ЯК «НЕ ЗГОРІТИ» НА РОБОТІ
Багатьом серед нас доводилося стикатися з байдужими лікарями, злими вчителями або недоброзичливими менеджерами. А можливо нещодавно деякі із сьогоднішніх грубіянів і циніків були натхненними ентузіастами із сяючими очима та щирим бажанням допомогти всім навколо. Просто вони стали жертвами професійного вигоряння.
Автор сучасної концепції вигоряння Христина Маслач стан професійного виснаження описує однозначно: «Що відбувається, коли ви починаєте «вигоряти»? Фактично три речі: ви хронічно вичерпані, цинічні й усунуті від вашої роботи, ви відчуваєте, що стаєте менше ефективні на роботі».
Звісно, професійне вигоряння — це не медичний діагноз, і зовсім не означає, що такий стан властивий кожній людині на певному етапі її життя та кар'єри. Однак «вигоряння» — досить підступний процес і виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної розрядки або звільнення від них. Небезпека вигоряння полягає в тому, що це не короткочасний епізод, а тривалий процес «згоряння вщент». І людина, піддана цьому синдрому, мало усвідомлює його симптоми, лишень відчуває невпевненість у собі та незадоволеність в особистому житті.
Без достатніх підстав для самоповаги та зміцнення позитивної самооцінки, розвитку позитивного ставлення до власного майбутнього й втратою, таким чином, сенсу життя, людина намагається знайти його через самореалізацію в професійній сфері. Щоденна робота, іноді без Перерв і вихідних, із постійним фізичним, психологічним навантаженням, ускладнена емоційними контактами, призводить до життя в стані постійного стресу, накопичення його наслідків, виснаження запасу життєвої енергії людини і, як результат, до серйозних фізичних захворювань.
Як ви вважаєте, які фактори сприяють виникненню синдрому «вигоряння»?
Основний фактор — це хронічний стрес на робочому місці, до якого призводять:
* висування завищених вимог і високе робоче навантаження;
* відсутність або нестача підтримки з боку колег і начальства;
* нестача винагороди за роботу, як моральної, так і матеріальної;
* неможливість впливати на прийняття важливих рішень;
* необхідність зовні виявляти емоції, які не відповідають реальним
(необхідність бути емпатичним, увічливим, усміхненим);
* робота з «важкими» людьми;
* відсутність будь-яких інтересів поза роботою;
* переживання несправедливості;
* незадоволеність роботою.
Втім, будь-яка робота викликає стрес, емоції. Професійне вигоряння виникає в результаті хронічної утоми від роботи, внутрішнього накопичення негативних емоцій, без відповідної «розрядки» від них.
Тобто коли емоційна сфера людини не в гармонії, то професійне вигоряння випливає з емоційного, і навпаки.
У цілому виділяють три етапи професійного вигоряння:
- * перший — зниження самооцінки. Як наслідок, такі «згорілі» працівники почувають безпорадність і апатію. Згодом це може перейти в агресію й розпач;
- * другий — самотність. Люди, які страждають від емоційного вигоряння, не в змозі встановити нормальний контакт із іншими людьми;
- * третій — емоційне виснаження, соматизація. Утома, апатія й депресія, що супроводжують емоційне вигоряння, призводять до серйозних фізичних захворювань — гастриту, мігрені, підвищеного артеріального тиску, синдрому хронічної утоми тощо.
Шлях професійного вигоряння зазвичай не особливо звивистий: від ентузіазму до відрази. Причини професійного вигоряння переважно — відстроченої дії. Серія неприємних епізодів може нагадати про .себе через кілька місяців і навіть років.
- Найпоширеніший збудник вигоряння — розчарування та невиправдані очікування. У собі й своїх можливостях, у професії та її досягненнях, у людях. Медицина не всесильна, закон не всевладний, а мистецтво не підкоряє душі, колеги не святі, кар'єрне просування не відбувається.
- Рутина. Відомо, що рутина вбиває й натхнення, і ентузіазм, особливо в палких натур. Повсякденні завдання в більшості співробітників день за днем залишаються однаковими. Через 1-1,5 року виникає бажання доповнити роботу чимсь новим, але не завжди існує така можливість.
- Нестабільність, хронічний страх втрати місця роботи. У багатьох компаніях співробітникам затримують зарплату без пояснення причин. Працівники, які займають на ринку праці позицію зовнішніх консультантів, змушені самостійно шукати собі роботу й також часто перебувають у напруженні залишитися без замовлень. Хитка ситуація на ринку праці, не завжди виправдана, але паніку наводить.
- Досить часто вигоряння є захисною реакцією людей, які працюють у системі «людина - людина», чия робота пов'язана з тісним спілкуванням із клієнтами й емоційним перевантаженням, стресами — лікарі, юристи, соціальні працівники, педагоги, фахівці клієнтських служб, журналісти, психологи, політики, менеджери з продажів, керівники. Деяким вдається за психологічною бронею зберегти живу, чуйну душу. Але не всім.
- Люди відчувають постійний внутрішньо- особистісний конфлікт у зв'язку з роботою. Приміром, жінки, які переживають внутрішнє протиріччя між роботою і сім'єю, а також пресинг у зв'язку з необхідністю постійно доводити свої професійні можливості за умов жорсткої конкуренції з чоловіками.
- Робота на зношування також спричиняє виникнення синдрому, звідси й хронічні стреси, необхідність працювати за умов високого емоційного напруження, низької віддачі.
Але твердження, що за інтенсивної і тривалої роботи емоційне вигоряння неминуче — міф. Працювати з душею, щодня викладатися, займаючись улюблену справу — можна і правильно. За правильної організації життя і роботи вам нічого, крім радості й подяки людей, не загрожує. Головний момент — «за правильної організації життя і роботи».
Звичайно, цікаво знати і специфічні причини професійного вигоряння у педагогів:
- * підвищена відповідальність педагогів під час виконання своїх професійних функцій;
- * завантаженість протягом робочого дня;
- * висока емоційна зосередженість у діяльності — емоційне перевантаження;
- * несприятливі соціальні умови та психологічна обстановка на робочому місці;
- * необхідність творчого ставлення до своєї професійної діяльності;
- * необхідність володіння сучасними методиками й технологіями навчання, відсутність чітких зв'язків між процесом навчання й одержуваним результатом, невідповідність результатів витраченим зусиллям;
- * жорсткі часові межі діяльності, обмеження часу уроку для реалізації поставлених цілей;
- * невміння регулювати власні емоційні стани;
- * «невідрегульованість» організаційних моментів педагогічної діяльності: навантаження, розклад, кабінет, моральне та матеріальне стимулювання;
- * відповідальність перед адміністрацією, колегами, суспільством у цілому за результат своєї праці;
- * відсутність навичок комунікації й уміння виходити зі складних ситуацій спілкування з учнями, колегами, адміністрацією.
Найбільше на виникнення професійного вигоряння педагога впливають такі ситуації:
х початок своєї діяльності після відпустки, канікул, курсів (адаптаційна функція);
х ситуації емоційно неадекватного спілкування із суб'єктами освітнього процесу, особливо з адміністрацією (захисна функція);
х проведення відкритих уроків, заходів, на які було витрачено чимало сил і енергії, а в результаті не отримано відповідного задоволення;
х закінчення навчального року.
Якщо відійти від теми «хто винен» і прийти до «що робити», тобто кілька рішень, як собі допомогти.
Абстрагуйтеся від ситуації. Найпоширеніші способи — спробувати змінити свій кут зору, подивитися на своє становище і роботу з глобальної точки зору. Холерики і меланхоліки страждають частіше, ніж флегматики і сангвініки. І ось чому: уміння дистанціюватись від чужих переживань, особливо негативних, а також згладжування всіх спірних ситуацій сміхом і жартами — це допомагає зосередитися на розв'язанні проблеми, робочого завдання, наданні необхідної допомоги.
Приймайте подяки. Необхідно навчитися приймати подяки, похвалу, нагороди і подарунки — якщо ви їх отримуєте, отже, ви заслужили. На робочому місці або на видному в себе вдома варто вивісьте список досягнень, успіхів і регулярно поповнюйте його — це допоможе наочно уявити результати своєї праці. Любіть себе або, принаймні, намагайтеся собі подобатися.
Уникайте переробок. За можливості уникайте звички брати роботу додому, не дозволяйте турбувати вас після закінчення робочого дня. Люди, які працюють понад 48 годин на тиждень, — у групі ризику. Знаходьте час для себе, ви маєте право не тільки на робоче, але й на приватне життя. Не намагайтеся бути кращими завжди й у всьому.
Змініть декорації. Дуже корисно виділити собі хоча б кілька днів на місяць, цілком вільних від роботи, контактів із колегами, вихованцями та пацієнтами, і присвятити відпочинок приємному, цікавому заняттю. Необхідно за будь-яку ціну взяти відпустку, приємно провести час, а потім, у спокійній обстановці, спробувати розставити цілі та пріоритети в житті й роботі.
Будьте уважними до себе. Професійне вигоряння є певним дзвіночком, який нагадує про необхідність піклуватися про себе. Підбирайте справу по собі: за своїми схильностями і можливостями. Це дозволить вам знайти себе, повірити у власні сили.
Переосмисліть свою роботу. Використовуйте ваші постійні обов'язки для досягнення глобальних, важливих для вас, цілей. Залишаючись на своєму робочому місці, намагайтеся освоїти те, що раніше здавалося вам проблемою. Не слід концентрувати всі зусилля на тому, що ви й так знаєте досконало. Таким чином ви зможете розпалити інтерес до своєї професії, зробивши її чудовим інструментом для саморозвитку.
Перехід у сферу, що перебуває поруч. Перехід у суміжну сферу може стати чудовим виходом із ситуації, коли ви відчуваєте, що «зносилися» на старому робочому місці. Цей принцип ще називають горизонтальною кар'єрою.
Змініть вид діяльності. Знайти іншу роботу — це гідний варіант, якщо ви чітко розумієте, що вашу пісню в цій сфері проспівано. Зі зміною напряму своєї діяльності важливо розуміти, що в будь-якій новій справі буде те саме, причому з початку: перший етап швидкого природного зростання (пісочниця новачка) - становлення працівника середнього рівня через подолання - вихід у майстерність і нескінченне самовдосконалення через зусилля й особистісне зростання. Зупиніться на справі, і якій особисто вам можна зростати нескінченно і займайтеся нею.
Підтримка колег. Співробітники, які мають підтримку від колег і керівників, меншою мірою піддані професійному вигорянню. Підтримуйте колег у складні періоди, хваліть і шукайте такої допомоги самі. Говоріть про всі тривоги, шукайте зворотний зв'язок, не замикайтеся в собі.
Ставте собі питання. Для чого я це роблю? Чи є це для мене цінністю? Чи подобається мені робити те, що я роблю? Чи відчуваю я, що це добре? Чи приносить мені те, що я роблю, радість?
Ці питання важливі завжди, чим би ви не займалися.
Можна запропонувати для профілактики професійного вигоряння всім, хто його має, з урахуванням, звісно, і педагогів таку пам'ятку.
- НЕ приховуйте свої почуття. Виявляйте ваші емоції та давайте вашим друзям обговорювати їх разом із вами.
- НЕ уникайте говорити про те, що трапилося. Використовуйте кожну можливість переглянути свій досвід наодинці із собою або разом з іншими.
- НЕ дозволяйте вашому почуттю затиснення зупиняти вас, коли інші надають вам шанс говорити або пропонують допомогу.
- НЕ очікуйте, що складні стани, характерні для вигоряння, зникнуть самі по собі.
- Якщо не вживати заходів, вони траплятимуться з вами вас протягом тривалого часу.
- Виділяйте достатньо часу для сну, відпочинку, міркувань.
- Виявляйте ваші бажання прямо, відкрито і чесно, говоріть про них сім'ї, друзям і на роботі.
- Намагайтеся зберігати нормальний розпорядок вашого життя, наскільки це можливо, та дивіться на речі оптимістично.
- Намагайтеся подолати свій страх.
- Знайдіть час, щоб побути наодинці із собою.
- Не дозволяйте оточенню вимагати від вас занадто багато.
- Не намагайтеся робити вигляд, що вам подобається те, що насправді вам неприємно.
- Не тисніть занадто на своїх дітей.
- Намагайтеся рідше говорити: «Я цього не можу зробити».
- Використовуйте можливість виступити з промовою.
- Стежте за харчуванням і фігурою.
- Дозволяйте собі «маленькі життєві радості».
- Не забувайте, що ви гарні!
- Опануйте навички позитивного мислення і розвивайте їх у своїх вихованців.
Джерело: журнал «Управління школою. Психологічний практикум» №19-21. Автор: В. Ф. Калошин, кандидат технічних наук, м. Київ