Твір театрального мистецтва існує тільки в момент його творення і тільки в цім моменті сприймається суспільством... (Дмитро Антонович)
Хід свята(З'являються театральні персонажі — ведучі (Грек, Наталка-Полтавка, Рамео.)
Грек Різні костюми, різні культури, різні віки...
Ромеа То що ж нас об'єднує?
Наталка. Пас всіх об'єднує театр.
Грек А ви, любі друзі, знаєге, що такє театр?
(З 'являється оглядач.)
Оглядач. «Театр» — слово грецького походження, що в перекладі означає «місце дія видовищ». Тобто «театр» — вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою драматичної дії, виконуваної акторами перед глядачами. (На останніх сіовах показує рукою на ведучих, а потім на присутніх.)
Ромео То виходить, шо ми тут не випадково?
Наталка. Так, але спочатку давайте проведемо глядачів сторінками історії театрів світу.
(Учні розповідають про історію театрів різних країн.)
Японія
Учень І. Японський театр бере початок від давніх народних обрядів та ігор. ЗIX ст. на їхній основі складалися своєрідні містерії (кагура). В XI ст. відомі вистави «заклиначів» (дзусі) — акторів-танцюристів, котрі розважали в монастирях богомольців. На придворній сцені відбувалися танцювальні дійства (гагаку). В XIII—XIV ст. в Японії були поширені аматорські і професійні трупи, що зосереджувалися в монастирях і утворювали театральні цехи (дза). У XIV ст. виник театр І Іо (театр масок), що грунтувався на літературній основі. Всі ролі у виставах Но грали спочатку чоловіки. Одночасно формувався народний комедійний жанр — кеген, що увійшов до театру Но як інтермедія.
Учень 2 На початку XVII ст. в Япоігії виникли театри: ляльковий. Но, тіней, пізніше — театр Кабукі. Театр тіней не мас ні ширми, ні декорацій. Гля;шчі сидять перед великим білим екраном, освітленим позаду яскравою лампою. Актори-ляльководи також сидять за екраном, але з іншого боку. Тоненькими паличками воші притискують до екрана плоскі ляльки, і тоді па екрані виникає тінь. У театрі тіней здшна показували п'єси, основою яких були міфологічні і героїчні оповіді. Вони не потребувати спеціальної підготовки глядача, який з дитинства був знайомий з основними мотивами і героями подібних творів. Ось чому актору треба було тільки показати героя, а уява глядача домальовувала інше.
Учень 3. Сцена театру Но не має декорацій; на пій у глибині встановлюється велике шовкове полотно із зображенням сосни на золотистому фоні. Уздовж рамки завжди стоягь кошики з композиціями із квітів і зелених гілок. Дія спектаклю розвивається в повільному й урочистому темпі, який супроводжусті.ся звуками барабана, що підказують акторам потрібний темп руху. Хоча всі спектаклі цього театру є пантомімами, сюжети п'єс зрозумілі глядачам. Актори одягнуті в яскраві костюми, а іноді і в жахливі маски.
Учень 5. Цікаво, що глядачі сидять не тільки перса сценою, а й справа та зліва від неї. В театрі Кабукі гра акторів складаються з танців, які переплітаються з драматичними сценками. Тому великого значення набувають не тільки рухи, а й вокальні дані актора Репертуар театрів складається зі старовинних класичних п'єс, у яких розповідається про життя імператорів та про двірцеві інтриги. Досі в Токіо працюють театри По, Кабукі і театр
тіней.
Індія
Учень 6.1 Найважливішій вид театру Індії — танцювальна паїнтоміма, яка супроводилася співом під музичний акомпанемент. З обрядів, пов'язаних з культом Крішни, в І тис. до н. с. пшінки народна лірична ;ірама — джа-тра Вистави відбуватися під відкріпим небом, без сцени та лекораігії. Вокальні монологи змінюватися імпровізованими прозаїчними діалогами. Другий вид стародавнього народіюго театру — расліла — широко використовував індійський фольклор, пісні, ганець.
Учень 7. На початку нашої ери в Індії виник театр санскритської класичної драми, пов'язаний із придворною культурою. Вистави класичної драми давали трупи професійних акторів у палацах. У VI—VII ст. виникли п'єси комедійно-сатиричного змісту (прахасана). В XVI ст. склався міс-теричний театр Катаказі: вистави (танцювальні пантоміми) відбувалися віючі під час храмових свят, іскеї нпю.юшував невидимий для глядачів читець. Спрощений вил цього театру — тулаль (XVIII стД у якому виступає один актор — йому належать усі роль 3 найдавніших часів в Індії існує театр ляльок.
Учень 8 Типовою формою національного тезгру Камбоджі є пантоміма пю супроводжується декламацією та співом. Крім приватних драм, театрів у Камбоджі поширені мандрівні труїш, що складаються іноді лише з двох акторів, які виступають без костюмів і декорацій зі співом та імпровізованими діалогами. У 1955 р. з аматорських гуртків створено перший державний професійний театр, який ставить переваж»ю п'єси із сучасного життя народу.
Китай
Учень 9. Джерелами театрального мистецтва Китаю були народні пісні і танці, відомі з нанлавніших часів. Традиційний китайський театр склався в 10*12 ст. на основі різноманітних народних видовищ. Протягом І тис. н. е. формувався національний театр, засіюваний на синтезі музики, пісень.
танців, акробатики та сценічної мови. І Іайважливіші художні особливості та естетичні принципи цього театрального мистецтва зберіг і сучасний театр Китаю. Це яскрава театральність вистав, чіткий поділ дійових осіб на негативні та позитивні, прямолінійний розвиток конфлікту з обов'язковою перемогою добра в фіналі дійства.
Учень 10. У середині XIX ст. на базі злиття кількох місцевих театральних жанрів виник музично-драмашчний іеатр щунсі (Пекінська, або столична опера). І Іей вид став загальнонаціональним і поширився майже в усій країні. На початку 20 ст. студентська молодь створила реалістичний театр Хуацзюй за зразком західноєвропейською. Цей театр існує поруч із традиційним театром Китаю. Цікавою особливістю китайського театру є обігравання предметів. Наприклад, поставлений перед сценою стіл міг означати і гору, і ампар, і навіть замкову вежу. Виставлений на сцену чорний прапорець означав вітер, а червоний — вогонь або битву.
Учень 11. А що таке китайський театр цзашюй? У перекладі з китайської це слово означає «змішані вистави». Справді, для п'єс, які ставлять на сцені цзашюй, характерним є об'єднання мовленнєвих і вокальних партій, музики, танцю і навіть акробатичних вправ. Спектакль цього театру іде па порожній сцені, і тому перед початком дії актори розповідають глядачам про те, що має відбутися: називають час і місце дії, а також дають коротху харакгеристику самим собі. Головні сцени спектаклю йшли в уповільненому темпі, з численними подробицями, другорядні епізоди розігруватися як
яскраві линамічні інтермедії.
Учень 12. У костюмах і гримі акторів широко використовувалася символіка, особливо важливим був колір. Він характеризував (кгоолиьі икосп персонажа Так, червоний колір був ознакою сміливості, білий — обману і бідності, а жовтий був кольором імператора Будди. Всі персонажі китайського театру ділилися на 4 групи: ШЕН — позитивні чоловічі ролі, У — військові, ДАНЬ — жіночі і ЧОУ — комічні. Для кожного з персонажів був свій комплекс драматичних жестів і прийомів.
Учень 13. Ляльковий театр—це вид мистецтва, який є майже в усіх країнах евпу. Його історія налічує багато тисяч років і своїми коренями сяіає глибокої давнини. Вважають, що ляльковий театр виник як ритуатьнс мистецтво, тому що в усіх країнах його давні форми тісно пов'язані з релігійною тематикою. Давнім є і народний ляльковий театр. І оловна його мета — смішити і забавляти глядачів. Герої дуже схожі один на одного, хоча мають різні імена: в Англії — І Ілнч.у Франції — І Іолішинель, у Німеччині — Каспар, в Туреччині — Карагез, у Росії — Петрушка. Для всіх персонажів лялькового театру характерні такі риси, як жилтерадіенкль, уміння знайти вихід Ь будь-якої ситуації. Вони говорить яскравою, образною, доступною мовою.
Росія
Учень 14 Чи замислювалися ви над тим, як і коли виник російський театр? Почагки театрального дійства містилися в календарних обрядових іграх на святки. їх розігрувати ряжені — люди, переодягнені чортами, кі-кіморами, мерцями, з часом до них додалися тварини — журавель, лисиця, а також знайомі персонажі — коваль, циган, купець, солдат. Ряжені зображали те, що було зрозуміле глядачам, — неграмотного священика, сварку двох жінок, розмову чоловіка та жінки, весілля, похорони. Почали розігрувати невеличкі п'єси — дійства народних пісень, коротеньких казок та анекдотів.
Учень 15. Поступово виділилися найбільш талановиті виконавці, які вміти і на інструментах зіірати, і фокус показати, і зобразити дурного поміщика чи розбишаку-мужика Звати їх скоморохами. Обрядове значення дійства забулося, і актори стали просто розважати людей. Скоморохи ходили по селах і містах, давали вистави під час ярмарок, на площах і в спеціально збудованих сараях-базаганах. Народ дуже любив їх веселий і гострий гумор, а церква їх переслідувала, навіть видала в 1648 р. указ, який забороняв їхню діяльність. Однак, незважаючи на всі переслідування, мистецтво скоморохів продовжувало жити і тішити глядачів. Ось так і з'явився російський народний театр.
Монголія
Учень 16. Сучасний монгольський театр веде свій початок з народної творчості. У XVII ст. в монастирях ставилися дамські містерії (нами і май-дарн). Актори виступали в масках биків, левів, оленів, виконували ритуальні танці. Влаштовували також лялькові вистави на рслііійні сюжети; інсценізувалися народні казки, іюказували вистави-імпровізації. У репертуарі сучасних театрів — п'єси відомих монгольських драмагургів, також ставляться п'єси корифеїв української драматургії.
Франція
Учень 17. За середньовіччя у Франції було поширене мнстеїггво мандрівних акторів — жонглерів. Трувери (поети-співці) створювали невеличкі напівамагорські мандрівні трупи, які ставили короткі сценки з міського життя. Поширеним видом французького театру в цей період були також мораліте — п'єси повчального характеру з алегоричними дійовими особами.
Учень 18. На початку XVII ст. при спеціально обладнаному приміщенні Бургундського готелю було створено першу стаціонарну трупу Лекон-та Тут уже виступали у фарсах ярмаркові комедіанти Тбрлюпен, Табарсн, ставилися бурлески каррона 3 канонами класицизму пов'язані траіедії
Корнеля та Расіна Творчість Жана Батиста Мольсра заклала реалістичні основи французького театру і мала вплив на наступні покоління мигців сцени. Сприяла створенню театру і французька комедія.
Учень 19. Епоха Просвітництва дала французькому театру іраі^дії Вольтера, міщанські драми Дідро, комедії Бомарше. У першій половині XIX ст. виникають так звані театри бульварів: Порт-Сен-Мартен, Амбіїто-Комік та ін., де ставляться драми В. Гюго та Дюма-батька.
Учень 20. У другій половиш" XIX — на початку XX ст. поширилася натуралістична драма. Під керівництвом Антуана виникає «вільний театр», в якому з успіхом ставлять п'єси Золя, Толстого, Ібсена Значний вклад у розвиток французького сценічного мистецтва зробили Сеньс, Барро, Віллар, Брассер та ін.
Норвегія
Учень 21. Елементи драматичного мистецтва були у творах стародавньої скандинавської поезії. У XVI—XVII ст. розвинулася шкільна драма — драматичний твір і театральне дійство, пов'язані за походженням з літургійною і культовою драмою. Шкільна драма виникла у XV ст. в Західній Європі як засіб вивчення латинської мови в навчальних закладах. У шкільних драмах використовували сюжети про святих та їхні чудеса (міраклі), алегоричні п'єси (мораліте), драми на історичні сюжети.
Учень 22. Дійовими особами шкільних драм виступали біблійні та історичні персонажі, алегоричні постаті (Небо, Земля, Пекло, Любов, Ненависть), а також античні боги і музи. Спочатку шкільна драма ставилася в шкільних театрах, а потім мандрівні дяки винесли її й на міські майдани.
Учень 23. У Норвегії 12 театрів, з них 7 в Осло (Націонапьний, Норвезький, Народний, Новий та ін.). Перший постійний професійний театр було створено в Осло в 1827 р. У 1850 р. виник перший Національний театр у Бергені — Норвезька сцена. Велике значення в театральному мистецтві Норвегії мала діяльність Г. Ібсена та Бйорсона. Значна роль у розвитку театрального мистеїпва Норвегії належить таким майстрам, як Дюбвад, Нільсен, Музінкель, Сегельке, Греб та ін.
(З являються ведучі проводять вікторину.)
Вікторина
1. Як у Японії називається театр масок? (Но.)
2. Назвіть символ театру Но. (Шовкове полотно із зображенням сосни на золотистому фоні.)
3. У якому з японських театрів використовується велика кількість дверей, балкони, спеціальні доріжки? (У театрі Кабукі.)
4. У якій країні в XVI ст. виник театр Катакалі? (В Індії.)
5. Який китайський театр в переклад означає «змішані вистави»?
(Цзацзюй.)
6. У якому театрі діють герої: Панч. Полішинель, Кас пар, Карагез, Петрушка? (У ляльковому.)
7. Як називали талановитих виконавців російського театру, які вміли і на інструментах зіграти, і фокус показати, і зобразити дурного поміщика? (Скоморохи.)
8. Кого у Франції називали мандрівними акторами? (Жонгіерів.)
9. Назва якої драми у Норвегії пов'язана зі школою? (ІПкічьна драча)
10. Діяльність якого норвезького драматурга мала велике значення у театральному мистецтві? (Г. Ібсена)
Ромео То все-таки ми тут не випадково.
Наталка. Ось настав і наш час розповісти про себе, відкрити ще три сторінки історії світового театру.
Грек Так, усе-таки ми тут не випадково.
(Кожен і І ведучих [розповідає про себе та історію виникнення пюго театру, який він представляє: Наталка-Полтавка — українського, Ромео — театру часів Шекспіра: Грек — грецького.
Дачі може бути огляд театральних виступів (5—7 хв). Укінці — заключне слово вчителя.)
Читець. Актор
Щовечора на сцену він виходив, Щоб посміхатись, плакати, вмирать, І викликала оплески і подив Народжена його мистецтвом гра. Він був геросм і підступним блазнем, Смішним, величним і нікчемним був. Калейдоскоп облич... Але ні разу На сцені правди він не обманув. Гримить партер... На сцену квіти носять... Завіса врешті... Порожніє зал... І лиш тоді він падає в знемозі. Не в силах навіть «дякую» сказать. Кому ж те знать? — Кому ж те знать? — (своїх багато справ), Що після кожної показаної смерті Він ніби і насправді помирав.