Науково-технічна революція знаходить прояв у докорінних якісних змінах в системі сучасних продуктивних сил на основі застосування найновіших наукових досягнень, дедалі більшого перетворення науки на 6езпосередню продуктивну силу. Вплив науково-технічної революції розповсюджується на соціальну структуру суспільства, суспільні відносини, освіту, культуру, на розвиток особистості тощо. Найбільш відчутних змін під впливом науково-технічної революції зазнає виробництво, його технічні основи i управляння ним. Необхідним i безпосереднім елементом виробництва стає наука і, особливо, її технічні галузі. Співвідносячи на теоретичному рівні природні закономірності, відкриті природознавством, з технічними потребами виробництва, технічні науки "конструюють" різноманітні технологічні процеси у вигляді теоретичних моделей, визначають внутрішню логіку побудови i функціонування різних видів техніки. Саме технічні науки сприяли розробці i запровадженню на виробництві нових зразків техніки й технологічних процесів.
Поглиблення зв'язків між наукою i виробництвом знаходить прояв у найрізноманітніших організаційних формах: науково-виробничі об'єднання, міжгалузеві науково-технічні комплекси, міжгалузеві державні об'єднання, інженерні центри та деякі інші.
Науково-виробниче об'єднання (НВО) являє собою єдиний науково-виробничий i господарський комплекс, до складу якого входять науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні організації та підприємство або ряд підприємств. Головне завдання НВО - розробка та створення в найкоротші терміни нових високоефективних видів техніки, технології i продукції, які визначають науково-технічний прогрес в галузевому масштабі.
Міжгалузевий науково-технічний комплекс (МНТК) - відносно нова форма поєднання науки з виробництвом, покликана не тільки усувати відомчі бар'єри між наукою та виробництвом, але i повністю підготувати наукові ідеї до широкомасштабного впровадження. МНТК включає науково-дослідні та конструкторські організації, проектні установи, дослідні виробництва. Такі комплекси діють в межах міністерств i відомств. Провідну роль в МНТК відіграє головна організація – науковий колектив, здатний висувати прогресивні ідеї. Всі структури, що входять до комплексу, діють за єдиним планом, розробленим головною організацією.
Прикладом потужного МНТК є Інститут електрозварювання iм. Є.Патона НАН України. До його складу входять: науково-дослідний інститут, конструкторсько-технологічне бюро, експериментальне виробництво i три дослідних заводи.
Міжгалузеві державні об'єднання (МГО) мають на меті прискорити інтеграцію науки з виробництвом, вдосконалити методи та механізми економічних відносин між наукою i виробництвом. До складу МГО входять виробничі, наукові ї обслуговуючі об'єднання, та організації, які діють на умовах повного госпрозрахунку. МГО не підпорядковуються міністерству чи відомству. Вони повністю відповідають за кінцеві результати своєї діяльності, діють на принципах повного госпрозрахунку, самофінансування й виплачують державі податок з одержаного прибутку. Вищим органом керівництва МГО є рада директорів, яка складається з керівників підрозділів. Поточне керівництво здійснює правління МГО, ЯКЕ обирається радою директорів.
Інженерні центри (ІЦ) проблемно-орiєнтованi госпрозрахункові підрозділи, що функціонують у межах МНТК або самостійно. Їх створення вважається доцільним у тому випадку, коли завдяки фундаментальним дослідженням одержані конкретні результати великої практичної значимості, а їх реалізація не може бути забезпечена діючим виробництвом. У цих випадках інженерні центри беруть на себе прискорену розробку нових прогресивних технологій, зразків техніки, матеріалів, обладнання i систем управління, забезпечують їх широкомасштабне впровадження і високоефективну експлуатацію на підприємствах. Структура інженерного центру складається з наукового відділу (включає вчених-дослідників), конструкторсько-технологiчного бюро (об'єднує конструкторів i технологів) та дослідного виробництва.
Ініціатива створення інженерних центрів в Україні зародилася в МНТК "Інститут електрозварювання iм. Є.Патона". Ним було створено шість центрів за такими напрямками: зварювання тиском, електронно-променева технологія, роботизація виробництва сталевих конструкцій, електрошлакова технологія, зміцнюючи і захисні покриття, металообробка вибухом.
В умовах науково-технічної революції зростає вплив наукових знань на рівень техніки i технології. З протилежного боку, техніка, стаючи все більш сприйнятливішою до нових наукових досягнень, не залишається в боргу перед наукою. Завдяки росту технічних можливостей до наукових лабораторій надходить новітнє устаткування, технічна практика постійно висуває технічному пізнанню нові проблеми. Таким чином виникають підстави стверджувати, що наука стає особливим елементом продуктивних сил суспільства: сучасні наукові досягнення революціонізують техніку приводять до постійних суттєвих змін у матеріальному виробництві.
Але не слід забувати, що як самі наукові знання, так i найдосконаліші технології та технічні засоби виробництва є тільки штучними органами, знаряддями людської діяльності – розумової і фізичної. Вони доповнюють i в багато разів підсилюють потенційні можливості мозку i рук людини. Тобто в системі продуктивних сил людина є незмінним самостійним i незалежним елементом, без участі якої функціонування будь-якої ланки цієї системи неможливе.
Науково-технічна революція виступає як єдність двох форм розвитку еволюційної й революційної, або як єдність еволюційних та революційних змін у науці й техніці. Еволюційна форма розвитку пов'язана з поступовим удосконаленням традиційних технічних засобів, предметів праці i технологій. У процесі еволюційного розвитку нагромаджуються знання i матеріальні передумови до революційного переходу до якісно нової техніки. Революційна форма розвитку означає появу принципово нових видів техніки, предметів праці, фундаментальних наукових відкриттів, їх практичне застосування та ін., тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва.
Початок науково-технічної революції відносять до 50-х років ХХ століття. Її передумови були підготовлені в кінці ХIХ - першій половині ХХ століття в процесі революції у фізиці та в інших галузях природознавства. Передувала науково-технічній промислова революція ХVIII століття, пов'язана з появою системи машин. Але якщо промислова революція перетворювала продуктивні сили тільки за рахунок технічного елемента, то революція науково-технічна одночасно змінює всі компоненти продуктивних сил. Одним з цих компонентів стає наука. Розширяючи свої традиційні функції, вона відіграє все важливішу роль в житті суспільства, перетворюється в універсальну спрямовуючу силу.
Науково-технічна революція характеризується грандіозним ростом масштабів наукових досліджень, кількістю зайнятих ними людей та значними матеріальними i фінансовими ресурсами, залученими до цього. Сфера наукових досліджень поступово перетворюється в одну з найбільших галузей діяльності людини - "виробництво знань". Вона перевершує за своїми розмірами найбільші галузі матеріального виробництва.
Важливою закономірністю науково-технічної революції є випереджаючий розвиток науки порівняно з виробництвом. В сьогоднішніх умовах, щоб збільшити виробництво в 2 рази, обсяг знань потрібно розширити в 4 рази. 3ростання обсягу виробництва В 10 раз вимагає збільшення обсягу знань у 100 разів.
Сучасний стан науково-технічної революції можна охарактеризувати такими рисами:
- все більшим поширенням електрики як універсального виду енергії, появою нових джерел одержання електроенергії; розробкою методів використання енергії термоядерного синтезу, енергії сонця, океанських припливів, підземного тепла Землi;
- широким застосуванням у виробництві синтетичних матеріалів, розробкою і застосуванням різноманітних процесів для одержання продуктів виробництва з наперед визначеними властивостями (поява надтвердих, надчистих і надпровідних матеріалів, широкої гами полімерів, хімічних волокон, композиційних матеріалів);
- запровадженням принципово нових високопродуктивних, маловідходних і екологічно нешкідливих технологій, створених на основі фундаментальних відкриттів (лазерні, плазмові, мембранні та інші технології);
- стрімким поширенням електронно-обчислювальної техніки і новітніх інформаційних технологій в усі галузі виробництва;
- бурхливим зростанням обсягу науково-технічної інформації - початок інформаційної революції; матеріальною базою якої є поява принципово нових засобів передачі інформації (космічні, волоконно-оптичні засоби зв'язку).
Важливою ознакою науково-технічної революції стала революція у використовуваних людьми силах природи. Уперше широке таке використання мало місце під час промислової революції кінця ХVIII - початку ХIХ століть, коли у безпосередньому виробництві були задіяні такі сили природи як вітер, пара, електроенергія. В умовах сучасної НТР взаємодія людини i природи в ідеальному вигляді характеризується розвитком природничих наук (відбувається перехід на молекулярний, субмолекулярний та атомний рівні), що відкрило шлях до використання ядерної та термоядерної енергії, створення біотехнології, зокрема генної та клітинної інженерії. На основі біотехнології з'являються нові галузі промисловості, знижується енергомісткість i матеріаломісткість у сільському господарстві, нафтовій i хімічній галузях, революціонізується медицина, виробництво продуктів харчування та ін.
До числа найбільш важливих перетворень матеріально-технічної бази виробництва, які відбуваються під впливом науково-технічної революції, перш за все слід віднести автоматизацію технологічних процесів. Саме в автоматизації знайшли відображення найбільш суттєві для науково-технічної революції зміни в традиційних відносинах між людиною i засобами праці на основі механізації виробництва, які склалися під час промислової революції у ХІХ столітті.
В умовах автоматизованого виробництва людина поступово перестає бути складовою частиною, безпосередньою ланкою виробничого процесу. Вона стає поруч з цим процесом, здійснюючи функції підготовки, контролю та подальшого вдосконалення i розвитку виробничої системи. Функції людини в автоматизованому виробництві знаходять відображення у принципово нових професіях операторів, диспетчерів, наладчиків, програмістів та ін.
Як наслідок перерозподілу функцій між людиною i технікою у виробничих процесах, виникає необхідність зміни професійної структури кадрів, культурно-освітнього рівня працівників. Під впливом росту продуктивності праці скорочується кількість працівників у матеріальному виробництві і, відповідно, розвивається я невиробнича діяльність, особливо наука, освіта, сфера обслуговування та надання послуг.
В.К.Сидоренко, П.В.Дмитренко
Основи наукових досліджень
Навчальний посібник для вищих педагогічних закладів освіти