Інформатика як навчальний предмет — це педагогічно адаптована і предметно специфікована система знань: навчальним об'єктом якої є предмет інформатики як наукової дисципліни; предметом — результат дидактичного опрацювання наукових знань, які належать до навчального об'єкта, відповідно до цілей навчання.
Курс інформатики розпочали викладати у масовій школі в 1985 р. Причинами його введення стали:
- • зростаюча комп'ютеризація виробництва;
- • зростаюча комп'ютеризація наукових досліджень;
- • потреби підготовки висококваліфікованих фахівців для комп'ютеризованого виробництва;
- • комп'ютеризація управління (діловодство, банківська справа, АРМ керівника, секретаря, бухгалтера);
- • підготовка людини до життя в комп'ютеризованому суспільстві, використання комп'ютерів у побуті;
- • доступ через комп'ютерні мережі до світових інформаційних ресурсів;
- • комп'ютеризація власне освіти.
Цілі навчання інформатики в середніх навчальних закладах окреслені в Державному освітньому стандарті з освітньої галузі «Інформатика».
Основною метою предмета «Інформатика» є:
- 1) сформувати знання, уміння і навички, необхідні дня раціонального використання засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням, передаванням,
- 2) ознайомити учнів із роллю нових інформаційно-комунікаційних технологій у сучасному виробництві, науці, повсякденній практиці, з перспективами розвитку комп'ютерної техніки,
- 3) започаткувати основи інформаційної культури учнів.
Зміст курсу інформатики включає сукупність двох взаємопов'язаних компонентів теоретичного і практичного Теоретична частина курсу спрямована на формування в учнів основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач, ознайомлення з такими поняттями як інформація, повідомлення, властивості інформації, інформаційні процеси, алгоритм, виконавець алгоритму, структура алгоритму, величина, типи величин Практичний аспект пов'язаний з виробленням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написанням програм однією з конкретних мов програмування, використанням глобальної мережі Інтернет для обміну інформацією та повідомленнями, її пошуку Необхідність вироблення практичних навичок і умінь роботи на комп'ютері передбачає значне підвищення питомої ваги практичних занять (порівняно з іншими предметами) у загальній структурі курсу надаючи курсу інформатики специфічні риси, які відрізняють його від інших предметів.
Розвивальна мета реалізується у процесі оволодіння учнями досвідом творчості пошукової діяльності, усвідомлення явищ оточуючої дійсності, їх подібності та відмінності Передбачається розвиток в учнів:
- • логічного мислення та інтуїції, просторової уяви,
- • умінь перенесення знань та навичок у нову ситуацію на основі здійснення проблемно-пошукової діяльності,
- • інтелектуальних і пізнавальних здібностей (різних видів пам'яті — слухової й зорової, оперативної та довгострокової уваги — довільної та мимовільної, уяви тощо),
- • готовності до опанування та використання нової комп'ютерної техніки та нового програмного забезпечення.
- • готовності до подальшої самоосвіти в галузі інформаційних і технологій.
Практична мета шкільного курсу інформатики — внести вклад у трудову і технологічну підготовку учнів тобто забезпечити їх тими знаннями, вміннями і навичками які є складовими підготовки до трудової діяльності після закінчення школи Це означає, що шкільний курс інформатики повинен не лише знайомити з основними поняттями інформатики, а й бути практично орієнтованим — навчати школяра роботи на комп'ютері і використання засобів нових інформаційно-комунікаційних технологій.
Завдання курсу інформатики
- • ознайомити учнів з такими поняттями як система, інформація, модель, алгоритм, їх роллю у формуванні сучасної інформаційної картини світу,
- • розкрити загальні закономірності інформаційних процесів у природі суспільстві, технічних системах,
- • ознайомиш учнів з принципами формалізації суджень, структурування інформації, сформувати вміння будувати інформаційні моделі об'єктів і систем, які вивчаються,
- • розвивати синтетичне і аналітичне мислення,
- • сформувати вміння організовувати пошук інформації, яка необхідна для розв'язування поставленої задачі, за допомогою фіксованого набору засобів,
- • сформувати навички пошуку опрацювання, зберігання, передавання інформації за допомогою сучасних комп'ютерних технологій для розв'язування навчальних задач і для майбутньої професійної діяльності.
- • сформувати потребу використання засобів комп'ютерної техніки, тобто сформувати звичку своєчасно вдаватися до використання комп'ютера під час розв'язування задач з будь-якої предметної галузі, яка базується на свідомому володінні інформаційними технологіями і технічних навичках використання комп'ютера.
Роль і місце інформатики в системі навчальних предметів
Місце курсу інформатики серед шкільних дисциплін можна порівняти з місцем філософії у загальній системі наук. Разом з тим виникає непроста методична задача, що стосується вмілого формування поняття про моделювання, як один із найдієвіших і найзагальніших методів пізнання. Подальший розвиток цих уявлень проходить під час вивчення інших шкільних предметів.
Нові поняття і методи, що вивчаються в курсі інформатики, істотно розширюють традиційні межі шкільного математичного інструментарію, формують нові прикладні знання, вміння і навички, що підводять допитливого школяра до розуміння фундаментальних методів сучасної науки і їх застосувань на практиці.
Понятійний апарат інформатики включає універсальні поняття, які досить широко використовуються в інших науках і в повсякденній практиці людей (об'єкт, суб'єкт, модель, інформація, повідомлення, алгоритм, система, схема, кодування, передавання інформації тощо) та вузькоспеціальні, без яких неможлива успішна робота на комп'ютері (операційна система, файл, драйвер, налагодження програми, переривання тощо).
Задачі, які розв'язуються в межах курсу інформатики, часто належать до інших предметних галузей знань — математики, фізики, хімії, біології, історії і ін.
Особливості курсу інформатики, що виділяють його з інших шкільних предметів, такі: динамічність змісту курсу шкільної інформатики; відсутність загальноприйнятого серед учителів розуміння інформатики як науки і як навчального предмета; неоднозначність розуміння цілей навчання; розмаїття орієнтацій у чинних підручниках; тенденція до інтеграції шкільної освіти; тенденція до зниження віку навчання інформатики та ін.
У становленні навчального предмета «Інформатика» можна виділити кілька етапів.
Початок першого пропедевтичного етапу (1959-1985 pp.) можна віднести до 1959/60 навчального року, коли як експеримент почалось вивчення основ програмування і обчислювальної техніки в школах м. Москви. На початку 1960-х pp. було поставлено питання про необхідність включення основ програмування і обчислювальної техніки у зміст загальної освіти, створено перші навчальні посібники з програмування (C.I. Шварцбурд, В.М. Монахов, В.Г. Ашкінузе, А.Л. Брудно, Р.С. Гутер, П.Т. Резніковський та ін.), розроблена методика навчання програмування машинними кодами (В.М. Монахов, Р.С. Гутер. П.Т. Резніковський та ін.), в змістовних позначеннях (А.Л. Брудно. В.М. Монахов), алгоритмічними мовами (1.Н. Антипов, С.А. Абрамов. В.В. Щенніков, Ю.О. Первін, Г.О. Звенигородський). Було досліджено загальноосвітні аспекти навчання програмування і питання взаємозв'язку програмування і математики (C.I. Шварцбурд, В.М. Монахов),аспекти вибору засобів опису алгоритмів (Н.Б. Бальцюк, Кузнєцов), визначено шляхи і засоби формування алгоритмічної культури учнів у курсах математики і програмування (В.М. Монахов, М.П.Лапчик, Л.П. Червочкіна), проведено аналіз можливості вивчення в школі інформатики (А.П. Ершов, Г.О. Звенігородський. Ю.О. Первін та ін ) і елементів кібернетики (B.C. Лєдньов, 0.0. Кузнецов, В.М. Касяткін C.I. Шапіро). Було розроблено методику вивчення основ алгоритмізації в курсі алгебри 8 класу (В.М. Монахов) і методику використання в навчанні математики і програмування мікрокалькуляторів (1-М. Антипов, В.Г. Болтянський, М.П. Ковальов, С.С. Мінєв, C.I. Шварцбурд та ін.). В Україні, крім того, було розглянуто підходи до вивчення основ алгоритмізації, арифметичних і фізичних принципів дії ЕОМ, чисельних методів математики, імітаційного моделювання, основ програмування на базі мікрокалькуляторів (В.М. Глушков, К.Л. Ющенко, M.I. Жалдак, Ю.С. Рамський, П.Я. Лященко, А.Ф. Верлань, Н.В. Морзе та ін.) і ін.
На другому етапі (1985-1990 pp.) формувалася методична система навчання курсу інформатики, основна мета якого полягала у формуванні комп'ютерної грамотності учнів. Разом з тим вивчення предмета в старших класах не забезпечувало того, що знання, набуті школярами, могли бути в достатній мірі використані ними щодо вивчення інших навчальних предметів. Реалізація першого етапу базувалася на досвіді навчання учнів 10-11 класів основам програмування на факультативних курсах, на практиці гурткової роботи і літніх шкіл юних програмістів, які організовувались в окремих регіонах країни.
Суттєвою особливістю другого етапу було зміщення акцентів з вивчення основ алгоритмізації і програмування на підготовку користувачів готових програмних засобів, як найважливіших складових нових інформаційних технологій. Уперше в колишньому СРСР такий підхід до побудови змісту шкільного курсу інформатики та методичної системи його вивчення було запропоновано в 1988 p. в посібнику для вчителів «Изучение языков программирования в школе» (автори Шкіль M.I., Жалдак M.I., Морзе Н.В., Рамський Ю.С.). Зараз такої концепції дотримуються в більшості країн світу, зокрема, в Білорусії, Болгарії, Польщі, Росії, Україні та ін.
Завдяки такому підходу стало можливим здійснення наступного етапу (1990-1995 pp.), який пов'язаний з перенесенням курсу в неповну середню школу (в 7-9 класи), що дозволило учням використовувати навички і уміння, сформовані на уроках інформатики, в їх навчальній діяльності з інших предметів. Перенесення курсу в середні класи потребувало не тільки адаптації змісту предмета до особливостей школярів цього віку, а й істотних змін у всій методичній системі навчання предмета. Необхідною умовою успішної реалізації проекту повинно бути оснащення всіх шкіл відповідною обчислювальною технікою і програмним забезпеченням, доцільність збереження курсу інформатики як навчального предмета в старших класах. Теоретичні дослідження в цій галузі дозволяють дати, позитивну відповідь на це питання. Однак цілі і завдання навчання (старших класах при цьому істотно змінюються. На першому плані, на відміну від попереднього етапу, постають вже не задачі по формуванню комп'ютерної грамотності, а задачі формування інформаційної культури школярів, ознайомлення учнів з основами інформатики як фундаментальної галузі наукових знань.
На четвертому етапі (1995—2001 pp.) на основі формування нових інформаційних технологій навчання, які спираються на широке застосування засобів обчислювальної техніки, вже не просто змінюються методичні системи навчання, а докорінно перебудовується увесь навчальний процес. Це спричинює радикальні зміни в методичних системах навчання всіх предметів, у тому числі й інформатики. Зокрема актуалізується проблема співвідношення різних засобів навчання: підручника і педагогічних програмних засобів, комп'ютера і традиційних технічних засобів навчання, врахування міжпредметих зв'язків, нових організаційних форм, значного ухилу до навчально-пізнавальної діяльності дослідницького спрямування, використання евристичних та проблемних методів навчання, творчої діяльності учнів і вчителів.
На цьому етапі в 1996 p. Міністерством освіти України було затверджено нову програму навчання інформатики в школі, експериментальний варіант якої був опублікований в 1993 p., а вдосконалений варіант було підтверджено в 2001 p. Авторами цієї програми були M.I. Жалдак. Н.В. Морзе, Г.Г. Науменко.