Немає прагнення більш природного, ніж прагнення до знань. М. де Монтень
Нова українська школа - це ключова реформа Міністерства освіти і науки України. Головна мета – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у житті, школу, до якої приємно ходити учням. Тут до них прислухаються, вчать критично мислити, не боятися висловлювати власну думку, бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати школу, адже вони відчувають, що тут панують співпраця та взаєморозуміння. Замість запам'ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке накладатимуться уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.
У Державному стандарті початкової загальної освіти передбачено певні засади навчання та виховання, обов'язкові для всіх шкіл України.
Деякі із цих засад найкраще реалізувати на уроках, використовуючи технології групової роботи, що охоплюють життєво необхідні компетентності.
- Громадянська компетентність - людина активно, відповідально й ефективно може реалізовувати права та обов'язки для розвитку демократичного суспільства.
- Комунікативна компетентність — особистість під час спілкування вміло застосовує знання мови, способи взаємодії з близькими і віддаленими людьми, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями.
- Соціальна компетентністздатність особистості продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі й команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.
Останнім часом, коли цінність активних методів зросла, у педагогічній літературі часто зустрічаються рекомендації щодо того, як застосовувати групову роботу, оскільки доведена її ефективність у розв'язанні широкого кола завдань. Однак, на думку багатьох дослідників, зокрема фахівців з розвивального навчання, у початковій школі варто говорити про "вирощування" групової роботи, точніше. умінь дітей, необхідних для успішного спільного пошуку. Результатом цього процесу стає як сформована в учнів здатність організовувати роботу групи (планувати дії: розподіляти ролі; дотримуючись норм співпраці, реалізовувати задумане; презентувати свої напрацювання у вигляді моделі, схеми тощо), так і здатність свідомо обирати зручну й ефективну форму роботи із завданням і, в разі необхідності, ініціювати групову роботу. Отже, пропоную рекомендації щодо організації такої групової роботи, яка дасть змогу досягти бажаного результату.
На початку навчання вчитель пропонує учням попрацювати в парі чи групі, бо вже у 2-3 класі ініціатива у виборі форми виконання завдання поступово передається дітям. Тому, говорячи про планування вчителем групової роботи на уроці, маємо на увазі визначення й створення ситуацій, у яких можливе (але не обов'язково відбудеться!) її ініціювання дітьми, а також детальне продумування організаційних моментів. Таким чином, плануючи урок, вибудовуючи його зміст, учитель продумує наступні моменти.
Діти мають відчути потребу працювати разом, побачити сенс в об'єднанні зусиль. І ще, на уроках математики підходимо до розуміння, що задача не може бути розв'язана індивідуально; спільне обговорення значно прискорює процес пошуку рішення; специфіка завдання така, що потребує розподілу операцій між членами групи, які потрібно виконати для отримання результату. Вміння працювати в групі фактично передбачає одночасне формування кількох видів здібностей: здатність до "колективного мислення" для знаходження способу розв'язання певного виду задач; організувати спільну роботу; здатність до рефлексії.
До принципів формування груп та їх кількісного складу підходимо творчо, враховуючи індивідуальні здібності учнів. Варто пам'ятати, що такої форми спілкування, як навчальна співпраця у дитячому досвіді ще не було. Отже, дитячу співпрацю, потрібно культивувати з тією ж ретельністю, що і будь-яку іншу навичку: не ігноруючи "дрібниць", не намагаючись перейти до складного перш ніж опрацьоване просте. Як сісти за партою, щоб дивитися не
на вчителя, як зазвичай, а на однокласника; як погоджуватися, а як заперечувати; як допомагати, а як просити про допомогу. Без опрацювання усіх цих "ритуалів" взаємодії до автоматизму неможливо організувати більш складні вільні й творчі форми спільної роботи учнів. Тому важливо зазначити наступне.
- Впроваджуючи нову форму співпраці, необхідно надати її зразок. Учитель разом із 1-2 дітьми біля дошки показує на одному прикладі весь хід роботи, акцентуючи форму взаємодії, наприклад, мовленнєві кліше: "Ти згоден?", "Не заперечуєш?", "Чому ти так гадаєш?”... Кілька зразків різних стилів взаємодії дають можливість учням і обрати свій власний.
- По-справжньому зразок спільної роботи буде опанований дітьми лише після аналізу 2-3 помилок,
Щоб групи, так би мовити, спрацювалися, потрібно щонайменше 3 – 5 занять. Тому часто пересаджувати дітей не варто. Але закріплювати єдиний склад груп, скажімо на семестр, також не рекомендується: діти мають отримати досвід співпраці з різними партнерами. Однак і тут можливий лише суворо індивідуальний підхід. Скажімо, двох дівчаток-подружок, які не спілкуються з іншими дітьми, розлучати можна лише ненадовго з надією розширити їхнє коло спілкування. Під час оцінювання роботи групи слід підкреслювати не стільки учнівські, скільки людські чесноти: терплячість, доброзичливість, дружелюбність, ввічливість, привітність тощо. Оцінювати можна лише спільну роботу групи, і ні в якому разі не давати різних і оцінок дітям, які працювали разом.
Групова робота зазвичай потребує переставляння парт. Для роботи в парі зручні звичні ряди. Для роботи трійками або четвірками, парти треба ставити так, щоб дітям, які працюють спільно, було зручно дивитися один на одного. Діти зможуть самі підготувати клас до роботи за складеним учителем планом розташування парт, якщо їх з першого дня навчання в школі привчати орієнтуватися в плані класу, знаходити своє місце чи місце будь-кого з учнів.
Щодо таких методів роботи варто застерегти:
Неприпустимо, щоб у парі було двоє "слабких” учнів; дітей, які будь-що відмовляються сьогодні працювати разом, не можна змушувати до спільної роботи і завтра; не можна займати дітей спільною роботою більше 10—15
хвилин уроку, принаймні в 1 класі – це може призвести і до підвищення втомлюваності; не можна вимагати абсолютної тиші під час спільної роботи: діти мають обмінюватися думками, висловлювати власне ставлення до роботи товариша. Реагувати потрібно лише на збуджені вигуки, розмови на повний голос. Але зауважувати треба м’яко: шестирічки не в змозі тривалий часу утримувати довільну саморегуляцію, захоплюючись завданням.
Для досягнення навчальної, виховної та розвивальної мети застосовуються пріоритетні технології, спрямовані на впровадження в навчальний процес комп'ютерної техніки, різноманітних систем індивідуального й диференційованого навчання; нових технологій навчання обдарованих дітей; гуманізацію навчального процесу. І серед пріоритетних методів роботи виокремлюємо групові. Бо формування особистості та її розвиток здійснюються в процесі навчання, якщо виконуються важливі умови:
- Створення позитивного настрою до навчання,
- Відчуття позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної мети.
- Можливість висловлювати свою думку та вислуховувати товаришів.
- Учитель - це друг, порадник, старший товариш.
Усі ці умови здійснюють інтерактивні технології кооперативного навчання: робота в парах і групах. На початкових етапах навчання учнів співпрацювати у малих групах особливо ефективна технологія роботи в парах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість мати свою думку, висловлюватися. Робота в парах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і потім озвучити їх перед класом. Ця форма роботи сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, переконувати, вести діалог, дискусію. Така співпраця унеможливлює виконання
завдання.
Найчастіше на уроках можна використовувати такі види роботи в парах:
- Гра "Незнайко" (один учень читає, інший виправляє помилки).
- "Інтерв'ю" (взяти інтерв'ю й визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті тощо).
- Гра "Кіт і мишка" (зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного).
- "Взаємні запитання" (заперечувати та оцінювати один одного).
- "Щоденник подвійних нотаток" (проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент; сформулювати підсумок уроку чи серії уроків; дати відповіді на запитання учителя).
Зазвичай групова робота – кульмінаційний момент уроку, бо потребує від дитини розумової й емоційної напруги, тому вона має бути нетривалою. Часові рамки краще задавати стислішими, за необхідності подовжуючи час. Коли вже спосіб роботи стає звичним для дітей, дотримання регламенту відслідковується суворіше. Оптимальний час роботи малих груп у початковій школі – 5 – 7 хвилин для повного циклу, включаючи групове обговорення, міжгруповий діалог, рефлексію спільної роботи. Якщо групи виконували різні завдання, обговорення виявиться ефективним за послідовного винесення кожною групою результатів своєї роботи, що супроводжується звітом, поясненнями, розповіддю.
Найпоширенішим у практиці способом організації навчальної дискусії є міжгруповий діалог за таким порядком роботи:
- Утворення груп, розподіл ролей у малих групах.
- Груповий діалог.
- Подання результатів обговорення.
Перш ніж групи розпочнуть працювати, слід запропонувати їм повторити завдання. Це обов'язковий елемент початку спільної роботи. Згодом, коли діти освоять норми й правила співпраці, педагог, спостерігаючи за роботою груп, лише перевіряє, чи зрозуміли учні завдання, чи правильно його сформулювали. Першокласникам і другокласникам пропоную 2 – 3 запитання. У 3 – 4 класах школярам можна запропонувати картки з 5 – 6 запитаннями або реченнями. Наприклад:
- Мені було цікаво...
- Ми сьогодні розібралися...
- Я сьогодні зрозумів...
- Мені було важко...
Учень може відповісти на всі запитання або на деякі з них. У зошиті "Вчуся працювати разом" пропоную оцінити кожним власний внесок у спільну роботу та відповісти на запитання для групової рефлексії за таким зразком:
- Ім'я
- Дата
- Члени моєї групи
- Я слухав/слухала, коли інші говорили.
- Пропонував/пропонувала свої ідеї.
- Запитував/запитувала інших про їхні ідеї.
- Я ділився/ділилася матеріалами й інструментами.
- Звертався/зверталася до моїх партнерів по допомогу, кати вона мені була потрібна.
- Я допоміг допомогла комусь у моїй групі.
- Сказав сказала іншим, по мені подобаються їхні ідеї.
- Дотримувався/дотримувалася черги й намагався/намагалася, щоб інші теж стежили за цим.
- Оцінка групової роботи.
- Ми переконалися в тому, шо всі розуміють завдання.
- Ми вислухали ідеї й думки інших.
- Ми були дуже терплячими, коли пояснювали складні частини завдання один одному.
- Ми ділилися всіма матеріалами один з одним.
- Нашим найбільшим успіхом було отримання глибоких і міцних знань з теми, що вивчалася.
Таким чином, групова навчальна діяльність учнів на уроках має значні переваги порівняно з іншими методами, адже вона:
- допомагає створювати на уроці умови для формування позитивної мотивації навчання школярів;
- дає можливість здійснювати диференціацію навчання;
- сприяє виробленню вмінь співпрацювати з іншими учнями;
- забезпечує високу активність усіх учнів;
- реалізує їхнє природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та співпраці;
- підвищує результативність навчання та розвиток школярів.
Одним із провідних засобів перетворення школи навчання на школу життя, опанування учнями навичками планування власної діяльності, навичками вибору способів та шляхів її здійснення, формування й актуалізації життєвого досвіду учнів є метод групової роботи.
Поступово учень починає відчувати учнівський клас частиною свого світу, він зацікавлений у підтриманні дружніх стосунків. Ця форма роботи має велике значення для формування самостійності школяра. Працюючи в команді, учень має можливість виявляти ініціативу (вибрати завдання, порадити, як організувати роботу); вчитися планувати свої дії, переконувати, нести відповідальність за себе і команду.
Отже, групова форма навчальної діяльності – найефективніша під час виконання учнями різних вправ та завдань, розв’язання прикладів, задач. Саме така діяльність на заняттях вносить новизну в організацію традиційного процесу навчання, сприяє розвитку соціально значущих стосунків між учителем і групою учнів, учнів
між собою.
Джерело та автор статті: Ярош Н. Науково-методичний журнал «Початкова школа» №6, 2018р.