Поряд з усним викладом теоретичних знань, поясненням учителем способів розв'язування різних типів задач та колективним їх розв'язуванням значне місце в процесі навчання математики посідає самостійна робота учнів.
До самостійної роботи можна віднести самостійне вивчення учнями навчального матеріалу на уроці або під час виконання домашнього завдання за підручниками навчальними посібниками та науково-популярною літературою, самостійне доведення теорем та розв'язування задач, роботу в зошитах з друкованою основою, програмоване навчання за допомогою програмованих посібників та персональних ком’ютерів.
Самостійна робота учнів за підручником, навчальними посібниками, науково-популярною літературою - важливий для самоосвіти прийом навчальної роботи, якому необхідно спеціально і цілеспрямовано навчати учнів як в основній, так і в старшій школі.
Нові знання з математики сприймаються і засвоюються учнями з певними труднощами. Тому потрібні поради вчителя щодо роботи над математичним текстом. Вони можуть мати вигляд такого правила-орієнтира.
1. Прочитай уважно текст один чи два рази, виділи головне в ньому (нові поняття, твердження, правила тощо).
2. Склади план прочитаного.
3. Виділи поняття, про які йдеться в тексті. Пригадай означення відомих понять і виділи означення нових.
4. Виділи твердження, які доводяться в тексті. З'ясуй, що в них дано, що треба довести. З'ясуй, з яких тверджень складається доведення, за допомогою яких відомих тверджень вони обґрунтовується.
5. Спробуй відповісти на контрольні запитання. Сформулюй означення нових понять і твердження, які доводились в тексті.
6. Не вдаючись до тексту, виконай потрібні рисунки і відтвори Прочитане за планом.
У 5-6 класах треба на прикладі конкретного тексту показати, як виділити головне в тексті і скласти план. Лише після цього можна пропонувати учням виконати таку роботу самостійно.
Програмоване навчання
Програмоване навчання виникло з потреб вдосконалення традиційного навчання і створення кращих умов для реалізації дидактичних принципів навчання.
Термін «програмоване навчання» походить від термінології програмування для ЕОМ і здійснюється за навчальними програмами. У них матеріал, що вивчається, подається послідовними порціями, після засвоєння кожної з яких учням пропонується контрольне запитання або завдання. Перехід до наступної порції допускається лише після ознайомлення з правильною відповіддю і характером помилки, якої учень припустився.
Існує дві системи програмування навчального матеріалу - лінійні та розгалужені програми. За лінійною програмою навчальний матеріал подається невеликими порціями, які включають Питання, що стосуються контролю вивченого в цій порції матеріалу. Після відповіді на запитання учень звіряє її з правильною відповіддю і переходить до вивчення наступної порції. У розгалуженій програмі порції навчального матеріалу більші за обсягом. У кінці кожної порції учень відповідає на запитання, вибираючи правильну відповідь серед кількох запропонованих. Пропоновані відповіді складаються з урахуванням можливих помилок, що їх припускаються учні. Якщо учень вибрав правильну відповідь, то його відсилають до сторінки, де викладено нову порцію навчального матеріалу. У разі вибору неправильної відповіді учневі пропонують вдатися до сторінки, де пояснюється характер помилки, ще раз опрацювати попередню порцію і вибрати правильну відповідь.
В 50-60-х рр. програмоване навчання набуло великої популярності, оскільки давало можливість кожному учневі працювати в міру своїх можливостей і в своєму темпі, тобто створювало сприятливі умови для індивідуалізації навчання. Проте воно зіткнулося з цілою низкою труднощів, пов'язаних передусім з потре бою створення програмованих посібників, які за обсягом значно перевищували традиційні підручники і фактично приводили до потреби створювати посібники з окремих тем. Поряд з перевагами програмоване навчання мало недоліки, пов'язані насамперед з тим, що учні, працюючи індивідуально, ввесь час змушені мовчати, що не сприяє розвитку їхньої математичної мови. Крім того, учень позбавлений можливості постійно спілкуватися з учителем і товаришами, показувати свої способи міркувань, які не передбачені навчальною програмою.
Саме з цих причин інтерес до програмованого навчання поступово зменшився.
На сучасному етапі розвитку шкільної математичної освіти цікавість до програмованого навчання знову зростає у зв'язку з можливістю використання персональних комп'ютерів, які дають змогу в навчальних програмах враховувати індивідуальні особливості учнів, здійснювати навчання в режимі діалогу, ширше використовувати під час пояснення наочність у динаміці.
Домашні завдання
Домашні завдання - це один з видів самостійної роботи, який звичайно може включати як закріплення вивченого на уроці, так і самостійне вивчення нового навчального матеріалу за підручником, розв'язування вправ та задач за зразком і таких, що мають певну новизну і вимагають від учнів творчого підходу до застосування знань. Домашнє завдання дає змогу зосереджувати процес усвідомлення і запам'ятовування головного в навчальному матеріалі. Плануючи вивчення навчального матеріалу на уроці, вчитель має передбачати зміст і., обсяг домашнього завдання. На виконання його учень повинен витрачати не більш як 50 % часу, котрий відводиться на цей матеріал на уроці (якщо тільки добре засвоїв його).
Потрібна диференціація домашнього завдання за рівнем здібностей учнів. Якщо вчитель упевнений у тому, що сильніші учні виконають вправи на рівні обов'язкових результатів навчання, він може звільнити їх від простих вправ і задач і запропонувати декілька складніших. Навпаки, учням, які слабко встигають, можна обмежитися вправами обов'язкових результатів, якщо вони не мають бажання або ще не готові до розв'язування складніших вправ.
Під час повторення навчального матеріалу корисно іноді запропонувати учням навести свої приклади замість тих, що наводяться в підручнику.
Домашнє завдання найчастіше пропонується на останніх хвилинах уроку, а іноді відразу після вивчення нового матеріалу і навіть на початку уроку. Якщо для розв'язування задач і прикладів недостатньо зразків, пропонованих на уроці, вчитель повинен, задаючи домашні завдання, зробити необхідні вказівки, які допоможуть учням впоратись із розв'язуванням вправ і задач.
Найзручніше зміст домашнього завдання записати на дошці, зазначивши пункт підручника і номери вправ. Варто простежити, чи записали учні домашнє завдання в щоденник.
У методичній системі донецького вчителя В. Ф. Шаталова домашня робота учнів має нетрадиційну форму. На початку чверті учневі пропонується велика кількість вправ і задач, номери яких учні записують в клітинки спеціально виготовленої плашки. Учням не регламентується кількість задач домашнього завдання до кожного уроку. Вони розв'язують задачі тоді, коли їм зручно, можуть випереджати своїх однокласників щодо кількості розв'язаних задач. Клітинки, в яких розташовані номери вже розв'язаних задач, замальовуються кольоровим олівцем, що дає можливість наочно бачити темп просування в розв'язуванні задач. Теоретичний матеріал учні повторюють за підручником і опорними сигналами (схемами, на яких стисло і за допомогою графічних зображень подано головне в теоретичному матеріалі). Наступний урок починається з відтворення учнями записаного в спеціальному зошиті опорного сигналу.