Особливості сучасної шкільної програми з інформатики

Визначаючи мету і завдання навчання інформатики в загальноосвітній школі, зміст програмного матеріалу, слід врахувати потреби в підготовці основних категорій учнів з інформатики, які закінчують як основну, так і старшу школу, відповідно до майбутньої професійної діяльності.

Для однієї категорії учнів може бути достатнім загальноосвітній, базовий обов'язковий рівень. Учнів цієї категорії можна віднести до пасивних користувачів, які в практичній професійній діяльності безпосередньо не працюватимуть постійно з комп'ютером. Така категорія людей стає з кожним роком все менш численною.

Другу категорію учнів становлять ті, хто після закінчення основної школи навчатимуться у профільних класах старшої школи, середніх та вищих ПТУ, технікумах, училищах і вузах, щоб набути спеціальностей, пов'язаних з ґрунтовними застосуваннями інформаційних технологій. Таких користувачів називають активними. Вони працюють з готовими програмами, заповнюють бази даних, редагують дані в електронних таблицях, вільно працюють з текстовим і графічним редактором, користуються основними послугами глобальної мережі Інтернет; вміють самостійно запускати на виконання готове програмне забезпечення га вільно працюють у середовищах програм з різною організацією інтерфейсів; уміють використовувати можливості таких програм для розв'язування практичних задач; орієнтуються в типах даних, алгоритмах, уміюnь формулювати твердження про властивості даних, здатні тривалий час обходитися без допомоги програміста для розв'язування поставлених перед ними завдань.

До третьої категорії слід віднести тих, хто стане програмуючими користувачами, які спроможні внести до готової комп'ютерної програми необхідні зміни, налагодити ефективну її роботу. Вони можуть самостійно розв'язувати задачі за допомогою прикладного програмного забезпечення загального призначення, здатні точно поставити задачу програмістові для створення потрібної програми, вміють формалізовано описувати задачі і інтерпретувати одержані результати, правильно добирати готові програмні засоби для розв'язування задач.

Четверту категорію учнів становлять майбутні програмісти: вони працюють з мовами програмування високого рівня. Основні їх уміння — формалізовувати прикладні задачі користувача і доводити їх до стану практично застосовної програми, і, навпаки, бачити конкретні застосування готових програм. Вони вміють налагоджувати готові програмні продукти загального призначення щодо конкретних вимог користувача.

Очевидно, найбільш численними в найближчому майбутньому в суспільстві будуть активні користувачі. Але ефективність їхньої діяльності різко зростає, якщо вони підтягуються до рівня програмуючих користувачів, оскільки зменшується залежність від програмістів таких людей зі сформованими вміннями. Підготовка всіх учнів до рівня програмуючого користувача сьогодні не тільки посильна для школи, а й с соціально необхідним і значимим завданням.

Враховуючи зазначене, змістом освіти з інформатики на сучасному етапі має бути традиційне інваріантне ядро, що становить основу підготовки з інформатики в усіх типах середніх навчальних закладів, є фундаментом для вивчення інформатики у вузах і продовження освіти. При цьому основне ядро слід доповнити елементарними знаннями, навичками й уміннями, пов'язаними з потребами інформатизації суспільства і широкого використання в науці, виробництві та й у побуті комп'ютерних засобів.

У 1985-1993 pp. школи України працювали за програмами, затвердженими Міністерством освіти СРСР. Це був безмашинний варіант навчання. Шкільним навчальним планом на вивчення інформатики відводилось 68 навчальних годин. У пояснювальній записці сформульовано цілі і завдання навчання інформатики, поради щодо організації навчально-виховного процесу, визначено структуру курсу інформатики, названо мету вивчення курсу.

Зміст навчання складався на основі фундаментальних компонентів алгоритмічної культури і подальшої комп'ютерної грамотності учнів і визначався через задачі нового шкільного курсу таким чином:

• •    систематизація і завершення алгоритмічної лінії курсу алгебри восьмирічної школи;
• •    опанування основними вміннями алгоритмізації;
• •    формування уявлень про можливості автоматизації виконання алгоритмів;
• •    підсилення прикладної і політехнічної спрямованості алгоритмічної лінії, яке полягає в конкретній реалізації алгоритмів розв'язування задач за допомогою комп'ютера;
• •    ознайомлення з основами сучасної обчислювальної техніки на прикладі розгляду загальних принципів роботи комп'ютера;
• •    формування уявлень про етапи розв'язування задач на ПЕОМ;
• •    ознайомлення з основними сферами застосування обчислювальної техніки, її роллю в розвитку суспільства.

Програма складалася з трьох розділів. Перший розділ визначав рівень і обсяг умінь та навичок, обов'язкових для учнів. Це орієнтувало вчителя на кінцеву мету. Другий розділ «Зміст освіти» містив перелік і обсяг матеріалу, обов'язкового для вивчення у школі відповідно до змістових ліній. У третьому розділі «Тематичне планування навчального матеріалу» пропонувався можливий розподіл матеріалу по класах і орієнтовні вказівки щодо кількості годин на вивчення теми.

Основний зміст шкільного курсу інформатики та обчислюваної техніки (ОІОТ) відповідно до даної програми містив такі теми:

• 9клас (1 год. на тиждень, всього 34 год.)
• Вступ — 2 год.
•  Алгоритми. Алгоритмічна мова — 6 год.
• Алгоритми роботи з величинами -10 год.
• Побудова алгоритмів для розв'язування задач-16 год.
• 10клас (1 год. на тиждень, всього 34 год.)
• Принципи будови і роботи комп'ютера — 12 год.
• Ознайомлення з програмуванням — 16 год.
• Роль ЕОМ у сучасному суспільстві.
• Перспективи розвитку обчислювальної техніки — 2 год.
• Екскурсії на обчислювальний центр — 4 год.

Наведемо короткий аналіз змісту розділів згаданої програми.

«Вступ» присвячений формуванню початкового уявлення (на ілюстративному рівні) про інформатику як науку, про інформацію та її опрацювання, обчислювальну техніку як засіб автоматичного опрацювання інформації. Тут же передбачено ознайомлення із загальним виглядом ЕОМ. її основними пристроями, функціями і взаємозв'язками в процесі роботи.

Розділи «Алгоритми. Алгоритмічна мова» і «Алгоритми роботи з величинами» присвячені ознайомленню учнів з основами алгоритмізації. Основні поняття: алгоритм, виконавець, система команд виконавця. Базовим засобом опису алгоритмів розглядалась навчальна алгоритмічна мова, яка дозволяє продемонструвати усі основні поняття і методи алгоритмізації. Такий підхід давав можливість ґрунтовно ознайомити учнів з усіма характерними елементами алгоритмічних мов: величини та їх типи, базові структури алгоритмів, звернення до алгоритмів та ін., причому на рівні тих сучасних підходів до конструювання алгоритмів, що лежать в основі навчальної алгоритмічної мови.

У розділі «Побудова алгоритмів для розв'язування задач» учні вивчали основні етапи розв'язування практичних задач за допомогою комп'ютера: постановка задачі, побудова математичної моделі, розробка алгоритму, виконання алгоритму, інтерпретація результатів.

У розділі «Принципи будови і роботи ЕОМ» учні ознайомлювались з елементами архітектури ЕОМ, з принципами дії та вказівками командного процесора, поданням інформації в пам'яті комп'ютера та ін.

Зміст розділу «Ознайомлення з програмуванням» передбачав формування в учнів уявлень і навичок щодо складання програм мовою програмування високого рівня.

Потрібно зазначити, що перший досвід навчання інформатики і використання пробних посібників привів до значного розширення обсягу розділів стосовно алгоритмізації на рівні алгоритмічної мови в порівнянні з їх інтерпретацією в офіційній навчальній програмі.

У розділі «Роль ЕОМ в сучасному суспільстві. Перспективи розвитку обчислювальної техніки» передбачався огляд основних напрямів застосування комп'ютерів у суспільстві, розкривались перспективи розвитку обчислювальної техніки. На завершення цієї теми (і всього курсу) програмою відводилось 4 год. для проведення екскурсій, ознайомлення учнів з реальними застосуваннями ЕОМ на виробництві, в управлінні різними сферами народного господарства.

Описані вище зміст і структура шкільного курсу ОІОТ, які визначались першим варіантом офіційної програми, носили нестійкий, орієнтовний характер і в умовах конкретної практичної реалізації могли зазнавати змін, пов'язаних, головним чином, з наявністю або відсутністю необхідного рівня технічного і програмного забезпечення. Згодом в1986 р. ці недоліки були усунені в новому варіанті програми «машинного» курсу ОІОТ, розрахованої на 102 год., з орієнтовним розподілом годин за темами:

• Вступ — 2 год. Початкове ознайомлення з ЕОМ — 8 год.     
• Основи алгоритмізації—26 год.
• Основи обчислювальної техніки—12 год.
• Основи програмування — 20 год.
• Розв 'язування задач на ЕОМ — 28 год.
• ЕОМ в суспільстві — б год.
• Важливим елементом цієї програми був уперше оголошений в офіційному документі приблизний перелік програмного забезпечення курсу ОІОТ.

Як зазначалось у пояснювальній записці до програми, зміст курсу розроблявся виходячи з розуміння основ інформатики і обчислювальної техніки як загальноосвітнього предмета та був орієнтований на навчання інформатики в умовах активної роботи учнів з ПЕОМ в кабінеті обчислювальної техніки. Програма розроблялась в припущенні, що в найближчому майбутньому школи країни будуть оснащені обчислювальною технікою. Всі теми курсу вміщують значний обсяг практичних робіт з використанням ЕОМ.

У 1993 p., спираючись на чинну програму, в Україні було запропоновано перехідну програму, розраховану на використання комп'ютерів в навчальному процесі та зміну цілей освітнього курсуОІОТ (автори програми М.І. Жалдак, Н.В. Морзе, Г.Г. Науменко). У цій програмі було зміщено акценти з підготовки програмістів на підготовку користувачів, завдяки чому курс набував так званогокористувацького ухилу. В програмі змінена кількість годин на вивчення тем та порядок ознайомлення з ними.

Зменшення кількості годин на вивчення основ програмування призвело до деякого розвантаження окремих тем, вилучення із програми питань, які більшість учнів не засвоювали і не використовували у практичній навчальній діяльності.

Програма передбачала можливість вивчення окремих тем курсу з різними ступенями повноти. Вчителю надавалось право залежно від конкретних навчальних умов варіювати обсяг та глибину подання матеріалу, що вивчався.

На першому етапі вивчення курсу програма могла бути реалізованою по-різному, залежно від рівня машинною забезпечення школи. У 9 класі на вивчення інформатики відводилось 34 год (по 1год на тиждень протягом навчального року). У 10 класі залежно від можливості організації практичної роботи учнів на комп'ютері пропонувалось два варіанти постановки курсу — стислий і повний. Стислий курс (34 год) рекомендувався для шкіл, що не мали можливості організувати систематичні заняття з учнями в кабінетах обчислювальної техніки. Повний курс (68 год) — для шкіл, що мали таку можливість.

Основний зміст курсу інформатики відповідно до цієї програми складався з таких тем:

• Вступ — 2 год.
• Обчислювальна система—7 год.
• Операційна система — 18 год.
• Прикладне програмне забезпечення загального та навчального призначення — 44 год.
• Основи алгоритмізації та програмування — 31 год.

Основна мета курсу: сформувати знання, вміння і навички, необхідні для раціонального використання засобів сучасних інформаційних технологій при розв'язуванні задач, пов'язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, опрацюванням, зберіганням, поданням, передаванням; ознайомити учнів з роллю нових інформаційних технологій у сучасному виробництві, науці, повсякденній практиці, з перспективами розвитку обчислювальної техніки: започаткувати основи інформаційної культури учнів.

Досягнення мети курсу передбачалось через практичне оволодіння учнями навичками роботи і основними складовими сучасного програмного забезпечення ЕОМ, ознайомлення з функціональним призначенням основних пристроїв ЕОМ та принципами їх будови і роботи, основами технологи розв'язування задач за допомогою ЕОМ, починаючи від їх постановки і побудови відповідних інформаційних моделей і закінчуючи інтерпретацією результатів, здобутих за допомогою ЕОМ

На вивчення курсу відводилось 2 роки Залежно від наявності доступу до використання комп'ютерів обсяг та зміст курсу диференційовано на 3 варіанти

1) Машинний курс Усі уроки інформатики проводились безпосередньо у комп'ютерному класі. Комп'ютери використовувались на уроці в міру необхідності. При машинному варіанті на всіхуроках інформатики передбачалось подання га вивчення теоретичних відомостей і напрацювання практичних навичок роботи з комп'ютером.

2) Напівмашинний курс  Регулярний доступ до ЕОМ за межами школи. В цьому випадку уроки подання теоретичних відомостей та вироблення практичних навичок роботи з комп'ютером відокремлювались один від одного. Клас ділився на підгрупи лише для проведення практичних занять.

3) Безмашинний курс Доступ до ЕОМ епізодичний або зовсім відсутній.

Відповідно до власних уподобань учитель мав змогу самостійно добирати методичні шляхи розв’язування освітніх та виховних завдань курсу. Залежно від обраної методики вивчення курсу, наявної комп'ютерної техніки та складу програмного забезпечення учитель мав самостійно добирати відповідні навчальні посібники та програмне забезпечення, надаючи перевагу тим чи іншим з них або ж певним чином поєднуючи їх.

У «Вступі» передбачалось ознайомити учнів з поняттям інформації, видами інформації, формами та засобами зберігання, подання і передавання інформації, визначення інформатики як науки та основні галузі застосування ЕОМ. Однак через брак часу та недостатність літератури як для вчителя так і для учнів на практиці цей матеріал вивчався формально. Значна кількість світоглядних понять залишалася поза увагою вчителя, наприклад, питання співвідношення інформації і повідомлення, інформації і шуму та їх взаємоперетворення, захист інформації та інші інформаційні процеси.

Далі передбачалось ознайомлення учнів з поняттям обчислювальної системи як одним із засобів опрацювання інформації за певними правилами-алгоритмами учні повинні бути засвоїти структуру обчислювальної системи, основні складові апаратної і а програмної частин, їх основні функції та принципи роботи. Тоді ще вважалось важливим, щоб учні засвоїш принципи взаємодії апаратної і програмної складових класифікацію мікропроцесорів основні їх характеристики і функції. При цьому орієнтація проводилась на ІВМ-сумісну техніку.

Передбачалось програмою і проведення при вивченні цього розділу практичної роботи учнів на комп'ютері, метою якої було ознайомлення з клавіатурою комп'ютера за допомогою клавіатурного тренажера.

Уперше до програми введено тему «Операційна система» (17 год.). Функції, склад та призначення різних ОС розглядали на прикладі операційної системи MS-DOS. Уперше з поняттям програми учні ознайомлювалися при вивченні простих командних файлів. Учням пропонувалося опанувати поняттями файла автозапуску Autoexec.bat та конфігурування Config.sys. Навички використання основних команд операційної системи формувалися при проведенні чотирьох практичних робіт. Крім того, передбачалося вивчення операційної оболонки і при роботі з нею продовжувалося формування та закріплення навичок виконання основних операцій з файлами та каталогами: копіювання, вилучення, переміщення, перейменування файлів і каталогів та запуск виконуваних файлів на виконання.

Четвертий розділ уперше було присвячено вивченню прикладного програмного забезпечення загального та навчального призначення (44 год.), тобто майже третина всього курсу інформатики відводилась на формування вмінь та навичок користувача. До основних знань, умінь та навичок учнів віднесено роботу з дисками, антивірусними програмами, програмами для архівування файлів, з текстовим, графічним, музичним редакторами, електронними таблицями та базами даних, а також з програмами навчального призначення для комп'ютерної підтримки навчання математики, фізики, хімії, географії, історії, рідної та іноземних мов тощо. Тему пропонувалось супроводжувати достатньою кількістю практичних та лабораторних робіт і закінчувати проведенням заліку.

Останній розділ програми «Основи алгоритмізації та програмування», в якому передбачалось ознайомлення учнів з базовими структурами алгоритмів, методами конструювання різних типів алгоритмів та способами їх описування різними мовами програмування з наступною реалізацією на комп'ютерах.

Очевидно, що цей варіант програми протягом останніх років містив мінімально можливий зміст навчання інформатики в середній школі, враховуючи об'єктивні та суб'єктивні обставини.

Залежно від можливостей школи, її спеціалізації дозволялось значно розширювати реальну шкільну програму навчання інформатики за рахунок годин, що виділяються на регіональний і шкільний компоненти навчального плану.

Ця програма з інформатики була також орієнтиром під час розробки багатьох авторських шкільних програм навчання інформатики. Години, які відводились на вивчення окремих тем у програмі, фактично відображали рекомендоване співвідношення в обсязі кожної з гем курсу, підкреслювали «питому» вагу кожної теми в змісті курсу в цілому. Залежно від методичних позицій вчителя, його поглядів на структуру курсу, послідовність та обсяг вивчення різних тем курсу могли бути змінені.

Конкретні програми навчання інформатики в деяких закладах освіти розроблялись, як свідчить практика, протягом останніх років, виходячи з:

•    рівня оснащеності закладу освіти комп'ютерною технікою;

•    типу закладу, спрямованості і змісту навчання в ньому;

•    часу для вивчення цього предмета, який відводиться в навчальному плані конкретної школи;

•    методичних позицій учителя.

Сьогодні навчальні заклади освіти І і II рівня акредитації можна поділити на кілька типів залежно від рівня оснащеності комп'ютерною технікою. На практиці окремі теми програми курсу інформатики в так виділених рівневих закладах освіти вивчались по-різному.

Рівень 1. Комп'ютерний клас з комп'ютерами типу БК-0010, УКНЦ, Корвет та ін. (постачання 1986-1991 pp.), технічно справний, працює на платформі Бейсик. У цьому випадку окремі теми курсу за програмою подавались в ознайомлювальному плані, оскільки бракувало потрібного програмного забезпечення.

Рівень 2. Комп'ютерний клас з комп'ютерами типу РС/286, PS/2, РС/386 з 1 Мб оперативної пам'яті, які працюють в середовищі операційної системи MS-DOS. Програма виконувалась повністю.

Рівень 3. Комп'ютерний клас з комп'ютерами типу PC/Pentium, РС/486 з оперативною пам'яттю в 2 Мб і більше, які працюють в середовищі Windows, а також комп'ютери типу Macintosh.Програму можна було виконувати повністю, але окремі питання програми потребували певних уточнень. Саме це викликало появу в 1996 р. поновленого варіанту програми, який з успіхом використовувався вчителями на практиці.

Рівень 4. Комп'ютерний клас з мультимедіа-комп'ютерами типу PC/486, PC/Pentium, Macintosh, які працюють із звуковими платами і дисководами CD-ROM і під’єднані до телекомунікаційної мережі Інтернет. За останні роки таких класів почало з'являтися все більше, причому не лише в міських школах, а й у сільських. Це призвело до відповідних уточнень програми, які дають можливість задовольнити до певної міри вимоги, що висуваються до змісту та рівня інформаційної культури учнів.

Комп'ютерний клас будь-якого рівня повинен бути оснащений необхідним мінімальним комплектом програмного забезпечення, який включає базові і прикладні програмні засоби. До складу базових програмних засобів належать:

• •    Системне програмне забезпечення:
• •    Набір антивірусних програм та архіваторів:
• •    Текстовий редактор;
• •    Графічний редактор;
• •    Електронний процесор;
• •    Системи управління базами даних;
• •    Система програмування;
• •    Система роботи з комп'ютерними мережами і телекомунікаціями.

За рахунок шкільного компонента (годин, які виділяються на індивідуальну і групову роботу) школа могла збільшувати кількість годин на вивчення інформатики.

У 2001 р. Міністерством освіти і науки України було прийнято рішення збільшити в Державному компоненті освіти кількість годин зі 102 до 140 на вивчення інформатики в класах, які мають сучасну комп'ютерну техніку (навчальні заклади третього та четвертого рівня і, як виняток, другого). Для шкіл, що не мають сучасної комп'ютерної техніки, пропонується доопрацьований варіантбезмашинного курсу та зроблена спроба систематизувати профільну і рівневу диференціацію на уроках інформатики.

Курс інформатики може вивчатися в 7-9 класах за рахунок годин варіативної частини робочого навчального плану закладу за авторськими програмами, що мають гриф Міністерства освіти і науки України.

Проаналізуємо програму з інформатики для загальноосвітньої школи, яка була затверджена МОІН України в 2001 р.

Метою курсу є формування теоретичної бази знань учнів з основ інформатики та практичних навичок використання засобів сучасних інформаційних технологій у повсякденній практичній, зокрема навчально-пізнавальній, діяльності учнів.

До теоретичної бази знань належать: уявлення про інформацію, її властивості, інформаційні процеси та інформаційні системи, загальні принципи розв'язування задач за допомогою комп'ютера при використанні програм загального та прикладного забезпечення, формулювання проблем і постановка задач, побудова відповідних інформаційних (зокрема, математичних) моделей, основи алгоритмізації і програмування, принципи будови та дії комп’ютера, уявлення про можливості використання глобальної мережі Інтернет, пошук потрібної інформації.

До практичних навичок належать: навички роботи з пристроями введення-виведення інформації, прикладним програмним забезпеченням загального й цільового призначення: редакторами текстів, графічними редакторами, табличними процесорами, системами управління базами даних, інформаційно-пошуковими системами, педагогічними програмними засобами для комп'ютерної підтримки навчання різних навчальних дисциплін, програмами-броузерами для перегляду гіпертекстових сторінок; програмами для роботи з електронною поштою і телеконференціями; пошук інформації в глобальній мережі Інтернет, створення гіпертекстових сторінок тощо; навички складання, описування та реалізації деяких алгоритмів і програм з використанням засобів навчальної алгоритмічної мови та реальних мов програмування й операційних систем.

Залежно від варіанту навчального плану, за яким працює школа, курс інформатики може вивчатись у 8-9 класах або в 10-11.

Залежно від типу комп'ютерної техніки, складу наявного науково-методичного та програмного забезпечення вчитель може самостійно добирати методичні шляхи вирішення освітніх завдань курсу, вносити необхідні корективи в порядок вивчення тем програми, а також змінювати кількість годин, необхідних для засвоєння навчального матеріалу з окремих тем програми. Окремі питання програми можуть вивчатися тільки в порядку ознайомлення.

Залежно від рівня оснащеності комп'ютерною технікою в програмі пропонується два варіанти розподілу основних тем курсу:

• Перший варіант тематичного планування розраховано на використання операційної системи Windows, в ньому також пропонується два варіанти орієнтовного планування теми «Основи алгоритмізації та програмування» — один варіант орієнтовано на вивчення

• процедурного програмування (мови Basic чи Pascal), другий — на об'єктне програмування (Visual Basic чи Delphi (меншою мірою)).

• Другий варіант планування пропонується для навчання інформатики на базі комп'ютерів, які працюють під управлінням операційної системи MS-DOS.

Тому основні складові курсу поділяться за програмою так (табл. 1.5):

Таблиця 1.5

Вимоги до підготовки учнів з інформатики набувають вигляду, поданого в таблиці 1.6.

Під впливом докорінної перебудови навчального плану шкоти місце і зміст шкільного курсу інформатики в найближчі роки істотно змінюватиметься У зв'язку з цим стає актуальною задача визначення змісту Г структури курсу інформатики для середнього ступеня школи (7-9 класи нового навчального плану) Крім того, з урахуванням тенденцій переходу до рівневої системи навчання, що враховує індивідуальні особливості школярів, можлива поява навчальних програм і курсів, адаптованих не тільки на обов'язкове засвоєння, а й призначених для зацікавлених предметом школярів.

Планується така структура навчання інформатики в 12-річній загальноосвітній школі.

Базовий курс (7-9 класи) забезпечує засвоєння основних теоретичних положень інформатики, опанування науковими основами, методами і засобами інформаційних технологій, тобто забезпечує обов'язковий рівень підготовки учнів з цього предмета.

Професійно спрямоване (10-12 класи) диференційоване за обсягом і змістом навчання інформатики залежно від інтересів і спрямованості допрофесійної підготовки школярів Обов'язковість навчання на цьому етапі пояснюється постійно зростаючою питомою вагою інформаційної складової по відношенню до інших видів професійної діяльності На цьому етапі продовжується освіта в галузі інформатики у вигляді одною із обов'язкових профільних курсів за вибором учнів Цей курс інформатики вважається курсом допрофесійної підготовки з урахуванням спеціалізації навчального закладу, а також за вибором учня.

Слід підкреслити дві особливості цієї структури — неперервний характер шкільної освіти з інформатики і наявність етапу диференційованого навчання інформатики в старших класах

Така структура навчального курсу «Інформатика» забезпечує наступність, ступеневий рівень науковості, достатній рівень підготовки кваліфікованого користувача інформаційних технологій. враховує вікові особливості учнів та професійну спрямованість навчання в старшій школі.