Займаючись у школі декоративним малюванням, учні не тільки знайомляться із зразками народної творчості, а й створюють свої орнаменти або візерунки - це розвиває їхню спостережливість, інтерес до навколишньої природи та творчі здібності.
Складаючи візерунки, дитина вчиться на практиці застосовувати ті чи інші правила декоративного малюнка: ритмічність узору; стилізацію; композицію; художні особливості сюжетних зображень; форми виробів, орнаменту, виражені живописними, пластичними, графічними засобами; симетричність за осями, що взаємно перетинаються, або за однією з осей, замкнену в безкінечний візерунок.
Декоративне малювання має широке застосування в школі. Воно допомагає на уроках праці - для складання узору та підбору сполучень кольорів, при оформленні класу до свята, при підготовці виставок, наочності, куточків.
Перший урок декоративного малювання починається з короткої бесіди про орнамент, про значення застосування узору для прикрашання різних предметів. При цьому необхідно продемонструвати кілька предметів побуту, прикрашених візерунками: чашку, тарілку, дерев'яну різьблену ложку, рушник, писанку і та ін. . Слід звернути увагу на окремі елементи узору.
Уроки декоративного малювання повинні наочно показати Учням, що декоративний малюнок тісно пов'язаний з їхнім реальним життям і є його невід'ємною частиною. Доцільно звернутися до учнів із питанням, чи є в класі предмети, прикрашені якимось візерунком. Учні жваво починають озиратися навкруги, придивляючись до своїх речей, і швидко піднімають руки, щоб радісно сповістити, що є узор у когось на хустці, на альбомі для малювання, на одязі і т.д.
Демонструючи кілька предметів, названих учнями, разом розбираємо характер, елементи та побудову узору. Учні дають оцінку узорам шляхом порівняння. Наступним може бути питання про те, які в них удома є предмети, прикрашені орнаментом. Прослухавши кілька відповідей, можна задати таке питання: «Чи варто взагалі робити на предметах узори? Адже від цього предмет не стає зручнішим або більш потрібним». Мета таких бесід - допомогти дітям більш активно сприймати декоративне мистецтво, привчити їх аналізувати, порівнювати, робити висновки, даючи свою оцінку.
Позитивним моментом цих бесід є також, що учні починають розуміти, що прикраси, зроблені на предметах, а це не випадкове сполучення якихось форм, вони підпорядковуються законам композиції. Усвідомлення, хоча б у загальних рисах, цих законів піднімає учнів на новий щабель розвитку особистості. Дитина починає по-новому, більш свідомо сприймати в навколишній дійсності елементи декоративного мистецтва. У першій бесіді можна пояснити значення лінійної сторони узору, не торкаючись питань кольору, для того щоб не розсіювати увагу дітей, а допомогти їм яскраво сприймати лінійну композицію узору. Розглядаючи зразки, педагог разом з учнями виділяє елементи узору, а також доповнює його. Учитель на таблиці, а потім на дошці показує послідовний хід побудови нескладного узору, учні також можуть доповнювати композицію малюнка шляхом виконання елементів візерунка на дошці.
Учитель пропонує учням виконати узор для доріжки. На наступному уроці, переглядаючи малюнки та показуючи деякі з них класу, необхідно звернути увагу на такі особливості в роботах: 1) вдала за своєю композицією, але невдала в кольоровому відношенні; 2) вдалі в тому й іншому відношенні; 3) вдале декоративне вирішення, але невдала побудова форм і передача пропорцій.
Плідність спілкування педагога з дітьми вже на першій стадії навчання визначається не стільки вихованням у них навичок користування найпростішими матеріалами для малювання, скільки вмінням педагога виявити творчі особливості дітей, продумати таку систему вправ, яка сприяла б розвитку їхньої творчої активності, фантазії, навчала основ художньої грамоти в доступній для цього віку формі. Важливо, щоб роботи дітей, стаючи все більш грамотними, не втрачали своєї індивідуальності.
Педагог має знати особливості художнього сприйняття маленьких дітей, які бачать світ більш яскравим, ніж дорослі, думають площинно, часто не бачать різниці між зображеним і справжнім, їхні зображення двовимірні. Знання цих особливостей допомагає педагогу визначити основні цілі навчання: оволодіння композицією колористичною та композицією на площині. Уточнюючи зміст опанування композицією колористичною, назвемо основні завдання: виховання сприйняття кольору і свідоме використання його в художній практиці. При цьому треба, перш за все, вчити розрізняти і називати кольори, сприймати колір у природі, у навколишньому житті, у мистецтві, емоційно відгукуватися на колір, оцінювати його поєднання з іншими кольорами. Без цих основ неможливе виховання свідомого користування кольором у малюнках. Як приклад, можна навести фрагмент системи вправ на тему «Колір у природі, побуті, мистецтві»:
1.Спостереження і начерки кольором: веселка в природі, знайомство з основними кольорами спектра, тонове розкладення кольору. Повторення основних і складених у межах шести кольорів. Червоний, жовтий, синій називають основними кольорами. Потім учитель показує дітям, як складається жовтогарячий колір. Для цього на палітрі змішуємо червоний і жовтий, те саме робимо з жовтим і синім кольорами, щоб отримати зелений, із си¬нім і червоним - для одержання фіолетового. Таким чином, учні спостерігають безпосереднє змішування кольорів.
Практична вправа: найулюбленіші кольори і сполучення їх у природі, побуті, творах майстрів мистецтва, дитячих малюнках.
- Спостереження багатогранності відтінків кольору в природі (небо, сніг, вода, ліс). Гра: хто більше побачить відтінків, точніше назве, складе на палітрі.
Збирання гербарію і навички змішування фарб за темою «Золота палітра осені», Перші вправи на емоційне сприймання кольору: начерки кольором - зелений ліс, сумна осінь, казка весела або страхітлива та інше (можна підготувати аркуші з віршами про пори року з різними відтінками настрою).
- Перше знайомство з творчим опрацюванням художниками побаченого в природі. Після розглядання кольорових діапозитивів, ілюстрацій, фото-гербарію «Квіти і трави Сумщини» діти повинні спробувати визначити рослини в художніх розписах кахлем, посуду, вишивок, виконаних народними майстрами Сумщини. До теми відтворення природної форми в художньому образі педагогу необхідно звертатися частіше, з віком ускладнюючи завдання, поступово підводячи дітей до особистих творчих рішень. Для розширення знань про теорію кольору (холодні - теплі, важкі - легкі, насичені - бліді та ін.) - пропонуються спостереження: начерки кольором, пов'язані зі змінами кольору залежно від освітлення (сонячна галявина, захід сонця та ін.); до теми «Настрій - колір» - вправи, які виховують навички сприймання в природі, у творах майстрів мистецтва, у дитячих композиціях. При обговоренні та оцінюванні робіт вводяться поняття-терміни: кольорова гармонія, образність, емоційність, колорит, тоновий аналіз кольору, принципи організації плям, контрасти, подібності, ритми, динаміка, статика та ін. Ці поняття педагог вводить поступово, домагаючись з часом їхнього впровадження в активний словник дітей, а головне, у декоративну діяльність учнів. Зазначені види роботи слід розглядати як загальні шляхи в діяльності педагога, спрямованій на виховання колористичного почуття в дітей. Конкретизувати їх, складати групи завдань педагогу доводиться кожного разу відповідно до умов та рівня підготовки учнів. При цьому хотілося б ще раз звернути увагу педагогів на результативність системи цих навчальних вправ: вони дають можливість окремо відпрацьовувати те чи інше завдання композиції в складній єдності, якою є кожний дитячий малюнок на вільну тему. Композиції на вільну тему, так звані зрізові композиції, які відкривають цикл навчальних і розвиваючих вправ, допомагають учителю в спостереженні за індивідуальним розвитком дитини. Зрізові композиції виявляють ефективність усієї методичної системи роботи вчителя, його піклування про духовний розвиток маленьких художників.
Без турботи про виховання учня як особистості ми не одержимо від нього ні різноманітності тем, ні яскравого характерно-емоційного сприйняття та відображення його в малюнках, ні тієї високої образності, яка підносить малюнки до рівня художньої творчості. У тій же методичній послідовності зрізова вільна композиція, набір індивідуальних вправ, зрізова підсумкова робота ^будуються й уроки з композиції на площині.
Площинне мислення дітей, двовимірність їхніх зображень є тими природними передумовами, які на даному віковому етапі збігаються з художніми особливостями декоративного малювання. Певна річ, кожна вільна композиція дітей - це цілий комплекс композиційних завдань, у тому числі й композиції на площині. Важливими в цьому плані є вправи з рухомими елементами заповнення площини, гри: скільки їх потрібно для того, щоб заповнити аркуш якоїсь форми (коло, квадрат, прямокутник), як співвіднести частини й ціле, фон і зображення, урівноважити асиметрію і т. ін.
Як свідчить досвід, уже в учнів 1-2 класів можна виховати достатньо гостре відчуття площини і в декоративних розписах аркушів, і в композиціях на вільну тему. Кожен педагог відповідно до умов та рівня підготовки учнів складає свої системи вправ, проводить і вивчає результати своїх «зрізових» завдань. Серед циклів вправ для третього і четвертого класу можуть бути такі: «Казкові сади і птахи», «Листя й трава», «Метелики і квіти», «Квіти і птахи», «Свято врожаю», «Подарунок мамі». Ось приклад вправ «Подарунок мамі». Завдання:
- ескіз розпису хустки для мами. Декоративне вирішення. Використання народної творчості Сумщини;
- бесіда з демонстрацією діапозитивів «Народне декоративно-прикладне мистецтво Сумщини». Розгляд, аналіз образів, ролі контур, лінії, композиції, декоративності, фону та ін. На почерки вправи з композиції у квадраті за тоновими розробками локального кольору та поєднання кольорів і та ін.
- завершення самостійної композиції хустки,
З учнями першого і другого класів найкраще розпочинати роботу з народної іграшки. Народна іграшка донесла до нас ба гатовіковий художній досвід, зустріч з яким при відповідному педагогічному керівництві може збагатити дитину, посилити пластичну, графічну і кольорову виразність її малюнків та ліплення. Образна побудова іграшки, незважаючи на її глибину і складність, відкрита для сприйняття дитиною, тому система вправ може бути добрим початком у вихованні навичок сприйняття взагалі, які пізніше будуть необхідними при зустрічі з мистецтвом професійним. Глибина і сила творчого сприйняття дитини, правдивого «входження в образ» залежить від учителя, якому постійно слід піклуватися про те, щоб, не нав'язуючи стереотипів, домагатися свіжих вражень і переведення їх дітьми в слова-образи, образи-малюнки. При цьому педагог повинен уміло поєднувати малювання з музикою, віршами. Це розвиватиме і сприйняття, і уміння передавати побачене в малюнку.
Учитель повинен побудувати навчальний процес так, щоб живе сприйняття твору передувало аналізу - розбору художніх засобів, який пізніше стане і більш свідомим, і більш емоційним.
Послідовність у роботі з народною іграшкою може бути такою:
- Перші враження і відображення їх у малюнку.
- Гра-розгляд. Яка це іграшка? Про що і якими засобами вона говорить дитині? Розповіді вчителя про походження іграшки, про майстрів, перегляд діапозитивів, ілюстрацій, які виявляють художні особливості пластики, кольору, графіки.
- Завдання: вибери іграшку, постав, намалюй.
- Вільні композиції на задану тему і на вільну тему з розбором та оцінкою дитячих робіт: образність, виразність (пластична, графічна, кольорова), декоративність.
Виконанню ілюстрацій до найулюбленіших казок, ескізів, тематичних композицій «Різдвяні свята», «Дерево життя», «Мій край», розпису для прикрашання предметів побуту, складання орнаментів повинна передувати система вправ, які розвивають у учнів 1-7 класів відчуття композиції колористичної і композиції на площині; спілкування з оригіналами мистецтва прикладного, театрально-декоративного; прослуховування літературно-музичних композицій за казками. Часто, пропонуючи дітям малювати на тему казок («Котик та півник», «Колобок», «Заєць та їжак», «Попелюшка»), ми спонукаємо їх працювати за стереотипами. Таке малювання не завжди результативне, однак воно допомагає вчителю побачити, чи «відбулася» в дітей «зустріч» з поетом, чи не пригнічені їхні уявлення чужими, вже готовими образотворчими рішеннями.
Ми знаємо, що далеко не в кожній сім'ї і школі можуть допомогти дітям відкрити «свого» Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українку, допомогти почути їх вірші, увійти у світ «чарівних звуків, почуттів і думок». Крім цього, нашим маленьким художникам необхідно дати основу для зорових уявлень, і краще, якщо це буде добре підготовлене вчителем знайомство з оригіналами архітектури, народного декоративно-прикладного мистецтва.
На кращих творах декоративного мистецтва України та інших країн слід навчати дітей бачити і відчувати колір, лінію, форму і самим створювати декоративні композиції, речі, розписи, складати казки, пісні, вірші, придумувати ігри. орнаментів повинна передувати система вправ, які розвивають у учнів 1-7 класів відчуття композиції колористичної і композиції на площині; спілкування з оригіналами мистецтва прикладного, театрально-декоративного; прослуховування літературно-музичних композицій за казками. Часто, пропонуючи дітям малювати на тему казок («Котик та півник», «Колобок», «Заєць та їжак», «Попелюшка»), ми спонукаємо їх працювати за стереотипами. Таке малювання не завжди результативне, однак воно допомагає вчителю побачити, чи «відбулася» в дітей «зустріч» з поетом, чи не пригнічені їхні уявлення чужими, вже готовими образотворчими рішеннями.
Ми знаємо, що далеко не в кожній сім'ї і школі можуть допомогти дітям відкрити «свого» Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українку, допомогти почути їх вірші, увійти у світ «чарівних звуків, почуттів і думок». Крім цього, нашим маленьким художникам необхідно дати основу для зорових уявлень, і краще, якщо це буде добре підготовлене вчителем знайомство з оригіналами архітектури, народного декоративно-прикладного мистецтва. На кращих творах декоративного мистецтва України та інших країн слід навчати дітей бачити і відчувати колір, лінію, форму і самим створювати декоративні композиції, речі, розписи, складати казки, пісні, вірші, придумувати ігри.
Підручник Образотворче мистецтво в школі 1-7 клас
Автор: Олександр Ковальов