Види конструкційних матеріалів. Текстильні матеріали рослинного походження
- Натуральні волокна рослинного походження. Способи їх отримання.
Сировиною для отримання пряжі, з якої виготовляють тканину, служить волокно. До натуральних відносяться волокна рослинного і тваринного походження. Волокна рослинного походження: бавовна, льон, джут, коноплі, кенаф. Бавовну отримують із насіннєвих коробочок бавовнику. Вона являє собою тонке, коротке, м’яке і пухнасте волокно. Зазвичай волокна бавовни мають білий колір. Волокна льону розташовані в корі стебла рослини льону як пучки. Волокна льону довгі, товсті, прямі, жорсткі. Волокна бавовни і льону після попередньої обробки потрапляють на текстильні фабрики. Там з них виготовляють пряжу і тканину.
На ткацьких фабриках із пряжі отримують тканину. Цей процес називається ткацтвом. Виготовляється тканина на ткацьких станках. Тканину отримують шляхом переплетення ниток. Нитки, що йдуть уздовж тканини, називаються нитками основи, а нитки, розташовані впоперек тканини, називають нитками піткання.
- Полотняне переплетення ниток у тканинах.
Ткацький малюнок, утворений на тканині нитками основи і піткання, називається переплетенням.
Розрізняють такі види переплетення: полотняне, саржеве, сатинове й атласне. Найпростішим є полотняне переплетення, в якому нитки основи і піткання переплітаються через одну (мал. 3. 1.). Тканини полотняного переплетення мають однаковий малюнок з лицьовоuj й виворітного боків.
- Бавовняні, лляні тканини.
З волокон бавовнику і льону виробляють тканину. Асортимент бавовняних тканин дуже різноманітний. З них виготовляють швейні вироби: білизну, сукні, костюми, пальта і т.д. Бавовняні тканини мають значну міцність, легкість, м’якість. Вони красиві, зручні у використанні, легко вбирають вологу і швидко висихають, легко перуться, чистяться, прасуються, витримують високі температури. Такі тканини мають матову поверхню. Під час прання зсідаються.
Асортимент лляних тканин менший, ніж бавовняних. З лляних тканин виготовляють столову, натільну і постільну білизну, сукні, костюми, рушники та інші вироби. Вони гарно вбирають вологу, від них легко відпирається бруд. Лляні тканини мають гладеньку поверхню з невеликим шовковистим блиском.
Властивості текстильних матеріалів
- Властивості текстильних матеріалів рослинного походження: геометричні, оптичні, механічні, технологічні, гігієнічні.
Під властивостями тканини розуміють її особливості. Властивості тканин діляться на основні групи: геометричні, механічні, фізичні, технологічні. До геометричних властивостей відносять довжину тканини, її ширину, товщину і масу. Механічні властивості – це здатність тканини розтягуватися, згинатися, змінюватися під дією тертя. Фізичні властивості тканин діляться на гігієнічні, теплозахисні, оптичні і електричні. Гігієнічними прийнято вважати властивості тканин, які суттєво впливають на комфортність виготовленого з них одягу. До цих властивостей відносяться гігроскопічність, повітропроникність, паропроникність, водотривкість. Вони залежать від волокнистого складу, параметрів будови і характеру обробки тканин. Оптичними властивостями тканин називається їх здатність викликати у людини зорові відчуття кольору, блиску, білизни та прозорості. Технологічні властивості (зсідальність, обсипальність ниток, розсувність ниток у швах) проявляються на різних етапах виготовлення виробу.
- Тканини для виготовлення вишитих виробів. Асортимент тканин і ниток для вишивання. Особливості вибору тканини і ниток для виготовлення вишитих виробів.
Як правило, тканина для вишивання може бути різного складу, але найчастіше це льон, льон з лавсаном, сурове полотно, спеціальна тканина для вишивання, канва. Тканину добирають залежно від виробу, який виготовляється, і техніки виконання вишивки. Для серветок використовують будь-які бавовняні, лляні, шовкові, шерстяні, штапельні тканини. На панно, килимки, диванні подушки підійде рогожка, мішковина, вовна, шовк, сукно, драп, неткані матеріали. Якщо вишивка виконується лічильними швами, то бажано, щоб тканина мала полотняне переплетення. Деякі техніки вишивання виконуються тільки на тканинах з полотняним переплетенням, наприклад, мережки. Якщо ж для виробу підібрана тканина, де важко або зовсім неможливо рахувати нитки, застосовується канва – спеціальна сітчаста тканина. Нитки, залежно від призначення виробу та техніки вишивання, застосовуються різноманітні як за кольором і якістю, так і за товщиною. Для вишивання використовують муліне, ірис, лляні, штапельні, шовкові, шерстяні та синтетичні нитки. Перед початком роботи нитки слід обов'язково перевірити на стійкість фарби.
Вишивка як традиційний вид декоративно-ужиткового мистецтва
- Традиційні види рукоділля і декоративно-ужиткового мистецтва.
Декоративно-ужиткове мистецтво – один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашувати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди. Поділ декоративно-ужиткового мистецтва на жанри здійснюється за призначенням предмета: меблі, одяг, посуд тощо; за технікою виконання: різьблення, ткацтво, розпис, вишивання; за матеріалом: дерево, кераміка, текстиль, камінь, лоза тощо.
- Вишивка як традиційний вид декоративно-ужиткового мистецтва.
Вишивка – вид народного декоративно-ужиткового мистецтва, фрагментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, повстині; виконане різними ручними або машинними швами.
- Види вишитих виробів.
Основною функцією вишивки як упродовж віків, так і зараз, є оздоблення одягу і тканин для обладнання житла. Наші предки оздоблювали жіночі головні убори: перемітки, очіпки, хустки, стрічки, чоловічі шапки; плечовий одяг: жіночі та чоловічі сорочки; верхній одяг: кожухи, безрукавки, свити, спідниці та ін. Сьогодні художнє вишивання також широко і різноманітно застосовується для оздоблення одягу і сучасного інтер’єру. Найбільше підлягає оздобленню дитячий одяг, жіноча білизна, сорочки, блузки, предмети побуту (рушники, серветки, штори, постільна білизна, декоративні наволочки та ін.). Поряд з традиційними атрибутами оздоблення житла постійного розвитку набуло мистецтво виготовлення тематичних панно з вишитими портретами видатних людей, зображенням пам’ятних дат, державної символіки.
- Регіональні особливості оздоблення виробів вишивкою.
В Україні вишивка поширена скрізь, але кожний район, навіть село, мали свої улюблені кольори, свої місцеві візерунки й традиційну техніку виконання. Коли б зібрати разом жінок з різних областей України і подивитися, як у них вишиті сорочки, то одразу стане очевидним величезне розмаїття української вишивки. Так, на Київщині найбільш поширені вишивки з геометричним, інколи – рослинно-геометризованим орнаментом. Основний колір вишивок – червоний, який доповнюється чорним та незначною кількістю жовтого. Для Чернігівщини характерні геометричні візерунки, в яких переважають червоний та білий кольори або червоний та синій на білому тлі виробу. Полтавщина славиться вишуканими за конфігурацією геометричними та стилізованими рослинними мотивами. Надзвичайно гарні однотонні сорочки вишиті відбіленими нитками. Не менш оригінальні полтавські рушники, оздоблені композиціями вазонів тощо. Своєрідною вишивкою здавна відома Волинь. Тут поширені геометричні мотиви. Іноді вони поєднуються з рослинними мотивами. Кольорова гама стримана, монохромна, основний колір – червоний, часом доповнюється вкрапленням чорного, синього або зеленого. На Поділлі, Буковині та Покутті поширені геометричні мотиви. Поширені також композиції зі стилізовано-рослинними мотивами. Поширеною у цих регіонах є вишивка білим по білому, суцільним червоним, вишневим або чорним кольором. Для Львівської області характерні рослинні мотиви, які поєднуються з дрібними геометричними. Колорит вишивок насичений, дзвінкий, утворений сполученням червоної, синьої, білої, зеленої, жовтої барв.
На Гуцульщині вишивки вирізняються різноманітністю композиційного вирішення – геометричних, іноді рослинно-геометризованих мотивів та багатством колориту. Кольорова гама базується на поєднанні яскравих контрастних барв: чорної, червоної, вишневої, оранжевої, жовтої, синьої, блакитної, фіолетової та зеленої. На території Лемківщини поширені вишивки з перевагою рослинних мотивів. Це симетрично розташовані галузки з листків, квітів, пуп’янків. Кольорова гама стримана, побудована на поєднанні основної червоної барви з незначною кількістю темно-синьої або чорної. Іноді вони доповнюються зеленим, фіолетовим та жовтим кольорами. Традиційними для Бойківщини є стрічкові композиції, утворені провідним мотивом – ромбом та підпорядкованими йому квадратами, ламаними лініями, трикутниками, зубцями, розетами. Стилізовано-рослинний орнамент утворюється вазонковими мотивами, галузками з чотирьох, шести, восьмипелюсткових квітів, листків та ін.
- Знаки і символи в українській вишивці (сонця, води, берегині, продовження життя тощо).
Люди здавна відображали явища природи, окремі поняття умовними знаками-символами. Наприклад, коло – сонце, символ життя, хрест – людина, вогонь. Жіноча фігура символізувала богиню життя. Окремі ознаки – символи не тільки прикрашали житло, одяг та предмети побуту, але повинні були охороняти, захищати, оберігати від злих духів, приносити щастя. Тому називали їх оберегами.
Основи побудови композиції у вишивці
- Орнамент. Види орнаментів. Рапорт.
Більшість явищ природи є циклічними, це у вишивці знайшло відображення у їх специфічному зображенні, яке отримало назву орнаменту. Орнамент – це декоративна композиція, утворена з правильного чергування геометричних чи стилізованих зображень реальних предметів. За змістом елементів орнаменти поділяють наступним чином. Геометричний орнамент складається з поєднаних у кольорі простих геометричних елементів, які чітко чергуються. Рослинний орнамент складається з рослинних елементів: декоративно-стилізованих квітів, листя, гілок, пуп’янків тощо. Зооморфний орнамент характеризується орнаментальними композиціями, як реалістичними, так і більш умовними – стилізованими птахами, тваринами, рибами, силуетом людини тощо. Пейзажний орнамент характеризується реалістичним або стилізованим зображенням мотивів природи, архітектурних пам’яток тощо. Можуть бути і комбіновані орнаменти, які включають в себе різноманітні елементи. Рапорт – елемент набірного орнаменту, що багаторазово повторюється.
- Композиція вишивки. Поєднання в композиції вишивки візерунка, кольорової гами, технік вишивання, фактури матеріалу.
Вибираючи чи створюючи зразок вишивки, важливо знайти художню єдність, зробити красивою не лише саму вишивку, а головне, прикрасити предмет в цілому, зберегти його красу у співіснуванні з іншими предметами. Для цього необхідно перш за все урахувати, щоб кольори вишивки контрастно чи тонально, але обов’язково гармонійно сполучалися між собою, добре поєднувалися з фоном, на якому вишиті, і приємно вписувалися у загальний колорит предмета, на якому зроблена вишивка.
Композиція вишивки – це творче об'єднання в єдине ціле окремих образотворчих елементів візерунку за змістом, кольоровою гамою, характером ліній, силуетів і форм.
Візерунок – малюнок, що утворюється переплетінням ліній, фігур, сполученням кольорів. Візерунок передбачає вільну композицію всіх елементів.
- Стилізація реальних форм. Ескіз візерунка для вишивання.
Типовою рисою вишитого узору є стилізоване представлення його. Стилізація – це творча переробка форм реального світу з найбільшим художнім узагальненням, виявленням його умовних декоративних якостей. Графічне зображення створеного чи підібраного узору для вишивання конкретного виробу називається ескізом візерунку.
- Кольори у вишивці. Символічне значення кольору в українській вишивці.
Кольорове вирішення композиції визначається так, щоб фон вишивки не був яскравіший за малюнок. Існує ряд кольорів, які символізують той чи інший настрій на вишивці. Їх поєднання і дає настрій, а головне за ними можна прочитати, яку ідею хотіла закласти майстриня. Зазвичай використовуються наступні основні кольори:
- білий – використовується для вишивання мережок. Білий колір джерело чистоти, цнотливості, святості;
- зелений – колір рослин, є символом весни і молодості;
- жовтий – є символом нічних світил місяця і зірок, але в той же час вважається кольором розлуки;
- синій – колір неба і води. Є символом очищення, душевного спокою та позбавлення від хвороб;
- червоний – цей яскравий гарний колір означає радість, пристрасть, любов і життєлюбність;
- чорний – символізує землю, а земля, як усім відомо, з української літератури, це годувальниця.
Є ще один колір, жовтогарячий. Цей колір хоча і має щось спільне з жовтим, але значення у нього зовсім інше. Він символізує багатство, золото, пшеницю і мед.
- Збільшення і зменшення візерунка для вишивання.
Часто потрібно змінити (збільшити або зменшити) розмір малюнка. Для цього вихідний (початковий) малюнок розлініюють на однакові за розміром квадрати, і чим вони дрібніші, тим точнішим буде збільшення або зменшення. Потім на чистому аркуші паперу креслять таку саму кількість квадратів, відповідно збільшивши чи зменшивши їхні розміри. Після цього з початкового (вихідного) малюнка переносять на нові квадрати всі основні точки, сполучають їх плавними лініями й у такий спосіб одержують збільшену чи зменшену точну копію візерунка.
Процес виготовлення вишитого виробу
Види вишивальних швів: поверхнево-нашивні («штапівка», «хрестик», «занизування» тощо) та прозорі (мережка: «одинарний прутик», «подвійний прутик», «роздільний прутик»). Лічильна гладь (пряма, коса, качалочки) та вільна гладь (художня, декоративна, біла).
Для української народної вишивки характерним є застосування великої кількості швів вишивання. Шви, які виконують на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи або вирізаючи ниток, називають поверхнево-нашивними. Наприклад, хрестик, гладь, занизування, штапівка тощо. Якщо частину ниток з тканини висмикують чи вирізають, то такі техніки називають прозорими. Наприклад, мережки. Виконується мережка на місці висмикнутих з тканини ниток. Існує велика кількість різноманітних мережок: мережка «одинарний прутик», «подвійний прутик», «роздільний прутик» тощо. Ажурні візерунки мережок виконують переважно нитками в тон тканини, однак інколи застосовують і кольорові.
Якщо вишивання виконують за точним розрахунком ниток на тканині, то такі шви називаються лічильними. При оздобленні виробів українською народною вишивкою часто використовують лічильну гладь. Вона може бути прямою, косою або качалочковою. Пряма гладь характеризується тим, що стібки розташовані паралельно один до одного та до ниток основи чи піткання. Коса гладь – стібки розташовані по діагоналі. Качалочкова гладь – кожен стібок виконується через одну нитку тканини паралельно попередньому й охоплює однакову кількість ниток тканини. Стібки вишивають тільки вертикально. Якщо вишивання виконують за попередньо нанесеним контуром малюнка на тканину, то така техніка називається вільною. До вільної гладі відносять декоративну, художню, білу. Декоративна гладь у свою чергу може бути односторонньою, двосторонньою, полтавською і т. д. Особливістю вишивання художньою гладдю є те, що вона виконується нитками різних кольорів. А вишивання білою гладдю здійснюється, як правило, нитками білого кольору.
- Інструменти та пристосування для вишивання.
Якість і краса вишитого виробу залежить від багатьох чинників, але насамперед від правильного добору матеріалів та інструментів, необхідних для роботи. Для вишивання потрібні крім тканини і ниток інструменти: набір голок для вишивання, ножиці та пристосування: наперсток, п’яльця, кілочок, ниткопротягувач. У процесі підготовки до вишивання потрібний копіювальний папір, калька, олівець, сантиметрова стрічка, лінійка, швейні шпильки.
- Послідовність виконання вишивальних швів: «штапівка», «козлик», «оксамитовий», «хрестик», «качалочки», «гладь» тощо. Графічне зображення швів.
Шов «штапівка» використовується для обведення контурів візерунків, вишитих хрестиком, лиштвою, мережками. Він являє собою поєднання горизонтальних і вертикальних стібків, виконується в два прийоми, з права на ліво (мал. 3. 2.).
Шов «козлик» виконують з ліва на право. Кожний наступний стібок розташовується поверх попереднього. На лицьовому боці цей шов утворює ряд схрещених стібків, а на зворотньому – дві паралельні прямі лінії з маленькими стібками, тобто є одностороннім (мал. 3. 3.).
Шов «оксамитовий» виконується так само, як шов «козлик» тільки декількома нитками паралельно. «Хрестик» – один з найпоширеніших швів вишивання. Виконувати хрестик краще на тканинах з полотняним переплетенням, але вишивають і на тканинах з не полотняним переплетенням. У такий спосіб використовують трафарет або канву (мал. 3. 4.).
Шов «качалочки». Кожен стібок виконується через одну нитку тканини паралельно попередньому й охоплює однакову кількість ниток тканини, стібки вишивають тільки вертикально (мал.3. 5.).
«Гладь» – це техніка вишивання, при якій площина візерунку повністю або частково заповнюється прямими чи косими стібками. Існує велика кількість варіантів гладі: лічильна і вільна, одностороння і двостороння, однокольорова і багатокольорова, з настилом і без настилу, з прикріпленням стібків і без прикріплення тощо ( мал. 3. 6.).
- Вибір виробу та візерунка для вишивання. Визначення місця розташування візерунка на виробі.
Вдалий вибір малюнка майже завжди є запорукою успіху у вишиванні. Тому, приступаючи до занять вишивкою, необхідно зробити точний і чіткий малюнок. Вибір малюнка і побудова композиції мають узгоджуватися з призначенням і особливостями виробу. Вишивка повинна прикрашати його і не заважати практичному призначенню. Композиція візерунку у вишитих виробах створюється у вигляді орнаменту чи з окремих елементів. Візерунок на вишитих виробах може розташовуватися по краю у вигляді кольорової візерункової смуги, по центру, у його кутах чи по периметру.
- Способи перенесення візерунка вишивки на тканину.
Залежно від кольору тканини і фактури, техніки виконання, характеру і розміщення візерунку на виробі нанесення візерунку на тканину виконують кількома способами. Найбільш розповсюджений спосіб перенесення візерунку на тканину – за допомогою копіювального паперу і кальки. На тонкі прозорі тканини малюнок переносять за допомогою скла, під яким стоїть лампа. Цей спосіб називають перенесення візерунку на просвіт.
- Способи обробки краю виробу, остаточна обробка виробу.
В українській вишивці існує багато швів, якими обробляють зрізи тканин у вишитих виробах. Такі шви називають обметницею, в основу яких покладено петельний шов. Стібки таких швів можуть бути розташовані на однаковій відстані, але різної довжини; групами або виходити по 2 чи 3 стібки з однієї точки. Шов «петельний» має багато різновидів (мал. 3. 7.).
Ще для обробки країв серветок, рушничків використовують торочки, які закріплюють швом "косий хрестик".
- Догляд за вишитими виробами.
Деякі вироби потрібно прати безпосередньо після вишивання, особливо коли вишивка великого розміру і довго була в роботі, інші – після більш або менш тривалого користування ними. Для цього вишивку спочатку замочують у теплій воді на 2 год. і лише після цього розпочинають прання. Випрані вироби полощуть у теплій воді, викручують, легко струшують і кладуть у холодну воду у розкладеному вигляді (у скрученому вигляді малюнок може відбитися на тлі). У холодну воду додають оцту – чайну ложку на склянку води. Прасують вироби вологими, якщо вони пересохли, їх збризкують водою. Лляні і напівлляні вироби для кращого прасування качають на котку. Вишивку прасують тільки з вивороту, а з лицьового боку – лише рубці та не вишиті місця. Прасувати слід по нитці основи, оскільки нитки піткання нерівномірно витягуються і при прасуванні можуть лишатися зморшки.
Галина Воітелєва, навчально-методичний посібник "Трудове навчання у 5-9 класах- обов'язковий блок: основи матеріалознавства, технологія виготовлення виробів.