С. Я. Батишевим на початку 60-х років була запропонована проблемно – аналітична система. Теоретичні засади цієї системи, на думку цього вченого, мають ряд переваг порівняно з іншими системами. Весь матеріал програми виробничого навчання розподіляють на окремі навчальні проблеми, кожна з яких має, наскільки це можливо, самостійне значення. Учні засвоюють відповідні вміння і навички, вивчають проблему за проблемою у чітко визначеній послідовності. Фактично послідовність навчання залежить від логіки технологічного процесу і характеру участі у ньому робітника відповідної професії.
Метою розробки даної системи було спрямування на об’єднання розумової діяльності з фізичною працею.
В її основі закладено інтелектуальний початок. Проблемно-аналітична система розбиває програмовий матеріал на окремі сегменти, які виступають самостійними завданнями і з яких складується весь процес праці по загальній проблемі.
Вивчення кожної проблеми відбувається не ізольовано, а в зв’язку з іншими проблемами. Спочатку йде ознайомлення з технологічним процесом в цілому, потім його розбивають на проблему.
Кожна проблема вивчається окремо, і включає в себе різні ситуації:
загальна її характеристика;
значення і місце в технологічному процесі;
обсяг матеріалу, що вивчається.
Після вивчення всіх проблем переходять до вивчення технологічного процесу в цілому, але на більш високому рівні.
Тобто можна виділити етапи:
Вивчення окремої ситуації і виконання відповідних даним ситуаціям вправ.
Вивчення проблеми в цілому і виконання вправ.
Вивчення всього технологічного процесу, самостійне його ведення, регулювання і контроль.
В кожному періоді є два етапи.
1. Розв’язування розумових задач.
2. Самостійна робота учнів під керівництвом інструктора.
Велике значення має вміння планувати завдання, „дивитись наперед”.
Завдання проблемно-аналітичної системи – навчити учнів виділяти суттєві властивості, які притаманні кожній ситуації. Вивчення кожної окремої ситуації включає:
- планування;
- спостереження;
- визначення основних властивостей;
- диференціація;
- систематизація;
- синтез;
- узагальнення фактичного матеріалу.
Проблемно-аналітична система більшою мірою, ніж інші системи, відповідає вимогам науково-технічного прогресу, зокрема виходить із загальновідомого факту, що професійна діяльність значної кількості робітників на сучасному автоматизованому виробництві майже повністю складається із спостереження за ходом технологічного процесу, регулювання роботи агрегатів, машин і приладів. Значне місце у роботі посідають розрахункові функції, а також функції спостереження і контролю.
З кожної теми навчальної програми, зміст якої розчленовано на окремі проблеми, необхідно розробити доцільну систему трудових вправ, складність яких поступово зростає. Таким чином, полегшується не тільки розв'язання важливих виробничих проблем, а й зростає розумова активність учнів. Але до недоліків можна віднести те, що проблемно-аналітична система має інтелектуальне спрямування безпосередньо на трудовий процес, але в її основі закладена ідея проблеми та ситуації, яку можна втілити в реальній на будь-якій частині заняття. Створення ситуації в теоретичній частині уроку передбачає введення ряду факторів: експериментальний, розв’язання проблемних задач.