Вимоги до оформлення наукових робіт

Загальне враження і оцінка наукової праці визначається не тільки її змістом, а й її структурою, мовою, оформленням, виглядом ілюстративних матеріалів, правильністю посилання на літературні джерела та оформленням списку використаних літературних джерел.

Курсова чи дипломна робота виконуються на стандартних листах формату А4 (210Û297) чітким почерком або машинописно.

Поля зліва 25-30 мм, вгоpі і знизу – 20 мм, спpава – 10 мм.

Рамка не обов'язкова, але може допускатись.

Об'єм pоботи: куpсова – 25 – 30 стоpінок, дипломна (магістерська) – 80 – 100 стоpінок.

Титульний лист: університет; кафедpа; назва; автор; науковий кеpівник; pік.

Зміст: пишуться pозділи, паpагpафи, з якої стоpінки вони починаються. Нумеpація стоpінок починається з дpугої. Кожен pозділ і паpагpаф в тексті виділяється.

Стpуктуpа pоботи: обов'язковий Вступ. У ньому наводиться науковий апаpат дослідження, дається актуальність, наводяться мета, об'єкт, предмет, гіпотеза, завдання.

Обсяг вступу 1-3 стоpінки.

Розділ І. Як правило присвячується теоpетичному обгрунтуванню проблеми.

Розділ ІІ. У більшості випадків присвячується емпіричній перевірці висунутих теоретичних положень. 

Не допускається називати pозділи загальними фразами “Теоpетична частина”, “Пpактична частина”. У назвах розділів має відображатись сутність досліджуваного питання.

У теоpетичному І pозділі "Комп'ютеризація навчання як педагогічна проблема" може міститись 2-3 паpагpафи.

Назви паpагpафі мають відповідати логіці поставлених завдань.

1.1. Напpямки комп'ютеризації навчального пpоцесу в початковій школі. 

1.2. Можливості застосування ЕОМ в початкових класах. 

1.3. Застосування комп'ютеpа на уpоках математики в пpактиці вчителів.

Кожен паpагpаф містить 3-6 стоpінок.

У емпіричному ІІ розділі “Експеpиментальна пеpевіpка шляхів комп'ютеpного вивчення математики в початкових класах” також може містити 2-4 параграфи.

2.1. Оpганізація експериментального дослідження (2-3 стоp)

2.2. Методика оцінки pівня знань з математики.

2.3. Методика фоpмування математичних знань за допомогою комп'ютеpа (6-7 стоp.) та її пеpевіpка.

2.4. Рекомендації по застосуванню ЕОМ на уpоках математики (1-3 стоp.)

Висновки. У висновках – подаються у стислому вигляді основні результати по пpоведеному дослідженню (1-3 стоp.). Висновки зручно складати відповідно до логіки поставлених завдань дослідження.

Наприклад: перше завдання дослідження полягало у виявленні функцій комп’ютеризації навчального процесу, а також можливостей комп’ютерів у підвищенні рівня оволодіння школярів навчальним матеріалом з математики. На основі аналізу літератури нами встановлено, що комп'ютер у навчальному процесі може виконувати функції джерела інформації, засобу контролю засвоєння знань, засобу активізації навчальної діяльності та засобу комунікації.

Виразність і мова тексту. Назви і заголовки окремих частин наукової праці повинні бути короткими і відображати головну сутність викладеного у них змісту.

Братися за написання тексту слід тільки після того, як попередньо складено план його побудови. План можна складати за принципом від загальних положень до часткових і навпаки. Головне, щоб він враховував специфіку дослідження, був чітким і логічним.

Кожна наукова праця (особливо, коли вона призначена для публікації) повинна мати реферат і висновки. Вони, як правило, пишуться після завершення усієї праці. Реферат виконує функції розширеного заголовку праці, коротко розкриваючи її зміст. Висновки – це концентрація самого головного, нового, що одержано на основі проведеного дослідження.

Автор повинен пам’ятати: зрозуміле ним у процесі дослідження ще невідоме потенційним читачам. Важливо, щоб хід авторських міркувань завжди був у полі зору читача.

У спеціальній літературі іноді застосовують вислів «інформаційний шум». Він може бути характерним для багатьох наукових документів. Одна із найсуттєвіших причин цього – відсутність у автора уміння стисло і разом з тим досить повно викласти свої міркування, правильно застосувати засоби їх передачі.

Письмове оформлення наукової праці вимагає точності і виразності викладу матеріалу. Особливо важливо при цьому застосовувати правильну термінологію.

Засмічення мови наукової праці неправильними зворотами, канцеляризмами свідчить про низьку грамотність автора, а то і про відсутність у нього чітких уявлень про ті питання, які він намагається викласти на сторінках своєї праці.

Цитування у тексті. Обов’язковий елемент наукової праці – звертання до цитат. Звертатись до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Слід пам’ятати, що цитування – це не засіб для захисту авторитетною думкою власного тексту або аргументованого переконання опонентів[1].

Найчастіше застосовують два види посилань на літературні джерела:

- зроблені усередині тексту (безпосередньо у рядку після тексту, до якого має відношення посилання);

- підрядкові, розташовані унизу сторінки під рядками основного тексту.

Іноді окремі види посилань комбінують між собою.

Посилання, зроблені усередині тексту, беруть у дужки. Підрядкові посилання пов’язують з місцем тексту, до якого вони мають відношення, арабськими цифрами (за порядковими номерами посилань) у вигляді: текст1 ® 1Посилання. Замість числових позначень іноді застосовують значок у вигляді зірочки (текст* ® *Посилання).

Місце позначення, яке пояснює зв’язок тексту з посиланням може бути різним:

- після цитати, якщо пояснюючий текст знаходиться перед нею або вміщений у її середину (Савченко В.І. зазначав: «Текст цитати»1; Текст цитати, - зазначав В.І.Савченко, - текст цитати»1);

- після пояснюючого тексту, якщо його розміщено після цитати («Текст цитати, - писав С.В.Мироненко1, доповнюючи надалі новими даними2);

- після слів, до яких відноситься бібліографічне посилання (якщо це не цитата) або в кінці речення, якщо посилання важко віднести до конкретних слів.

Бібліографічні описи у посиланнях дещо спрощують.

У бібліографічному посиланні на книги можна не вказувати її обсяг (кількість сторінок).

У бібліографічному посиланні на статтю із журналу дозволяється:

- не вказувати основну назву статті, але при цьому обов’язково потрібно навести сторінки, на яких її вміщено у журналі:

Дубинчук О.С. // Педагогіка і психологія. – 1994. – №3. – С. 37-44.

- не вказувати сторінки, на яких міститься стаття, але тоді потрібно навести її назву:

Дубинчук О.С. До проблеми впорядкування педагогічної термінології // Педагогіка і психологія. - 1994. - №3.

Коли виконують кілька бібліографічних посилань на одне літературне джерело, то в наступних після першого посилання наводять слова «Там само» і вказують тільки відповідні сторінки. У посиланнях на багатотомні і серіальні виданні крім сторінок вказують номер тому, випуску (частини) або рік видання:

Там само. - С. 112.

Там само. - Т. 1. - С. 47.

Там само. - 1991. Вип. 7. - С.62.

Якщо у тексті зроблено посилання тільки на одне літературне джерело, то у відповідному місці тексту у круглих дужках вказують номери сторінок, а слова «Там само» не наводять.

У повторному посиланні на одну працю конкретного автора (чи авторів) назву праці й наступні за назвою елементи не вказують і замінюють словами «Покажчик творів» і наводять номер тома чи випуску та сторінки, на які посилаються. Наприклад, у першому посиланні вказують:

Вернадский В.И. Размышления натуралиста. - М., 1977. - Кн. 2. Научная мысль как планетное явление. - С. 39.

Наступні посилання можуть мати вигляд:

Вернадский В.И. - Кн. 2. - С. 10.

Вернадский В.И. Указ. соч. - Кн. 2. - С. 10.

Одиниці фізичних величин у тексті. Користуючись одиницями фізичних величин, слід чітко розмежовувати такі терміни, як розмірність фізичної величини і одиниця фізичної величини (розмірність являє собою добуток основних величин, піднесених до відповідного степеня). Неправомірною є і словосполука «одиниця вимірювання», тому що вимірювання - це процес.

Позначення одиниць вказують тільки після числових значень величин. Застосування скорочених позначень замість повних назв одиниць у тексті (без числових значень величин) не дозволяється. Позначення одиниць вказують після цифрового значення величини (і обов’язково поруч). Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці залишають невеликий проміжок (наприклад, 90 %, 24 0С). Не роблять проміжків для знаків, піднятих над рядком: 50 45’ 20».

До назв і позначень одиниць фізичних величин не повинні входити додаткові відомості, що вказують, наприклад, на умови вимірювання. Такі відомості потрібно включати до назви самої фізичної величини. Так, замість «довжина 7 лог. м» слід записати «погонна довжина 7 м».

При написанні позначень похідних одиниць, що не мають власних назв, слід керуватись такими правилами:

- Буквені позначення одиниць, які входять у добуток, слід відокремлювати крапкою як знаком множення: Н · м, А · м2.

- У буквених позначеннях відношень одиниць як знак ділення застосовують похилу лінію: м/с.

- Застосовуючи похилу лінію, добуток позначень одиниць у знаменнику слід брати в дужки: Вт/(м · К).

Числа та знаки у тексті. Однозначні числа не біля одиниць фізичних величин, якщо вони зустрічаються у тексті у непрямих відмінках, краще писати у буквеній, а не цифровій формі (наприклад, одного, трьох, семи). Якщо однозначні цілі числа навіть у непрямих відмінках стоять поруч з двох- і багатозначними, то їх наводять у цифровій формі.

Багатозначні числа у цифровій формі, починаючи з 4-значних, діляться пропусками на групи справа наліво (по три цифри, наприклад, 2 700, 4 660 000 500). Крапки у пропусках не ставлять. Не розбиваються на групи цифри у числах, що позначають номери (після знака номера), у марках машин і механізмів, у позначеннях нормативних документів (стандарти, технічні умови, постанови, накази тощо).

Великі круглі числа (тисячі, мільйони, мільярди) зручніше писати у вигляді поєднання цифр із скороченням тис., млн, млрд, наприклад, 6 тис., 12 млн, 14 млрд.

У числах з десятковими дробами ціле число відокремлюють від дробу комою, а не крапкою. Прості дроби у тексті пишуть через похилу риску, наприклад: 1/7, 2/5.

Знак №, §, %, 0, 0С у тексті може стояти тільки біля цифри. Якщо такий знак застосований без поєднання з числом у цифровій формі, то його замінюють словом.

Математичні позначення =, @, №, ^, //, <, >, та деякі інші у тексті передають тільки словами дорівнює, приблизно дорівнює, не дорівнює, перпендикулярно, паралельно, менше, більше.

Скорочення у тексті. Довільні скорочення слів застосовувати неприпустимо. Щоб правильно користуватись скороченнями, слід звертатись до словників прийнятих скорочень, які можна знайти у довідкових виданнях.

Дозволяється скорочувати слова перед цифрами, що позначають посилання у тексті на певний елемент чогось:

Скорочують деякі пояснюючі слова (але якщо ці слова знаходяться не усередині речення):

Складання списку літературних джерел

Список літературних джерел є обов’язковим елементом наукової праці. Змістовність списку дає уявлення про те, наскільки глибоко її автор зумів вивчити стан досліджуваної проблеми, наскільки глибоко він володіє предметом дослідження. За рахунок включеного у наукову працю списку літератури стає можливим скоротити деякі цитовані матеріали та виклад окремих положень у тексті наукової праці. 

В Україні залишаються чинними правила бібліографічного опису друкованих праць, встановлені стандартом ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа: Общие требования и правила составления». Правила бібліографічного опису друкованих праць є обов’язковими для всих, у кого виникає потреба складати списки літературних джерел. Складають бібліографічний опис кожного джерела мовою, на якій його видано.

Бібліографічний опис друкованої праці являє собою сукупність відомостей про неї (а також її частину або групу праць), які дають можливість ідентифікувати[2] працю, одержати уявлення про її зміст, читацьке призначення, обсяг та ще деякі дані. 

Залежно від того, з яких елементів складається бібліографічний опис, він може бути:

- коротким – складатись тільки з обов’язкових елементів;

- розширеним – включати як обов’язкові, так і деякі факультативні елементи;

- повним – складатись з обов’язкових і всіх факультативних елементів.

Різницю між ними можна побачити з такого прикладу (описи наведено у такому порядку: короткий-розширений-повний):

-Фрейд З. Введение в психоанализ. - М., 1991. - 456с. 

- Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции. - М.: Наука, 1991. - 456с. .

- Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции / Авторы очерка о З.Фрейде Ф.В.Бассин и М.Г.Ярошевский. - М.: Наука, 1991. - 456с. - (Серия «Классики науки»).

У списках літератури наукових праць, як правило, наводять розширені бібліографічні описи, включаючи до них крім обов’язкових ще й елементи, наявність яких суттєво підвищує інформативність опису.

У бібліографічних описах застосовують деякі чітко визначені скорочення. Застосовувати довільні скорочення слів не допускається.

Узагальнено бібіліографічний опис книги включає відомості про автора (чи авторів), назву видання, його характер і призначення, відомості про авторство, відомості про повторність видання, місце видання (місто, видавництво або установа, що здійснили видання), рік видання, кількість сторінок та деякі інші (їх ми не будемо розглядати, тому що вони виходять за межі даної навчальної дисципліни).

У кожному конкретному виданні елементи бібліографічного опису конкретизуються і мають деякі специфічні особливості.

Бібліографічний опис книги одного автора включає прізвище та ініціали авора, назву книги, відомості, що уточнюють зміст, призначення та повторність видання книги, місце видання, рік видання і кількість сторінок у книзі.

Приклади:

- Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований: Дидактический аспект. - М.: Педагогика, 1982. - 192с.

- Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения: Монография. - М.: Педагогика, 1981. - 186с.

Бібліографічний опис книги двох авторів включає прізвища обох авторів, відокремлені комою, та всі інші елементи опису книги.

Приклади:

- Ботвинников А.Д., Ломов Б.Ф. Научные основы формирования графических знаний, умений и навыков школьников. - М.: Педагогика, 1979. - 256с.

- Василевская А.М., Пономарева Р.А. Развитие технического творческого мышления у подростков и юношества. - К.: Вища школа, 1982. - 144с.

До бібліографічного опису книги трьох авторів включають прізвища всіх трьох авторів, відокремлюючи їх комою.

Приклади:

- Атутов П.Р., Бабкин Н.И., Васильев Ю.К. Связь трудового обучения с основами наук. - М.: Просвещение, 1983. - 128с.

- Верлань А.Ф., Касаткин В.Н., Тесленко И.Ф. Основы информатики и вычислительной техники: Методическое пособие для учителей. - К.: Радянська школа, 1985. - 55с.

Бібліографічний опис книги чотирьох та більше авторів. Якщо авторів книги більше чотирьох, то вказують прізвища тільки перших трьох з додаванням слів «та інші». Але, як правило, коли авторів книги чотири і більше, їх прізвища не вказують на титульній сторінці видання. Про них можна дізнатись із звороту титульної сторінки або вступу до книги. Тому відомості про авторів у цьому разі вказують після назви книги (такий елемент, як вже згадувалось вище, називають відомостями про авторство на відміну від відомостей про автора чи авторів, які вказують перед назвою книги), відокремлюючи їх похилою лінією (/). У колективних виданнях передбачається, що крім авторів участь у створенні книги можуть брати участь і інші особи, які здійснюють її редагування, переклад тощо. Відомості про це вказують після повного чи скороченого переліку прізвищ авторів, відокремивши їх крапкою з комою. 

Приклади:

- Возрастные и индивидуальные особенности образного мышления учащихся / Якиманская И.С., Столетнев В.С., Каплунович И.Я. и др.; Под ред. И.С.Якиманской. - М.: Педагогика, 1989. - 224с.

- Дидактика современной школы: Пособие для учителей / Кобзарь Б.С., Кумарина Г.Ф., Кусый Ю.А. и др.; Под ред. В.А.Онищука. - К.: Радянська школа, 1987. - 351с.

Якщо для цього є підстави (у разі відсутності прізвищ авторів на титульній сторінці книги і коли один із авторів (чи інша особа) виступає як редактор книги, то за правилами опису книги чотирьох авторів може описуватись і книга трьох авторів:

- Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки / Скиба В.Й., Горбатенко В.П., Туренко В.В.; За ред. В.Й.Скиби. - К.: Основи, 1996. - 717с.

- Графические задачи на уроках черчения / Виноградов В.Н., Василенко Е.А., Жукова Е.Т.; Под ред. В.Н.Виноградова. Минск: Народная асвета, 1984. - 126с.

При дуже значній кількості авторів книги у біблігографічному описі їх взагалі не вказують, а наводять тільки прізвища тих осіб, які здійснювали редагування книги:

- Адаптация организма учащихся к учебной и физической нагрузкам / Под ред. А.Г.Хрипковой, М.В.Антроповой. - М.: Педагогика, 1982. - 240с.

- Возрастные возможности усвоения знаний: Младшие классы школы / Под ред. Д.Б.Эльконина, В.В.Давыдова. - М.: Просвещение, 1966. - 442с.

Бібліографічний опис словника виконують за правилами бібліографічного опису книги.

Приклади:

- Біологічний словник / За ред. К.М.Ситника, О.П.Топачевського. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. - 679с.

- Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К.: Наукова думка, 1989. - 199с.

Бібліографічний опис довідника також не відрізняється від бібліографічного опису книги.

Приклади:

- Азаров А.М. Открытия ученых ССР: Справочник. - К.: Наукова думка, 1988. - 319с.

- Машиностроительное черчение: Справочник / Попова Г.Н., Алексеев С.Ю. - Л.: Машиностроение, Ленингр. отд-ние, 1986. - 447с.

Зведений бібліографічний опис багатотомного видання подібний до опису книги. Відомості про те, із скількох томів складається видання, вказують безпосередньо після назви видання, відокремивши його двома крапками (:). Якщо багатотомне видання вийшло з друку протягом кількох років, то наводять рік виходу першого і через тире рік останнього тому.

Приклади:

- Костомаров М.І. Твори: в 2-х томах / Упоряд., авт. перед. та приміт. В.Л.Смілянська. - К.: Дніпро, 1990.

- Педагогическая энциклопедия: В 4-х томах / И.А.Каиров (гл. ред.) и др. - М.: Советская энциклопедия, 1964-1968.

Кількість томів може бути вказана і в самому кінці бібліографічного опису. Для позначення кількості томів застосовують велику літеру «Т» і арабські цифри.

Приклади:

- Песталоцци И.Г. Избранные педагогические сочинения / Под ред. В.А.Ротенберг, В.М.Кларина. - М.: Педагогика, 1981. Т. 1-2.

- Український Радянський Енциклопедичний Словник. / Редкол.: Бабичев Ф.С. та ін. 2-ге вид. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1986-1987. Т. 1-3.

Бібліографічний опис окремого тому багатотомного видання може бути складений за двома варіантами. За першим з них опис окремого тому може складатись із загальних відомостей про все видання, доповнене відомостями про окремий том:

- Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти томах / Гл. ред. А.В.Запорожец. - М.: Педагогика, 1982-1984. - Т.3. Проблемы развития психики / Под ред. А.М.Матюшкина. 1983. 367с.

- Кетлинская В.К. Собрание сочинений: В 4-х томах. - Л.: Художественная литература, 1978. - Т.1. Мужество: Роман. 664с.

Другий варіант застосовують тоді, коли окремий том видання має власну назву. Тоді спочатку наводять відомості про цей том за правилами бібліографічного опису звичайної книги, а вже після цього – відомості про те, до складу якого видання входить окремий том, позначення та номер цього тому:

- Кетлинская В.К. Мужество: Роман. - Л.: Художественная литература, 1978. - 664с. (Собр. соч.: Т.1).

Бібліографічний опис дисертації включає прізвище (у називному відмінку) та ініціали автора, назву дисертації, та відомості про те, що наукова праця є дисертацією, і про науковий ступінь, який здобувається на основі захисту дисертації. Від назви дисертації ці відомості відокремлюють двома крапками (:) і наводять їх скорочено: 

Далі через дві крапки вказують шифр номенклатури спеціальностей наукових працівників. Місто, у якому захищено дисертацію, рік написання та її обсяг у сторінках вказують як і для книг.

Приклади:

- Вихрущ А.В. Трудова підготовка учнів в загальноосвітніх школах України: Дис... д-ра пед. наук: 13.00.01. - К., 1994. - 473с.

- Галай В.А. Получение машинных перспективных изображений с минимизацией искажений по критериям зрительного восприятия: Дис... канд. техн. наук: 05.01.01. - к., 1989. - 164с.

Бібілографічний опис автореферату дисертації виконують подібно до опису дисертації, але відомості про характер наукової праці доповнюють скороченням слова «Авореферат»:

Автореф. дис... канд. психол. наук,

Автореф. дис... д-ра. філолог. наук і т.ін.

Приклади:

- Белобородов В.Н. Применение ультракоротких световых импульсов для физических исследований в нелинейной лазерной спектроскопии: Автореф. дис... канд. физ.-мат. наук: 01.04.02. - М., 1984. - 20с.

- Ильченко О.Е. Исторические формы единства теоретического и практического: Автореф. дис... канд. филос. наук: 09.00.02. - М., 1979. - 22с.

Бібліографічний опис частини видання включає відомості як про саму складову частину, так і про документ, у якому її вміщено. Відомості про складову частину відокремлюють від відомостей про сам документ двома похилими лініями (//).

У бібліографічному описі статті з періодичного видання спочатку наводять відомості про статтю, а потім про видання, у якому її вміщено. Відомості про статтю включають прізвище (у називному відмінку) автора статті та її повну назву. Відомості про видання включають його назву (в лапки назву журналу не беруть), рік виходу журналу і його номер (число). Елементи відомостей про видання відокремлюють між собою крапкою і тире (. – ). У кінці опису вказують сторінки, на яких розміщена стаття у даному журналі (її початок і кінець), відокремлені від попередніх відомостей крапкою з тире. Для позначення кількості сторінок застосовують літеру «С» і арабські цифри.

Приклади:

- Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень // Вісник Академії педагогічних наук України. - 1993. - №1. - С. 11-23.

- Дмитренко П.В. Підготовку вчителя - на наукову основу // Трудова підготовка в закладах освіти. - 1997. - №2. - С. 36-39. 

Коли авторів статті два чи три, то їх прізвища відокремлюють комою:

- Абашкіна Н.В., Бережна Е.П., Дорошкевич В.О. Нові підходи до розробки сучасних педагогічних досліджень // Рідна школа. - 1994. - №3-4. - С. 41-43.

- Акимова М.К., Козлова В.Т. Что нужно знать учителю о психологических особенностях учащихся // Школа и производство. - 1989. - №6. - С. 10-14.

При кількості авторів статті більше трьох, вказують прізвища тільки перших трьох з додаванням слів «та інші».

Так само як і статті в журналах описують статті з неперіодичних виданнь – науково-технічних та науково-методичних збірників. Різниця полягає тільки у тому, що замість номера збірника праць вказують його випуск:

- Гамезо М.В. Психология чтения проекционных чертежей и изображений // Ученые записки МГЗПИ. - 1972. Вып. 33. - С. 32-46.

- Денисов В.Л. К вопросу расчета оптимальной производственной мощности // Труды Ленингр. кораблестроит. ин-та. - 1976. - Вып. 113. - С. 115-118.

Якщо випуск (том) видання, що продовжується, має ще окрему назву, то її вказують додатково:

- Моисеев Б.К. К проблеме интуиции в учебном процессе // Педагогическое воздействие на осознаваемые и неосознаваемые компоненты психики. - Пермь, 1975.- С. 29-58. (Уч. зап. Перм. пед. ин-та. Т. 143).

Бібліографічний опис статті з неперіодичного видання повинен містити відомості про саму статтю та відомості про видання, виконані за правилами опису книги:

- Колбановский В.Н. Роль пространственного воображения в развитии технических способностей // Способности и интересы: Сб. статей / Под ред. Н.Д.Левитова, В.А.Крутецкого. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1962. - С. 122-147.

- Мостепаненко М.В. Диалектический материализм и проблемы взаимосвязи и взаимодействия наук // Методологические проблемы взаимосвязи и взаимодействия наук: Сб. статей. - Л.: Наука, 1970. - С. 6-8.

Бібліографічний опис матеріалів виступу на науковій конференції виконують подібно до опису статті у журналі чи збірнику.

Приклади:

- Дудик М.В. Використання комп’ютерного моделювання при вивченні статистичної фізики // Нові інформаційні технології в навчальному процесі загальноосвітньої школи та вузу: Тези доповідей IV Міжвузівської науково-практичної конференції, 15-18 листопада 1995р. - К., 1995. - С. 39-41.

- Оржехівський В.М. Експертні оцінки в дослідженнях змісту освіти // Стандарти загальної середньої освіти. Проблеми, пошуки, перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 25-26 червня 1996р. - К., 1996. - С. 40-41.

Бібліографічний опис статті з енциклопедії подібний до опису статті в журналі. Назви універсальних енциклопедій дозволяється у відомостях про видання вказувати абревіатурами (Большая Советская Энциклопедия - БСЭ, Українська Радянська Енциклопедія - УРЕ і т.ін.). Місце видання енциклопедій і назву видавництва не вказують.

Приклади:

- Бевз Г.П. Геометрична прогресія // УРЕ. 2-ге вид. 1978, Т. 2. - С. 530.

- Бирюков Б.В., Гастев Ю.А., Геллер Е.С. Моделирование // БСЭ. 3-е изд. 1974, Т. 16. - С. 393-395.

У бібліографічному описі окремої частини книги спочатку наводять відомості про працю в цілому, а потім – про відповідну частину:

- Гольдгамер Г.И. Информационное обеспечение исследований и разработок. - М.: Наука, 1986. Глава 3. Создание документов и управление их потоками, С.118-149.

- Драгоманов М.П. Вибране («... мій задум зложити очерк істор цивілізації на Україні) / Упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р.С.Міщук. - К.: Либідь, 1991. Чумацькі думки про українську національну справу, С. 461-558.

Посилання у тексті наукової праці на включені до списку літературних джерел документи може відбуватись по різному.

Коли бібліографічні описи у списку пронумеровані, то щоб зробити посилання, у тексті після згадування про конкретний документ (або після наведення цитати з нього) у квадратний дужках вказують порядковий номер документа арабськими цифрами, за яким його наведено у списку літературних джерел: [17 ]. У разі необхідності вказують конкретні сторінки згадуваного джерела (особливо коли наводять цитату): [24, с.72]. Для багатотомних видань може бути вказаний і номер тому: [32, т.3, с. 232 ].

Якщо бібліографічний список не пронумеровано, то для посилання на документ у квадратних дужках наводять початкові слова бібліографічного опису - прізвище автора або перші слова назви праці – і рік видання, наприклад:

[Терещенко О.М., 1992],

[Дидактичні умови, 1989].