16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, що складається з 10 розділів.
Декларація про державний суверенітет України закріпила наступні прояви (компоненти) державного суверенітету.
1. верховенство Конституції і законів республіки на своїй території;
2. громадянство України;
3. недоторканність території України;
4. економічну самостійність України;
5. самостійність України в організації охорони природи і використання її природних ресурсів;
6. самостійність у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації і всіх національностей, що проживають на її території;
7. право України на власні Збройні Сили, внутрішні війська, органи державної безпеки.
Одним з ключових пунктів Декларації - «Екологічна безпека»- передбачалося створення національної комісії по радіаційному захисту населення, що було необхідне у зв'язку з аварією на ЧАЕС.
Майбутня зовнішня політика України, визначена «Декларацією», бачилася як нейтральна, першочерговим її завданням проголошувалося забезпечення національних інтересів України. Україна брала зобов'язання не поширювати, не виготовляти і не нарощувати ядерну зброю.
Національний суверенітет-це право нації визначати свою долю.
Національний суверенітет був закріплений І розділом Декларації.
У визнанні права української нації на самовизначення і обов'язку з боку держави захищати і охороняти національну державність українців. Декларація декларувала забезпечення національно-культурного відродження українського народу і задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами України.
Народний суверенітет-це право народу визначати конституційний лад своєї держави, брати участь в управлінні державними і суспільними справами.
Сутність народного суверенітету була закріплена II розділом Декларації про державний суверенітет України, який зазначає: « Народ України є єдиним джерелом влади в Республіці. Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної Ради і місцеві Ради Української РСР». Декларація визнавала невід'ємні права і свободи людини. У розділі про економічну самостійність проголошувалося, що «земля, її надра, повітряний простір, водні і інші природні ресурси є власністю українського народу, тобто громадян всіх національностей України».
Декларація про державний суверенітет не мала статусу конституційного акту і тому залишилася планом на майбутнє, побажаннями для майбутньої зовнішньої і внутрішньої політики. Вона стала першим документом, який в 90-ті рр. XX ст. відкрив Україні шлях до незалежності. Необхідно відзначити, що Декларація, прийнята ще за часів СРСР, була направлена на забезпечення суверенітету України у складі СРСР, тому окремі її положення застаріли, хоча в цілому вона не втратила свого значення й дотепер,
Декларація про державний суверенітет України була покладена в основу нової Конституції, ряду прийнятих законів України; вона визначає позиції республіки під час укладення міжнародних договорів.
ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ
- Категорія: Скарбничка