Україна - Єдина Країна

Обладнання: карта України, портрети відомих українців, малюнки або презентація із зображенням визначних місць Києва, збірки із творами про Україну, комп'ютерна презентація «7 чудес України», таблиця із зображенням державних символів України, Конституція України, кросворд «Моя Батьківщина», контури України (для роботи в групах), олівці, фломастери, кольоровий папір, прості олівці, ножиці, клей, рими для написання віршів про Україну.

І. Організація класу до уроку
(Створення позитивного емоційного настрою.)

Завдання (на вибір)
(Учитель пропонує учням відгадати загадку, відгадку доцільно записати на дошці та утворити асоціативний ряд зі словом-відгадкою.)

          Загадка
Як же край той зветься,
Де ти. хлопче, зріс,
Де твій дім, озерце,
Дитсадочок, ліс,
Де верхам синіти Вічно вдалині,
Де найкращі в світі Люди і пісні?.. (Батьківщина.)
                                       (Віра Багірова)

IV. Сприйняття та засвоєння матеріалу уроку
(Доцільно провести у формі журналу.)

Сторінка «Моя прекрасна Україна»
(Учитель використовує твори на вибір.)

           Поезії про Україну

                    З тобою

              Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

              Рідна земля
Криниця при дорозі край села,
1 журавель похилений над нею.
Хоч би куди дорога завела,
Думки мої із рідною землею.
Бо тут мій дім і тут моя рідня,
І тут священні предківські могили.
Душа моя не прожила б ні дня
Без тих країв, які мене зростили.
Я їх люблю, і, поки буду жити,
Трудитиму і розум свій, і руки,
Щоб на землі, яку я так любив,
Жили щасливо діти і онуки.
Аби вони у славі і добрі
Так, як і я, своїх дітей ростили,
Продовжували рід свій на Дніпрі
і шанували предківські могили.
                                 (Микола Луків)

          Молитва за Україну
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.

       Усе моє, все зветься Україна
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
                          (Ліна Костенко)

            Молитва
Добрий Янголе крилатий,
Із небес, з височини,
Ти нас, хлопців і дівчаток,
Все від злого борони!
При науці, при забаві
Помагай нам в кожний час,
Щоб росли ми мудрі, жваві,
Щоб була потіха в нас.
Щоб любила нас родина,
Щоб ми вільну, без тривог,
Будували Україну,
Щоб благословив нас Бог.
                        (Леся Хроплива)

Із далекого теплого краю повертався на північ, на нашу землю, маленький Деркач. Це сіренька пташка. Улітку вона виводить у нас діток, а на зиму відлітає в Африку.
Важко летіти Деркачеві, маленькі в нього крильця. Тому він де летить, а де й пішки іде. Іде собі Деркач й тихенько пісеньку співає про далекий північний край, про гніздечко під кущем лози на зеленому лузі — там його мила батьківщина.
Іде собі, іде й зустрічає Крота. Сидить Кріт у норі, висунув мордочку й питає Деркача:
- Хто ти такий і куди йдеш?
- Я — пташка Деркач, повертаюсь на батьківщину із теплого краю.
Розповів Деркач Кротові про свою далеку північну вітчизну й про теплу африканську землю.
- А чого ти не поселишся на тій теплій землі й не живеш там завжди? — питається здивований Кріт. — Чого щороку мандруєш тисячі кілометрів? Ти ж до крові поранив ноги. Тебе скрізь підстерігає шуліка. Що ж примушує тебе так поневірятися? Що кличе на холодну північ?
- Батьківщина, — відповів Деркач. (Василь Сухомлинський)

Бог створив нашу землю і почав роздавати її різним народам. Наші предки пізно спохватилися, і землі їм не дісталося. От вони прийшли до Бога, який у цей час молився. Через деякий час Бог озирнувся і запитав їх:
- Чого ви прийшли до мене?
Дізнавшись, що вони осталися без землі, він
запропонував їм чорну землю.
- Ні. Ми не будемо там жити. Там уже живуть німці, французи, італійці, — сказали наші предки.
- Ну, тоді я дам вам землю, яку я залишив для раю. Там є все: річки, озера, пустелі, ліси, гори. Але пам'ятайте: якщо будете берегти цю землю, то вона буде ваша, а якщо ні — то ворога, — сказав Бог.
Пішли предки наші на ту землю й оселилися там. А країну свою називали Україною. І зараз ми живемо на тій самій райській землі.

Легенда про дівчину-Україну

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.
- Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.
- Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.
Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.
- Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Мені пригадується весняний день. Сяє сонце, ласкавий вітерець шепоче в листі дерев. Співають пташки, щось шелестить у лузі так тихо-тихо, ледве чутно. Я сиджу на високій степовій могилі й слухаю, як шумить весна.
Переді мною — зелені лани. На обрії ліс.
- А що там, за лісом? — питаю старшого брата.
- Поля, села... — каже брат.—Атам знову ліс.
- А за тим аж лісом — що там?
- Дніпро. Велика наша річка Дніпро.
- А за Дніпром що?
- Знову поля, села, ліси.
Це було тоді для мене найбільше відкриття світу. Мене здивувало, що світ такий широкий. Мене зворушило, що така велика, багата Україна. (Василь Сухомлинський)

Стоїть край дороги стара-престара тополя. Узимку тривожно шумлять її голі віти, а весною покривається вона зеленим листям. Скільки й пам'ятаю, стоїть вона, як сторож.
Якось питаю маму:
- Скільки літ тополі? Хто її посадив?
- Не знаю, — відповідає мама. — Скільки й пам'ятаю, стоїть тополя край дороги. Завжди однакова.
Питаю старого-престарого дідуся:
- Скажіть, будь ласка, скільки літ тополі? Хто її посадив?
- Не пам'ятаю, — відповідає дідусь. — Завжди стоїть край дороги. Скільки й знаю — росте собі й росте. Люди приходять і відходять, а тополя завжди росте. Може, це й не тополя, а легенда? Може, дерево це вічне — священна тополя? Може, вона народилася тоді, коли й Україна? Якщо так, то вона — вічна-вічна, бо вічна наша Україна. (Василь Сухомлинський)

 

 

Сторінка «Київ — серце України»
(Із використанням презентації або малюнків із зображенням краєвидів Києва.)
            Мій край
Київ — серце України
І найстарше місто в світі,
Хоч пройшов усякі зміни,
Гарний весь — в зимі і в літі.
Там церкви золотобанні,
А в них дзвони міднокуті,
Як задзвонять на світанні,
В Україні всім їх чути.
Коло Києва чи Львова,
Куди піду — гарно всюди,
Куди ступлю — рідна мова,
Де погляну — рідні люди.
Працьовиті підгірянці,
Як вогонь, палкі гуцули
І сміливії кубанці,
Що ще січень не забули.
І розважні подоляни,
І полтавці — солов'ї,
Бойки, лемки, волиняни —
Все ото брати мої.
                  (Роман Купчинський)

         Наша столиця
Чудовий день. Ясна пора.
Легенький вітерець повіяв.
На кручах сивого Дніпра
Стоїть столиця наша — Київ.
Квітує свічами каштан,
На храмах грає позолота.
Ось Володимир, ось Богдан,
Он сяють Золоті ворота.
Летить у небі голуб-птах,
Над ним хмарки, немов пір'їни,
Тріпоче синьо-жовтий стяг,
Як вільне серце України.
                            (А. Камінчук)

Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. В народу немає скарбу більшого, як його мова... Слова — це крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.  (Юрій Мушкетик)

                 Рідна мова
Сію дитині в серденько ласку.
Сійся-родися, ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі», «вибач» тремтливе —
Слово у серці — як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!», «світлої днини!» —
Щедро даруй ти людям, дитино!
Мова барвиста, мова багата,
Рідна і тепла, як батьківська хата.
                                (Варвара Гринько)

               Рідна мова
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім'я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
                         (Дмитро Павличко)

      Наш прапор

         Державний гімн
Слова палкі, мелодія врочиста —
державний гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста —
це клич один з мільйонів голосів.
Це наша клятва, заповідь священна,
хай чують друзі й вороги,
що Україна вічна, незнищенна,
від неї лине світло навкруги.
                          (Наталка Поклад)

                Тризуб
Як птах золотий в переливах
На прапорі має, горить.
Це знак наш, це фабрики й ниви,
Це символ, що будем ми жить.
Це хліб наш, вугілля і цукор,
Степи плодовиті, моря...
Це в праці змозолені руки,
Що подвигом завжди горять.
Це наша любов, наша мужність,
Вогняний порив боротьби.
Це наша згуртованість дружня,
Це пісня нової доби.
Це юність, це клич поколінням,
Що йдуть крізь життєву грозу.
Це слава твоя, Україно. —
Золотий, непокірний тризуб.
                          (Михась Сопілка)

Сторінка «Славетні люди України»
(Із використанням портретів відомих українців або презентації, присвяченої їм.)

Сторінка «7 чудес України»
(Розповідь про чудеса України з використанням презентації.)

Найбільше озеро Закарпаття — Синевир, яке утворилося 10 тисяч років тому на висоті 989 м над рівнем моря. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва озера — Морське Око. Озеро Світязь — найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні. Світязь чимось схожий на море, у вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти.
Подільські Товтри (національний природний парк, Хмельниччина) — це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно до давньої берегової лінії. Аналогів у світі немає, але подібні за геологічними структурами скелясті гряди є у Великобританії та США.
Справжньою перлиною для туристів є регіонально-ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», який розташований у межах Первомайського, Доманівського, Арбузинського, Вознесенського, Братського, Врадіївського районів Миколаївської області, а також у районі міста Южноукраїнськ.
Олешківські піски (Херсонщина) є найбільшим піщаним масивом у Європі. Вони складаються з безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами») заввишки близько 5 м і негустої рослинності.
Мармурова печера (АР Крим) — унікальна за красою печера зі складною системою залів і галерей.
Справжньою природною окрасою як Українських Карпат, так і всієї України є високогірний хребет Чорногора, у. складі якого знаходиться найвища точка України — гора Говерла (2061 м).
Ми захоплюємося природою Альп та Кавказу, Карпат та Криму і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що Дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу. (Дністровський каньйон — Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька області.)
Неповторна Балаклавська бухта (з мисами Айя та Фіолент в АР Крим), оточена горами, здавна приваблювала людину як зручне місце для поселення. А унікальної краси миси Айя та Фіолент, що немов обрамлюють з моря бухту, додають мальовничості та унікальності.
Цілинний степ «Асканія-Нова» (біосферний заповідник, Херсонщина) — єдина у Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якої ніколи не торкався плуг, має велику наукову, культурно-пізнавальну та практичну цінність.
V. Творче застосування набутих знань
Сторінка «Ми — творчі діти українські»
Завдання для груп (на вибір)
(Працюють 3 групи.)
1. Складіть вірші про Україну, використавши запропоновані рими або дібравши власні.
(Робота на вибір: індивідуальна, в парі або у групі.)

 

2. Об'єднайте рушничками дружби захід та схід, північ та південь України.
(Робота з використанням контурів України, кольорового паперу, картону, клею, ножиць.)
Завдання. Зробіть аплікації рушників, приклейте їх на контурну карту України так, щоб об'єднати західну і східну, північну і південну частини України.
3. Усім українцям простягніть руку миру і дружби.
(Робота з використанням контурів України.)
Завдання. Обведіть долоні простим олівцем на кольоровому папері, виріжте зображення долоньок. Приклейте зображення своїх долонь на контурну карту України так, щоб поєднати всю Україну. Контури пальців «зустрічаються» на карті там, де розміщене місто Київ.

Звіти груп

VI. Підсумок уроку
Сторінка «Чи знаєш ти все про свою Батьківщину?»
(Робота над завданнями кросворда або запитаннями вікторини.)