Відомо, що під час навчання серед дітей віком від 6 до 10 років збільшується кількість учнів, які вчаться через почуття обов'язку, і зменшується кількість тих, хто вчиться з інтересом. Спрямованість на оцінку призводить до формалізму в засвоєнні знань — заучування відбувається без розуміння.
У формуванні орієнтованості на отримання знань необхідна злагоджена взаємодія педагога, учнів та їхніх батьків. Провідна роль у цьому процесі належить учителю.
"Щоб сформувати зацікавлене ставлення учнів до пізнання, треба спиратися не лише на почуття обов'язку, волю, оцінку, а й на природну допитливість, емоційність, інтелектуальність, почуття дитини, її самооцінку, роль у колективі", — зазначає О.Я.Савченко [1]. Компетенція вчителя є тим чинником, від якого залежить, чи матимуть учні натхнення, або ж їх упевненість у собі буде зруйновано. Наставник може як заохочувати, розвивати інтереси дітей, так і ігнорувати здібності школярів, гальмувати їхні творчі можливості. З перших днів спілкування з учнями вчитель має віднайти такі форми педагогічного впливу, які активізують і розвивають саморегулятивну активність (метод вправ, привчання) і заохочують до пізнавальної діяльності (схвалення, підбадьорювання). Так, найсуттєвішими для формування позитивного ставлення до навчання є: "стимулююче педагогічне спілкування, використання дидактичних ігор, інсценізація, взаємне навчання дітей з різними навчальними можливостями, створення ситуацій програмованого успіху, різні засоби педагогічної підтримки" [Там само]. Слід також використовувати інтерактивну модель навчання, яка сприяє активізації пізнавальної діяльності (робота в парах, групова діяльність тощо). Під час індивідуального спілкування зі школярами педагогу варто сидіти на стільці, щоб його обличчя було на рівні обличчя дитини, яка стоїть. Таким чином покращується ефективність суб'єкт-суб'єктної взаємодії між учителем і учнем.
Педагогу в процесі навчання та виховання слід орієнтуватися на актуалізацію в учнів широкої пізнавальної потреби, яка є складовою частиною уміння вчитися самостійно. "Найзначущішою для ефективної навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою та пізнавальними інтересами" [2]. Спрямованість на отримання знань об'єднує ці складові. Отже, у формуванні спрямованості на отримання знань учителю варто дотримуватися компетентнісного підходу, що виявляється у формуванні й розвитку як ключових (базових), до яких належить і уміння самостійно вчитися, так і предметних компетентностей особистості.
Найперше слід сформувати адекватну самооцінку, адже контрольно-оціночна самостійність молодших школярів є основою навчальної самостійності і, відповідно, пізнавальної активності. Оцінювання навчальних досягнень учнів 1-2 класів здійснюється вербально. Тому в 1 класі варто ввести диференційоване самооцінювання за допомогою "чарівних лінієчок" і проводити його моніторинг. Самооцінка учня має передувати оцінюванню роботи вчителем. "Чарівні лінієчки" — вертикальні лінії, підписані вгорі — "П" (правильно), "К" (красиво), "С" (старанно), "Ц" (цікаво) тощо. Дві — три з них, на вибір учителя та учнів, креслять у кінці письмової роботи в зошиті (або на полях). Діти малюють сонечко вгорі лінійки, якщо вважають, що виконали роботу правильно (красиво, старанно або було чи не було цікаво), посередині — у випадку допущених помилок, недоліків, недостатнього зацікавлення, внизу — вважають, що робота виконана неправильно (неохайно, нестаранно тощо). Якщо дитина неадекватно оцінює свою роботу, слід індивідуально провести роз'яснення. На початку навчання "чарівні лінієчки" креслить учитель, пізніше — учні креслять їх самостійно. Не слід постійно використовувати одні й ті самі "чарівні лінієчки", щоб уникнути можливості формування в учнів залежності від оцінки.
Отже, якщо на початку 1 класу більшість дітей має завищену самооцінку, дехто - занижену, то на кінець навчального року у більшості учнів повинна сформуватися адекватна самооцінка, що й простежується завдяки моніторингу.
Допомогти у формуванні спрямованості на отримання знань може створення у класі "екрану досягнень". Це стенд, на якому містяться фотографії учнів класу круглої форми. Навколо фотографій наклеюються пелюстки з кольорового паперу так, щоб поступово утворювалася квітка. Пелюстки мають різні кольори відповідно до обкладинок підручників для 1 класу. Так, якщо буквар має білу обкладинку то, відповідно, і пелюстка біла. Якщо обкладинка підручника "Основи здоров'я" синя, то пелюстку треба зробити синю тощо. Екран досягнень має знаходитися на рівні зросту дітей. На початку навчання пелюстки кріпить учитель, потім — самі школярі під його керівництвом.
Учні отримують пелюстки за досягнення, пізнавальну активність упродовж уроку. Вчителю необхідно бути уважним, щоб не порівнювати успіхи учнів. Адже публічні рейтинги шкільної успішності, вихованості, які принижують гідність особистості, — це своєрідний психологічний тиск. Тому слід бачити навіть незначні досягнення і підтримувати в учнів бажання вчитися. Створювати психолого-педагогічні ситуації, що стимулюють і підтримують внутрішню мотивацію дитини до самовдосконалення.
Роботу з метою формування спрямованості на отримання знань варто проводити також удома батькам учнів. Так, це може бути малюнок дороги або гори, які символізують навчання, шлях до закінчення 1 класу. Учні з допомогою батьків поступово вкривають "дорогу" чи "гору" малюнками, наклейками тощо відповідно до виявлених досягнень. (Якщо обрана "дорога", бажано, щоб вона йшла вгору). Батькам, як і вчителю, треба стежити за тим, щоб не накопичувалися негативні емоції щодо процесу пізнання, до якого вони бажають прилучити дитину.
У 2 класі робота з формування спрямованості на отримання знань продовжується. "Екран досягнень" поновлюється — пелюстки за досягнення мають кольори відповідно до обкладинок підручників 2 класу. Вдома діти з батьками заповнюють площину малюнка дороги — умовний шлях до закінчення 2 класу.
Особливу увагу слід звернути на формування самооцінки учнів. Варто лінієчки "Правильно" та "Красиво" ускладнити з II семестру — учні мають навчитися визначати рівень своїх досягнень, ознайомитися з критеріями оцінювання. Тепер лінієчки поділені на чотири частини відповідно до рівнів навчальних досягнень — початкового, середнього, достатнього, високого. Вчитель, за необхідності, проводить роз'яснювальну роботу, допомагає дітям адекватно себе оцінити. Упродовж навчального року педагог проводить моніторинг самооцінки учнів.
У 3-4 класах оцінювання здійснюється за 12-бальною шкалою. Однак, школярі 3-4 класів втрачають бажання вчитися, їхня старанність знижується. Зазвичай, це відбувається тому, що не задовольняється пізнавальна потреба учнів, яка пов'язана з великою кількістю вправ, спрямованих на вироблення умінь. Відповідно, інтелект використовується недостатньо, а пам'ять завантажується надмірно. Отже, і на даному етапі треба дотримуватися інтерактивної моделі навчання, яка створює умови, за яких кожен учень відчуває свою інтелектуальну спроможність, успішність.
У віці 9-10 років діти починають виявляти вибіркове ставлення до окремих предметів. Пізнавальні інтереси є епізодичними. Вони виникають найчастіше під час уроку і майже завжди зникають по його закінченню. З метою збереження пізнавального інтересу варто висвітлювати зв'язок між отриманими знаннями і їх практичним втіленням. Досягненню цієї мети сприяють різноманітні практичні роботи, екскурсії, досліди. У 3-4 класах слід також залучати батьків до формування спрямованості на отримання знань. Так, на уроки з навчальної дисципліни "Трудове навчання: технічна і художня праця" під час ознайомлення зі світом професій доцільно запрошувати батьків учнів, які працюють у тій чи іншій галузі. У цьому випадку добре простежується зв'язок між знаннями і їх практичним втіленням особисто для кожної дитини.
У 3-4 класах зменшується роль учителя у спонуканні до навчальної діяльності. Це пояснюється і більшим ступенем самостійності учнів, і їх орієнтацією на думку однокласників. Доцільно організувати позакласну діяльність учнів, пов'язану з програмним матеріалом. Так, це може бути класна газета в рукописному, друкованому або електронному варіантах, в якій учні вміщують Свої твори, інформації з певної теми, або висвітлюють навчальну діяльність на уроці чи екскурсії тощо. Шпальти класної газети варто доповнювати світлинами, які відповідають тематиці дописів. Також Не слід забувати і про прагнення учнів до самостійності, адже потяг до свободи й самовизначення — одна з основних потреб людини. Задоволення цієї потреби сприяє виникненню в дітей впевненості у своїх силах, бажання дерзати далі. Саме тому слід надавати школярам можливість самовиражатися у своїх творах чи фотографіях.
Отже, формування спрямованості на отримання знань є важливим елементом навчально-виховного процесу, який має бути системним, цілісним. Роботу слід починати з перших днів навчання дітей у школі, адже "чим молодші учні, тим більше значення для формування позитивного ставлення до навчання мають стимули опосередкованого впливу, які діють сильніше і триваліше" [3]. Цілеспрямовану діяльність з формування зацікавленого ставлення учнів до пізнання слід продовжувати упродовж навчання учнів у початковій школі, активно взаємодіючи як з дітьми, так і з їхніми батьками. Таким чином, учні зможуть бачити реальні життєві явища в світлі отриманих у школі знань, захочуть користуватися ними в повсякденному житті, а це, в свою чергу, стимулюватиме їхнє бажання отримувати нові знання.
Література
1. Савченко О. Я. Виховання розумної особистості, яка вміє самостійно вчитися // Початкова школа. — 2007. — № 8. — С. 1—5.
2. Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова компетентність загальної середньої освіти // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи:Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О. В.Овчарук. — К.: "К.І.С.", 2004. - С. 33-44.
3. Савченко О. Я. Читанка. 2 клас.1 ч. / О. Я. Савченко. — К.: Освіта, 2010. - 144 с.
Олена Єфименко,
вчитель початкових класів ЗОШ № 18
м. Маріуполя (Донецька обл.)
ПОЧАТКОВА ШКОЛА
науково-методичний журнал