Другий етап професіоналізації особистості пов'язується, перш за псе, із визначенням індивідуального стилю діяль-ності фахівця як важливі тої умови становлення його про-фесійної компетентності.
Взагалі, індивідуальний стиль діяльності (від грецьк. зіу-ІО5 - палочка, стержень) - стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, методів виконання тієї або іншої діяльності (А.В. Петровський, М.Г. Ярошевсь-кий) [6]. Індивідуальний стиль діяльності дозволяє людям з різними індивідуально-типологічними особливостями нерво-вої системи, різною структурою здібностей, темпераменту, ха¬рактеру досягати високої ефективності певної діяльності різними способами, компенсуючи при цьому ті індивідуальні особливості, які ускладнюють досягнення успіху (Є.О. Клімов, В.С. Мерлін). Він залежить від специфіки самої діяль¬ності, індивідуально-психологічних особливостей самого суб'єкта діяльності (Н.Д. Левітов, І.В. Страхов та ін.). В педа¬гогічній діяльності, яка характеризується тим, що вона здійснюється в суб'єкт - суб'єктної взаємодії в конкретній на-вчальній ситуації, індивідуальний стиль діяльності викладача залежить від індивідуально-психологічних особливостей сту-дентів (їх вік, стать, статус, рівень загальних та професійних знань, рівень мотивації професійного навчання та ін.), соціально-психологічних особливостей студентської групи; характе¬ру взаємодії викладача та студентів; предметі і о- професій ної компетентності педагога [3].
Основними функціями індивідуального стиля діяльності є системоутворююча, смислоутворююча, інструментальна та компенсаторна функції (В.С. Мерлін).
Смислоутворююча функція індивідуального стиля про-фесійної діяльності (ІСПД) проявляється у різного роду інтенціях педагога (від лат. іпіепгіоп - устремління, намір, спрямованість свідомості, волі, почуттів на що-небудь). Ста¬новлення стилю відбувається завдяки особливому, універ¬сальному мотиву - завжди залишатися самим собою, розвива¬ти свою індивідуальність.
іворюючи неповторне єднання елементів професійної компе-тентності; а по-друге, закріплюються індивідуально-непо-вторні способи виконання об'єктивних вимог до діяльності, покращуються її результати, підвищується вдоволеність про-фесійним вибором.
Компенсаторна функція ІСПД передбачає те, що завдяки окремим індивідуальним властивостям, що створюють єдину систему - стиль, відбувається компенсація, заміщення тих індивідуальних особливостей особистості, які за своєю суттю протилежні вимогам конкретної професії, в результаті чого фахівець досягає успішності у професійній діяльності завдяки поєднанню певних індивідуально-стильових характеристик.
Інструментальна функція ІСПД полягає у тому, що стиль обумовлює систему операцій, завдяки яким фахівець реалізує власну діяльність, досягає поставлених цілей [2].
Таким чином, індивідуальний стиль професійної діяль-ності є єдністю професійно незмінного та індивідуально непо¬вторного у діяльності педагога вищої школи. Механізмом, який забезпечує становлення стилю є особистісно-діяльністна саморегуляція, яка спонукає суб'єкта до самовдосконалення діяльності в процесі професійного саморозвитку та само¬освіти. Відтак, виникнення ІСПД педагога вищої школи не є миттєвим, його становлення визначається як поетапний про¬цес входження особистості до професійного буття (О.В. Тор-хова), джерелом якого є протиріччя між потребую особистості у персоналізації, індивідуалізації власної діяльності, потребою у реалізації власної унікальності та неповторності та на¬явністю єдиних для всіх викладачів норм, цілей та завдань професійної діяльності.
Отже, становлення ІСПД педагога вищої школи зако-номірно проходить три фази: 1) фазу адаптації, на якій осо-бистість засвоює діючи у професійно-педагогічному середо-вищі норми та оволодіває відповідними формами та засобами діяльності; 2) фазу індивідуалізації, яка характеризується по¬шуком фахівця засобів для утвердження власної індивідуаль-
ності; 3) фазу інтеграції, на якій власне і виникає стійка систе¬ма особливих, специфічних форм та методів професійної діяльності особистості, яка забезпечує її ефективність.
Індивідуальний стиль професійної діяльності особистості за своєю психологічною сутністю вже не може бути помилковим, оскільки він визначає яким саме способом досягається ефек¬тивність професійної діяльності. Він обирається фахівцем не тільки тому, що є найуспішним, а і тому, що лривносить задово¬лення від професійної діяльності, породжує стан емоційного ком¬форту, почуття особистої свободи. І хоча ІСПД фахівця визначає, перш за все, його індивідуальне - те, що є особливим у особис¬тості, що обумовлене його індивідуально-психологічним розвит-ком та вихованням, в ньому проявляється і типове - те, що є ха¬рактерним для професійної діяльності, для групи професіоналів. Відтак, можливе виділення певних узагальнених видів ІСПД, які визначають професійну діяльність більшість фахівців.
Таким чином, індивідуальний стиль професійної діяль-ності педагога вищої школи, в залежності від його змістових, динамічних та результативних характеристик, може бути кла¬сифікованим за наступними характеристиками.
1. Змістовими характеристиками є:
• домінуюча орієнтація педагога;
• на процес навчання;
• на результати навчання;
• на процес і результати навчання;
• адекватність - неадекватність планування навчального
процесу;
• оперативність - консервативність у застосуванні засобів
та способів професійної педагогічної діяльності;
• рефлексивність - інтуїтивність.
2. Динамічними характеристиками є:
• гнучкість - традиційність;
• імпульсивність - обережність;
• стійкість - нестійкість по відношенню до мінливої про¬
фесійної ситуації;
• стабільне емоційно-позитивне ставлення до студентів -
нестійке емоційне ставлення;
• наявність особистісної тривожності - відсутність осо-
бистісної тривожності;
• у фруструючої (фрустрація (від лат. глізітаілоп - пору¬
шення планів) це ПСИХІЧНИЙ стан особистості, який обу¬
мовлюється суб'єктивно чи об'єктивно нездоланними
труднощами на шляху досягнення мети; переживання
невдачі)) ситуації спрямованість рефлексії на себе -
спрямованість на зовнішні обставини - спрямованість на
інших;
3. Результативними характеристиками є:
• однорідність - неоднорідність рівня знань студентів;
• стабільність - нестабільність навичок навчання, са¬
мостійної роботи у студентів;
• високий - низький рівень мотивації студентів про¬
фесійного навчання та вивчаємої дисципліні (А.К. Мар¬
кова, Н.В. Клюєва та ін.) [1;5].
На основі цих характеристик виділяють чотири основних стиля професійної діяльності педагога: емоційно-імпровіза¬ційний, емоційно-методичний; розсудливо-імпровізаційний та розсудливо-методичний.
Іімоційно-імпровізаційний стиль характеризується тим, що педагог, орієнтуючись перш за все на процес навчання, є недо¬статньо адекватним кінцевим результатам діяльності; для занять ВІН відбирає найбільш інтересний для студентів матеріал, а менш інтересний (хоча і важливий) часто залишає для самостійної ро¬боти, орієнтуючись на найбільш сильних студентів (студентів з високою внутрішньою мотивацією навчальної та професійної діяльності). Діяльність викладача на заняттях високо оператив¬на: він часто змінює види та форми роботи, але орієнтується перш за все на емоційні відгуки студентів, на їх невербальні поведінкові реакції. Діяльність педагога характеризується інтуїтивністю, підвищеною чутливістю в залежності від ситуації на занятті, осо-бистісною тривожністю, гнучкістю та імпульсивністю.
Емоційно-методичний стиль характеризується тим, що викладач, орієнтуючись як на результат, так і на процес на-вчання, поетапно відпрацьовує увесь навчальний матеріал, строго слідує навчально-методичній програмі курсу. Діяльність педагога високо оперативна, але домінує інтуїтивність над рефлексивністю. Викладач намагається створити умови для розвитку внутрішньої позитивної моти-вації навчальної діяльності студентів не завдяки зовнішньої розважливості, а завдяки глибокому поєднанню навчального предмету та відповідної наукової сфери, її сучасних розробок.
Розсудливо-імпровізаційний стиль виявляється у тому, що викладач орієнтується як на процес так і результат навчан¬ня; характерні адекватне планування, оперативність, єднання інтуїтивності та рефлексивності. Педагог відрізняється мен¬шою винахідливістю у варіюванні методів навчання, для нього характерне домінування лекційної форми. Викладачі цього стилю менш чутливі щодо ситуації на занятті, в них відсутня демонстративність, характерні традиційність та обережність.
Розсудливо-методичний стиль характеризується орієнтуванням педагога в більшій мірі на результати навчан¬ня, консервативністю у застосуванні засобів педагогічної діяльності. Висока методичність поєднана із малим стандарти¬зованим набором методів навчання, домінуванням репродук¬тивної діяльності студентів, домінуванням лекційних форм. Викладач відрізняється рефлексивністю, низькою чутливістю до змін ситуацій на занятті, обережністю у своїх діях.
Крім того, стилі професійної педагогічної діяльності осо-бистості диференціюють і в залежності від особливостей спілкування викладача. Ще видатний радянський психолог В.С. Мерлін уперше ввів поняття індивідуального стиля спілкування як складової стиля діяльності. Перше експери-ментальне дослідження стиля власне педагогічного спілкуван¬ня було здійснено німецьким психологом Куртом Левітом, який і визначив три основних стиля професійного спілкуван¬ня та діяльності викладача: авторитарний, демократичний та
ліберально-попустительський. Саме на основі цих трьох (тилів і здійснюють аналіз ІСПД педагога вищої школи як ви¬кладача, лектора.
При авторитарному стилі викладач виявляє тенденцію на жорстке управління та всеохоплюючий контроль діяль-ності студентів: він сам одноосібно вирішує, визначає спільні цілі роботи, вказує способи виконання завдань, жорстко виз-начає, хто з ким буде працювати. Завдання та способи діяль-ності надаються викладачем поетапно, строго регламентовано та під контролем. При цьому кожна ініціатива студентів роз¬глядається як прояв небажаного свавілля, оскільки студент сприймається педагогом як об'єкт педагогічного впливу, який характеризується низьким рівнем відповідальності і заслуго¬вує найбільш жорсткого ставлення. Відтак, головними метода¬ми впливу авторитарного педагога є наказ, повчання, заляку¬вання, навіювання. За аналізом вербальної (словесної) по¬ведінки, авторитарні педагоги реалізують оціночні та дис¬циплінуючі форми: підвищення інтонації, окрик, звернення за фамілією та ін. Крім того, такий викладач, як правило, суб'єктивно оцінює успіхи студентів, роблячи зауваження не стільки стосовно результатів роботи, скільки відносно особис¬тості студента. Отже, домінуючим емоційним станом сту¬дентів на заняттях у такого викладача є фрустрація. У спілку¬ванні педагога зі студентами домінує монологічна форма.
Головною особливістю демократичного стилю виклада-ча є те, що студентська група взагалі та кожний студент зокре¬ма сприймаються педагогом як колеги, як рівноправні партне¬ри у спілкуванні та діяльності, тобто викладач постійно акту¬алізує самостійність студентів у навчальній, науковій та про¬фесійній діяльності, спирається, перш за все, на їх індивіду¬ально-психологічні особливості, визнаючи пріоритет гу¬маністичних цінностей. У такого викладача більшість сту¬дентів відчувають спокій, емоційний комфорт, але і відповідальність, самостійність. За даними експерименталь¬них досліджень [4], саме у викладачів з демократичним стилем
спілкування у студентів підвищується почуття самовпевне-ності, розвивається професійна, наукова ініціативність та сміливість, контакти і с 11. та довірливість. У спілкуванні викла¬дача зі студентами домінує діалогічна форма, часто застосо¬вується гумор, явно переважакл і» заохочення.
Головною особливістю попустительского стилю є само-усування педагога із освітнього процесу, зняття відповідаль-ності за все, що відбувається. Викладач иіддає ініціативу сту¬дентам та колегам, виявляє нерішучість, ґммсистсмність, кон¬формізм, нестійкість у власних рішеннях. Дуже частим для ви¬кладачів з даним стилем характерним с фамільярність, панібратство зі студентами, а відтак, нездатність організувати студентську групу, переважна суб'єктивність, неадекватність оцінювання навчальних успіхів та ін.
Психологічні дослідження індивідуального стилю про-фесійної діяльності викладачів довили, що тій або інший стиль дуже рідко зустрічається у чистому вигляді: частіше всього спостерігаються загальні риси, що характеризують різні стилі, але при цьому, домінуючим є один. І якщо раніше дослідники виділяли єдиний оптимальний стиль (ним визна¬чався демократичний стиль), то сучасні психологи та педагоги наполягають на тому, що існують такі ситуації, в яких найбільш продуктивним та адекватним може бути саме авто¬ритарний стиль [1]. Відтак, виникає питання про критерії про¬дуктивності ІСПД.
Оптимальний індивідуальний стиль професійної діяль-ності педагога вищої школи на даний час, за думкою сучасних дослідників, повинен мати такі властивості як:
1) адаптивність - здатність адекватно пристосовуватися
до нової професійної ситуації;
2) гнучкість - використання того чи іншого способу реалі¬
зації діяльності і» залежності під наявних можливостей
педагога, студентів т;і чинників осві і нього середовища;
3) соціальна орієнтованість кожний викладач має певної мі¬
ри соціальну відповідальність перед суспільством, наукою;
4) інноваційність — постійний пошук та оволодіння нови¬
ми способами професійної діяльності;
5) прогностичність - передбачення та попередження нега¬
тивного впливу на професійну діяльність та створення
комфортних умов для успішної її реалізації;
6) презентативніеть - представленість індивідуального
«Я», його самовизначеність;
7) гуманістична спрямованість.
Отже, якщо педагог вищої школи успішно реалізує всі функції своєї професійної діяльності, має задоволеність від ре¬зультатів праці, ефективно організує освітній процес й позитив¬но характеризується студентами, які цінують та поважають йо¬го як викладача, наставника та науковця, його індивідуальний стиль професійної діяльності може вважатися оптимальним.