ШЛЯХИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ З ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН (НА ПРИКЛАДІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ)

Впровадження у навчальний процес інформаційних технологій — актуальна проблема сьогодення. Ця проблема стосується всіх етапів навчання. У статті розглядаються питання підвищення ефективності поточного контролю навчальних досягнень студентів шляхом використання інформаційних технологій.

Сьогодення, обумовлене змінами у суспільстві, поставило перед вищою освітою цілу низку завдань. Зокрема, це - розробка технологій навчання з використанням усього різноманіття доступних для викладання технічних засобів, насамперед персональних комп'ютерів. Педагогічна практика підтверджує доцільність їх застосування на різних етапах навчального процесу, у тому числі і на етапі контролю рівня навчальних досягнень студентів у процесі фахової підготовки вчителя трудового навчання.

Залежно від дидактичної мети у вищій школі використовуються міжсесійний (попередній, поточний, тематичний) і підсумковий (семестровий, державна атестація студента) види контролю.

При цьому під поточним контролем успішності розуміють індивідуальний чи груповий контроль засвоєння матеріалу, перевірку підготовленості студента до виконання завдання, лабораторної або практичної роботи [5].

Мета такого контролю — отримання оперативних даних про рівень знань студентів і якість навчальної роботи на занятті, вирішення завдань управління навчальним процесом, що дозволяє викладачу здійснити діагностику у навчальному процесі.

Поточний контроль привчає студентів до систематичної роботи і забезпечує формування найважливіших моральних і вольових якостей: наполегливості, організованості тощо. Під час даного контролю відбувається розвиток "технічних прийомів" розумової діяльності, логічного мислення студентів, їх мовлення, пам'яті, а також уточнення знань, попередження, виявлення, виправлення й аналіз помилок.

Як правило, на заняттях з фахових дисциплін студентів спеціальності “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання” поточний контроль проводиться на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах. Частіше поточний контроль здійснюється за наступними формами:

-  усна співбесіда за матеріалами попередньої теми на початку лекції з оцінкою відповідей студентів;

-  письмове фронтальне опитування студентів в кінці лекції. Відповіді перевіряються і оцінюються викладачем у позалекційний час.;

-    фронтальний безмашинний контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу. Проводиться найчастіше на початку семінарських занять, практичних чи лабораторних робіт.;

-   перевірка за допомогою перфокарт;

-   письмова перевірка у вигляді диктантів, контрольних робіт;

-   домашні завдання;

-   практична перевірка знань на лабораторних і практичних заняттях;

-   тестова перевірка знань студентів.

У процесі поточного контролю використовуються різноманітні методи. Розглянемо особливості методів програмованого контролю, суть яких полягає у висуванні до всіх студентів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю і складністю контрольних завдань, запитань [7]. При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивідуальних автоматизованих засобів.

Прикладом методу програмованого контролю є тестовий контроль (від англ. test - іспит, випробування, дослід) — система прийомів для випробування та оцінювання окремих психічних рис і властивостей людини; завдання стандартної форми, виконання якого повинно виявити наявність певних знань, умінь і навичок, здібностей чи інших психологічних характеристик - інтересів, емоційних реакцій тощо [2]. Особливостями тестового контролю є відносна простота процедури й необхідного обладнання, безпосередня фіксація результатів, зручність математичної обробки, короткочасність, наявність встановлених стандартів (норм), можливість використанння як для одного студента так і для цілих груп.

Сутність зазначеного методу полягає у визначенні завдань (запитань), до яких подані альтернативні відповіді. Студент має обрати правильну відповідь способом ранжування, підкреслення потрібних відповідей, знаходження пропущених слів, помилок тощо. Можуть бути завдання і для конструювання відповіді.

Одним із різновидів програмованого контролю є машинний контроль, який здійснюється за допомогою електронно-обчислювальної техніки і контролюючих програм.

Цей вид контролю досить ефективний. Хоча поряд з перевагами доцільно вказати і на певні недоліки. Машина не оцінює творче застосування інформації у нестандартній ситуації, не враховує психологічні особливості студента, щоб своєчасно надати йому допомогу - тобто не може повністю замінити викладача.

З метою з'ясування стану розробки визначеної проблеми у процесі підготовки майбутніх вчителів трудового навчання, нами було проведено опитування викладачів та студентів фізико-технічного факультету Глухівського державного педагогічного університету та представників викладацького складу та студентської молоді тринадцяти вищих навчальних закладів України: Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченко, Криворізького державного педагогічного університету, Вінницького державного педагогічного університету, Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Вінниченка, Рівненського державного гуманітарного університету, Полтавського державного педагогічного університету, Чернігівського державного педагогічного університету, Дрогобицького державного педагогічного університету, Тернопільського державного   педагогічного   університету,   Бердянського   державного   педагогічного університету, Херсонського державного педагогічного університету, Уманського державного педагогічного університету.

Серед респондентів викладацького складу більшість (90%) вказали, що періодично використовують засоби інформаційних технологій на етапі контролю знань студентів.

44% викладачів причиною невикористання засобів інформаційних технологій у процесі контролю називають велику завантаженість комп'ютерних класів, 20% - не володіння уміннями застосовувати засоби інформаційних технологій, ще 20% - відсутність у вищих навчальних закладах "бази даних" програмних засобів, 13% - відсутність комп'ютерів у кожній навчальній аудиторії, 16% вказують на те, що навчальні курси, які вони викладають, вимагають безпосереднього спілкування студент-викладач.

Опитування студентів показало, що всі вони стовідсотково використовують комп'ютер у якості друкарської машинки, 77% - для підвищення інформаційної культури і опанування новими програмними засобами.

Відповідаючи на питання "У якій формі викладачі найчастіше проводять контроль ваших знань?", 52% назвали усні відповіді, 39% - письмові роботи, 11% - тестову форму контролю. До контролю знань засобами інформаційних технологій більшість студентів (86%) відносяться позитивно, 7% студентів - байдуже, ще 7 % - негативно, вказуючи на те, що така форма контролю не дає повноцінної можливості для виявлення рівня знань і в будь-якому випадку не повинна бути єдиною, а має поєднуватися з іншими формами, враховуючи вимоги, визначені у освітньо-кваліфікаційній характеристиці вчителя трудового навчання.

Переважна більшість студентів усіх вищих педагогічних навчальних закладів України вважають, що контроль знань за допомогою тестів, у тому числі засобами інформаційних технологій, не є традиційним для їхніх вищих навчальних закладів.

Деякі студенти (5%) вважають, що найбільш доцільною формою проведення контролю у процесі підготовки фахівців освітньої галузі “Технологія” є лише особисте спілкування з викладачем, виставлення оцінки за результатами виконання навчальної програми.

Таким чином, аналіз педагогічної літератури і ознайомлення з педагогічним досвідом і практикою показали, що у навчальному процесі вищого закладу існують протиріччя між можливостями і доцільністю проведення контролю засобами інформаційних технологій та їх практичною реалізацією в умовах заняття. Однією з причин цього явища є відсутність методик щодо проведення контролю, зокрема поточного, з дисциплін фахової підготовки вчителя трудового навчання, а також недосконале матеріально-технічне забезпечення засобами інформаційних технологій, яке потребує подальшого покращення. Тобто постала проблема визначення методів, завдяки яким можна підвищити ефективність і об'єктивність контролю навчальних досягнень студентів в умовах значного посилення ролі інформатизації освіти.

Складність проведення поточного контролю у процесі навчання у вищому навчальному закладі пояснюється у значній мірі складністю його організації, вибору матеріалу, оцінки ефективності. Сьогодні радикальним шляхом зацікавлення майбутніх фахівців трудового навчання у необхідності постійної і напруженої роботи є умова, за якою підсумки поточного контролю визначатимуть результати семестру. Це передбачається і кредитно-модульною системою навчання.

Враховуючи те, що інформаційні технології відкривають студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання, доцільно взаємодію зі студентами спеціальності “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання” у процесі програмованого контролю спрямовувати на формування у них навичок самостійної роботи із засобами інформаційних технологій. Водночас, загалом, студенти недостатньо підготовлені — психологічно й організаційно до тестування. Необхідно ширше використовувати цю форму контролю у навчальному процесі.

Потребує активізації процес розробки комплексних тестових завдань, призначених для повної і об'єктивної оцінки рівня фахової підготовки кожного студента, оскільки тести як система формалізованих завдань, призначених для встановлення відповідності кваліфікаційного рівня особи до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик визнані складовою державного стандарту освіти України.

За формою тестові завдання поділяються на завдання відкритої форми з вільно конструйованими відповідями і закритої форми із запропонованими відповідями, із яких одна правильна. Причому тестові завдання закритої форми повинні складатися з трьох компонентів: інструкції з їх виконання, запитальної частини та відповідей.

Діагности пропонують певні рекомендації по складанню тестових завдань:

• Тестові завдання однакової форми мають супроводжуватися однією інструкцією для їх виконання.

• Текст інструкції повинен відрізнятися від основного тексту (іншим шрифтом або активним кольором тощо) та відокремлюватися від тестових завдань двокрапкою.

• Запитальна частина тестового завдання формулюється, як правило, у стверджувальній формі стисло, чітко, без подвійного тлумачення та виділяється великими літерами або активним кольором.

• Запитальна частина тестових завдань та можливі відповіді не відокремлюються будь-яким знаком.

• Відповіді розміщуються під запитальною частиною симетрично.

• Тестові завдання нумеруються арабськими цифрами.

• Елементи відповіді частини тестового завдання мають окрему індексацію (наприклад, літери А,Б,В) [3].

Розглянемо найбільш поширені тестові завдання відкритої і закритої форми,

які розрізняються між собою за принципом побудови відповіді.

1.Тест доповнення, відноситься до тестових завдань відкритого типу, що передбачають вільні відповіді тих, хто тестується. Це є завдання без запропонованих варіантів відповідей, яке використовується для виявлення знань термінів, визначень, понять тощо. Той, хто тестується, виконує завдання за власним баченням.

Складання таких тестових завдань рекомендується розпочинати з постановки запитання.

Як називається техніка прикрашання текстильного чи іншого виробу за допомогою різного виду стібків нитками, перлами, бісером, коштовним камінням тощо?

Далі формується повна й правильна відповідь таким чином, щоб ключове слово було на початку відповіді, а навчальний елемент, знання якого має бути перевірене, - укінці.

Техніка прикрашання текстильного чи іншого виробу за допомогою різного виду стібків нитками, перлами, бісером, коштовним камінням тощо називається вишивкою.

З правильної відповіді вилучається відповідний навчальний елемент, і тестове завдання готове.

Правила складання:

1. питання повинні бути чіткими і зрозумілими;
2. пробіл (трикрапки) не повинні спотворювати зміст речення;
3. пропущене слово повинно бути істотним, ключовим;
4. можлива тільки одна однозначна відповідь.
5. не можна користуватися словами, які підказують правильну відповідь (наприклад: всі, деякі тощо);
6. правильні і неправильні речення необхідно давати вперемішку, щоб у порядку їх розташування не було закономірності;
7. речення повинно бути явно правильним або неправильним;
8. думка, яку віщує речення, повинна бути точно сформульована.
9. кількість варіантів відповідей повинна бути принаймні три але не більше п'яти;
10. правильна відповідь повинна знаходитися на будь-якому місці, а не тільки на першому чи останньому;
11. правильна відповідь не повинна бути набагато достовірніша за інші, а неправильні варіанти абсурдними;
12. усі варіанти відповіді повинні бути в одній граматичній формі.

Розглянемо тестові завдання закритого типу.

2. Альтернативний тест,у якому студент повинен вирішити, чи є вірним або невірним твердження. Як правило, його використовують для приблизної перевірки правильності вибору або прийняття рішення у згорненій формі.

Правила складання:

3. Вибірковий тест.Завдання такого типу доцільно використовувати у тих випадках, коли необхідно перевірити уміння правильно відтворювати отримані знання.

У такому типі тестових завдань із запропонованих декількох відповідей правильною є лише одна. Під час складання таких завдань виникають труднощі у підборі дистракторів - варіантів відповідей, що повинні бути достатньо схожими на правильні.

Правила складання:

4. Тест відповідності.Завдання подаються у вигляді двох чи більше колонок слів, фраз, графічних зображень, цифрових або літерних позначень тощо. Кожний елемент у відповідній колонці нумерується цифрою або літерою. Тому, хто тестується, необхідно визначити відповідність елементів, розміщених у різних колонках, тобто вибрати ті, що зв'язані один з одним.

Складаючи такі завдання, треба дотримуватись правил.

• Перелік елементів у колонках повинен складатися з однорідних елементів. Кількість елементів у першій колонці може бути будь-якою, але доцільно не більше п'яти.;
• Для уникнення можливого припасування останнього запитання до останньої, ще невикористаної відповіді, кількість елементів у кожній колонці має бути різною. Як правило, у другому стовпці даних на два чи три більше, ніж у першому.;
• Відповіді рекомендується розміщувати у логічній, алфавітній, цифровій або хронологічній послідовності.

5. Тестові завдання на відтворення правильної послідовностіпотребують переструктурування даних або елементів будь-якої комбінації. Використання таких завдань доцільне для тестування умінь та знань правильної послідовності дій, алгоритмів діяльності, технологічних прийомів тощо. Можливе також їх використання під час тестування знань загальноприйнятих формулювань визначень, правил, законів, фрагментів нормативних документів тощо.

Той, хто тестується, повинен проставити порядкові номери дій, розміщених у вільному порядку.

Зазначимо, що тестуванням не завжди можна замінити інші традиційні методи проведення заліків та іспитів студентів спеціальності “Педагогіка і методика середньої освіти. Трудове навчання”. Але лише тестування поки що може дати надійну основу для об'єктивних висновків про тенденції рівня успішності студентів однієї спеціальності та про відносний рівень успішності студентів різних спеціальностей або різних навчальних закладів.

Найважливішою рисою комп'ютерних тестових програм навчального спрямування має стати можливість викладача фахових дисциплін активно впливати на формування змісту і структури навчального матеріалу. Лише за реалізації такого підходу викладач перетворюється з доволі пасивного користувача, який обслуговує завершені програмні продукти, в генератора та конструктора нових педагогічних ідей і підходів. Це створює умови для більш повної реалізації власного науково-педагогічного потенціалу та активного впровадження інформаційних технологій у навчальний процес.

Для більш ефективного використання інформаційних технологій навчання у власній практиці, педагог повинен мати уявлення про можливості комп'ютера як засобу навчання, знати основні вимоги до навчальних програм (дидактичні, психолого-ергономічні, технічні), вміти використовувати засоби інформаційних технологій у повсякденній діяльності.

Таким чином, дидактичний потенціал використання інформаційних технологій навчання може бути розкритим лише за умов, якщо провідна роль у навчально-виховному процесі належатиме все ж таки викладачу. Саме тому доцільно у процесі підготовки майбутніх вчителів трудового навчання раціонально поєднувати традиційні і новітні технології навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. 1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій: модульне навчання. /Навч. посібник. - К.: ІСДО, 1993-217с.
2. 2. Гончаренко С. Український педагогічний словник.–К.: Либідь, 1997.- 376c.
3. 3. Інформаційний вісник. Вища освіта. №10. – К.: 2003. - с.71-82.
4. 4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене.-К.: 2001.-608 с.
5. 5. Падалка О.С., Нісімчук А.М., Смолюк І.О., Шпак О.Г. Педагогічні технології. - К.: 1995. - 253 с.
6. 6. Пузирьов В.В. Автоматизована обробка статистичної інформації,
   здобутої при тестуванні. // Комп'ютер у школі та сім'ї. - 2003. - №3. - с.40-41.
7. 7. Фіцула   М.М.   Педагогіка:   Навчальний   посібник   для   студентів   вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 528 с.

Ганна Ігнатенко – кандидат педагогічних наук, доцент

Глухівського Національного педагогічного університету імені Олександра Довженка