Історія України, 10 клас профільного рівня, розділ 5 «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920).
Мета: проаналізувати мету та причини поразки Другого зимового походу армії УНР; пояснити значення Другого зимового походу як останньої збройної спроби відвоювати самостійність України та наслідки невдачі акції.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: атлас з історії України для 10-го кл., мультимедійний проектор (до конспекту додається презентація).
Програма з історії України для 10-11 класу, профільний рівень, суспільно-гуманітарний напрям, розміщена на сайті mon.gov.ua/.
Основні поняття і терміни: Зимовий похід.
План уроку: 1. Політична ситуація в Україні у 1921 р.
2. Військова підготовка походу.
3. Листопадовий рейд. Трагедія Базару.
4. Наслідки невдачі походу.
Хід уроку:
І. Організаційна частина уроку.
11. Актуалізація знань.
Учням пропонується дати відповідь на питання: «Чи вдалось внаслідок національно-визвольних змагань створити самостійну Українську державу?» Вчитель звертає увагу, що саме на цьому уроці буде йти мова про останню спробу українських патріотів військовим шляхом відстояти самостійність держави та причини поразки у боротьбі за державність.
111. Вивчення нового матеріалу. Осмислення нових знань.
Питання № 1. Політична ситуація в Україні у 1921р.
Пропонується бесіда з учнями з приводу наслідків радянсько-польської війни. Учні мають пригадати, що за умовами Ризького договору Польща визнала УСРР і були втрачені надії на легальну підтримку незалежності України. Між тим частина військ УНР ще знаходилась в таборах на території Польщі.
В Україні радянська влада продовжувала визискувати з селян продрозкладку. Навесні 1921 р. значено посилився селянський повстанський рух. Селяни не хотіли миритися з поборами та свавіллям радянських представників.
Про силу повстанського руху свідчать дані ВУНК за 1921 р.: на території України діяло 464 повстанських загони, в яких брали участь понад 40 тис. селян. Високу активність виявили загони під керівництвом Хмари, Заболотного, Журавля та ін. Радянські чекісти здійснювали каральні акції з метою придушення повстанського руху. Використовувалась практика взяття в заручники родичів тих, хто підозрювався у повстанській діяльності, їхні розстріли, впроваджувалась система колективної відповідальності селян. Тільки з 17 по 23 жовтня 1921 р. було «вбито в бою 122, розстріляно 26, добровільно з’явилося 210. заарештовано 500 бандитів, взято заручників чоловік».
В зазначеній ситуації головна надія селян полягала в очікуванні на повернення української армії. Головний Отаман війська УНР С.Петлюра, знаходячись у Польщі, отримував інформацію про готовність населення підтримати українські війська в повстанні проти Радянської влади.
Пропонується на розгляд учнів документ №1. Селянин Лащенко з Поділля у листі до Петлюри відзначав: «Якби тепер тільки показалася українське військо- все було б добре…Тоді коло його легко згуртувати селян. Всі селяни пішли б тепер- і старі і малі. Зараз їх так ненавидять, що в селі найбідніший каже, що він не соглашається на більшовизм.. Його прямо ненавидять…» Про очікування українського населення свідчить документ №2, повідомлення Пилипа Тяговича від 19 квітня 1921 р. до С.Петлюри: «Страйкують залізничники. Населення до більшовиків ставиться вороже. Відношення до уряду УНР, а також до головного отамана, дуже гарне. Селяни червоноармійцям просто кажуть- ви ні сьогодні- завтра підете, а Петлюра буде. Населення сподівається скорого приходу військ УНР».
Учні аналізують документи і приходять до висновку про те, що ситуація 1921р. в Україні потребувала приходу українських військ з метою захисту населення та підняття загальноціонального антирадянського повстання.
Вчитель пропонує короткий запис до конспекту з питання «Політична ситуація в Україні у 1921 р.»:
Учні записують короткий конспект з питання №1:
1.Після Ризького мирного договору на території Польщі лишались залишки військ УНР.
- Політика радянської влади щодо селянства викликала масові повстання.
- Очікування на розгортання єдиного антирадянського виступу українського населення проти радянського режиму були пов’язані із приходом військ УНР.
Питання № 2. Військова підготовка походу.
Метою походу на територію України була організація антирадянського повстання. Для здійснення походу слід було налагодити зв’язки з повстанцями в Україні, вирішити питання забезпечення озброєнням, харчуванням та обмундируванням, підготовити план наступу. 21 січня 1921 р. був сформований Партизансько- Повстанський штаб (ППШ), який очолив генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. ППШ взаємодіяв із польським Генеральним штабом, з дозволу влади створив контрольно-розвідувальні пункти на кордоні. На територію України доправлялися розвідувальні групи ППШ, які передавали інструкції керівникам повстанських загонів, розповсюджували українські газети та листівки. При ППШ діяла курсантська школа. Керівництво УНР мало домовленість із польською владою про забезпеченню армії зброєю, амуніцією, продовольством.
Похід планувалось розпочати в кінці червня 1921 р. Але через складну політичну ситуацію в Польщі, в тому числі пов’язану із нотами протесту зі сторони уряду УСРР, польська влада не виконала своєчасно зобов’язань щодо забезпечення необхідним армії УНР. Реальна підготовка рейду розпочалась тільки восени 1921 р.
Учні записують короткий конспект з питання №2:
1. Партизансько-Повстанський штаб був створений з метою підготовки рейду.
- Розвідувальні групи ППШ налагоджували зв’язки з керівниками повстанських загонів в Україні.
- Польська влада мала зобов’язання забезпечити військо УНР зброєю та амуніцією.
Про розуміння величі розпочатої справи та необхідних самопожертвувань воїнів свідчить документ №3 – лист С.Петлюри до Ю.Тютюнника перед початком рейду: «Пане генерал! Виряжаючи Вас, Партизансько-Повстанський штаб та старшин і козаків на велику справу звільнення Батьківщини нашої від московського ворога, від щирого серця хочу побажати успіху в тій тяжкій боротьбі, яку прийдеться провадити в Україні».
Питання №3. Листопадовий рейд. Трагедія Базару.
23 жовтня 1921 р. С.Петлюра видав наказ про початок походу військ УНР, який вийшов в історію як Листопадовий рейд або Другий зимовий похід. Чисельність війська становила близько 1500 вояків. Військо було розподілено на три групи- Подільську, Бессарабську та Волинську. Подільська група дійшла до сіл Гута Катюжанська та Варівка під Києвом, але зазнавши значних втрат, 6 грудня повернулась за польський кордон. Бессарабська група зазнала поразки поблизу Тирасполя.
Головні надії керівництво УНР покладало на найбільшу Волинську групу, яку очолив безпосередньо Ю Тютюнник. Саме ця група мала підняти загальнонаціональне повстання, інші з’єднання повинні були допомагати та відволікати сили ворога. Волинська група роззброїла прикордонну охорону, захопивши коней та підводи. 7 листопада бійці Волинської групи зуміли зайняти місто Коростень. Повстанці взяли під контроль вокзал, захопили склад зброї, випустили із в’язниці 470 в’язнів. Але прибулі понад 100 курсантів Школи червоних старшин змусили повстанців відступити.
Близько 5-ї ранку 16 листопада частини групи Тютюнника увійшли до села Малі Миньки. Командир вирішив дати бійцям відпочинок, вояки розійшлися по селянських хатах. Але саме під Миньками Волинська група опинилася в пастці. Червона кавалерійська бригада Котовського оточила село. Воїни УНР намагалися врятуватися, але через велику скупченість людей провалився міст над річкою Звіздаль, коли по ньому рухались підводи із пораненими. В річці провалилася крига. Поранені, якщо не були вбиті, топилися в крижаній воді. Лише авангарду колони вдалося вирватися із оточення. Інші вояки в запеклому бою із котовцями билися до останнього. Понад 200 бійців УНР загинули у бою, близько 500 потрапили в полон.
Розправа над полоненими здійснювалась за «законами» революційної доцільності. Котовський наказав на ніч замкнути полонених у сільській церкві. До найближчого містечка Базар були направлені члени надзвичайної комісії. Долю повстанців мала вирішити «надзвичайна п’ятірка» у складі Гаркавого, Іванова, Косовського, Лівшица та Фріановського.
Кожний полонений мав перед допитом заповнити «Анкету для перебіжчиків або полонених іноземних держав». Надзвичайна комісія окремо відібрала представників старшини і відправила їх до Києва. 12-х з них розстріляли, 14 завербували на службу до Червоної Армії, інших засудили до ув’язнення. Рядових козаків вирішили судити на місці. Суд мав формальний характер. На кожній із 360 справ рядових вояків хімічним олівцем записана лаконічна резолюція: «Расстрелять. Базар 22.11». Так була вирішена доля героїв-бійців, що воювали за рідну Україну. В протоколі засідання комісії було зазначено, що «необхідно показати всьому капіталістичному світові та його наймитам, що совєтська влада нещадно карає». документ №4.
З метою залякування українських селян страту здійснювали публічно. Жителів Базару та навколишніх сіл зігнали до місця розстрілу. Замученим, забитим повстанцям наказали стати над викопаною ямою і залунала кулеметна черга. Багато воїнів, за свідчення очевидців, в останню мить життя вигукувала: «Народе український! Слухай голосу вірних синів! Ти колись віддячиш за нас!», « Ще не вмерла Україна». Воїни УНР прийняли смерть як герої. Листопадовий рейд мав трагічний фінал.
Конспект до питання №3.
- Три групи учасників рейду- Волинська, Подільська та Бессарабська.
- Похід закінчився поразкою через кількісну перевагу радянських військ.
- Більшість учасників Волинської групи були розстріляні за вироком «надзвичайної комісії» під містечком Базар.
Питання №4. Наслідки невдачі походу.
Бесіда з учнями.
Учні на прохання вчителя пригадують, що у 1921 р. були остаточно знищені махновські загони, придушені спалахи селянських повстань в Україні, ліквідована Холодноярська республіка. Жорстокістю та терором радянська влада нав’язала свій режим.
Учні пригадують, що однією з причин поразки українських національно-визвольних змагань стала відсутність сильної армії.
Листопадовий рейд- це остання спроба українського війська захистити населення та відстояти державність. Невдача рейду означала остаточну поразку національних сил в період 1917-1921 рр.
Конспект до питання №4
- Відсутність єдності українських національних сил.
- Несприятлива міжнародна ситуація, відсутність зовнішньої підтримки української державності.
- Не вдалося створити сильну боєздатну армію, яка б мала можливість захистити українське населення.
- Після походу припинилися спроби відвоювати незалежність УНР.
Учень подає коротку інформацію про долю Ю. Тютюнника Завдення про це пропонується заздалегідь). У 1923 р. була розроблена спецоперація з повернення Тютюнника до України. Він змушений був піти на співпрацю із Радянською владою, викладав у Школі Червоних старшин в Харкові. Навіть знявся у художньому фільмі «Пілсудський купив Петлюру», зігравши роль самого себе. Однак змушена лояльність не врятувала від радянської каральної машини. Тютюнника було заарештовано ОГПУ, йому висунули звинувачення у співпраці із іноземною розвідкою. У 1930 р. Тютюнника було розстріляно.
IV. Узагальнення та систематизація знань
Другий Зимовий похід армії УНР- героїчна сторінка історії українського державотворення. Відчайдушний крок. Майже приречений на поразку, виявився останньою спробою відвоювати незалежність.