дослідних установ, що входять до системи відповідного міністерства чи відомства.
Галузеві академії наук створювались після набуття Україною суверенності й незалежності. Наукова громадськість активізувала пошуки шляхів розбудови української національної науки. Не
залишились осторонь цього i освітяни. За невеликий проміжок часу було створено нові навчальні заклади, авторські та альтернативні школи, оригінальні концепції навчання та виховання. А отже, з'явилася потреба в глибокому вивченні, науковому осмисленні i виробленні на цій основі стратегії i тактики розвитку української національної школи. Це поставило науково-педагогічну громадськість перед потребою створення власного науково-педагогічного центру.
3а пропозицією провідних вчених-освітян 4 березня 1992 року Президент України Л.Кравчук видав Указ про утворення Академії педагогічних наук як вищої галузевої наукової установи. На виконання Указу Президента Кабінет Міністрів України 16 червня 1992 року прийняв спеціальну постанову, в якій накреслювалися конкретні заходи, спрямовані на утворення Академії педагогічних наук (АПН) України.
18 листопада 1992 року відбулися перші загальні збори Академії педагогічних наук України, на яких її Президентом було обрано М.Ярмаченка - відомого вченого у галузі дефектології, методології, теорії та історії педагогіки. Дійсними членами академії стали провідні вчені України з проблем освіти, педагогіки та психології: В.Бондар, С.Гончаренко, І.3язюн, О.Киричук, В.Кононенко, В.Мадзігон, О.Мазуркевич, Б.Мокін, В.Моляко, О.Мороз, О.Савченко, В.Синьов, В.Скок, В.Скопенко, М.Стельмахович, Д.Тхоржевський, П .Хропко, М.Шкіль та інші.
Академія педагогічних наук України - вища наукова установа з проблем освіти, педагогіки та психології, яка об'єднує найвидатніших учених, котрі досягли значних успіхів у науковій і науково-педагогічній діяльності, збагатили педагогічну або психологічну науку вагомими працями.
Станом на 2000 рік Академія педагогічних наук України має у і своєму складі 47 дійсних членів та 82 член-кореспондентів.
За рішенням загальних зборів у 1992 році в академії утворено три відділення: теорії та історії педагогіки; дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті; психології, вікової фізіології та дефектології. У наступні роки було утворено ще два відділення - педагогіки i психології професійної освіти та педагогіки i психології вищої школи.
У відповідності зі статутом Вищим органом АПН є загальні збори дійсних членів, член-кореспондентів та іноземних членів.
Керівництво всією діяльністю академії в період між загальними зборами здійснює Президія в складі президента, віце-президента, п'яти академіків-секретарів - керівників відділень, головного вченого секретаря i 8 членів президії (їх обирають загальними зборами терміном на п'ять років із числа дійсних членів та членів-кореспондентів) .
Президентом Академії педагогічних наук України її загальними зборами у 1997 р. обрано В.Кременя.
Кремень Василь Григорович (народився 25 червня 1947 року, в с. Любтові Сумської обл.) - доктор філософських наук, професор. Закінчив Київський університет ім. Т.Г.Шевченка (1971). Працював асистентом, старшим викладачем, заступником декана філософського факультету Київського університету ім. Т.Г.Шевченка (1974-1979), інструктором, консультантом, завідуючим сектора ЦК Компартії України (1979-1991), провідним науковим співробітником, заступником директора Інституту соціально-політичних досліджень Російської АН, завідуючим відділом, заступником директора Національного інституту стратегічних досліджень (1992-1994), виконуючим обов'язки проректора Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка (1994). У 1995-1997 - керівник служби з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України. З 1997 до 1998 - заступник глави Адміністрації Президента України - керівник управління внутрішньої політики Адміністрації Президента України. Заслужений діяч науки i техніки України (1997). У грудні 1997 р. обраний президентом АПН України. Депутат Верховної Ради України (1998). Автор понад 220 наукових праць, зокрема, "Україна: альтернативи поступу", "Педагогічна наука: час методологічної рефлексії", "Україна: шлях до себе". Досліджує загальні проблеми розвитку людської особистості, професійної i політичної освіти. Володіє іспанською, німецькою мовами. Експерт з педагогіки, філософії, соціології, політології, проблем виховання.
Віце-президент АПН України 3 1997 р. - В.Мадзігон.
Мадзігон Василь Миколайович (народився 3 жовтня 1937 року, в с. Карпівці Житомирської обл.) - фахівець у галузі трудового навчання, виховання та профорієнтації учнівської молоді, доктор педагогічних наук, професор, директор інституту педагогіки, віце-президент АПН України. Закінчив Київський політехнічний інститут (1968). У 1968-1972 вчителював, у 1972-1992 рр. працював у НДІ педагогіки України: молодшим, старшим науковим співробітником, завідуючим відділом трудового навчання та профорієнтації, заступником директора. В 1992-1993 - ректор Українського інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти. З 1994 - віце-президент-керівник відділення теорії та історії педагогіки АПН України, директор інституту педагогіки АПН України. З 1995 - віце-президент АПН України та директор інституту педагогіки. Заслужений діяч науки i техніки України (1997). Досліджує проблеми трудового навчання виховання і профорієнтації школярів, є фундатором нового наукового напрямку з розроблення методологічних та методичних питань поєднання політехнічного навчання з продуктивною працею школярів, підготовки молоді до роботи в умовах ринкової економіки. Його перу належить понад 150 актуальних наукових праць, серед яких 7 монографій, 11 підручників для загальноосвітньої школи, а також багато методичних посібників з трудового навчання, профорієнтації та політехнічних основ поєднання навчання з продуктивною працею.
Головний учений секретар АПН України з 1997 р. - М.Вашуленко.
Вашуленко Микола Самійлович (народився 1 червня 1941 року, в с. Жовтневе Київської області) - фахівець у галузі педагогіки й методики початкового навчання. Доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент (1994), дійсний член АПН України (1995). З грудня 1995 р. - головний учений секретар АПН України. Закінчив Глухівський педінститут (1961) та Київський педінститут ім. О.М. Горького (1972). Працював учителем (1961-1965), молодшим, старшим науковим співробітником, завідуючим відділом, завідуючим лабораторією, заступником директора інституту педагогіки АПН України (1972-1995). З 1995 - головний учений секретар АПН України. Заслужений діяч науки i техніки України (1998). Наукова діяльність пов'язана з методикою викладання української мови в початковій школі. Основні праці: "Орфоепія i орфографія в 1-3 класах"; "Удосконалення змісту i методики навчання української мови"; "Методика викладання української мови: навчальний посібник для педучилищ" (співавтор). Є співавтором сучасного "Букваря", підручників "Рідна мова" для 1,2,3,4 класів та багатьох методичних посібників до них.
У функціональному управлінні Академії педагогічних наук України перебувають десять науково-дослідних інститутів: Інститут педагогіки (м. Київ), Інститут педагогіки i психології професійної освіти (м. Київ), Інститут вищої освіти (м. Київ), Інститут психології ім. Г.С.Костюка (м. Київ), Інститут соціальної та політичної психології (м. Київ), Інститут проблем виховання (м. Київ), Інститут засобів навчання (м. Київ), Інститут дефектології (м. Київ), Інститут методів навчання іноземним мовам (м. Одеса, діє на госпрозрахункових засадах), Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти (м. Київ). У структурі Академії є Педагогічний музей України та Державна науково-педагогічна бібліотека України.
АПН підпорядковано сім наукових Центрів на правах інститутів (Український інноваційний центр гуманітарної освіти, Науково-методичний центр превентивного виховання, Науково-методичний центр "Українська етнопедагогіка i народознавство", Науково-методичний центр інтеграції змісту освіти, Південний науковий центр, Кримський науково-методичний центр управління освітою, Український науково-методичний центр практичної психології i соціальної ро6оти) та ряд експериментальних майданчиків у різних регіонах країни для дослідження окремих проблем навчання й виховання. АПН має понад 400 експериментальних навчальних закладів (шкіл, дошкільних i позашкільних установ, вищих закладів освіти тощо).
3а даними на початок 2000 р. науковий потенціал Академії складав 1087 наукових працівників, серед яких 92 доктори і 347 кандидатів наук.
На базі АПН України існує Координаційна рада з педагогічних i психологічних наук, яка спрямовує дослідно-експериментальну роботу в усіх галузях освіти, застерігає зайве дублювання досліджень, визначає найактуальніші проблеми досліджень, схвалює теми кандидатських i докторських дисертацій. АПН видає журнал "Вісник АПН України" й "Педагогічну газету".
Академія педагогічних наук України діє на основі Статуту, затвердженого її загальними зборами у березні 1993 року. Відповідно до нього АПН покликана всіляко сприяти якнайповнішому використанню й відтворенню інтелектуального та духовного потенціалу народів України, пріоритетному розвитку людинознавчих наук, забезпечувати випереджувальний розвиток педагогічної науки з урахуванням перспектив соціально-економічного розвитку України, утверджувати загальнолюдські й національні цінності.
Статут визначає основні завдання академії:
- комплексний розвиток педагогічної науки, проведення фундаментальних i прикладних досліджень з проблем теорії та методики освіти, відродження національної школи;
- розробка й наукове обґрунтування новітніх інформаційних технологій форм, методів і засобів навчально-виховного процесу, створення програм, підручників та методичних посібників для навчально-виховних закладів;
- дослідження світових тенденцій розвитку освіти та педагогічної науки, аналіз освітніх стандартів i змісту освіти в зарубіжних країнах, вивчення, узагальнення та поширення вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду,
- координація діяльності науково-дослідних і методичних установ, наукових підрозділів вищих навчальних закладів, використання науково-педагогічного потенціалу в інтересах розвитку педагогічної науки та системи освіти.
Для виконання своїх завдань АПН організовує, координує та здійснює наукові дослідження з проблем освіти, педагогіки й психології, визначає наукову політику в галузі педагогіки та психології, розробляє i науково обґрунтовує новітні педагогічні технології, форми, методи й засоби освіти, виховання й навчання дітей різних вікових груп, створює програми, підручники та методичні посібники для різних навчально-виховних закладів, досліджує світові тенденції розвитку освіти й педагогічної науки, аналізує освітні стандарти i зміст освіти в зарубіжних країнах, вивчає, узагальнює та поширює передовий вітчизняний i зарубіжний педагогічний досвід.
Важливе завдання Академії педагогічних наук полягає в тому, щоб скоординувати науково-дослідну роботу всіх, хто працює в галузі педагогіки i психології не лише в підпорядкованих їй установах, а в державі в цілому. А їх не так i мало - близько трьох тисяч.
З метою перетворення вітчизняної науки у найпродуктивніший чинник розбудови української державності i піднесення на цій основі духовності та підвищення добробуту українського народу в 1996 році і галузеві академії наук створили Всеукраїнську асоціацію академій наук (ВУААН). Засновниками ВУААН виступили ряд галузевих академій i громадська просвітницька організація - Товариство "Знання" України. ВУААН не являє собою адміністративну надбудову над академіями - це орган прямої конструктивної дії, що функціонує на демократичних засадах. Вищим керівним та розпорядчим органом ВУААН визначена Рада її співголів. Основними функціями ВУААН є:
- підтримка всіма наявними засобами інтелектуально-фахової спільноти країни;
- координація досліджень колективних членів ВУААН і об'єднання зусиль для спільної практичної реалізації наукових розробок;
- надання допомоги державі в реформуванні та визначенні пріоритетів розвитку вітчизняної науки, розробці державної науково-технічної політики;
- активне сприяння науковому співробітництву колективних членів ВУААН з академічними об'єднаннями в інших країнах, з діловими колами України та іноземних держав.
Положенням про ВУААН визначено, що вона діє на громадських засадах i здійснює свою діяльність у повній відповідності з Конституцією України, чинним законодавством України i статутами її колективних членів.
В.К.Сидоренко, П.В.Дмитренко
Основи наукових досліджень
Навчальний посібник для вищих педагогічних закладів освіти