З чого ми починаємо читання нової книжки? Звісно ж, звертаємо увагу на назву, автора. Нас цікавлять і інші її особливості: ми свідомо обираємо для читання оповідання або повість, байку чи вірш. Від казки ми очікуємо захопливого сюжету й чудодійних чарів; від байки - смішної історії, яскравої алегорії, мудрого повчання. Беручись за читання роману, ми знаємо, що це - епічний твір великої форми, в якому оповідь зосереджено на долі окремої особистості, її ставленні до навколишнього світу, її становленні й розвитку. Вірші приваблюють нас найчастіше своїм ліричним змістом, занурюючи у світ почуттів і переживань поета.
Жанр літературний (від франц. gerne - рід, вид) - це історично сформована група творів, об’єднаних спільними ознаками змісту і форми. За цими найбільш характерними ознаками ми й відрізняємо байку, наприклад, від оповідання, а оповідання від повісті. Визначення жанру прочитаного твору - це своєрідний тест на глибину і повноту його розуміння. У сучасних умовах, коли людям стали доступними чимало технічних засобів інформації, в тому числі й Інтернет, підвищення читацької компетентності - справа надзвичайно важлива. Як народжується жанр? Які його ознаки? Що дає читачеві правильне визначення жанру? Знання відповідей на ці запитання сприятиме підвищенню культури читання.
Першу класифікацію літературних жанрів було зроблено давньогрецьким філософом Аріс- тотелем. З роками вона уточнювалася, збагачувалася і процес цей не завершиться, поки існуватиме художнє слово.
Звернення до того чи іншого жанру багато в чому залежить від особливостей таланту письменника. Наприклад, Шекспір відомий усьому світові як драматург і автор сонетів, Сервантес - як автор знаменитого роману, О. Генрі - як новеліст, Конан Дойл - як неперевершений автор детективних оповідань тощо. Видатні письменники можуть бути однаково талановитими в багатьох жанрах мистецтва слова - в повістях, романах, оповіданнях і казках, віршах і піснях, поемах і драмах. Так, у російських поетів Олександра Пушкіна і Михайла Лєрмонтова є твори всіх названих жанрів. Український письменник Іван Франко, крім чудових віршованих та прозових творів, відомий як автор знаменитої драми «Украдене щастя». Англійський поет Джордж Гордон Байрон є також автором драматичних і прозових творів.
Кожен літературний жанр - унікальний за своїми можливостями відображати дійсність за допомогою художнього слова. Тому не варто підносити одні жанри над іншими. З цього приводу видатний французький філософ і письменник XVIII ст. Вольтер говорив, що всі жанри гарні, крім нудного. Проте, попри їхню різноманітність, жанри завжди визначають на основі приналежності до одного з трьох літературних родів - епосу, лірики чи драми.
Нагадаємо, що твори, які розповідають про події та героїв, становлять найбільшу частину художньої літератури і належать до епічних жанрів (грец. epos - слово, розповідь). Це добре відомі вам літературна казка, байка, оповідання, новела, повість, а також епічна поема, роман. Найхарактернішою рисою творів епічного жанру є головна роль у них розповіді, що взаємодіє з діалогами і монологами персонажів (зокрема, і внутрішніми монологами). Ви можете самі підтвердити це багатьма прикладами з вивчених творів, звернувши увагу на особливості їхніх сюжетів, на прийоми творення характерів, на значення композиції в зображенні подій і героїв.
Цього року на вас чекає зустріч з уже відомим вам епічним жанром повісті. Про владу грошей і їхній згубний вплив на душу людини ви дізнаєтеся з повісті «Гобсек» французького письменника Оноре де Бальзака. Хвильну розповідь про долю «маленької людини» ви прочитаєте в повісті «Шинель» класика світової літератури, нашого знаменитого земляка Миколи Гоголя.
Ваші знання про роман як епічний жанр поповняться під час читання і вивчення сатиричного роману англійського письменника XVIII століття Джонатана Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера», психологічного роману Михайла Лєрмонтова «Герой нашого часу» тощо.
Якщо твори епічних жанрів викликають у нас гострий інтерес до життєвих історій, збагачують досвідом і почуттями інших людей, розширюють знання про світ, то твори ліричних жанрів передають внутрішній світ самих авторів, їхні думки і переживання. До ліричних жанрів відносять уже знайомі вам вірш, пісню, хайку, оду, елегію, сонет, рубаї тощо.
Є твори, в яких автор (або оповідач), розповідаючи про певні події або людей, передає власні думки і почуття. Такі твори називаються ліро- епічними й належать до так званих перехідних жанрів. З баладою як ліро-епічним жанром ви ознайомилися в 7 класі. У 9 класі ваші знання про ліро-епічні твори збагатяться вивченням поеми Джорджа Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда» та роману у віршах Олександра Пушкіна «Євгеній Онєгін». У сучасній літературі популярні перехідні жанри з ознаками художньої та документальної прози, лірики й епосу. Це автобіографічні повісті й романи, щоденники, есе - жанр вільних роздумів на будь-яку тему. Лірика все більше звільняється «з полону» рими і ритму, й сучасний вільний вірш більше схожий на прозу, ніж на поезію.
У творах драматичних жанрів головними є монолог і діалог - пряма мова героїв, за допомогою якої розгортається драматична дія. Найважливішою особливістю драматичного твору є драматургічний конфлікт — зіткнення інтересів героїв, їхніх поглядів, світогляду і середовища, що їх оточує, тощо. Події, відтворені на сцені, сприймаються нами як такі, що відбуваються в даний час, зараз. Тому так хвилює нас постановка драматичного твору на сцені.
До основних жанрів драматургії належать: трагедія, комедія і власне драма. У 8 класі ви ознайомилися з жанром трагедії (Вільям Шекспір, «Ромео і Джульєтта») та комедії (Жан-Батист Мольєр, «Міщанин-шляхтич»), У 9 класі ви дізнаєтеся про «нову драму» як мистецьке явище світової літератури.
Крім загальних рис, жанри мають характерні особливості в кожній національній літературі. Наприклад, у літературних казках автори часто використовують міфологічні та фольклорні елементи своєї культури. Так, у данця Г. X. Андерсена в «Сніговій Королеві» добро несе дівчинка (Герда), а зло - фантастична істота Снігова Королева. У казці українця В. Короліва-Старого, навпаки, носієм добра є фантастична істота, створена уявою автора на основі українського фольклору, Хуха-Моховинка, а зла - людина (дід).
На уроках зарубіжної літератури в 6 класі ви ознайомилися з жанром різдвяної повісті Чарль- за Діккенса («Різдвяна пісня в прозі») і Миколи Гоголя («Ніч перед Різдвом») й, напевне, помітили національні особливості святкування Різдва англійцями й українцями, відзначили традиції : символи цього величного свята у двох різних народів.
Література з плином часу змінюється. Змінюються й такі стійкі, традиційні її форми, як жанри. Окремі з них, як-от билина, згасають, інші відроджуються в оновленому вигляді. Так, іля деяких епох характерний новий розквіт трагедії. крізь усю історію літератури проходить жанр байки. Жанри не зникають безповорот- -: як ніколи не вмирають гарні книжки. Вони кнвуть і в перших виданнях, і в сучасних, що збирають широке коло нових читачів. І сьогодні нас зачаровує поезія Роберта Бернса, Олександра Пушкіна, Генріха Гейне, Тараса Шевченка, Лесі Українки, захоплює проза Марка Твена, Жуля Верна, Артура Конан Дойла, хвилює драматургія Вільяма Шекспіра і багато інших чудових творів зарубіжної літератури, написаних у різних жанрах.
Про літературні стилі
«Література - немов нитка дорогоцінних каменів, і жоден з них не схожий на інший», - так яскраво сказав відомий англійський письменник Джон Голсуорсі (1867-1933) про художню досконалість і розмаїття творів мистецтва слова, не підвладних часу. Можливо, ви помічали, що людина, яка любить читати, має не лише широкий, порівняно з іншими, читацький кругозір, а й може безпомилково визначити автора книжки за манерою написання, тобто за тим, що в літературознавстві називається стилем.
Стиль у літературі (від лат. stilus - загострена паличка для письма, манера письма) - стійка спільність засобів художньої виразності. Поняття «стиль» у літературі вживається в різних значеннях: 1) у значенні, пов’язаному з особливостями розвитку літератури того чи іншого часу (стилі епох - Античність, Відродження, Просвітництво); 2) стилі літературних напрямів - класицизм, бароко, сентименталізм, романтизм, реалізм (із трьома останніми напрямами ви ознайомитеся цього року); 3) індивідуальний стиль письменника.
Стилі епох називають також «великими стилями», для яких характерна підпорядкованість значущим художнім принципам певного часу. Наприклад, для епохи давньогрецької античності характерне зародження меліки (лірична пісня),збереження почуття міри у викладі тексту твору (у римських поетів ця вимога одержала назву «золотої середини», тобто прагнення до чистоти, ясності, високої майстерності поетичної творчості). Основною вимогою епохи Відродження стало зображення людини з сильним характером і відображення життя в усіх його складнощах і суперечностях. У цьому ви вже малц можливість переконатися, читаючи і роздумуючи над трагедією Шекспіра «Ромео і Джульєтта» і романом Сервантеса «Дон Кіхот».
Стиль літературних напрямів відображає наявність загальних принципів зображення дійсності, які виявлялися у творчості письменників у періоди виникнення і розвитку класицизму, бароко, романтизму тощо. Згадаймо, наприклад, про класицистів, які вірили в перетворювальну силу розуму, здатну змінити не тільки людину, а й суспільство. Тому вони дотримувалися правила «трьох єдностей»: місця, часу і дії. Герої класицистичних творів - завжди носії однієї, домінантної риси, властивої людям певного часу. Головними перевагами творів класицизму визнавалися гармонія і відповідність їхніх частин, стрункість композиції, ясність і чіткість мови.
Значне місце в літературі має поняття індивідуального стилю письменника, під яким мається на увазі взаємодія всіх художніх засобів як єдиної системи творчості. Як це виявляється безпосередньо в творі, розглянемо на прикладі трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Цій трагедії, як і всім іншим п’єсам Шекспіра, властивий гострий драматургічний конфлікт: родинам Монтеккі і Капулетті, які ворогують, протистоїть кохання їхніх дітей - Ромео і Джульєтти. З розвитком дії п’єси цей конфлікт лише поглиблюється. Неможливість здійснення щастя юних героїв розкривається в зображенні все нових і нових перешкод на їхньому шляху. Але всією своєю поведінкою, думками, вірою в перемогу свого кохання вони прагнуть подолати всі негаразди. Саме взаємодія всіх елементів п’єси - гострого конфлікту, динамізму сюжету, сили і благородства характерів героїв (що й становить особливість індивідуального стилю Шекспіра-драматурга) - дає змогу читачеві (глядачеві) з невідривною увагою переживати історію кохання Ромео і Джульєтти, які стали вічними літературними образами.
Особливість, неповторність стилю кожного автора можна показати також на прикладі відомого вам роману англійського письменника Д. Дефо «Робінзон Крузо». З винятковою майстерністю Д. Дефо витримує загальний підхід до детального, точного і ретельного опису подій і явищ. Якщо він зображує бурю, то описує й усі пошкодження, завдані судну, і ту послідовність, з якою моряки рубають щогли, відкачують воду й намагаються врятувати корабель. Працю Робінзона він описує докладно і завжди підкреслює результати цієї праці. Усе змальоване автором життя Робінзона постає у вигляді трудових процесів, кожен з яких закінчується перемогою, означає новий важливий етап в житті героя. Хід думок винахідливої, врівноваженої і гуманної людини описується з такою ж точністю, як і його наполеглива праця. Взаємозв’язок усіх художніх елементів, особливості їх художнього втілення і свідчать про неповторний індивідуальний стиль Д. Дефо, який створив на початку XVIII століття свою знамениту книжку, що й досі залишається одним із найбільш популярних творів у всьому світі.
Запитання і завдання
- Що означає поняття «стиль у літературі»?
- У яких значеннях вживається це поняття?
- Що характерно для «великих стилів» у літературі? Наведіть приклади з вивчених раніше стилів епох (Античність, Середньовіччя, Відродження).
- Які загальні принципи зображення дійсності характерні для класицизму і бароко?
- Які особливості художнього твору свідчать про індивідуальний стиль письменника?
Джерело: Журнал «Всесвітня література в сучасній школі». Автор: Лідія Сімакова, кандидат педагогічних наук, м. Київ